РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року м. Мукачево Справа №303/2591/20

2/303/1146/20

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди в сумі 76750,91 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про наявність права на відшкодування за рахунок відповідача шкоди, пов`язаної з пошкодженням належного позивачу транспортного засобу марки Subaru, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (надалі - Автомобіль), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), що мала місце 03.08.2019. Внаслідок винних дій відповідача реальна (фактична) вартість ремонту Автомобіля склала 121465,00 гривень, що підтверджується актом виконаних робіт від 31.10.2019 №199. Сума виплаченого страхового відшкодування (47714,09) не є повною і не відповідає розміру завданого збитку. В зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача розмір невідшкодованого реального збитку.

За твердженням позивача, йому була також заподіяна і моральна шкода в розмірі 3000,00 гривень, зумовлена порушенням звичайного ритму його життя, внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу.

Нормативно - правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 23, 1167, 1194 Цивільного кодексу України.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким у задоволенні позову просить відмовити, оскільки покладання обов`язку з відшкодування шкоди на страхувальника суперечить меті Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі». Крім того, між позивачем та ПАТ «Страхова група «Ю.ЮІ.АЙ-КООП» укладено договір про врегулювання страхового випадку №0092/2, згідно з яким сторони дійшли згоди про розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 у сумі 48214,09 гривень. Також зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження отриманих емоційних страждань.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

На підставі постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 вересня 2019 року (а.с. 8), яка набула законної сили, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Фактичні обставини скоєного ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, полягали в тому, що: «3 серпня 2019 року о 12 год. 45 хв. на 763 км. автодороги М 06 «Київ-Чоп», ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 , при повороті ліворуч та з`їзді на другорядну дорогу (у напрямку с.Обава), не надала переваги в русі автомобілю «Subaru Legаcy», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - Автомобіль) під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо та скоїла з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів».

Згідно з даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 6) власником Автомобіля зазначений ОСОБА_1 .

Відповідно до частини шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В межах розгляду даної судової справи, позивач просить стягнути з відповідача реальну (фактичну) вартість ремонту транспортного засобу пошкодженого транспортного засобу, внаслідок скоєння винною особою дорожньо-транспортної пригоди.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи суд виходить з того, що згідно з положеннями ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України .

За змістом п. 8 частини другої ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Із спірних правовідносин вбачається, що такі є деліктними та поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 1166 Цивільного кодексу України), необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Згідно з положеннями частини першої ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На практичну реалізацію положень ст. 1166 Цивільного кодексу України спрямовані і приписи п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якими передбачено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Спеціальними нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин є також положення частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Разом з тим, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Частиною четвертою ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 4 липня 2018 року по справі № №755/18006/15-ц зроблено висновок, відносно того, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (в даному випадку приватне акціонерне товариство Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП»), на випадок виникнення деліктного зобов`язання, бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника (в даному випадку ОСОБА_2 ), який завдав шкоди (пункт 35 цієї постанови).

Фактичні дані по справі свідчать про те, що на момент вчинення ДТП у винної особи був у наявності дійсний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07.09.2018 року №АМ/4826290, виданий приватним акціонерним товариством «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП». Сума страхового відшкодування за шкоду завдану майну складає 100000,00 грн., з франшизою у розмірі 500,00 грн.

Приймаючи до уваги такі фактичні обставини справи суд виходить з того, що згідно з приписами п. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п. 34.1 статті 31 Закону). Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2 статті 34 Закону).

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 18.09.2019 №7188, проведеного ФОП ОСОБА_3 на запит АТ «СГ «Ю.ЮІ.АЙ-КООП» вартість відновлювального ремонту Автомобіля визначена за витратним підходом склала 103174,80 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 48214,09 грн, тобто вартість матеріального збитку, заподіяного власнику Автомобіля складає 48214,09 грн.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

За твердженнями позивача 03.02.2020 останнім отримано страхове відшкодування від приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» у розмірі 47714,80 грн.

Крім того, згідно з даними договору про врегулювання страхового випадку від 29.01.2020 №0092/20, укладеного між позивачем та приватним акціонерним товариством «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», сторонами узгоджено розмір страхового відшкодування в порядку, передбаченому п. 2 ст. 36 Закону за спірним страховим випадком в сумі 47714,09 грн.

Відповідно до п. 36.7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач погодився з тим, що розмір матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП за участю відповідача складає 48214,09 грн., а також із виплаченою йому сумою страхового відшкодування і будь-яких вимог до Страхової компанії не заявляв.

Статтями 28, 29 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону, статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Методика), дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

З аналізу вищевикладених норм Закону та з урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).

В ситуації, що склалася, позивач має право на відшкодування шкоди винуватцем ДТП у розмірі 500,00 грн. (франшиза) та у випадку, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди.

Випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком визначені статтею 32 Закону.

Так, пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

В свою чергу, пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

В свою чергу, підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ (пункт а).

У свідоцтві про реєстрацію (а.с. 6) роком випуску Автомобіля зазначено 2007 рік, тобто величина втрати товарної вартості Автомобіля не нараховується.

Висновок щодо не нараховування величини втрати товарної вартості автомобіля викладений також в п. 4.2 Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 18.09.2019 №7188, який позивач не оскаржував.

Крім того, у поданому на розгляд суду позові відповідач взагалі не зазначив вищевказану складову майнової шкоди, а також доказово підтверджений її фактичний розмір.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що різниця між страховою виплатою та загальною сумою завданої шкоди, яку останній просить стягнути з відповідача, виникла саме внаслідок наведених вище законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Оскільки позивач отримав від страховика страхове відшкодування в межах суми страхового відшкодування, не оскаржив рішення страховика про здійснення страхового відшкодування, погодившись з виплаченою йому сумою страхового відшкодування, не довів наявності інших, ніж сума франшизи, законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди і одержаною страховою виплатою за предметом позову, підлягають задоволенню частково в межах суми 500,00 грн. (франшиза).

Відносно позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд констатує наступне.

На підставі частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої і душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням її майна (п. 2, 3 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України).

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95№ 4 «Про судову практику у справах про відшкодування матеріальної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На підставі наведеного, беручи до уваги характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, яка сталася 03.08.2019, та інших обставин, зокрема, характеру і тривалості страждань позивача, істотності вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 3000,00 грн.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано моральні страждання, що полягали у зміні звичного укладу його життя, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, моральна шкода, заподіяна внаслідок ДТП ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню відповідачем, як особою з вини якої вона завдана, з урахуванням суті позовних вимог, доведеності позивачем заподіяних йому моральних страждань, а також з урахуванням вимоги розумності, виваженості та справедливості, у межах вищевказаної суми.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 500,00 гривень матеріальної шкоди (франшиза) та 3000,00 гривень моральної шкоди.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує на підставі статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму 3500,00 (три тисячі п`ятсот) гривень (в т.ч.: 500,00 гривень - сума франшизи; 3000,00 гривень - моральна шкода).

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму 38,34 (тридцять вісім гривень 34 копійки) гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4.1. Сплачений судовий збір у сумі 802,46 (вісімсот дві гривні 46 копійок) гривень покласти на позивача.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

7. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ).

Представник позивача: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_4 ).

Представник відповідача: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 ).

Суддя В.В. Кость