ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" серпня 2020 р. Справа № 910/8215/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Мартюк А.І.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.06.2020 р. (повний текст складено 15.06.2020 р.)
у справі № 910/8215/20 (суддя - Бондаренко Г.П.)
за позовом Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви"
до Вінницької обласної державної адміністрації та Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації
про визнання протиправним та скасування наказу № 27 від 21.03.2019 р.,-
В С Т А Н О В И В:
Релігійна організація "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Вінницької обласної державної адміністрації та Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу № 27 від 21.03.2019 р. "Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Успенського храму смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької єпархії Української Православної Церкви (у новій редакції)".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-2, як структурний підрозділ відповідача-1, не виконав покладений на нього обов`язок щодо перевірки достовірності поданого протоколу парафіяльних зборів релігійної громади Свято-Успенського храму смт. Стрижавка Вінницього району Вінницької єпархії Української Православної Церкви № 1 від 16.01.2019 р., його відповідності чинному статуту релігійної громади, протиправно зареєстрував статут у новій редакції, яка до того ж була затверджена неуповноваженою на те особою.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2020 р. у справі № 910/8215/20 відмовлено у відкритті провадження у справі.
Ґрунтуючись на правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах по справам № 910/8132/19 від 20.11.2019 р., № 916/2086/19 від 18.12.2019 р., суд першої інстанції зазначив, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, стосуються питань діяльності релігійної громади. Реєстрація змін до установчих документів (статуту) релігійної організації і юрисдикція спорів, які виникають з таких правовідносин, визначається Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", який є спеціальним у відповідних правовідносинах та прямо встановлює цивільну юрисдикцію суду, якому підвідомчі спори щодо діяльності релігійних організацій. Тож, у відкритті провадження в силу положень пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України належить відмовити.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Релігійна організація "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Наводячи підстави скасування оскаржуваної ухвали, апелянт зазначав, що правові позиції Великої Палати Верховного Суду та вказані судом першої інстанції норми матеріального права не можуть бути застосовані до даного спору, оскільки у справах №№ 910/8132/19, 916/2086/19 суб`єктний склад сторін (позивачем є фізична особа) та предмет спору (правовідносини стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади) є відмінними від даної справи, а отже з огляду на приватно-правовий характер правовідносин у цій справі та суб`єктний склад сторін, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Калатай Н.Ф., Дідиченко М.А., поновлено апелянту пропущений процесуальний строк; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 05.08.2020 р.
05.08.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу та клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 р. відкладено розгляд справи на 12.08.2020 р.
10.08.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про вступ у справу його представника.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020 р., у зв`язку з перебуванням суддів Дідиченко М.А. та Калатай Н.Ф. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Євсіков О.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 р. оголошено перерву до 19.08.2020 р.
В судовому засіданні, що відбулось 19.08.2020 р., представник позивача вказував на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції щодо вирішення питання відкриття провадження у справі.
Відповідач-1 вказував на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін та скасування.
Відповідач-2 не взяв участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду, неявка відповідача-2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Приписами статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Позивачем у межах позову оспорюється законність наказу № 27 від 21.03.2019 р. "Про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Успенського храму смт. Стрижавка Вінницього району Вінницької єпархії Української Православної Церкви (у новій редакції)", яким було затверджено нову редакцію статуту релігійної громади, у зв`язку зі зміною цією релігійною громадою своєї підлеглості у канонічних та організаційних питаннях.
При цьому позов про визнання протиправним наказу поданий для захисту порушених прав щодо повернення втраченої парафії з метою забезпечення прав прихожан - членів релігійної громади позивача на визначення канонічної підлеглості парафії. Тож, позивач фактично звернувся з позовом щодо захисту прав, пов`язаних з визначенням канонічної приналежності парафії та захисту прав прихожан на визначення такої канонічної приналежності.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Зі змісту статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" випливає, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Отже, релігійні громади реалізують право саме фізичних осіб на задоволення релігійних потреб, яке є невіддільним від фізичної особи, а саме від її права на віру, сповідування та поширення такої віри.
Колегія суддів зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції є: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. При цьому, визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір, а не суб`єктний склад сторін, як помилково вважає апелянт. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Дії щодо видання наказу, яким затверджено статут релігійної громади, не пов`язані із здійсненням відповідачами господарської діяльності чи/та або господарської діяльності такої релігійної громади, так як релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і змінюють персонал згідно із своїми статутами (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"); релігійні громади є місцевими релігійними організаціями віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"), і такий вид спору не віднесений ст. 20 Господарського процесуального кодексу України до господарського судочинства.
При цьому Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації", який є спеціальним у відповідних правовідносинах, прямо встановлює цивільну юрисдикцію суду, якому підвідомчі спори, щодо діяльності релігійних організацій (ст.ст. 14, 15, 16, 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").
Спір, який виник у цій справі, стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом наказу з реєстрації статуту релігійної громади. Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, стосуються питань діяльності релігійної громади, яка діє відповідно установчим документам, тому юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини 21 статті 14, частини 2 статті 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 р. у справі № 910/8132/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 916/2086/19, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 809/1025/17.
Таким чином, в даному випадку спірні правовідносини носять саме цивільний характер, і заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.11.2019 р. у справі № 910/8132/19, спори, які стосуються правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації, підлягають розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Що ж стосується п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу, то Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи є корпоративними у розмінні п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ж правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.12.2019 р., у справі № 916/2086/19, юрисдикцію спорів, що виникають з правовідносин щодо реєстрації статуту релігійної організації, слід визначати відповідно до ч. 21 ст. 14 та ч. 2 ст. 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", тобто такі спори підлягають розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку, що даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження відмовлено на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятої судом першої інстанції ухвали у даній справі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Релігійної організації "Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви" на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.06.2020 р. у справі № 910/8215/20 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 15.06.2020 р. у справі № 910/8215/20 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/8215/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст складено 21.08.2020 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді А.І. Мартюк
О.О. Євсіков
