РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.08.2020 року Провадження №2/425/220/20
Справа №425/228/20
місто Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар: Клименко А.С., Брудницька О.В., Топчий Ю.М., за участю представника позивача - ОСОБА_1 , третьої особи: ОСОБА_2 , його представника - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Рубіжанської міської ради Луганської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , про визнання права власності,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_4 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до Рубіжанської міської ради Луганської області, якою просив визнати за ним право приватної власності на нерухоме майно, яке розташовано по АДРЕСА_1 , зокрема: жилий будинок - літери за планом "А,а, а1"; сарай - літера за планом "Б"; вбиральня - літера за планом "В"; літня кухня - літери за планом "Д,д"; погреб - літери за планом "ПГ"; гараж - літера за планом "Е"; огородження і споруди - літери за планом 1-5. Підставою позову зазначив втрату ним правовстановлюючих документів на вказане майно, зокрема: свідоцтво про право на спадщину, за яким він отримав у спадщину 9/10 часток у праві власності на вказане майно та рішення суду, яким за ним було визнано право на 1/10 частку у праві власності на вказане майно.
Ухвалою суду від 10 березня 2020 року, до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд залучив: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Третя особа: ОСОБА_5 та відповідач подали заяви, якими просили розглядати справу без їх участі, тому справа розглядалась тільки за участю представника позивача та представника третьої особи: ОСОБА_2 .
Розгляд справи проводився неодноразово.
Ухвалою суду від 16 липня 2020 року та від 07 серпня 2020 року ОСОБА_2 , серед іншого, було зобов`язано надати до суду оригінал свідоцтва про право на спадщину, за яким ОСОБА_6 отримав у спадщину право на 9/10 часток у праві власності на нерухоме майно, оскільки у поданих суду поясненнях ОСОБА_2 посилався на те, що оригінал цього документа знаходиться у нього. Проте у судовому засіданні 14 серпня 2020 року, його представник пояснив суду, що оригінал у нього відсутній і надав тільки його копію.
У судовому засіданні 14 серпня 2020 року, участь у розгляді справи приймали представник позивача та представник третьої особи: ОСОБА_2 , але перед оголошенням перерви у судовому засіданні на відпочинок, заявили клопотання про подальший розгляд справи після перерви без їх участі.
Тому, на підставі частини 1 статті 223 та частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) розгляд справи суд завершував без участі всіх учасників у справі, і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Аргументи учасників у справі.
Позиція позивача. Вказував на те, що набув право приватної власності на зазначене ним нерухоме майно у порядку спадкування, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину та рішенням суду, однак він втратив оригінали цих документів, через що не може ефективно розпоряджатись своєю власністю, оскільки вирішив скласти заповіт.
Позиція відповідача. Не заперечував проти задоволення позову.
Позиція третьої особи: ОСОБА_5 . Не заперечував проти задоволення позову.
Позиція третьої особи: ОСОБА_2 . У січні 2002 року позивач взяв у нього гроші в борг, але у добровільному порядку їх не повернув. Через, що Рубіжанським міським судом Луганської області на його користь з позивача було стягнуто цей борг у розмірі 8697 гривень 72 копійки. А у процесі примусового виконання цього рішення суду, виконавцем було накладено арешт на будинок АДРЕСА_1 , на який позивач просить визнати право власності. Більш того, позивач видав йому доручення з метою продажу цього будинку, але він цього не зробив. І тому має побоювання, що якщо позов буде задоволено, позивач не сплатить йому борг. І саме тому, у задоволенні позову слід відмовити.
Оцінка суду щодо фактів.
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 лютого 1994 року, за ОСОБА_4 було визнано право власності на 1/10 частку жилого будинку АДРЕСА_1 , у порядку спадкування (а.с.7,8,4,5).
А 08 серпня 1997 року, ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 9/10 часток цього ж будинку АДРЕСА_1 (а.с.6,8,197-198).
ОСОБА_7 , зареєстрував за собою у Державному комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації» міста Рубіжне одноособове право приватної власності на цей жилий будинок АДРЕСА_1 , який згідно даних технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , складений 22 липня 1997 року, складався з: жилий будинок - літери за планом "А,а, а1"; сарай - літера за планом "Б"; вбиральня - літера за планом "В"; літня кухня - літери за планом "Д,д"; погреб - літери за планом "ПГ"; гараж - літера за планом "Е"; огородження і споруди - літери за планом 1-5 (а.с.8,199-203).
13 грудня 2001 року, ОСОБА_4 видав доручення ОСОБА_2 , терміном на три роки, яким уповноважив його продати за ціну та на умовах на його розсуд належний йому той же житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.195-196).
Станом на 31 грудня 2012 року, за даними комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради Луганської області, власником вказаного нерухомого майна є ОСОБА_4 (а.с.8).
Станом на 18 лютого 2020 року, за даними Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нього, право власності на будинок АДРЕСА_1 , не є зареєстрованим (а.с.37). І в матеріалах справи немає будь-яких відомостей про те, що на час прийняття рішення у цій справі, право приватної власності на це майно було зареєстровано ким-небудь за собою (а.с.1-203).
Проте, за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, будинок АДРЕСА_1 , має обтяження у вигляді арешту: 1) обтяження №2652994, зареєстроване 02 грудня 2005 року Рубіжанською державною нотаріальною конторою на підставі постанови від 30 травня 2002 року Рубіжанського ВДВС міського управління юстиції; 2) обтяження №2654010, зареєстроване 02 грудня 2005 року Рубіжанською державною нотаріальною конторою на підставі постанови від 27 червня 2002 року Рубіжанського ВДВС міського управління юстиції; 3) обтяження №2654385, зареєстроване 02 грудня 2005 року Рубіжанською державною нотаріальною конторою на підставі Ухвали від 12 березня 2004 року Рубіжанського мського суду Луганської області (а.с.37).
Перший арешт було накладено на підставі ухвали судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Горбатенко О.М. від 30 травня 2002 року про забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором займу та відшкодування матеріальної і моральної шкоди (а.с.49-50).
Другий арешт було накладено постановою №606/1-02 державного виконавця Рубіжанського ВДВС Рубіжанського управління юстиції Петренко Л.О. для виконання вказаної ухвали та оголошено заборону на відчуження будинку АДРЕСА_1 (а.с.51-52).
Третій арешт було накладено на підставі ухвали судді Рубіжанського міського суду Луганської області Коротенка ЄВ. від 12 березня 2004 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди, а також заборонено відчуження будинку АДРЕСА_1 у будь-якій формі (а.с.47-48).
При цьому судом встановлено, що за даними Рубіжанського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, копії матеріалів виконавчих проваджень при виконанні яких накладались арешти надати неможливо, оскільки матеріали цих проваджень знищено (а.с.54,66). І станом на 09 березня 2020 року на виконанні у цьому відділі виконавчої служби будь-які виконавчі листи про стягнення заборгованостей з ОСОБА_4 , не перебувають (а.с.54,66).
Станом на 16 січня 2020 року, за даними оцінювача ОСОБА_8 (а.с.13,14,15) будинок АДРЕСА_1 , складається з такого нерухомого майна: жилий будинок - літери за планом "А,а, а1"; сарай - літера за планом "Б"; вбиральня - літера за планом "В"; літня кухня - літери за планом "Д,д"; погреб - літери за планом "ПГ"; гараж - літера за планом "Е"; огородження і споруди - літери за планом 1-5 (а.с.10,11-12).
І в матеріалах справи немає будь-яких відомостей про те, що на час прийняття рішення у цій справі, склад нерухомого майна змінився (а.с.1-203).
Оригінал рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 лютого 1994 року, яким за ОСОБА_4 було визнано право власності на 1/10 частку жилого будинку АДРЕСА_1 , у порядку спадкування, відсутній у суді, Рубіжанській міській раді Луганської області, комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації», Рубіжанській державній нотаріальній конторі, Рубіжанському міському відділі державної виконавчої служби (а.с.1-203).
Оригінал свідоцтва ОСОБА_4 про право на спадщину за законом від 08 серпня 1997 року на 9/10 часток жилого будинку АДРЕСА_1 , відсутній у суді, Рубіжанській міській раді Луганської області, комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації», Рубіжанській державній нотаріальній конторі, Рубіжанському міському відділі державної виконавчої служби (а.с.1-203).
ОСОБА_4 посилаючись на те, що він втратив оригінали вказаних документів, які він вважає правовстановлюючими, з метою захисту набутого ним права власності, просить суд його визнати (а.с.1-2).
Оцінка суду правовідносин.
Із встановлених обставин вбачається вступ позивача у цивільно-правові відносини у сфері власності в межах яких, через втрату ним оригіналів документів, які засвідчують право приватної власності на нерухоме майно, він потрапив в умови правової невизначеності, у яких повною мірою реалізувати правомочності власника він не може.
Разом цим суд відзначає, що у цих правовідносинах, позивач може бути власником майна, яке знаходиться під обтяженням у вигляді у арешту, що забороняє відчуження цього майна будь-яким способом.
Оцінка суду щодо права.
Положеннями статті 41 Конституції України гарантується право кожного володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. А стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує право кожної фізичної особи мирно володіти своїм майном.
З огляду на положення частини 1 статті 181 та 182 Цивільного кодексу України будинок АДРЕСА_1 , дійсно слід розглядати як нерухомі речі, право власності та інші речові права на які, а також їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Законом, який регулює відносини пов`язані з такою реєстрацією є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV. Стаття 3 цього закону передбачає, що державна реєстрація прав є обов`язковою, а інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Проте, частиною 3 цієї ж статті гарантується, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим законом за умов, що реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
З огляду на положення частини 4 статті 86 Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки (який діяв на території нинішньої України з 01 січня 1964 року до 01 січня 2004 року, а тому підлягає застосуванню, - надалі за текстом ЦК УРСР), цивільне право власності, існувало у чотирьох формах, серед яких була і особиста власність, яка нині іменується - приватна.
Згідно положень статті 100 та 101 вказаного кодексу, в особистій власності громадян могли бути предмети вжитку, комфорту і підсобного домашнього господарства, а також жилі будинки (або їх частини). А згідно частини 1 статті 13 Закону України «Про власність» від 07 лютого 1991 року №697-XII, об`єктами права приватної власності визнавались не тільки жилі будинки, а й дачі, садові будинки, насадження на земельній ділянці, а також інше майно споживчого та виробничого призначення.
При цьому, виходячи з положень частини 2 статті 4 та статей 6 і 560 цього ж кодексу, та частини 4 статті 19 Закону України «Про власність» право приватної власності могло виникнути і у порядку спадкування, що підтверджувалось свідоцтвом про право на спадщину, а іноді і рішенням суду про визнання такого права, у порядку спадкування.
При цьому суд відзначає, що ні на момент прийняття Рубіжанським міським судом Луганської області рішення на користь ОСОБА_4 про визнання за ним, у порядку спадкування, права власності на 1/10 частку будинку № НОМЕР_1 , ні на момент видачі йому свідоцтва про право на спадщину на 9/10 часток цього будинку, діюче законодавство України не пов`язувало момент виникнення права власності на нерухомі речі із державною реєстрацією права власності на такі нерухомі речі, тобто діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.
Разом з цим, з огляду на положення пункту 1.4. та 1.5. Розділу І «Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року №56 суд враховує, що на час набуття позивачем права власності на весь будинок (набуття права на 10 з 10 часток) житлові будинки, разом із допоміжними будівлями та спорудами, підлягали державній реєстрації державними бюро технічної інвентаризації, на підставі відповідних правовстановлюючих документів, за одним номером, і рахувались за одним об`єктом, як його складові.
І у розпорядженні суду є відомості, отримані від комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради Луганської області про те, що у державному комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації» міста Рубіжне, дійсно був зареєстрований (за №1380/12) жилий будинок АДРЕСА_1 , у складі (згідно даних технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , складений 22 липня 1997 року): жилий будинок - літери за планом "А,а, а1"; сарай - літера за планом "Б"; вбиральня - літера за планом "В"; літня кухня - літери за планом "Д,д"; погреб - літери за планом "ПГ"; гараж - літера за планом "Е"; огородження і споруди - літери за планом 1-5 (а.с.8,199-203). І, що право приватної власності на цей будинок дійсно належало ОСОБА_4 , в тому числі і станом на 31 грудня 2012 року - час, коли міські бюро технічної інвентаризації втратили право реєстрації прав на нерухомі речі (а.с.8).
Таким чином суд погоджується із тим, що ОСОБА_4 дійсно набув право приватної власності на будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування (який складається з перелічених вище нерухомих речей), і, що правовстановлюючими документами, які підтверджували набуте ним право власності були оригінал рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 лютого 1994 року та оригінал свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 серпня 1997 року, які він втратив.
І вказана обставина (втрата ним правовстановлюючих документів) дійсно створює для позивача умови правової невизначеності через, що існує необхідність захисту права власності позивача у судовому порядку.
З огляду на положення частини третьої статті 8, частини четвертої статті 13 та частини першої статті 55 Конституції України, держава гарантує будь-якому суб`єкту права власності звернутись до суду за захистом цього права.
Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. При цьому, згідно зі статтею 5 цього ж кодексу здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Положеннями пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільного права може бути його визнання судом. При цьому, з огляду на положення статті 392 цього ж кодексу, позов про визнання права власності може бути подано власником майна у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Висновок суду по суті позовних вимог.
Тому враховуючи все вищевикладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому суд враховує аргументи третьої особи ОСОБА_2 про те, що право власності позивача на будинок АДРЕСА_1 обтяжено арештом, яким заборонено відчуження цього будинку у будь-якій формі.
Але тут суд одразу і окремо відзначає, що дане рішення суду є лише правовим засобом усунення умов правової невизначеності, в яку потрапив позивач, через втрату ним правовстановлюючих документів, з власної необачності. Дане рішення суду про визнання за позивачем права власності не створює для нього нового права власності на будинок АДРЕСА_1 , а лише підтверджує набуте ним право власності на цей будинок раніше (у тому числі, й на ті нерухомі речі, які є його складовими), у порядку спадкування. Дане рішення суду не скасовує і не змінює накладені раніше обтяження на будинок у виді арешту, у тому числі й арешту, який було накладено в інтересах ОСОБА_2 , на підставі ухвали судді Рубіжанського міського суду Луганської області Коротенка ЄВ. від 12 березня 2004 року про забезпечення позову.
Висновок суду щодо судових витрат.
Положення частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Але оскільки відповідач права власності позивача не порушував, і необхідність визнати його право власності виникла внаслідок власної необачності позивача, який втратив правовстановлюючі документи, суд вважає, що підстав для розподілу судових витрат, тобто для компенсації сплаченого позивачем судового збору, не має.
Тобто, розподіл судових витрат суд проводити не буде.
Таким чином, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,133-142,211,213,217,220-222,244-248,258,259,263-265,268,272,273,351,352,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_4 до Рубіжанської міської ради Луганської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) право приватної власності на таке нерухоме майно, яке розташовано по АДРЕСА_1 згідно даних технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , складений 22 липня 1997 року): жилий будинок - літери за планом "А,а, а1"; сарай - літера за планом "Б"; вбиральня - літера за планом "В"; літня кухня - літери за планом "Д,д"; погреб - літери за планом "ПГ"; гараж - літера за планом "Е"; огородження і споруди - літери за планом 1-5.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено 14 серпня 2020 року.
Суддя - Д.С. Коваленко
