Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2020 р. Справа№200/6348/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати соціальної допомоги особі з інвалідністю, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (далі за текстом - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області (надалі - УСЗН, відповідач) про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати соціальної допомоги особі з інвалідністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає рішення УСЗН в частині дати призначення виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_2 протиправним, оскільки, на думку позивача, датою виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_2 повинна бути дата, з якої їй було встановлено групу інвалідності, а саме з 18.09.2019 року. Просить суд визнати протиправним рішення управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області про призначення державної соціальної допомоги на особу з інвалідністю з дитинства в частині дати призначення ОСОБА_1 на підопічну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є особою з інвалідністю з дитинства 1 «А» групи к виплаті державної соціальної допомоги, а саме 12.05.2020 року, замість потрібного 18.09.2019 року; зобов`язати управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області призначити ОСОБА_1 к виплаті державну соціальну допомогу на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є особою з інвалідністю з дитинства 1 «А» групи з 18.09.2019 року; зобов`язати управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області нарахувати з 18.09.2019 року та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є особою з інвалідністю з дитинства 1 «А» групи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Представник відповідача, був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про що свідчить поштове повідомлення, свої правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з чим суд приходить висновку про необхідність вирішення спору за наявними матеріалами справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є рідною сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є донька ОСОБА_2 , яка позивачу приходиться племінницею.

ІНФОРМАЦІЯ_4 сестра позивача, ОСОБА_3 померла.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07.04.2020 року (справа № 235/7327/19), визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною та встановлено на нею опіку, призначено ОСОБА_1 опікуном.

З 18.09.2019 року ОСОБА_2 встановлено безстрокову першу групу інвалідності, підгрупа «А» з зазначенням, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та нагляду.

Надання державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю з моменту виповнення ОСОБА_2 вісімнадцяти років було припинено.

Після отримання довідки про встановлення групи інвалідності та отримання рішення суду щодо визнання племінниці позивача недієздатною та визнання позивача її опікуном, ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою для подальшої можливості отримання державної соціальної допомоги на ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що Управлінням соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області було розглянуто подану позивачем заяву, та своїм рішенням призначено виплату державної соціальної допомоги осіб з інвалідністю з 12.05.2020 року довічно.

Таким чином, спірним питанням даної справи є саме дата, з якої повинно ОСОБА_2 призначити виплату державної соціальної допомоги.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16.11.2000 року № 2109-IIІ (далі - Закон № 2109-IIІ), «Порядком надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України Міністерства фінансів України Міністерства охорони здоров`я України від 30.04.2002 року № 226/293/169 (далі - Порядок № 226).

Законом № 2109-IIІ відповідно до Конституції України гарантовано особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Статтею 1 Закону № 2109-IIІ визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз`ясненням особам з інвалідністю з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.

Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи (частина перша статті 4 Закону № 2109-IIІ).

Частинами першою, другою статті 8 Закону № 2109-IIІ заява про призначення державної соціальної допомоги подається особою з інвалідністю з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання. Заява про призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю I чи II групи, яку визнано недієздатною, а також на дитину з інвалідністю подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання.

Відповідно до статті 12 Закону № 2109-IIІ суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.

Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Положеннями статті 16 визначено, що покриття витрат на виплату державної соціальної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. У Державному бюджеті України статті видатків на надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю є захищеними і фінансуються у першочерговому порядку.

Згідно ст. 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

На дітей з інвалідністю державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, але не більш як по місяць досягнення дитиною з інвалідністю 18-річного віку.

Як вже було судом зазначено, ОСОБА_2 виплачувалась допомога до її повноліття. Виплата допомоги на дитину з інвалідністю була припинена 18.09.2019 року.

Після досягнення 18-ти річчя ОСОБА_2 пройшла переогляд, та медико - соціальною експертною комісією було встановлено їй з 18.09.2019 року першу групу інвалідності з підгрупою «А» безстроково, що підтверджується довідкою Серія 12 ААБ № 415286.

Відповідно до п. 2.9 Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, на кожного одержувача державної соціальної допомоги структурним підрозділом з питань соціального захисту населення формується особова справа, в якій зберігаються документи, необхідні для призначення державної соціальної допомоги, а також розрахунки їх розмірів. Одержувачам державної соціальної допомоги структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, які її призначили, видають посвідчення встановленого зразка.

Статтею 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» передбачено, що якщо дитина з інвалідністю, на яку виплачувалася державна соціальна допомога, по досягненні 18-річного віку визнана особою з інвалідністю з дитинства, виплата допомоги продовжується у новому розмірі за її заявою (недієздатним - за заявою опікуна) з дня встановлення групи інвалідності в разі збільшення розміру допомоги, але з місяця, наступного за тим, в якому дитині з інвалідністю встановлена група інвалідності, при зменшенні розміру допомоги.

Відповідно до абз. 7 п. 2.7 Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, якщо дитину з інвалідністю, на яку виплачувалася державна соціальна допомога, після досягнення 18-річного віку визнана особою з інвалідністю з дитинства, виплата допомоги продовжується у новому розмірі за його заявою (недієздатною особою - за заявою опікуна). У разі збільшення розміру допомога в новому розмірі виплачується з дня зміни групи (підгрупи) інвалідності, а при зменшенні розміру - з місяця, що настає за тим, у якому дитині з інвалідністю встановлена група (підгрупа) інвалідності.

Отже, у тому випадку якщо особі виплачувалась державна соціальна допомога як дитині з інвалідністю до виповнення їй 18 років, то у випадку визнання цієї особи після досягнення 18-річного віку особою з інвалідністю з дитинства з встановленням відповідної групи - то виплата допомоги цієї особи продовжується за відповідною заявою.

Статтею 2 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та п.п. 2.2 «Порядку надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», передбачено, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю призначається у таких розмірах: особам з інвалідністю з дитинства І групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю ІІ групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; особам з інвалідністю з дитинства ІІІ групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням того, що розмір державної соціальної допомоги на ОСОБА_2 до виповнення нею 18 років виплачувався у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а після виповнення 18 річного віку з встановленням І групи інвалідності - складає 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суд приходить до висновку, що датою призначення к виплаті державної соціальної допомоги ОСОБА_2 , як особі з інвалідністю з дитинства є саме дата встановлення їй групи інвалідності.

Відповідно до довідки МСЕК , І групу інвалідності ОСОБА_2 встановлено 18 вересня 2019 року.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення по справі щодо призначення до виплати державної соціальної допомоги з 12 травня 2020 року є протиправним в частині дати призначення її до виплати, так як виплата повинна провадиться з 18 вересня 2019 року.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Христов проти України» (Khristov v.Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію ) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Положення статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь - якою ознакою.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України, не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно - правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно - правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Cуд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.05.2011 року, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати соціальної допомоги особі з інвалідністю є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В той же час, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», дана норма КАС не застосовується у даному випадку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Торгівельна, 11, код ЄДРПОУ 25967772) про зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати соціальної допомоги особі з інвалідністю - задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Торгівельна, 11, код ЄДРПОУ 25967772) про призначення державної соціальної допомоги на особу з інвалідністю з дитинства в частині дати призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на підопічну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є особою з інвалідністю з дитинства 1 «А» групи к виплаті державної соціальної допомоги, а саме 12.05.2020 року, замість потрібного 18.09.2019 року.

Зобов`язати управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Торгівельна, 11, код ЄДРПОУ 25967772) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) к виплаті державну соціальну допомогу на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є особою з інвалідністю з дитинства 1 «А» групи з 18.09.2019 року.

Зобов`язати управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Торгівельна, 11, код ЄДРПОУ 25967772) нарахувати з 18.09.2019 року та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) державну соціальну допомогу на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є особою з інвалідністю з дитинства 1 «А» групи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, але не більше строку дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України щодо запобігання поширення короно вірусної хвороби (COVID-19). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко