Справа № 698/483/19

Провадження № 6/698/6/20

УХВАЛА

19 серпня 2020 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Пугачовської Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Катеринопіль скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Катеринопільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ),-

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною скаргою згідно якоїпросить суд:

-визнати неправомірною дії державного виконавця Катеринопільського РВДВС Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) щодо винесення постанови від 03.06.2020 року № 61682131 про арешт коштів боржника на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України», МФО 354507;

-скасувати постанову державного виконавця від 03.06.2020 року № 61682131 про арешт коштів боржника на рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України», МФО 354507.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що згідно виконавчого листа від 23.01.2020 року № 698/483/19 з нього на користь місцевого бюджету стягується заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою у загальній сумі 22798,10 грн..

Також скаржник ОСОБА_1 зазначає, що 31.03.2020 року згідно вказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 61682131. 03.06.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника № 61682131 згідно якої накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_2 , що містяться на рахунках: АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Ощадбанк».

При цьому скаржник ОСОБА_1 також зазначає, що він є інвалідом 2 групи, який після перенесеного інсульту потребує сторонньої допомоги і єдиним джерелом доходу якого є пенсія, що надходить на рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Державний ощадний банк України», МФО 354507. З посиланням на виписку з рахунку, скаржник зазначає, що вказаний вище рахунок використовується виключно для отримання пенсії та стверджує, що арешт вказаного рахунку позбавляє його єдиного джерела існування.

Також скаржник зазначає, що 13.07.2020 року він звертався до державного виконавця із заявою про зняття арешту з рахунку, але 15.07.2020 року державний виконавець відмовив йому у задоволенні заяви через відсутність законних підстав.

На підставі викладеного скаржник вважає, що дії державного виконавця щодо арешту коштів є незаконними, а так, само є незаконною бездіяльність державного виконавця, який, отримавши звернення скаржника від 04.07.2019 року щодо незаконності арешту коштів, не вчинив жодних дій на поновлення порушених прав останнього.

Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомивши про неможливість прибуття через стан здоров`я.

Виконуючий обов`язки начальника відділу ДВС Полтавська А.О. звернулося до суду з клопотанням про проведення судового розгляду за відсутності їх представника.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.

З постанови про відкриття виконавчого провадження № 61682131 від 31.03,2020 року вбачається, що вказане провадження відкрито на підставі виконавчого листа від 23.01.2020 року № 698/483/19 згідно якого з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету стягується заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою у загальній сумі сумі 22798,10 грн..

З довідки МСЕК серії 2 ЧК № 017590 від 26.05.1999 року вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи безстроково.

З виписки з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» вбачається, що за період з 08.01.2020 року по 13.07.2020 року, вказаний рахунок використовується виключно для безготівкового зарахування сум пенсії.

З листа виконуючого обов`язки начальника відділу ДВС Полтавської А.О. від 15.07.2020 року № 19.8-31/3700 вбачається, що у відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо зняття арешту з коштів, остання відмовила у знятті арешту через відсутність законних підстав.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна,демократична, соціальна, правова держава. Згідно частини другої статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Положення Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У статті 22 Конституції України зазначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У статті 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до Розділу 11 Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, а саме — конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод — це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Стаття 17 Закону України № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачає застосування національними судами Європейської конвенції прав людини та практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до статті 1 Протоколу першого до Європейської конвенції прав людини: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право на пенсію включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Протоколу першого до ЄКПЛ. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Протоколу першого до ЄКПЛ має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже, при з`ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць ЄКПЛ. Щоб вирішити питання щодо застосування статті 1 Протоколу першого до ЄКПЛ до конкретної справи, ЄСПЛ повинен з`ясувати, чи надають обставини справи в цілому заявнику право на самостійний інтерес, що захищається цією статтею. Аналізуючи практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, можемо зробити висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) – як матеріальних, так і нематеріальних та включає в себе право на пенсію та соціальні виплати.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципуправомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Протоколу першого, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно ч.ч. 4.,5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, суд визнає, що твердження скаржника про неправомірність дій головного державного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів від 03.06.2020 року є частково обґрунтованими, оскільки з досліджених судом доказів судом встановлено, що у світлі практики ЄСПЛ, накладення арешту на рахунок, який використовується для виплати пенсії боржнику з метою забезпечення виконання судового рішення, є законним і переслідує «суспільний інтерес», однак, повне позбавлення боржника джерела існування, внаслідок вказаного арешту не може бути визнано судом пропорційним визначеним цілям.

Отже, вказані вище дії державного виконавця, призвели до порушення прав скаржника на мирне користування майном (пенсією) і як наслідок до порушення державою статті 1 Протоколу першого Європейської конвенції прав людини.

При цьому суд визнає, що державний виконавець не позбавлений можливості забезпечити виконання судового рішення, шляхом звернення стягнення на пенсію боржника в порядку, визначеному розділом ІХ Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного суд ухвалює про поновлення порушених прав скаржника на отримання пенсії, шляхом покладення на державного виконавця обов`язку зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 за рішенням суду.

Керуючись, ст.ст. 353 ч. 1 п. 27, 355, 447-451,453 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Катеринопільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) – задовольнити частково.

Зобов `язати виконуючого обов`язки начальника Катеринопільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) Полтавську Аліну Олександрівну зняти арешт зрахунку № НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України», МФО 354507.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі неподання апеляційної скарги, відповідно до ст. 453 ЦПК України зобов`язати Катеринопільський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) повідомити суд і заявника про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Головуючий суддя Баранов О.І.