ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

За позовом: Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

До відповідача: Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство „Одеська цукрова компанія”, м.Одеса

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство „Бальга”, м. Одеса

Про скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 476 від 16.08.2000 р.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Прокурора: Ромашина І.О., посвідчення № 318 від 26.01.07 р.

Позивача: Строгнійчук С.О., довір. № 435 від 11.07.07 р.

Відповідача: не з’явився

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ЗАТ „Одеська цукрова компанія” - не з’явився

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПП „Бальга” –Грушевич Р.І., довір. від 12.07.07 р., Кончакова Т.О., довір. від 23.07.07 р.

В засіданні 14.08.07 р. приймали участь представники:

Прокурора: Ромашина І.О., посвідчення № 318 від 26.01.07 р.

Позивача: Строгнійчук С.О., довір. № 435 від 11.07.07 р.

Відповідача: не з’явився

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ЗАТ „Одеська цукрова компанія” - не з’явився

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПП „Бальга” –Кончакова Т.О., довір. від 23.07.07 р.

Суть спору: про скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №476 від 16.08.2000 р. „Про оформлення свідоцтва про право власності на будівлі та споруди по вул. Чорноморського козацтва, 77 Закритого акціонерного товариства „Одеська цукрова компанія”.

Прокурор на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду супровідним листом від 30.07.07 р. вх. № 17521 витребувані документи та уточнення до адміністративного позову від 11.07.07 р. № 29-к-19/2-07, заяву про зміну позовних вимог від 30.07.07 р. вх. № 17523, де виклав заявлені позовні вимоги у вищезазначеній остаточній редакції, навів нормативне обгрунтування заявлених позовних вимог, пояснення обставин справи та наявність порушених прав держави в особі ФДМ України, за захистом яких згідно наданих Законом України „Про прокуратуру” повноважень, звернувся до суду з даним позовом.

Первинні позовні вимоги прокурора складали: про визнання нечинним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 476 від 16.08.2000 р. „Про оформлення свідоцтва про право власності на будівлі та споруди по вул. Чорноморського козацтва, 77 Закритого акціонерного товариства „Одеська цукрова компанія” з моменту його прийняття.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор зазначає, що перевіркою, проведеною прокуратурою Суворовського району м. Одеси за завданням прокуратури Одеської області № 05/2-7367-05 від 06.04.07 р. щодо законності відчуження ЗАТ „Одеська цукрова компанія” об’єктів, які не увійшли до складу приватизованого майна та залишилися у державній власності, зокрема кінотеатру літнього, розташованого у м. Одесі по вул. Чорноморського козацтва, 77, було встановлено, що в результаті проведеної Фондом державного майна України протягом 1993 р. приватизації орендного підприємства „Одеський цукровий завод” останнє згідно з договором купівлі-продажу від 24.06.1993 р., складеного акту прийому-передачі сплаченої визначеної вартості цілісного майнового комплексу від 01.09.93р. ФДМ України було передано орендному підприємству цілісний майновий комплекс за 85990 тис. крб. та безкоштовно передано основні засоби невиробничого призначення, які належали орендарю, вартістю 248357 тис. крб. та засоби, на які встановлені пільги, вартістю 2 173 тис. грн. У зв’язку з чим об’єкти, на які встановлені пільги, зокрема, кінотеатр літній, розташований у м. Одесі, вул. Московська, 77 (вул. Чорноморського козацтва, 77), як об’єкт соціально-побутової сфери, безоплатно переданий організації орендарів, не увійшов, до майна, викупленого у процесі приватизації.

Так, прокурор відмічає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем залишено поза увагою те, що безоплатну передачу об’єктів соціально-побутового призначення (у тому числі літного кінотеатру) за актом прийму-передачі сплаченої визначеної вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Одеський цукровий завод” від 01.09.1993 р. не можна вважати приватизацією, оскільки законодавством про приватизацію не передбачено такий спосіб відчуження державного майна, як безоплатна передача, оскільки це суперечить оплатним засадам приватизації державного майна, що визначені імперативними вимогами ст.ст. 1, 2 , 15 Закону України „Про приватизацію державного майна”, згідно яких приватизацією є відчуження державного майна на користь недержавних юридичних осіб та фізичних осіб, засноване на принципах оплатного продажу.

