ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

Справа № 636/5343/19

Провадження №2/636/624/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Оболєнської С.А.,

за участю представника відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

11.12.2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від заробітку відповідача щомісячно.

Позов мотивований тим, що між нею та відповідачем було укладено шлюб 23 січня 1999 року, про що міським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова зроблено відповідний актовий запис за №23. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_5 , про що Окружною адміністрацією Лимассола (Республіка Кіпр) видано свідоцтво про народження серії № НОМЕР_1 від 03.08.2006 року. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю, відповідач на даний час не в повному обсязі виконує покладений на нього, у відповідності до ст.180 СК України, обов`язок утримувати свою дитину, у зв`язку з чим просить позов задовольнити.

21.02.2020 року позивач подала заяву через електронну пошту суду про розгляд справи у її відсутності, представник позивача своєчасно та належним чином повідомлена про розгляд справи, про що свідчить зворотне повідомлення про отримання судової повістки, яке міститься в матеріалах справи.

Представник відповідача просив закрити провадження, оскільки дана справа має розглядатися виключно у відповідному повноважному суді Республіки Кіпр, громадянами якої є сторони по справі та неповнолітня дитина, дані особи постійно проживають на території Кіпру. Фактично спір між сторонами виник в органі іноземної держави, тому відповідно до ЦПК України та Закону України «Про міжнародне приватне право» він не може бути розглянутий судом України. Також представник відповідача зазначив, що у позивача можуть виникнути труднощі із виконанням рішення суду України та вважав, що ефективним способом захисту інтересів малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є звернення для вирішення даного спору до суду Республіки Кіпр.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає задоволення з наступних підстав.

Частина 1 ст. 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є громадянкою Росії, ОСОБА_3 є громадянином України, їм обом надані права кіпрських громадян, тобто вони мають громадянство Кіпр, що підтверджується копією паспортів, з професійним перекладом, республіки Кіпр позивача - НОМЕР_2 дата видачі 26.08.2011 року, відповідача - код НОМЕР_3 дата видачі 05.06.2018 року. Дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою Кіпру та постійно там проживає, що підтверджує копія посвідчення особи, з професійним перекладом, республіки Кіпр.

Відповідно до ст. 496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 13 Сімейного кодексу України частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави.

Згідно п. 3 ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами.

Згідно ст.67 Закону України «Про міжнародне приватне право» зобов`язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, крім випадків, передбачених статтею 66 цього Закону, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання.

Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті, застосовується право їхнього спільного особистого закону.

Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним частинами першою і другою цієї статті, застосовується право держави, у якій особа, яка зобов`язана надати утримання, має місце проживання.

Положення ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» містить підстави визначення підсудності справ судам України, зокрема суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, в тому числі якщо у справі про сплату аліментів позивач має місце проживання в України.

Позивач до позову не надала документів, які б підтверджували її місце проживання в Україні, натомість до клопотання про закриття провадження представником відповідача надані документи, які свідчать, що позивач ОСОБА_2 є громадянкою Кіпру, має там житло, сплачуєкомунальні послуги, працює там постійно, отримує дохід та добровільні платежі від відповідача в рахунок сплати аліментів.

Відповідно до статті 17 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах (Угоду ратифіковано Законом №2910-IV від 22.09.2005, ВВР, 2006, 31, ст.5) для цілей цієї Угоди суд Договірної сторони , який виносить рішення, вважається таким, що має юрисдикцію у справі, якщо виконується одна з таких умов, зокрема: у справах, пов`язаних з аліментними зобов`язаннями, боржник постійно проживає на території цієї Договірної Сторони.

Документи, додані до клопотання про закриття провадження, підтверджують той факт, що відповідач ОСОБА_3 постійно мешкає на території Кіпру, це копія його паспорту та копія довідки про постійне місце проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст.20 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (Конвенцію ратифіковано із заявами та застереженнями Законом №26-VII від 11.01.2013):

1.Рішення, винесене в одній Договірній державі ("держава походження"), визнається та виконується в інших Договірних державах, якщо:

a) відповідач мав звичайне місце проживання в державі походження на той момент, коли провадження було розпочато;

b) відповідач прийняв юрисдикцію або висловивши це, або захищаючись по суті справи, не заперечуючи проти юрисдикції за першої можливої нагоди;

c) кредитор мав звичайне місце проживання в державі походження на момент, коли провадження було розпочато;

d) дитина, на яку призначено утримання, мала звичайне місце проживання в державі походження на момент, коли провадження було розпочато, за умови, що відповідач проживав з дитиною в цій державі або проживав у такій державі й там сплачував аліменти на дитину;

e) за винятком спорів щодо зобов`язань про утримання стосовно дітей, існує письмова угода між сторонами про юрисдикцію або

f) рішення виніс орган, що здійснював юрисдикцію у справі про особистий стан чи батьківську відповідальність, якщо ця юрисдикція не ґрунтувалася тільки на громадянстві однієї зі сторін.

2. Договірна держава може зробити застереження відповідно до статті 62 стосовно підпунктів "c", "e" та "f" пункту 1.

3. Договірна держава, що зробила застереження відповідно до пункту 2, визнає та виконує рішення, якщо її законодавство за таких самих фактичних обставин передбачає або передбачало б юрисдикцію своїх органів для прийняття такого рішення.

4. Договірна держава, якщо визнання рішення є неможливим у зв`язку із застереженням відповідно до пункту 2 та якщо боржник звичайно проживає в такій державі, уживає всіх належних заходів для прийняття рішення на користь кредитора. Попереднє речення не застосовується до безпосередніх клопотань про визнання та виконання відповідно до пункту 5 статті 19або до позовів стосовно утримання, зазначених у підпункті "b" пункту 1 статті 2.

5. Рішення на користь дитини віком до 18 років, яке не може бути визнано та виконано тільки через застереження стосовно підпунктів "c", "e" або "f" пункту 1, приймається як встановлення права такої дитини на утримання в запитуваній державі.

6. Рішення визнається, лише якщо воно має законну силу в державі походження, та виконується, лише якщо воно є таким, що підлягає виконанню, у державі походження.

В даній справі позивач ОСОБА_2 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини, при цьому як сторони по справі так і неповнолітня дитини є громадянами Кіпру та постійно там мешкають.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв`язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю.

Відповідно до копії свідоцтва про народження дитини з перекладом, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була народжена у Республіці ОСОБА_9 .

В судовому засіданні представник відповідача наголошував, що дитина ОСОБА_8 є громадянкою Кіпру.

Тобто, особистим законом дитини в даному випадку має бути визначено право Республіки Кіпр.

Крім цього, представник відповідача довів суду, що право Республіки Кіпр має найбільш тісний зв`язок із відповідними правовідносинами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що право, яке підлягає застосуванню у даних правовідносинах є право Республіки Кіпр.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Спір щодо стягнення аліментів з громадянина Кіпру на дитину, яка теж є громадянкою Кіпру відповідно до ЦПК України та Закону України «Про міжнародне приватне право» не може бути розглянутий судом України.

Таким чином, дана цивільна справа є такою, що не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства судами на території України.

При відкритті провадження у даній цивільній справі суд керувався тим, щоб забезпечити позивачу доступ до правосуддя, право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та право на судовий захист, передбачене ст. 55 Конституції України, а також першочергового захисту інтересів дитини.

Керуючись п.1ч.1ст. 255, ст.ст. 258-261 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Повний текст ухвали складений 17.08.2020 р.

Суддя : С.А. Оболєнська