ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

19.08.2020

Справа № 910/12159/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівон А.М., розглянувши матеріали

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал"

про забезпечення позову

у справі № 910/12159/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" 90500, Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, ВУЛИЦЯ ПРОЛЕТАРСЬКА, будинок 2

до 1. Міністерства фінансів України 01008, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 12/2

2. Державної митної служби України 04119, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 11Г

про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України та Державної митної служби України про:

- визнання незаконним та скасування наказу Міністерства фінансів України №448 від 22.07.2020 року в частині пункту 7 Змін до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів, яким після позиції "UA305260" доповнено новою позицією "UA305270" такого змісту: "UA305270", Сектор митного поста "Хуст", Sector, Customs Post "Khust", Закарпатська область, м. Тячів, 90500, вул. Армійська 147;

- зобов`язання Міністерство фінансів України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування митного посту "Тячів" на території ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, з визначенням цьому структурному підрозділу відповідного коду;

- зобов`язання Державну митну службу України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ "Термінал" (код ЄДРПОУ: 31538866) за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н., м. Тячів, вул. Пролетарська (Залізнична), 2, з присвоєнням відповідного коду, який буде внесено до Переліку місць доставки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається той факт, що дії Міністерства фінансів України щодо непоновлення незаконно ліквідованого, за твердженням позивача, митного поста «Тячів» та одночасне створення оспоюрюваним наказом № 448 від 22.07.2020 року іншого структурного підрозділу Закарпатської митниці Держмитслужби в межах м.Тячів спрямовані на надання пільг одному суб`єкту за рахунок відновлення митного поста «Тячів», який розміщувався на території позивача за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, отже порушують права позивача на першочергове відновлення функціонування митного поста «Тячів» по відношенню до іншого структурного підрозділу Закарпатської митниці Держмитслужби, в зв`язку з чим пункт 7 наказу Міністерства фінансів України № 448 від 22.07.2020 року підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку.

Також позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва 17.08.2020 року разом з позовною заявою подано заяву б/н від 11.08.2020 року про забезпечення позову шляхом:

- заборони Міністерству фінансів України та Державній митній службі України до вирішення спору в даній справі вчиняти дії спрямовані на виконання наказу Міністерства фінансів України №448 від 22.07.2020 року «Про затвердження Змін до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів» в частині пункту 7, яким після позиції «UA305260» доповнено нову позицію «UA305270» такого змісту: «UA305270», Сектор митного поста «Хуст», Sector, Customs Post "Khust", Закарпатська область, м. Тячів, 90500, вул. Армійська 147.

- заборони Міністерству фінансів України та Державній митній службі України до вирішення спору в даній справі вчиняти будь-які дії, за наслідками яких за адресою: Закарпатська обл., Тячівський район, м. Тячів, вул. Армійська, 147, буде розміщено структурний підрозділ (митний сектор, митний пост, тощо) Закарпатської митниці Держмитслужби, а також будь-яких дій, пов`язаних зі створенням за цією адресою місця доставки митних вантажів (включаючи дії, пов`язані з внесенням відомостей до Переліку місць доставки).

При цьому в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що оспорюваним пунктом 7 наказу № 448 від 22.07.2020 року створено новий структурний підрозділ, отже фактичне виконання вказаного пункту 7 наказу Міністерства фінансів України призведе до ігнорування та невідновлення порушених прав ТОВ «Термінал», та, водночас, сприятиме наданню переваг іншому суб`єкту на території якого буде розміщено новий структурний підрозділ за рахунок штатної чисельності іншого структурного підрозділу, тобто структура Закарпатської митниці Держмитслужби не дозволятиме відновити митний пост «Тячів», який розміщувався на території позивача, через наявність іншого структурного підрозділу в м. Тячів за іншою адресою, а саме Закарпатська область, м. Тячів, 90500, вул. Армійська 147.

Дослідивши подану заявником заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Оскільки ТОВ «Термінал» звернулось до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Згідно статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

При цьому вирішуючи питання забезпечення позову на стадії відкриття провадження у справі суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. DomboBeheer B. V. v. theNetherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому або припущення щодо настання несприятливих для позивача наслідків.

Наразі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує на відсутність порушень та обмежень права інших осіб внаслідок вжиття заходів забезпечення та на пріоритетність права позивача, позаяк Закарпатська митниця повинна, на переконання заявника, спочатку відновити митний пост «Тячів», а не створювати інші структурні підрозділи, ігноруючи права ТОВ «Термінал».

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є позовні вимоги ТОВ «Термінал» до Міністерства фінансів України про скасування прийнятого вказаним Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, наказу № 448 від 22.07.2020 року в частині пункту 7, яким, як зазначає позивач, в м.Тячів створено новий структурний підрозділ Закарпатської митниці Держмитслужби, який буде розташований на території ТОВ «Турбо Плюс Авто» за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Армійська, 147, а не на території ТОВ «Термінал» за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2.

Наразі, однією з обставин, на яку позивач посилається як на підставу позовних вимог та підтвердження незаконності оспорюваного наказу в частині пункту 7, є факт прийняття останнього Міністерством фінансів України під час дії заборони на вчинення таких дій, встановленої ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 року у справі № 907/477/20, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 року.

В свою чергу суд звертає увагу, що за приписами ст. 454 Митного кодексу України, відповідно до яких Міністерством фінансів України прийнято оспорюваний в частині наказ, відповідач 1 як Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, затверджує нормативно-технічні документи, які використовуються для оформлення митних декларацій та виконання інших митних формальностей, визначених цим Кодексом, - відомчі класифікатори інформації з питань митної справи - та встановлює порядок їх ведення.

Класифікатори, зазначені у частині першій статті 454 Митного кодексу України, використовуються виключно для цілей, передбачених цим Кодексом.

При цьому згідно ч. 3 вказаної статті впровадження класифікаторів, зазначених у частині першій цієї статті, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Наразі, твердження позивача про те, що фактичне виконання пункту 7 наказу Міністерства фінансів України №448 від 22.07.2020, який є предметом оскарження в даній справі, призведе до ігнорування та невідновлення порушених прав ТОВ «Термінал», та водночас сприятиме наданню переваг іншому суб`єкту на території якого буде розміщено новий структурний підрозділ за рахунок штатної чисельності структурного підрозділу, який першочергово має бути розміщений на території позивача, жодними доказами не підтверджуються та, за відсутності належних доказів щодо можливих негативних наслідків реалізації оспорюваного наказу на час розгляду даної справи, не можуть бути розцінені судом як обґрунтовані.

Поряд із цим, за висновками суду, зважаючи на зміст позовних вимог у даній справі, обставини правомірності вчинення дій щодо реалізації змін до структурних підрозділів Закарпатської митниці ДФС у м. Тячів Закарпатської області, шляхом їх виключення, доповнення чи зміни штатного складу, мають оцінюватись виключно в межах господарської справи № 907/477/20.

Таким чином, за результатами аналізу позовних матеріалів та заяви про забезпечення позову суд зазначає, що вказані в останній обставини не надають суду можливості дійти беззаперечних стверджувальних висновків щодо наявності безумовних підстав для застосування забезпечення позову, позаяк подана позивачем заява про забезпечення позову не відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема, критеріям обґрунтованості, адекватності, необхідності застосування заявлених заходів забезпечення позову, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Окрім цього суд наголошує, що основні позовні вимоги у даному спорі та заявлені до застосування заходи забезпечення позову стосуються виключно дій Міністерства фінансів України щодо затвердження змін до Класифікатора Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів в частині визначення структурному підрозділу відповідного коду та доповнення Класифікатора новою позицією, в той час як за змістом позовної заяви обґрунтування вимог до Державної митної служби України щодо розміщення та відновлення функціонування митного поста «Тячів» на території ТОВ «Термінал», пред`явлення яких як додаткових як в позовній заяві, так і в даній заяві про забезпечення позову, зумовлене відсутністю поновлення прав позивача на даний час всупереч прийнятим судовими інстанціями рішень, зокрема, у справі № 826/3694/16, не наведено.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 19.08.2020 року та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон