КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6968/2020

Справа 754/8838/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 серпня2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Панченко О.М. в м. Київ 03 березня 2020 року у справі за позовом Комунального підприємства "Київпастранс" в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої затримкою руху трамваїв,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В липні 2018 року позивач КП "Київпастранс" в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої затримкою руху трамваїв, просив стягнути з відповідачів солідарно на користь КП "Київпастранс" в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо 16645,84 грн. завданої матеріальної шкоди та судові витрати.

Заявлені вимоги мотивував тим, що Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо є філією КП "Київпастранс" та здійснює свою діяльність в межах прав, наданих йому КП "Київпастранс" відповідно до Положення про Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо. Відповідно до Статуту, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24 жовтня 2001 року № 2276, КП "Київпастранс" є суб`єктом господарювання, заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Києва, відповідно до рішення Київради від 30 листопада 2000 року № 101/1078, з метою забезпечення надання послуг з перевезення пасажирів наземним автомобільним та електротранспортом (тролейбус, трамвай, фунікулер), перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом внутрішнього сполучення. КП "Київпастранс" є перевізником, який відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про автомобільний транспорт" надає соціально значущі послуги та забезпечує перевезення пасажирів наземним транспортом.

16 січня 2017 року близько 11 год. 30 хв. по вул. Закревського, 39 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки Hyundai д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , та транспортного засобу марки КІА д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Постановами Деснянського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року та 14 червня 2017 року водіїв визнано винними в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Посилався на вимоги п. 11.8 Правил дорожнього руху України, згідно яких в усіх випадках не повинно створюватися перешкод для руху трамвая, оскільки технічної можливості об`їхати перешкоди трамвайні вагони не мають. Протиправні дії відповідачів призвели до створення перешкоди для руху трамваїв, що не дозволяло трамваям об`їхати таку перешкоду саме через дорожньо-транспортну пригоду, винуватцем якої є відповідачі, чим спричинено затримку в русі трамваїв маршрутів № 28, 33 та 35, в період часу з 11 год. 30 хв. до 12 год. 37 хв., що підтверджується актом про перерву в русі трамваїв від 16 січня 2017 року. Отже, є підстави вважати, що між неправомірними діями відповідачів та простоєм трамвайних вагонів вбачається безпосередній причинний зв`язок.

У зв`язку з простоєм трамваїв маршрутів № 28, 33 та 35 в період часу з 11 год. 30 хв. до 12 год. 37 хв. філії позивача були завдані збитки, що складаються з втрат від вимушеного простою, а саме втрат виручки за відповідний час роботи рухомого складу. Відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 490 від 31 грудня 2010 року "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо визначення втрат підприємств міського електричного транспорту у випадках тимчасового закриття або перешкоджання рухові трамваїв чи тролейбусів", Дарницьким ТРЕД було здійснено розрахунок затримки руху на трамвайних маршрутах. Згідно з розрахунками втрат, по маршруту № 28 - 10209,14 грн., по маршруту № 33 - 4676,80 грн., по маршруту № 35 - 1759,90 грн., всього сума втраченого доходу від тимчасової затримки руху 16 січня 2017 року становить 16645,84 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року позов КП "Київпастранс" в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача 16645,84 грн., з ОСОБА_2 на користь позивача також стягнуто судовий збір в розмірі 881 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що у вступній частині оскаржуваного рішення зазначено, що воно ухвалене за участі відповідачів, однак вони були відсутніми у судовому засіданні 03 березня 2020 року.

Зазначив, що в резолютивній частині рішення суд стягнув із нього судовий збір, а в повному тексті оскаржуваного рішення зазначено, що ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Вказував, що в рішенні відсутні будь-які посилання (обґрунтування) того, яким чином суд встановив обставини, а саме те, що саме через дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася за участю відповідачів, виник простій трамваїв, і сам простій трамваїв є очевидно недоведеним.

Вважав, що судом перекручено та спотворено показання та навіть посади свідків. Свідок Особа 5 не перебуває на посаді водія трамваю і як вона сама підтвердила в судовому засіданні, навіть не перебувала на місці нібито простою трамваїв, чітко не відповіла на питання, чи її підпис виконано в акті про перерву у русі трамваїв та жодним чином не могла бачити дорожньо-транспортну пригоду, учасників чи їх транспортні засоби. Свідок Особа 4 ні на кого з присутніх у залі судового засідання не вказував, жодним чином не назвав транспортні засоби, які безпосередньо нібито спричинили перешкоду. Більше того, вищезгадані свідки не заявлялися позивачем до розгляду справи по суті, а клопотання про допит останніх було заявлено представником позивача безпосередньо під час розгляду справи по суті. Під час допиту свідка Особа 4 судом з власної ініціативи та у грубе порушення ч. 9 ст. 180 ЦПК України знято майже всі запитання представника відповідача ОСОБА_3 , чим фактично було позбавлено можливості сторону відповідача допитувати свідка.

На подані до суду зауваження та заперечення на дії головуючого в порядку ч. 3 ст. 214 ЦПК України суд жодним чином не відреагував.

Представником відповідача було подано і інші зауваження та заперечення на дії головуючого в порядку ч. 3 ст. 214 ЦПК України. В порушення вимог ст. 228 ЦПК України не було встановлено порядок дослідження доказів і проігноровано клопотання представника відповідача ОСОБА_3 в порядку ст. 77, 78 ЦПК України, наявність таких клопотань, а тим більше підстави для відмови у задоволенні останніх жодним чином не відображені в оскаржуваному рішенні.

Вказував, що судом у грубе порушення ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України, а саме не зважаючи на відсутність клопотань від будь-якої із сторін, з власної ініціативи було прийнято процесуальне рішення про витребування матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Вважав, що суд грубо і неодноразово порушив вимоги чинного ЦПК України, принцип змагальності сторін, верховенства права та рівності перед законом і судом, надавши перевагу одній стороні над іншою, що є порушенням ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, а саме порушенням права на справедливий судовий розгляд. По суті справи судом не зазначено жодного доказу, у зв`язку з яким судом було прийнято саме таке рішення. Посилання на постанову Деснянського районного суду у справі про адміністративне правопорушення є недоцільним з огляду на задоволення позовних вимог, оскільки у тексті постанови відсутні будь-які посилання на наявність на місці дорожньо-транспортної пригоди трамвайних колій тощо. Судом першої інстанції у грубе порушення вимог чинного ЦПК України з власної ініціативи було витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення та досліджено останні. Ані у схемі дорожньо-транспортної пригоди, ані у поясненнях свідків відсутні будь-які згадки про розташування автомобілів поблизу та тим більше на трамвайних коліях.

Від позивача КП "Київпастранс" в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши відповідачу в частині скасування рішення.

Посилався на те, що твердження відповідача в апеляційній скарзі про зазначення судом відсутніх учасників справи не відповідає дійсності, оскільки під час розгляду справи по суті у судовому засіданні був присутній представник першого відповідача та другий відповідач. Під час розгляду справи та постановлення рішення головуючим суддею не було порушено процесуальних прав учасників справи.

Зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які б належним чином підтверджували, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме на трамвайних коліях. У зв`язку з викладеним та як зазначено апелянтом, судом першої інстанції було витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення, з яких було встановлено, де саме відбулася дорожньо-транспортна пригода.

Вказував, що ОСОБА_3 не мав повноважень підписувати разом із відповідачем апеляційну скаргу, оскільки не надав доказів, що є адвокатом.

Спростовував доводи апеляційної скарги, що свідки по справі позивачем не заявлялись до розгляду справи по суті і що посади та покази свідків були перекручені судом першої інстанції. Вказував, що позивачем було надано заяву до суду про залучення до справи свідків, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в подальшому допитані під час розгляду справи. Крім того, в матеріалах справи наявні довідки з місця роботи свідків, з зазначенням займаних ними посад, а тому позиція представника апелянта є необґрунтованою.

Зазначив, що представником відповідача невірно тлумачено норми статей 77, 78, 180 ЦПК України, а отже думка, яка останнім викладена в апеляційній скарзі, є невірною, оскільки не може належним чином довести порушення під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що відповідно до п. 3.1 Статуту КП "Київпастранс", затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24 жовтня 2001 року № 2276, підприємство створене з метою забезпечення надання послуг з перевезення пасажирів наземним автомобільним та електротранспортом (тролейбус, трамвай, фунікулер), перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом внутрішнього сполучення (міські залізничні перевезення), підвищення якості транспортних послуг, забезпечення належного функціонування міського наземного транспорту загального користування та створення сприятливих умов для його розвитку (а. с. 8 - 15).

Згідно Положення Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо, затвердженого наказом КП "Київпастранс" від 14 грудня 2001 року № 44, депо є філією КП "Київпастранс" та створене з метою здійснення заходів щодо реалізації державної політики в діяльності комунального електротранспорту та забезпечення потреб населення в комунальних послугах. Предметом діяльності депо є здійснення перевезень пасажирів трамваями на закріплених за депо маршрутах (а. с. 18 - 21).

16 січня 2017 року водіями Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складено акт про перерви в русі трамваїв, згідно якого вони підтвердили факт виникнення затримки трамваїв маршрутів № 28, 33, 35 Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс" з причини дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля з номерними знаками НОМЕР_1 , яка мала місце за адресою м. Київ вул. Закревського - Дитячий садок, внаслідок чого відбулася затримка руху трамваїв з 11 години 30 хвилин до 12 години 37 хвилин на зазначених трамвайних маршрутах КП "Київпастранс" Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо. В затримці руху приймали участь: автомобіль державний номер НОМЕР_1 , який скоїв наїзд на пішохода, виїхав на трамвайні колії, внаслідок чого було затримано рух трамваїв в обидва напрямки (а. с. 27).

На а. с. 28 знаходиться копія плану транспортної роботи на січень 2017 року, вид транспорту: трамвай, в якому зокрема зазначено маршрути трамваїв та заплановані рейси.

На а. с. 29 - 31 знаходиться розрахунок втрат від тимчасової затримки руху на трамвайних маршрутах № 28, 33, 35 Дарницького ТРЕД на вул. Закревського 16 січня 2017 року з 11 год. 30 хв. до 13 год. 37 хв., складений відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України "Про затвердження методичних рекомендацій щодо визначення втрат підприємств міського електричного транспорту у випадках тимчасового закриття або перешкоджання рухові трамваїв чи тролейбусів" від 31 грудня 2010 року № 490 за базовим методом, згідно якого втрати від затримки руху на маршруті № 28 складають 10209,14 грн., на маршруті № 33 - 4646,80 грн., на маршруті № 35 - 1759,90 грн., всього 16645,84 грн.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та встановлено, що 16 січня 2017 року о 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 в м. Києві по вул. Закревського, керуючи автомобілем марки Хюндай д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де під час зміни напрямку руху, а саме при повороті на займану смугу відбулось зіткнення з автомобілем марки КІА д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 ; від вказаного зіткнення автомобіль Хюндай д.н.з. НОМЕР_1 в некерованому стані здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , що призвело до пошкодження двох транспортних засобів та травмування пішохода ОСОБА_7 (а. с. 25).

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 14 червня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та встановлено, що 16 січня 2017 року біля 11 год. 20 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом КІА д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Закревського в м. Києві і перетнувши суцільну лінію при здійсненні повороту, здійснив зіткнення з транспортним засобом Хюндай д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів (а. с. 26).

20 листопада 2017 року Дарницьким трамвайним ремонтно-експлуатаційним депо направлено претензію № 1568 на ім`я ОСОБА_1 на суму 16645,84 грн. (а. с. 55).

03 січня 2018 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 направлено відповідь на претензію, згідно якого акт про перерви у русі трамваїв викликає реальні сумніви щодо належності та допустимості останнього, оскільки в ньому відсутні відомості щодо дати складання, відсутні учасники затримки руху та представник поліції і зазначений лише один свідок, а учасники дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стверджують, що рух поїздів було обмежено лише в одному напрямку та на протязі не більш як десяти хвилин (а. с. 56 - 57).

14 лютого 2018 року Дарницьким трамвайним ремонтно-експлуатаційним депо направлено претензію № 279 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму 16645,84 грн. (а. с. 22).

На а. с. 73 - 75 знаходяться копії схем трамвайних маршрутів № 28, 33к, 35.

На а. с. 76 - 79 знаходяться довідки Дарницького ТРЕД від 09 листопада 2018 року про те, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 працюють в Дарницькому трамвайному депо на посадах водіїв трамвая по теперішній час.

На а. с. 80 - 83 знаходяться копії шляхових листів водіїв трамвая ОСОБА_8 (маршрут № 33, зміна 1), із відміткою про час простою 11 год. 44 хв. - 12 год. 37 хв., ОСОБА_9 (маршрут № 28, зміна 1), із відміткою про час простою з 11 год. 37 хв. по 12 год. 37 хв., ОСОБА_5 (маршрут № 33, зміна 1), із відміткою про час простою з 11 год. 30 хв. по 12 год. 37 хв., ОСОБА_10 (маршрут 33, зміни 1, 2) із відміткою про час простою з 11 год. 36 хв. по 12 год. 37 хв.; на всіх відмітках про час простою зазначена причина "ДТП".

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи доводи вапеляційної скарги частині посилань на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Так, не можна погодитись із доводами апеляційної скарги, що відповідачі були відсутні у судовому засіданні 03 березня 2020 року, але суд зазначив, що рішення ухвалене за їх участі. Як вбачається із матеріалів справи, розгляд справи фактично відбувся за участі обох відповідачів, які дали пояснення по суті позову 19 березня 2019 року.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невизначеності позиції суду першої інстанції при стягненні судового збору із нього, оскільки ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року було виправлено описку, виключивши з тексту вступної та резолютивної частини рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року третій абзац резолютивної частини рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 881 грн.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що свідки заявлені позивачем безпосередньо під час розгляду справи по суті, апеляційний суд враховує, що зазначене клопотання позивача було поставлене на обговорення учасників справи в судовому засіданні 19 березня 2020 року і представник відповідача не заперечував проти його задоволення, також заявивши клопотання про допит власного свідка, а тому відхиляє доводи апеляції в цій частині.

Не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що під час допиту свідка ОСОБА_5 судом з власної ініціативи та у грубе порушення ч. 9 ст. 180 ЦПК України знято майже всі запитання представника відповідача, оскільки, як вбачається із звукозапису судового засідання, представником відповідача ставилися свідку питання особистого характеру (як він ставиться до політики свого керівництва та чи має бажання надалі працювати у позивача), які не мають відношення до предмету позову.

Апеляційний суд також відхиляє посилання в апеляційній скарзі щодо зауважень та заперечень на дії головуючого, оскільки всі зауваження та заперечення відповідача на дії головуючого були належно розглянуті судом першої інстанції.

Не можна погодитись також із доводами апеляційної скарги, що суд порушив принцип змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, з власної ініціативи прийнявши процесуальне рішення про витребування матеріалів справи про адміністративне правопорушення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У сукупності з обов`язком суду ухвалювати рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що матеріали справ про адміністративне правопорушення відносно відповідачів зберігаються у цьому ж суді, суд першої інстанції мав всі передбачені процесуальним законом підстави для витребування адміністративних матеріалів для всебічного дослідження справи.

Разом із тим, апеляційним судом приймаються доводи апеляційної скарги в частині необгрунтованості рішення.

Задовольняючи позов КП "Київпастранс", суд першої інстанції виходив із того, що винними неправомірними діями відповідачів під час експлутації джерел підвищеної небезпеки - автомобілів Хюндай д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та марки КІА д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 створено перешкоди в діяльності позивача, якими останньому завдано втрат виручки за час вимушеної перерви у роботі рухомого складу Дарницького депо на суму 16645,84 грн.

Апеляційний суд не може погодитися повністю із даними висновками, виходячи із наступного.

Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху та інші особи не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з вимогами п. 11.8 вказаних Правил в усіх випадках водії не повинні завдавати перешкоду для руху трамваю.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про міський електричний транспорт» визначено, що перевізник має право вимагати відшкодування втрат за тимчасове закриття або перешкоджання рухові.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилався на те, що у зв`язку з простоєм трамвайних вагонів від тимчасового перешкоджання (закриття) руху на маршрутах № 28, 33, 35 в період часу з 11 год. 30 хв. до 12 год. 37 хв. КП «Київпастранс» з вини відповідачів були завдані збитки, що складаються з втрат від вимушеного простою, а саме втрат виручки за відповідний час роботи рухомого складу.

На підтвердження даних обставин позивачем надано постанови Деснянського районного суду м. Києва від 01 червня 2017 року та від 14 червня 2017 року, якими відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 16 січня 2017 року о 11 год. 30 хв. у м. Києві по вул. Закревського, а також акт про перерви в русі трамваїв, складений 16 січня 2017 року водіями Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо КП "Київпастранс".

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Допустимими є докази, що одержані з дотриманням порядку, встановленого законом. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що зіткнення автомобілів внаслідок дій відповідачів створило перешкоду для руху трамваїв, на підставі акту про перерви в русі транспорту, складеного 16 січня 2017 року представником КП "Київпастранс", не звернувши уваги, що форма акту передбачає його складення за участі представника поліції і двох свідків, а також внесення інформації про учасників затримки руху.

Разом із тим, відомості про участь представника поліції у складанні акту відсутні, єдиним свідком є також працівник позивача - водій Дарницького ТРЕД ОСОБА_5 , не заповнені відомості про учасників затримки руху і не зазначено в акті про їх відмову від підпису.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що акт про перерви в русі транспорту від 16 січня 2017 року не можна вважати допустимим і достовірним доказом.

Апеляційний суд враховує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі заперечували, що їх транспортні засоби внаслідок дорожньо-транспортної пригоди знаходились на трамвайних коліях, як встановлено актом, що дійсно могло би спричинити перерву в русі трамваїв з 11 год. 30 хв. по 12 год. 37 хв., а отже необхідність участі незаінтересованих осіб, зокрема працівника поліції та свідків при складанні акту від 16 січня 2017 року є очевидною.

Крім того, позов пред`явлено до двох водіїв, однак в акті про перерви в русі трамваїв від 16 січня 2017 року вказано лише один транспортний засіб, який приймав участь в затримці руху, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , а отже другого учасника затримки руху ідентифікувати з цього акту неможливо.

Апеляційний суд приймає до уваги, що наявна в матеріалах справи копія акту про перерви в русі транспорту від 16 січня 2017 року не засвідчена позивачем належним чином у порядку, передбаченому ст. 95 ЦПК України.

Також суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення послався на довідки, видані управлінням патрульної поліції про дорожньо-транспортну пригоду, що знаходяться в матеріалах справ про притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності, та дійшов висновку, що цими довідками підтверджується факт скоєння відповідачами адміністративного правопорушення саме на зупинці громадського транспорту.

При цьому судом не зазначено реквізитів цих довідок (номер, дата видачі, уповноважена особа, якою складено довідки), і до матеріалів цивільної справи вони не долучені, що позбавляє апеляційний суд можливості перевірити правильність їх оцінки судом першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що сама по собі наявність доказів скоєння дорожньо-транспортної пригоди як на зупинці громадського транспорту так і поза нею як не підтверджує, так і не спростовує обставин, на які посилався позивач у позові, а саме створення відповідачами перешкоди в русі трамваїв певної тривалості.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із недопустимого доказу - неналежно оформленого акту від 16 січня 2017 року і на його ж підставі стягнув суму матеріальної шкоди, та із припущення, що скоєння дорожньо-транспортної пригоди на зупинці громадського транспорту спричинило перешкоди для руху трамваїв.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи і які суд визнав встановленими, не доведені, рішення суду першої інстанції не може вважатися законним і обгрунтованим та підлягає скасуванню.

Вирішуючи по суті позовні вимоги КП "Київпастранс" про відшкодування матеріальної шкоди, апеляційний суд враховує, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина. Причинний зв`язок пов`язується з протиправною поведінкою заподіювача шкоди та відповідними негативними наслідками такої поведінки, що спричиняє наслідки виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 16 січня 2017 року в м. Києві по вул. Закревського, є доведеною і доказуванню не підлягає.

Разом із тим, доказів, які б підтверджували наявність причинно-наслідкового зв`язку між скоєнням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та створенням перешкоди в русі трамваїв, позивачем під час розгляду справи не надано, враховуючи оцінку апеляційним судом як недопустимого і недостовірного доказу акту про перерви в русі трамваїв від 16 січня 2017 року, в якому мали бути зафіксовані відомості про учасників затримки руху і час перерви в русі як база для нарахування збитків.

Враховуючи наведене, не є такими доказами і показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки вони є особами, які складали зазначений акт.

Апеляційний суд враховує, що на а. с. 80 - 83 знаходяться копії шляхових листів водіїв трамвая ОСОБА_8 (маршрут № 33, зміна 1), із відміткою про час простою 11 год. 44 хв. - 12 год. 37 хв., ОСОБА_9 (маршрут № 28, зміна 1), із відміткою про час простою з 11 год. 37 хв. по 12 год. 37 хв., ОСОБА_5 (маршрут № 33, зміна 1), із відміткою про час простою з 11 год. 30 хв. по 12 год. 37 хв., ОСОБА_10 (маршрут 33, зміни 1, 2) із відміткою про час простою з 11 год. 36 хв. по 12 год. 37 хв.; на всіх відмітках про час простою зазначена причина "ДТП", однак не вказано, за участі яких саме осіб, а отже дані докази також не підтверджують вини відповідачів у спричиненні затримки руху трамваїв, крім того, надані копії не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України щодо належного засвідчення копій письмових доказів.

Виходячи із вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що позов КП "Київпастранс" про відшкодування матеріальної шкоди не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, є необгрунтованим і задоволенню не підлягає.

Також апеляційний суд відхиляє доводи відзиву на апеляційну скаргу щодо відсутності повноважень представника позивача ОСОБА_3, який не є адвокатом, а лише обіймає посаду юриста, враховуючи наступне.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відповідно до якого Конституцію України доповнено статтями 131-1 та 131-2 щодо здійснення представництва у судах. Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України представництво виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року (підпункт 11).

Одночасно відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки ціна позову становить 16645,84 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною і ОСОБА_3 вправі брати в ній участь як представник відповідача.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із позивача в дохід держави судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 2643 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити Комунальному підприємству "Київпастранс" в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо в позові до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої затримкою руху трамваїв.

Стягнути із Комунального підприємства "Київпастранс" (м. Київ Набережне шосе 2 код ЄДРПОУ 31725604) в дохід держави судові витрати в розмірі 2643 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді :