Справа № 428/933/20
Провадження № 22-ц/810/446/20
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2020 року місто Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Орлова І.В. (суддя-доповідач) ,
суддів - Авалян Н.М., Стахової Н.В.,
за участю секретаря
судового засідання - Сінько А.І.,
представника позивача: адвоката Пальчика М.А.
учасники справи:
позивач - Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»
відповідачі -
ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Луганського апеляційного суду цивільну справу № 428/933/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 травня 2020 року (суддя Шубочкіна Т.В.),
встановив:
03 лютого 2020 року Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (далі ДП Сєверодонецька ТЕЦ) звернулось до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом про стягнення боргу у розмірі 93.082,20 гривень за спожиту теплову енергію.
Позов мотивовано тим, що відповідачі є співвласниками нежитлового приміщення (магазину), розташованого на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За відсутністю між сторонами письмового договору послуги з централізованого постачання теплової енергії до вищевказаного нежитлового приміщення, яке у встановленому законом порядку від мереж централізованого теплопостачання не відключалося, надає позивач. Внаслідок несплати відповідачами спожитої за період з жовтня 2013 року до квітня 2019 року теплової енергії виникла заборгованість у розмірі 59.876,85 гривень (основний борг), яку ДТ «Сєверодонецька ТЕЦ» просило стягнути на свою користь разом із трьома процентами річних у розмірі 5.664,80 гривень та інфляційними втратами у розмірі - 27.540,55 гривень.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду від 05 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції помилкового вважав доведеними та встановленими обставини того, що відключення належного відповідачам нежитлового приміщення від мережі централізованого теплопостачання було проведено з дотриманням визначеного нормативними приписами законодавства порядку. Суд першої інстанції не врахував, що з 2013 року відповідачі ухилялися від укладення письмового договору, відсутність якого не знімає з них обов`язку здійснювати оплату за спожиту теплову енергію, яку позивач справно надавав до приміщення магазину.
У відзиві на апеляційну каргу відповідачі просили залишити без змін законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з огляду на таке.
Так, відмову у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував тим, що правовідносини з приводу постачання теплової енергії до нежитлового приміщення (магазину) між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ», як енергопостачальною організацією, та відповідачем ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, були врегульовані Договором № 183 від 16.01.2007 року. Зазначені правовідносини перестали існувати у 2012 році, оскільки ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку, сповістивши про це позивача 17.09.2012 року (вхі.1246). Нові правовідносини щодо централізованого постачання теплової енергії між позивачем та ОСОБА_1 , як фізичною особою, не виникли, оскільки новий договір сторони не укладали. Суд першої інстанції визнав, що обігрів належного відповідачам нежитлового приміщення здійснюється електричними нагрівачами, всі вентилі відводів від стояків опломбовані пломбами. З 22.10.2012 року позивачу було відомо, що ОСОБА_1 відмовився від послуг централізованого теплопостачання у зв`язку із встановленням у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , автономного опалення і просив не проводити відповідні нарахування. Оскільки ОСОБА_1 скористався своїм правом наміру припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, провів відключення квартири від відповідних мереж, подав позивачу відповідну заяву, то суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ», відмовивши у задоволенні позову.
З такими висновками суд апеляційної інстанції погодитися не може з наступних причин.
У справі встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є співвласниками нежитлового приміщення (магазину), розташованого на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Кожному з відповідачів належить по Ѕ частки магазину.
Послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді до багатоквартирного будинку за вищевказаною адресою надає ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ».
16 січня 2007 року між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 терміном на один рік укладено Договір за № 183 про постачання теплової енергії в гарячій воді за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п.10 даного договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
12 вересня 2012 року у зв`язку з припиненням своєї підприємницької діяльності ОСОБА_1 направив заяву про розірвання Договору № 183, з якою позивач не погодився. У подальшому пропозиції позивача на укладення нового договору залишилися без відповіді.
15 жовтня 2012 року складений Акт, який був підписаний трьома громадянами у тому числи відповідачем ОСОБА_1 про те, що опалення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється електричними нагрівачами без використання зовнішніх джерел теплової енергії. В акті зазначено, що всі вентилі відводів опломбовані.
21 січня 2015 року ОСОБА_1 направив позивачу заяву з проханням не здійснювати нарахування оплати за теплопостачання у зв`язку з відсутністю системи опалювання, яка б була під`єднана до ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ».
26 січня 2016 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на корить ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» заборгованості за надання послуг з центрального теплопостачання та підігрів води у приміщенні магазину промислових товарів за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою від 15 лютого 2016 року цей наказ було скасовано.
05 серпня 2019 року Сєвєродонецький міський суд своєю ухвалою відмовив ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за оплату послуг з опалення та постачання гарячої води до нежитлового приміщення магазину за пропуском строку позовної давності.
Згідно з даними розрахунку за період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2019 року заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до приміщення за адресою : АДРЕСА_1 складає 59.876,85 гривень (основний борг). Інфляційні втрати за вказаний період склали 27.540,55 гривень, 3% річних - 5664,8 гривень.
Статтею 322 ЦК Українипередбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.
Відповідно до статей 68 ЖК України, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наймач (споживач) зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. До числа житлово-комунальних послуг відносяться й послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або нормами, затвердженими в установлено порядку.
Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України № 2633-IV від 02 червня 2005 року «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору та інших правочинів, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (Виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (Замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. В свою чергу відповідно до частини 1 статті 1 зазначеного Закону, споживачем - є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України № 2633-IV, споживач теплової енергії має право на вибір, одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
Питання відключення від мереж централізованого опалення (на час виникнення спірних правовідносин) регулювалися Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила).
Відповідно до пункту 24 Правил, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил) .
Згідно з пунктом 26 Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплозабезпечення» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі Порядок № 4), визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.
Порядком № 4 установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення, він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою.
Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акту на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06 листопада 2007 року були внесені зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року № 4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки 1) на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади 2) з подальшим вчиненням споживачем дій за процедурою, яка чітко визначена Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Під час апеляційного перегляду з достатньою повнотою встановлено, що визначену Порядком № 4 від 22 листопада 2005 року процедуру відключення належного відповідачам нежитлового приміщення від мереж ЦО та ГВП не було дотримано. Акт від 15 жовтня 2012 року не спростовує факт самовільного відключення приміщення магазину від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання, що не звільняє відповідачів від сплати наданих позивачем послуг. Висновок суду першої інстанції про те, що за відсутністю письмового договору, обов`язків із сплати наданих позивачем послуг не виникає, є помилковими. Про те, що відключення належного відповідачам нежитлового приміщення від мережі централізованого теплопостачання було проведено з дотриманням визначеного нормативними приписами законодавства порядку, матеріалами справи не доведено .
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Частинами 2 та 3 статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебігу позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Не застосовуючи за заявою відповідачів наслідки спливу строку позовної давності, суд першої інстанції порушив норми матеріального права.
Так, позивач просив стягнути заборгованість, яка утворилася за період з 01 жовтня 2013 року по 30 квітня 2019 року. Трирічний строк позовної давності має відраховуватися з дня повторного звернення позивача із заявою про видачу судового наказу, тобто з 05 серпня 2019 року.
Відповідачі заявили клопотання про застосування строку позовної давності. За таких обставин вимоги ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» підлягають задоволенню лише у межах трирічного строку позовної давності, а саме за період з 05 серпня 2016 року по 30 квітня 2019 року.
Ця заборгованість в сумі основного боргу 33160, 42 гривень, інфляційних втрат у розмірі 4782, 68 гривень, 3% річних у розмірі 1876, 26 гривень, а всього на суму 39819, 36 копійок, підлягає стягненню з відповідачів, як власників нежитлового приміщення, у рівних частках на користь ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ».
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення ( пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права ( частина 1 статті 376 ЦПК України).
Отже, через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 травня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заявленого позову.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат між сторонами необхідно здійснити наступним чином. В суді першої інстанції позивачем сплачено 1.921,00 гривня судового збору, а в суді апеляційної інстанції 3.153,70 гривень. З урахуванням того, що розмір задоволених позовних вимог складає 43%, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в загальному розмірі 2181,82 гривень ( 43 % від 5074,00 гривень) по 1090, 91 гривень з кожного з відповідачів.
Керуючись статтями 367,374, 376, 382,383, 384 ЦПК України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» задовольнити частково. Скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 травня 2020 року і ухвалити нове судове рішення.
Позов Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) і ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у рівних частках, за період з 05 серпня 2016 року по 30 квітня 2019 року на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 00131050) заборгованість за послуги з централізованого постачання теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 33160 (тридцять три тисячі сто шістдесят) гривень 42 копійки, інфляційні втрати у розмірі 4782 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні 68 копійок, три проценти річних у розмірі 1876 (одна тисяча вісімсот сімдесят шість) гривень 26 копійок, а всього 39819 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) гривень 36 копійок.
Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованості за послуги з централізованого постачання теплової енергії з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період з 01 жовтня 2013 року по 05 серпня 2016 року в сумі 53262 (п`ятдесят три тисячі двісті шістдесят два) 84 копійки за пропуском строку позовної давності.
Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» понесені позивачем судові витрати в загальному розмірі 2181 (дві тисячі вісімдесят одна) гривня 82 копійки, по 1090 (одна тисяча дев`яносто) гривень 91 копійки з кожного з відповідачів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Дата складення повного тексту постанови 14 серпня 2020 року.
Суддя-доповідач: І.В. Орлов
Судді: Н.М. Авалян
Н.В. Стахова
