Справа № 1/2506/23/12 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/632/20 Категорія - зняття судимості. Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

сторін провадження

апелянта ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про зняття судимості,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Нижньогірськ АР Крим, громадянину України, з вищою освітою, працюючому директором ТОВ «АМ ПОСТАЧ», одруженому, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючий по АДРЕСА_1 , відмовлено у задоволенні клопотання про зняття судимості за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зняття судимості, суд вказав на те, що на час звернення із клопотанням відсутні правові підстави, передбачені ст. 91 КК України для дострокового зняття судимості, а також обґрунтування такого клопотання. Довідка-характеристика з місця роботи, видана фактично ОСОБА_6 самому собі та довідка про склад сім`ї, не доводять зразкової поведінки і сумлінним ставленням до праці та дострокове виправлення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову, якою задовольнити його клопотання та зняти з нього достроково судимість за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 лютого 2012 року, за яким він відбув основне та додаткове покарання.

Аргументує тим, що основне покарання за вироком суду він відбув у 2014 року та був звільнений ухвалою Свердловського міського суду Луганської області від 27 липня 2014 року на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році», що підтверджується копією довідки про звільнення. Копію судового рішення він не отримував через те, що на території Луганської області почались військові дії і територія Луганської області є окупованою.

Вказує на те, що відповідно до положень ст. 30 КВК України, строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю обчислюється з моменту набрання законної сили вироком суду та під час відбування основного виду покарання. Отже, висновок суду про те, що додаткове покарання він відбув у 2016 році є безпідставним, так як обидва види покарань основне і додаткове він відбув у 2014 році.

Вважає, що оскільки злочин був ним вчинений у 2008 році та призначені види покарань ними були відбуті 07 липня 2014 року, до вступу в силу Закону України № 1698-VII від 14 жовтня 2014 року, яким внесено зміни до ст. 91 КК України, які погіршують його становище та забороняють дострокове зняття судимості особам, які засуджені за вчинення корупційних злочинів, то у даному випадку підлягає застосуванню ст. 91 КК України в редакції, що діяла на момент вчинення ним злочину, відповідно до якої для зняття судимості достатньо закінчення половини строку погашення судимості,зазначеного в п. 8 ч. 1 ст. 89 КК України, тобто трьох з половиною років з моменту відбуття покарання.

Під час вирішення питання про зняття судимості просить врахувати, що після звільнення тривалий час не міг влаштуватись на роботу та перебував на обліку в центрі зайнятості, у грудні 2018 року він влаштувався у ТОВ «Сівербудкомплект», а у 2019 року прийнятий на посаду директора ТОВ «АМ ПОСТАЧ» де працює і до тепер, зарекомендував себе як сумлінний працівник, до кримінальної та адміністративної відповідальності за цей час не притягувався, старша дитина від першого шлюбу проживає з ним.

Під час судового розгляду в суді першої інстанції прокурор не заперечував проти зняття з нього судимості,що також має бути враховано судом.

Заслухавши доповідача, апелянта, який підтримав доводи поданої ним скарги та просив зняти з нього судимість, оскільки він зарекомендував себе виключно з позитивного боку сумлінно працює та виховує дитину, інших злочинів не скоював та спокутував свою провину, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги вказуючи на відсутність правових підстав, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну залишити без задоволення.

Стаття 91 КК України надає право суду зняти з особи судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу, якщо вона після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення.

При цьому зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.

21 лютого 2012 року ОСОБА_6 був засуджений Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з обігом грошових коштів строком на 2 роки. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнений від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до довідки про звільнення, ОСОБА_6 відбував покарання в установі Державної кримінально-виконавчої служби з 29 травня 2012 року по 07 липня 2014 року та звільнений на підставі ухвали Свердловського міського суду Луганської області від 27 липня 2014 року на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 214 році» (а.с.318).

Посилання апелянта на те, що при вирішення його клопотання про дострокове зняття судимості повинні бути застосовані положення ч. 2 ст. 91 КК України в редакції, яка була чинною на момент вчинення ним злочинів є слушними, проте не змінюють рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Законом України "Про Національне антикорупційне бюро України" № 1698-VII від 14 жовтня 2014 року статтю 91 КК України було доповнено частиною другою, згідно з якою зняття судимості до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини.

Вказані норми Закону набули чинності після вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, а тому застосуванню не підлягають.

Посилання апелянта на ст. 30 КВК України, є помилковим, оскільки в силу ч. 3 ст. 55 КК України, при призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до позбавлення волі на певний строк, воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. У даному випадку цей строк складає два роки і обчислюється як додаткове покарання з моменту відбуття основного покарання.

Отже, якщо засуджений ОСОБА_6 був звільнений по амністії від основного покарання 07 липня 2014 року, то строк додаткового покарання обчислюється з 08 липня 2014 року і закінчується 07 липня 2016 року.

Відповідно з частин 1, 3 ст. 91 КК України, якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу.

Позитивна характеристика на ОСОБА_6 з ТОВ «Сівербудкомплект, де він працював чотири місяці та довідка, видана ним самим як директором ТОВ «АМ ПОСТАЧ», де він працює з жовтня 2019 року, свідчать лише про те, що ОСОБА_6 працевлаштований і офіційно заробляє собі на життя.

Протокол загальних зборів засновників ТОВ «АМ ПОСТАЧ», датований 27 жовтня 2020 року, за своїм змістом вказує лише на те, що дві особи ОСОБА_8 довіряють, незалежно від того, що посаду директора він обіймає нетривалий час.

Наданих апелянтом документів про працевлаштування, сімейний стан, утримання від вчинення правопорушень є недостатнім, щоб зробити висновки про його зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці та для застосування положень ч.1 ст. 91 КК України.

Думка прокурора в суді першої інстанції про задоволення клопотання є позицією сторони у провадженні, яка не обовязкова для суду, який при ухваленні рішень зобов"язаний керуватися лише законом.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 539 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про зняття судимості, без змін.

Ухвала набирає законної сили після проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11