Справа № 755/7992/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Передрій І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Ганган В.Г.,

відповідач - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд:

-розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований 21 січня 2003 року Дніпровським районним управлінням юстиції у м.Києві, актовий запис №39;

-стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/3 частину з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з моменту реєстрації позову до набуття дитини повноліття.

Вимоги позову обґрунтовані тим, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 21 січня 2003 року. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що подружні відносини між сторонами суттєво ускладнились, шлюб існує формально, позивач з донькою проживає окремо, спільного господарства з відповідачем не ведуть, не підтримують сімейних стосунків. Відповідач почав надавати матеріальну допомогу лише декілька місяців тому. Дитина дотримується спеціальної дієти, за рекомендацією лікаря займається кінним спортом. Відповідач є пенсіонером та отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці, не має на утриманні інших неповнолітніх дітей, не є інвалідом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

10 серпня 2020 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав вимоги щодо розірвання шлюбу та заперечував проти стягнення з нього аліментів на дитину в розмірі 1/3 частики всіх доходів, обґрунтовуючи тим, що він має лише єдиний дохід - довічне щомісячне утримання судді у відставці, більше 6 років хворіє на цукровий діабет, інші хронічні хвороби, потребує постійного вживання ліків, відвідування клінік, аптек, два роки тому переніс дві операції в онкологічній клініці, з березня 2020 року змушений проживати в орендованій квартирі, оскільки все спільне майно залишилось у користування позивача. Зазначив, що бажає приймати участь в утриманні доньки, з 05 березня 2020 року перераховує на банківську картку позивача гроші на утримання дитини та не заперечує проти сплати аліментів у розмірі ј частини доходів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ганган В.Г. вимоги позовної заяви підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково позивач пояснила, що тривалий час сторони не підтримують подружніх стосунків, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, примирення вважає неможливим. Донька проживає з позивачем, при народженні дитини мала вивих стегна, через що займається кінним спортом, на заняття витрачаються значні кошти та наявна заборгованість по їх сплаті, з 2014 році донька хворіє на непереносимість глютену, через що вимушена дотримуватися дієти та на безглютенові продукти харчування витрачаються значні кошти. Стосовно стану здоров`я відповідача зазначила, що останній хворів та був прооперований більше двох років тому, на даний час проблем із здоров`ям не має. Підтвердила, що отримувала від відповідача грошові перекази на картковий рахунок у вказаних в квитанціях сумах, проте про сплату аліментів сторони не домовлялися, тому вважає що це кошти не на утримання дитини, а компенсація за спільне майно.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, в поданому відзиві на позовну заяву просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сімейні відносини регулюються лише в тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ст. 7 СК України).

Згідно зі ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що між сторонами 21 січня 2003 року було укладено шлюб (а.с.12).

Сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Сторони подружніх стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, проживають окремо.

Позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, переконана, що примирення з відповідачем не можливе, відповідач згодний з цим в повному обсязі.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали не можливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, а тому позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст. 18 Конвенції «Про захист прав дитини», суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за №3 «Про застування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька

(ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що сторони проживають окремо, донька сторін проживає з позивачем.

Згідно довідки НДСЛ «Охматдит» МОЗ України від 02 червня 2020 року, ОСОБА_3 була обстежена на переносимість глютену та локтози, дотримується безглютенової дієти, продовження дотримання якої рекомендовано лікарем (а.с.17).

Позивач стверджувала в судовому засіданні, що на спеціальні продукти харчування, необхідні для дотримання дитиною дієти, позивачем витрачаються значні кошти. Проте жодного доказу на підтвердження придбання таких продуктів та їх вартості стороною позивача не надано.

Також донька сторін займається кінним спортом, що визнано сторонами у справі.

Згідно видаткових накладних від 22 травня 2019 року, 31 травня 2019 року,

11 червня 2019 року та 28 червня 2019 року на спеціальні одяг та знаряддя, а також засоби догляду за конем має бути сплачено кошти на загальну суму 34403,00 грн (а.с.18-21).

При цьому позивач пояснила в судовому засіданні, що має заборгованість по їх оплаті.

Відповідач є суддею у відставці (а.с.70) та отримує довічне грошове утримання в розмірі 66402,18 грн на місяць, що підтверджується довідкою пенсійного фонду (а.с.107).

Згідно наявної в матеріалах справи медичної документації, відповідачеві в червні та листопаді 2017 року було проведено оперативне лікування з видалення пухлин (а.с.84, 85), у зв`язку з чим він перебував під наглядом лікаря-онколога (а.с.86-97), має супутнє захворювання на цукровий діабет 2 типу (а.с.83) та ряд хронічних захворювань за якими у 2019 та 2020 роках проводились дослідження та призначалось лікування (а.с.89-106).

Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача на необхідність оренди житла (а.с.71-72), оскільки позивач та відповідач зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та як встановлено в судовому засіданні в зазначеній квартирі ніхто із сторін не проживає.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено у 2020 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня

2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

З матеріалів справи вбачається перерахування відповідачем коштів позивачеві:

05 березня 2020 року - 7000,00 грн; 22 березня 2020 року - 7000,00 грн; 06 квітня 2020 року -3000,00 грн; 23 квітня 2020 року - 10000,00 грн; 28 травня 2020 року - 10000,00 грн; 25 червня 2020 року - 10000,00 грн; 29 липня 2020 року - 10000,00 грн (а.с.73-79).

Позивач в судовому засіданні не заперечувала отримання вказаних грошових переказів від відповідача, проте заперечувала той факт, що вказані кошти були їй перераховані саме на утримання дитини.

Разом з тим, позивач не змогла пояснити на які інші зобов`язання чи потреби могли б перераховуватися ці кошти, припустила, що це компенсація за спільно набуте у шлюбі майно.

Суд вважає такі доводи позивача надуманими, оскільки за її ж поясненнями в провадженні суду перебуває справа, в якій вирішується спір між сторонами про поділ майна.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що переказ вказаних коштів був здійснений відповідачем саме на утримання дитини, особливо з урахуванням того, що в призначенні платежу вказано: переказ особистих коштів, аліменти (а.с.76-79).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами як здатність відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, так і понесення позивачем щомісячних витрат на утримання дитини в сумі, що становить вказану частку та на час розгляду справи - 22134,06 грн, чим не виконано вимоги ч.3 ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного, суд враховуючи стан здоров`я дитини сторін, а також як матеріальне становище позивача, так і матеріальне становище відповідача, який не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання доньки в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, разом з тим, має хронічні захворювання, а також виходячи із засад розумності та справедливості, враховує можливість відповідача надавати допомогу в зазначеному розмірі, якої буде достатньо, з урахуванням утримання дитини з боку позивача, для забезпечення її належного матеріального утримання та гармонійного розвитку, суд убачає підстави для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів - в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Згідно ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про стягнення аліментів з відповідача, починаючи з 03 червня 2020 року (а.с.28).

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при примусовому виконанні даного рішення державному/приватному виконавцю слід врахувати добровільну сплату відповідачем аліментів на утримання доньки: 25 червня 2020 року - 10000,00 грн;

29 липня 2020 року - 10000,00 грн.

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За змістом ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства України та ту обставину, що відповідач визнав позов в частині розірвання шлюбу до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за цією вимогою, в розмірі 420,40 грн.

В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,40 грн, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом (за вимогою про розірвання шлюбу).

Крім того, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн за вимогою про стягнення аліментів, від сплати якого при зверненні до суду позивач була звільнена.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 7, 84, 104, 105, 110-115, 181-183, 191 СК України, Закону України «Про охорону дитинства», статтями 2, 4, 10-12, 76-82, 89,141, 142, 200, 206, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований

21 січня 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №39 - розірвати.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 червня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття (тобто

до ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір в сумі 420,40 грн, який сплачено на підставі квитанції про сплату №90712 від 03 червня

2020 року на рахунок №UA478999980313141206000026005, код отримувача №38012871, отримувач УК в Дніпровському районі.

Стягнути зі ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текст рішення суду складено 14 серпня 2020 року.

Суддя:

.