Зробивши ретельний аналіз положень ст. 24 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”, ст.ст. 7, 21 Закону України „Про власність”, пп. 1.3. п.1 Положення про управління державним майна, яке не увійшло до статутних фордів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним Наказом ФДМ України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. № 908/68, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 р. за № 414/3707 прокурор зробив висновок про те, що на момент прийняття спірного рішення існував встановлений законодавством порядок управління державним майном, яке не увійшло до складу приватизованого майна, але перебуває на балансі приватизованого підприємства, однак відповідач належним чином не перевірив приватизаційну документацію та зробив хибний висновок про вилуплення будівель та споруд літного кінотеатру під час приватизації орендованого підприємства „Одеський цукровий завод”, у зв’язку з чим прийняв незаконне рішення № 476 від 16.08.2000р.

Позивач, Фонд державного майна України, заявлений прокурором позов підтримує в повній мірі, подав до суду пояснення по справі від 16.07.07 р. вх. № 16191, в яких із наведеного аналізу приватизаційних документів цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Одеський цукровий завод” відмічає, що об’єкти на які встановлені пільги, зокрема, кінотеатр літній, розташований у м. Одесі, вул. Московська, 77 (вул. Чорноморського козацтва, 77), як об’єкт соціально-побутової сфер, безоплатно переданий організації орендарів, відповідно не увійшов до статутного фонду останнього. 30.11.93 р. ФДМ України покупцеві видано свідоцтво по власність на майно цілісного майнового комплексу ОП Одеського цукрорафінарного заводу, викупленого на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.1993 р. № КП-101, тобто на майно, вартістю 85990 тис.крб. до складу якого не увійшли об’єкти соціально-побутового призначення, безкоштовно передані орендарю у користування, у тому числі і кінотеатр літній.

Також, позивачем, в поясненнях зроблено посилання на норми законодавства зазначені судом у викладеній вище позиції прокурора та зроблено висновок про видачу відповідачем на підставі необґрунтованого рішення від 16.08.2000 р. № 456 свідоцтво про право власності ЗАТ „Одеський цукровий комбінат” на літній кінотеатр, відповідно до яких подалі цей об’єкт останнім був проданий ПП „Бальга”.

Відповідач, виконавчий комітет Одеської міської ради, в судові засідання не з’являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП „Бальга”, заявлений прокурором позов не визнає, надав суду відзив від 30.07.07 р. вх. №17522, в якому наводить свої заперечення стосовно заявленого позову, в обґрунтування яких зазначає, що згідно договору купівлі-продажу № КП-101 від 28.06.1993р. організація орендарів „Одеський цукрорафінадний завод” придбала цілісний майновий комплекс заводу за ціною 85990 тис.крб., визначеною на підставі акту оцінки майна об’єкту приватизації від 03.06.1993 р., передача якого була здійснена згідно акту прийму-передачі майна від 01.09.1993 р., які включали в себе вартість майна соціально-побутового призначення, як об’єкти, які передаються безоплатно. Свідоцтво про право власності на майно від 30.11.03р. було видано ФДМ України саме на підставі цього акту прийому-передачі, що спростовує висновок прокурора про те, що майно соціально-побутового призначення, не входить до складу майна зазначеного в свідоцтві про право власності на майно організації орендарів Одеського цукрорафінадного заводу.

Стосовно посилань прокурора на оформлення ЗАТ „Одеський цукровий комбінат” права власності на оспорюване майно в порушення ст.24 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств” в редакції від 1993 р. тертя особа зазначає, що з даної норми не випливає висновок стосовно того, що передача об’єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок фонду соціального розвитку підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано підприємство, не обумовлює собою передачу права власності на такий об’єкт та забороняла або надавала роз’яснення, яким чином оформлюється право користування зазначеними об’єктами. За тих обставин підлягала застосуванню ст.21 Закону України „Про власність”, згідно з якою право колективної власності підприємством набувалось також і на підставі безоплатної передачі майна державного підприємства.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ЗАТ „Одеська цукрова компанія”, проти заявленого позивачем позову заперечує, надала суду заперечення від 30.07.07 р. вх. № 17487, де зазначає, що порядок безкоштовної передачі об’єктів соціально-побутового призначення згідно законодавства, яке діяло на момент здійснення приватизації, регламентувалось в 1992-1993 р.р. ст. 24 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”, яка передбачала відповідним державним органам приватизації безкоштовну передачу об’єктів соціально-побутового призначення у власність підприємства без оплати його вартості в порядку пільгової приватизації цього об’єкту в складі цілісного майнового комплексу згідно умов, в даному випадку, договору купівлі-продажу № КП-101 від 28.06.1993 р.

Правовими підставами набуття оспорюваного майна від Організації орендарів „Одеський цукрорафінадний завод” ЗАТ „Одеська цукрова компанія”, останній вказує на положення ст.ст. 21, 26 Закону України „Про власність”, ст.12 Закону України „Про господарські товариства”, ст. 85 Господарського кодексу України.

Крім того, третя особа зазначає про прострочення прокурором строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав з даним позовом, оскільки приватизація проводилась ФДМ України і про всі можливі порушення в період приватизації останній повинен був знати на дату закінчення її проведення, що відбулось з видачею свідоцтва про право власності на весь майновий комплекс від 30.11.1993 р.

Клопотання третьої особи про витребування у ФДМ України додаткових доказів від 30.07.07 р. вх. № 17487 судом задоволено про що свідчать ухвали від 03.08.07 р., від 08.08.07р., однак акт перевірки позивач суду не надав.

Клопотання ПП „Бальна”, ЗАТ „Одеський цукровий комбінат” про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи судом задоволені про що свідчить відмітка представника сторони про ознайомлення з матеріалами справи на заяві та відповідні судові ухвали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

24.06.1993 р. між Фондом державного майна України (Продавець) та Організацією орендарів Одеського цукрорафінадного заводу (Покупець ) був укладений договір купівлі-продажу майна державного підприємства № КП-101, посвідчений 24.06.1993 р. старшим державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Богдановою Н.В., п.1 якого передбачено, що Продавець продає, а Покупець набуває майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Одеський цукрорафінадний завод”, що знаходиться за адресою: 270025, м. Одеса, вул. Московська, 66, яке відповідно до договору оренди від 01.01.1992 р. № Д-1000 було передано Організації орендарів Одеського цукрорафінадного заводу в оренду з викупом.

Строки й організаційні форми приватизації підтверджуються „Планом приватизації майна орендного підприємства „Одеський цукрорафінадний завод”, затвердженого Фондом державного майна України розпорядженням від 04.06.1993 р. № 107-РПП. План приватизації є невід’ємною частиною договору купівлі-продажу. Сума даного договору купівлі-продажу відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Одеський цукрорафінадний завод”, складеного за „Методикою оцінки вартості об’єктів приватизації та оренди”, затвердженою Постановою КМУ від 02.09.192 р. № 52, затвердженою ФДМ України розпорядженням від 04.06.993 р. № 106-РОМ, який є невід’ємною частиною договору купівлі-продажу, складає 85990 тис. крб. (вісімдесят п’ять мільйонів дев’ятисот дев’яносто тис.крб.) (п.п. 2, 3 договору купівлі-продажу).

Право власності на майно, вказане в „Акті оцінки майна об’єкту приватизації”, за даним договором купівлі продажу, згідно ст.128 ЦК України переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання сторонами цього договору купівлі-продажу. Свідоцтво по право власності на придбаний згідно цього договору об’єкт приватизації видається Фондом державного майна України після підписання акту прийму-передачі майна. Відчуження (продаж, дарування) приватизованого об’єкту поводиться в порядку, передбаченому чинним законодавством (п.п. 5, 8, 10 договору купівлі-продажу).

01.09.1993 р. сторонами за даним договором купівлі-продажу від 24.06.93 р. був укладений акт прийому-передачі сплаченої визначеної вартості цілісного майнового комплексу ОП „Одеський цукрорафінадний завод” згідно якого ФДМ України передає, а ОП „Одеський цукрорафінадний завод” приймає станом на 01.02.93 р. матеріальні цінності серед яких зазначені основні засоби невиробничого призначення, на які встановлені пільги в сумі 2173 тис. крб.

На підставі договору купівлі-продажу від 24.06.93 р. № КП-101 та акту прийому-передачі від 01.09.93 р., згідно Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств” від 04.03.1992 р. ФДМ України було видано Організації орендарів Одеського цукрорафінадного заводу свідоцтво про власності від 30.11.1993р, реєстраційний №П-112, яке підтверджує, що Покупець є власником цілісного майнового комплексу Одеського цукрорафінадного заводу в м. Одесі, по вул. Московська, 66.

Подалі Організацію орендарів Одеського цукрорафінадного заводу та АТ „Подинтерн” було створено АТЗТ „Інтерраф”, статут якого зареєстрований Виконкомом Ленінської районної Ради народних депутатів м. Одеси від 24.05.1993 р. за № 111/3, в п. 5.2., ч. 2 п.7.1. якого передбачено, що товариство є власником належного йому майна, включаючи майна, яке передане йому засновниками; товариство здійснює згідно законодавства України володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у нього у власності у відповідності з цілями своєї уставної діяльності та призначенням майна; установчим внеском організації орендарів є належне її членам майно у вигляді обладнання, оборотних коштів та інших цінностей в майні ОП „Одеський цукрорафінадний заводу”. В свою чергу АТЗТ „Інтерраф” в 1995 р. увійшло до складу засновників ЗАТ „Одеська цукрова компанія” із внеском до статутного фонду останнього майнового комплексу цукрового заводу.

Перевірити достовірність тверджень сторін щодо внесення до статутного фонду АТЗТ „Інтерраф” цілісного майнового комплексу цукрорафінадного заводу, а потім відповідно внесення його до статутного форду ЗАТ „Одеська цукрова компанія” за умови наявності в матеріалах справи неповних текстів статутів останніх та відсутності актів приймання-передачі внесків до їх статутних фондів, які би підтверджували факт передачі цілісного майнового комплексу ОП „Одеський цукрорафінадний завод” до статутного фонду ЗАТ „Одеська цукрова компанія”, суд невзмозі, у зв’язку з чим приймає до уваги позиції сторін стосовно цього з врахуванням наявності в оскаржуваному рішенні виконкому Одеської міської ради № 476 від 16.08.00 р. посилань на процес набуття товариством цілісного майнового комплексу ОП „Одеський цукрорафінадний завод”.

Так, в рішенні виконкому Одеської міської ради № 476 від 16.08.00 р. зроблено аналіз документів на підставі яких відповідачем було викладено висновок про наявність у ЗАТ „Одеська цукрова компанія” права власності на літній кінотеатр, розташований за адресою м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 77, а саме зроблено посилання на свідоцтво про власність від 30.11.1992р. № П-112, акт прийому-передачі від 01.09.93 р., статут ЗАТ „Одеська цукрова компанія”, на підставі яких виконком прийняв рішення про оформлення та видачу ОМБТІ та РОН ЗАТ „Одеська цукрова компанія” свідоцтва про право власності на будівлі та споруди літнього кінотеатру по вул. Чорноморського козацтва, 77 та реєстрацію ЗАТ „Одеська цукрова компанія” права власності на об’єкт нерухомого майна в ОМБТІ та РОН.

27.08.00 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано ЗАТ „Одеська цукрова компанія” свідоцтво про право власності на будівлі та споруди літнього кінотеатру за № 009450, відповідно до якого 30.08.00 р. останній уклав з ПП „Бальга” договір купівлі-продажу об’єкту нерухомості літній кінотеатр по вул. Чорноморського козацтва, 77. Фактичну передачу ПП „Бальга” даного об’єкту підтверджує акт приймання-передачі від 01.09.00 р., підписаний сторонами договору від 30.08.00 р.

Правова позиція прокурора щодо неправомірності прийнятого виконкомом Одеської міської ради рішення від 16.08.00 р. № 476 полягає в тому, що літній кінотеатр в процесі приватизації цілісного майнового комплексу цукрового заводу був переданий безоплатно до статутного фонду ОП „Одеський цукрорафінадний завод” як об’єкт на який встановлені пільги, і не належав йому на праві власності а тільки обліковувався на його балансі, тому подальше відчуження орендним підприємством літнього кінотеатру є неправомірним, оскільки даний об’єкт є державною власністю, управління яким здійснює Фонд державного майна України, позивач по даній справі, за захистом інтересів якого прокурор і звернувся до суду з даний позовом.

Проаналізувавши правові позиції сторін, наявні в матеріалах справи документи, законодавство, яким регулюються дані правовідносини, в їх сукупності, суд дійшов висновку про необгрунтованість заявлених прокурором позовних вимог з огляду на наступне.

Правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств загальнодержавної, республіканської (Республіки Крим) та комунальної власності на момент укладення між Фондом державного майна України та Організацією орендарів Одеського цукрорафінадного заводу договору купівлі-продажу майна державного підприємства № КП-101 від 24.06.93 р., регулювались Законом України „Про приватизацію майна державних підприємств” від 04.03.1992 р. № 2163-ХІІ статтею 1 якого визначено, що приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів підприємств, що приватизуються; забезпечення соціальної захищеності та рівності прав громадян України у процесі приватизації; пріоритетного надання громадянам України прав на придбання державного майна; безоплатної передачі частки державного майна кожному громадянинові України; приватизації державного майна на платній основі з застосуванням приватизаційних паперів; додержання антимонопольного законодавства; повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про всі дії щодо приватизації; пріоритетного права трудових колективів на вибір форми власності і придбання майна своїх підприємств. Дія цього Закону не поширюється на: приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються (ч.1 п.2 ст. 3 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”).

До об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами Будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з об'єктами приватизації, що в них розташовані, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Республіки Крим чи місцевої Ради народних депутатів. При наявності такої заборони зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються власникам приватизованих об'єктів за їх бажанням у довгострокову оренду (ч.ч. 1, 2 п.1, п.4 ст.5 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”).

Товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами (п.2 ст.24 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”).

При приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу можуть включатися передбачені планом приватизації зобов'язання щодо: збереження досягнутих на момент угоди номенклатури та обсягу виробництва зазначених видів продукції (послуг); відшкодування боргів державного підприємства; утримання об'єктів соціально-побутового призначення; виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; інші зобов'язання покупця і продавця... (п.п. 1, 2 ст.27 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”)

Таким чином, із аналізу законодавства, чинного на момент укладення договору купівлі-продажу майна держаного підприємства № КП-101 від 24.06.93 р., вбачається, що принципами приватизації законодавцем було визначено приватизацію державного майна на платній основі із застосуванням приватизаційних паперів, що у даному випадку не мало місце, оскільки доказів приватизації цілісного майнового комплексу ОП „Одеський цукрорафінадний завод” із застосуванням приватизаційних паперів матеріали справи не містять, та надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів підприємств, що приватизуються. Саме принцип щодо надання пільг на придбання об’єкту соціально-побутового призначення в процесі приватизації цілісного майнового комплексу Організації орендарів „Одеський цукрорафінадний завод” і був застосований Фондом державного майна України, що вбачається із змісту акту прийому-передачі сплаченої визначеної вартості цілісного майнового комплексу ОП „Одеський цукрорафінадний завод” від 01.09.93 р., акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 03.06.93 р., плану приватизації від 03.06.93р., де зазначено об’єкт соціально-побутової сфери для якого встановлені пільги, вартістю 2173 тис.крб.

Разом з тим, твердження прокурора щодо передачі об’єкту соціально-побутового призначення літнього кінотеатру в процесі приватизації цілісного майнового комплексу ОП „Одеський цукрорафінадний завод” тільки в користування підприємства без права відчуження є недоречним в контексті приписів ч. 2 ст.3 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств”, відповідно до якої дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються, оскільки літній кінотеатр належав орендному підприємству, так як був побудований, як то вбачається із додатку № 12 до плану приватизації, затвердженого Головою Фонду державного майна України В.В. Прядко від 03.06.93 р., не із централізованих коштів державного підприємства, то такий об’єкт підлягає приватизації.

Також, Законом України „Про приватизацію майна державних підприємств” в редакції чинній на момент укладення договору № КП-101 від 24.06.93 р., а саме п.4 ст. 5 Закону, передбачено неможливість приватизації будівель (споруд, приміщень) разом з об'єктами приватизації, що в них розташовані, за умови наявності на це прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, при існуванні якої зазначені будівлі (споруди, приміщення) підлягали передачі власникам приватизованих об'єктів за їх бажанням у довгострокову оренду. Доказів існування прямої заборони Фонду державного майна України в процесі приватизації цілісного майнового комплексу ОП „Одеський цукрорафінадний завод” стосовно приватизації споруд та будівель літнього кінотеатру ні прокурор, ні позивач, суду не надали та не довели, що дає суду підстави вважати її відсутньою на момент укладення договору № КП-101 від 24.06.93р.

Умови переходу права власності на цілісний майновий комплекс, подальше відчуження приватизованого об’єкту, в тому числі і об’єкту соціально-побутового призначення, зокрема літнього кінотеатру, як то передбачено в п.п. 1,2 ст. 27 Закону України „Про приватизацію майна” відображені в договорі купівлі-продажу від 24.06.93р. №КП-101.

В контексті положень п.2 ст.24 Законом України „Про приватизацію майна державних підприємств” чинного на момент існування оспорюваних правовідносин, тобто станом на 24.06.93 р., законодавцем було передбачено безоплатну передачу відповідним державним органом приватизації об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) приватизованого підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна, при цьому Законом України „Про власність” від 7 лютого 1991 р. N 697-XII визначено, що у суб’єкта колективної власності, до якого ст.20 цього Закону віднесено колективи орендарів право власності виникає крім іншого і з безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу.

Згідно ст.ст.20, 21 Закону України „Про власність” суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

З врахування наведеного, на думку суду, чинне на момент укладення договору купівлі-продажу від 24.06.93 р. № КП-101, законодавство України не передбачало заборони щодо передачі в процесі приватизації у власність підприємства об’єктів соціально-побутового призначення, така заборона стала мати місце з внесенням Законом України від 19.02.97 р. № 89/97-ВР змін до п.2 ст. 24 Закону України „Про приватизацію державного майна” та прийняттям Фондом державного майна України спільно з Міністерством економіки України 19.05.99 р. наказу № 908/68 про затвердження Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, якими визначено не можливість відчуження об’єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства та порядок управління державним майном, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.

Так, п.2 ст.24 Закону України „Про приватизацію державного майна” від 04.03.92р. № 2163-ХІІ із змінами та доповненнями в редакції закону від 19.02.97 р. № 89/97-ВР передбачено, що за рішенням державного органу приватизації об'єкти соціально-побутового призначення в разі відмови трудових колективів підприємств, що приватизуються, від приватизації цих об'єктів можуть передаватися місцевим радам згідно з законодавством. У разі неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, зазначені об'єкти можуть безоплатно передаватися господарському товариству, створеному працівниками підприємства відповідно до статті 8 цього Закону, до складу якого ввійшло не менш як 50 відсотків працівників підприємства, за умови їх цільового використання та належного утримання і без права продажу.

Крім того, із змісту свідоцтва про право власності від 30.11.93 р. № П-112, виданого Фондом державного майна України Організації орендарів „Одеського цукрорафінадного заводу” вбачається, що це свідоцтво підтверджує, що Організація орендарів „Одеського цукрорафінадного заводу” є власником цілісного майнового комплексу Орендного підприємства „Одеський цукрорафінадний завод”, придбаного останнім на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.93 р. № КП-101 та акту прийому-передачі від 01.09.93 р., який містить вказівку на майно на яке встановлені пільги.

Отже, з огляду на проаналізоване судом законодавства про приватизацію державного майна, матеріали справи та з врахуванням приписів ч.1 ст.58 Конституції України від 28.06.1996р., якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, так як на момент укладення договору купівлі-продажу майна державного підприємства № КП-101 від 24.06.93 р. законодавцем не було встановлено заборони безоплатної передачі в процесі приватизації підприємства об’єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок нецільових фондів підприємства, у власність такого підприємства, у суду є підстави вважати, що Організацією орендарів „Одеський цукрорафінадний завод” разом з придбанням згідно договору купівлі-продажу від 24.06.93р. № КП-101, акту прийому-передачі від 01.09.93 р., цілісного майнового комплексу ОП „Одеський цукрорафінадний завод” було набуто і об’єкт соціальної інфраструктури кінотеатр літній, реєстрація права власності якого за ЗАТ „Одеська цукрова компанія” подалі відбулась відповідно до рішення виконкому Одеської міської ради від 16.08.00 р. №476, у зв’язку з чим підстав для скасування даного рішення суд не вбачає.

Пунктом 1 ст.69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування... Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (п.п.1, 2 ст.70 КАС України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу (п.1 ст.71 КАС України).

Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, позовні вимоги Заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про скасування рішення виконкому Одеської міської ради від 16.08.2000р. № 476 є необґрунтованими та недоведеними, тому задоволенню судом не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в позові повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя