ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020 Справа № 904/6078/19

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Кощеєва І.М., Чус О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімпійський 2012" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 у справі №904/6078/19 (суддя Панна С.П., повне рішення складено 24.02.2020)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Олімпійський 2012", м. Дніпро

про стягнення 13 274 грн 55 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 у справі №904/6078/19 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") задоволено, з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) "Олімпійський 2012" на користь позивача стягнуто 7 467 грн 62 коп. пені, 1 468 грн 72 коп. трьох процентів річних та 4 337 грн 21 коп. інфляційних втрат;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 4871/1617-ТЕ-4 від 31.10.2016 в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат є обґрунтованими;

- не погодившись з рішенням суду, ОСББ "Олімпійський 2012" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення та відмовити в задоволенні позову;

- у поданій скарзі йдеться про те, що відповідач є власником дахової газової котельні, яка використовується для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, тому останній наділений ознаками, властивими теплогенеруючій організації, про те, що нараховані позивачем пеня, три проценти річних та інфляційні втрати не підлягають стягненню з відповідача в силу імперативних приписів ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", про те, що положення ч. 3 ст. 7 названого Закону є нормою прямої дії, виконання якої не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій, право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено в залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом, про те, що оскаржуваним рішенням встановлено та наданими відповідачем виписками по операціям між ОСББ "Олімпійський 2012" та АТ "НАК "Нафтогаз України" підтверджено, що станом на час подання позовної заяви до суду заборгованість у відповідача за договором постачання природного газу №4871/1617-ТЕ-4 від 31.10.2016 відсутня, а також про те, що подібні правовідносини між сторонами щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань та процентів річних стали предметом розгляду справи № 904/2962/18, при цьому постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2018 по даній справі скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2018 про задоволення позовних вимог та відмовлено у позові;

- 17.06.2020 відповідач подав до суду клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн 00 коп.;

- при обґрунтуванні клопотання відповідач зазначає, що під час подання апеляційної скарги до суду ним були вказані орієнтовні розрахунки витрат на правову допомогу та заявлено вимогу про їх стягнення з позивача, що факт надання правової допомоги відповідачу ґрунтується на договорі про надання правової допомоги № 2105/20 від 21.05.2020, укладеному між відповідачем та АТ "КС Партнерс", предметом якого є надання юридичної допомоги в обсязі, передбаченому договором, а також що вказані витрати підтверджуються актом виконаних робіт від 29.05.2020 на суму 4 000 грн 00 коп. та прибутковими касовими ордерами;

- позивач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не підлягають застосуванню у даних правовідносинах тому, що метою створення об єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, при цьому матеріали справи не містять доказів, що відповідач є суб`єктом господарювання та здійснює ліцензійну діяльність, а саме: виробництво та постачання теплової енергії, а також на те, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів до суду першої інстанції, натомість, до апеляційної скарги надає низку доказів, зокрема, копії договорів, актів, листів, виписок та не зазначає жодних доказів або обґрунтування неможливості подання доказів до суду першої інстанції, тому вказані докази не можуть бути прийняті апеляційним судом;

- 19.06.2020 до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких він зазначив, що норми вказаного вище Закону не підлягають застосуванню до даних правовідносин з огляду на те, що він набрав чинності 30.11.2016, а відтак положення ч. 3 ст. 7 Закону застосовуються до заборгованості, яка була сплачена до 30.11.2016, натомість сума основного боргу сплачена відповідачем в період з 30.01.2017 по 19.01.2018, а штрафні санкції нараховані з 27.12.2016, тобто на заборгованість, яка виникла після набрання чинності Законом та не була сплачена відповідачем до набрання чинності цим Законом;

- 19.06.2020 позивач також подав заперечення на клопотання відповідача про ухвалення додаткового рішення, в якому просить відмовити в задоволенні цього клопотання або, у разі покладення судових витрат на позивача, зменшити розмір витрат на правову допомогу;

- в запереченнях відповідач посилається на те, що на момент подання відповідачем клопотання про ухвалення додаткового рішення Центральним апеляційним господарським судом не ухвалювалось жодного рішення у справі № 904/6078/19, тому таке клопотання є недоречним та передчасним, на те, що вартість наданої послуги сплачується замовником після фактичного надання такої послуги виконавцем, на те, що оплата згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 9 від 21.05.2020 була здійснена ще до фактичного надання послуг та підписання сторонами акту виконаних робіт, що суперечить положенням ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, договору про надання правової допомоги № 2105/20 від 21.05.2020 та п. 3 акту виконаних робіт, а також на те, що пп. 3 п. 1 акту зазначає про вартість послуги в сумі 500 грн за аналіз судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 у справі № 904/6078/19, яке фактично міститься в матеріалах зазначеної справи та з яким адвокат мав можливість ознайомитись при наданні послуги, визначеної в пп. 1 п. 1 вказаного акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2016 АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальником) та ОСББ "Олімпійський 2012" (споживачем) укладено договір постачання природного газу № 4871/1617-ТЕ-4, на підставі п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах договору.

Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі.

П. 6.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 процента річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня, розрахованої від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

31.03.2017 сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору постачання природного газу, відповідно до п. 7 якої слова "21 процента річних" в п. 8.2 розділу 8 "Відповідальність сторін" замінені на "16,5 процента річних".

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору позивач, протягом листопада 2016 року - вересня 2017 року, передав відповідачу природний газ на загальну суму 243 514 грн 08 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними відповідачем без зауважень.

Оплата вартості переданого природного газу здійснена відповідачем з порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою позивачем нарахована пеня в сумі 7 468 грн 62 коп. за загальний період з 27.12.2016 по 26.10.2017, три проценти річних в сумі 1 468 грн 72 коп. за вказаний період та інфляційні втрати в сумі 4 337 грн 21 коп. за період з квітня 2017 року по грудень 2017року.

Докази оплати вартості переданого природного газу в установлені договором строки відповідач не надав.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 названого Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 2 ст. 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 629 Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 4871/1617-ТЕ-4 від 31.10.2016 в частині своєчасної оплати вартості переданого йому позивачем природного газу та ненадання відповідачем належних і допустимих доказів, які б спростували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 7 467 грн 62 коп. пені, 1 468 грн 72 коп. трьох процентів річних та 4 337 грн 21 коп. інфляційних втрат.

З огляду на викладене підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Доводи скаржника щодо наявності підстав для застосування у даному випадку положень ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", які не були заявлені при розгляді справи у суді першої інстанції колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

30.11.2016 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, неустойка, інфляційні втрати та проценти річних не нараховуються на заборгованість, яка була погашена до набрання чинності цим Законом, тобто до 30.11.2016.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох процентів річних заборгованість за договором постачання природного газу № 4871/1617-ТЕ-4 від 31.10.2016 була сплачена відповідачем в період з 30.01.2017 по 19.01.2018, що не спростовано останнім в установленому ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України порядку.

Відтак, заборгованість за природний газ була сплачена відповідачем після набрання чинності Законом, у зв`язку з чим підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 7 Закону відсутні.

Посилання скаржника на постанову Центрального апеляційного господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 по справі № 904/2962/18 та постанову Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 908/2055/17 колегія суддів вважає необґрунтованими тому, що в справі № 904/2962/18 заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу №797/14-ТЕ-4 від 18.12.2013 була погашена ОСББ "Олімпійський 2012" 05.03.2015, а в справі № 908/2055/17 основний борг відповідача - ОСББ "Дружний Будинок" був сплачений до 22.01.2016, тобто до набрання чинності Законом.

Отже, обставини справ № 904/2962/18 та № 908/2055/17 не є подібними до обставин даної справи.

Інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Ч. 4 ст. 129 Кодексу передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Кодексу суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки рішенням господарського суду задоволено позов АТ "НАК "Нафтогаз України" до ОСББ "Олімпійський 2012" про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат і підстави для скасування цього рішення відсутні, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

З огляду на те, що питання про інші судові витрати вирішено в даній постанові апеляційного суду, колегія суддів не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення по даній справі.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2020 у справі №904/6078/19 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України;

- повна постанова складена 17.08.2020

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус