ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 743/934/20 Суддя (судді) першої інстанції: Павленко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Сорочка Є.О. та Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ,-

ВСТАНОВИВ:

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (далі - позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 про примусове видворення останнього за межі України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців, а також просив звернути рішення суду до негайного виконання. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач незаконно перебуває в Україні, та у встановлений строк без поважних причин не виконав рішення про примусове повернення з України. .

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2020 року адміністративний позов задоволено. Примусово видворено громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 за межі України. Затримано громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, на шість місяців, до 14 січня 2021 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи, на порушення норм матеріального і процесуального права, вважає його необґрунтованим, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції порушено приписи статті 16 КАС України щодо ненадання відповідачу під час судового засідання безоплатної вторинної правової допомоги та не проведено перевірки виконання позивачем пункту 9 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС України, Адміністрації ДПС України, СБУ від 23 квітня 2012 року.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідачем є громадянин Азербайджанської Республіки, на територію України прибув у 2019 році зі сторони Російської Федерації.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 03.09.2019 постановлено примусово повернути відповідача за межі України та зобов`язано його покинути територію України у термін до 16.09.2019.

Відповідач не виконав зазначене рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

14.07.2020 о 15 год. 43 хв. посадовими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відповідача було затримано у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, що підтверджується протоколом №МКМ 000154 про адміністративне затримання від 14.07.2020.

Рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 14.07.2020 відповідача поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців з метою підготовки матеріалів для адміністративного позову про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, а також для подальшого виконання рішення суду про примусове видворення, що підтверджується відповідним актом приймання-передавання іноземця або особи без громадянства від 14.07.2020.

Вважаючи, що наявні підстави для примусового видворення та затримання відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України (далі - Закон).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Приписи ч. 1 ст. 26 Закону визначають, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 26 Закону іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Отже, примусове видворення з України іноземця на підставі винесеної постанови адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин. Водночас, вказана вище норма ч. 1 ст. 30 Закону містить приписи про те, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто, обов`язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Подібний висновок про застосування норм права викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 754/2198/17 та від 17 грудня 2019 року у справі № 308/8741/17.

Крім того, згідно абз. 1 ч. 4 ст. 30 Закону іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів - затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Згідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідача відсутні документи, які б давали йому право перебувати на території України та посвідчували його особу. Документи про продовження терміну перебування в Україні або документи, які дають право на законне проживання в Україні відповідач не оформив та не звертався до компетентних органів України із заявою про визнання його біженцем, або особою, котра потребує додаткового захисту.

Відповідачем рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 03.09.2019, яким постановлено примусово повернути відповідача за межі України та зобов`язано його покинути територію України у термін до 16.09.2019 не виконано.

При цьому, встановлених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заборон на примусове видворення відповідача судом не встановлено.

Відтак, вимоги позивача про примусове видворення громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 за межі України, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, оскільки в даному випадку наявні обґрунтовані підстави вважати, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення про його примусове видворення та перешкоджатиме проведенню процедури видворення, оскільки останній, як особа, яка вчинила порушення законодавства України про правовий статус іноземців не має законних підстав для перебування на території України, в установлений строк не виконав рішення про його примусове повернення без поважних причин, на переконання судової колегії, має наслідком застосування судом до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , одного із заходів, передбачених ч. 1 ст. 289 КАС України, а саме затримання громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, на шість місяців.

Щодо доводів апелянта про ненадання відповідачу під час судового засідання безоплатної вторинної правової допомоги та не проведення перевірки виконання позивачем пункту 9 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС України, Адміністрації ДПС України, СБУ від 23 квітня 2012 року, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою, а також іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з моменту затримання.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.

Згідно з пунктом 9 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України, Службою безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (Далі Інструкція № 353/271/150) у кожному випадку затримання іноземця більше ніж на три години щодо його примусового повернення або з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення невідкладно інформується регіональний Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Відповідно до змісту протоколу №МКМ 000154 від 14 липня 2020 про адміністративне правопорушення (а.с.18), яким встановлено, що відповідачу роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також право та можливість отримання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» Центрі безоплатної правової допомоги. При цьому, з протоколу вбачається, що відповідач зі змістом протоколу був ознайомлений зрозумілою йому мовою, що підтверджується його підписом.

За наведених обставин, суд відхиляє твердження апелянта обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права в частині перевірки дотримання права відповідача на безоплатну вторинну правову допомогу.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Крім того, судова колегія зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді :