РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року справа № 580/1234/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг АНП-Агро" до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Оберіг АНП-Агро" (далі - позивач) із позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить:

- скасувати податкові повідомлення-рішення:

від 30.03.2020 №0003500501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 569208 грн., в т.ч. основний платіж 455366 грн., штрафні (фінансові) санкції 113842 грн.;

від 30.03.2020 №0003490501, яким нараховано штрафні санкції в сумі 1274449,42 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних;

від 30.03.2020 №0005813306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 176399,24 грн., в т.ч. основний платіж 96401,64 грн., штрафні (фінансові) санкції 63757,26 грн., пеня 16240,34 грн.;

від 30.03.2020 №0005823306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 12054,08 грн., в т.ч. основний платіж 6587,51 грн., штрафні (фінансові) санкції 4356,8 грн., пеня 1109,77 грн.;

від 30.03.2020 №0003460501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 422,08 грн., в т.ч. за основним платежем 337,66 грн. та штрафними санкціями 84,42 грн.;

від 30.03.2020 № 0003410501, яким визначено штрафну санкцію за неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 170 грн.;

від 30.03.2020 № 0003400501, яким нараховано штрафну санкцію в сумі 14280,00 грн. за неподачу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткування або через які проводяться діяльність;

вимогу від 30.03.2020 № Ю-0005773306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 42703,24 грн.;

рішення від 30.03.2020 №0005793306 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок в сумі 4270,32 грн.;

рішення від 30.03.2020 №0005783306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 21270,43 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати, пов`язані з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката.

Позов мотивований тим, що спірні рішення прийняті за відсутності податкового порушення. Зокрема, позивач стверджував, що правочини з його контрагентами ТОВ «Юрівік», ТОВ «Райт Трейд», ТОВ «Слай Експерт», ТОВ «Таллін Лайн», ТОВ «Лідерторгюа», ТОВ «Афірмгруп», ТОВ «Оксі Торг», ТОВ «Євровестпром», ТОВ «Бетагро», ТОВ «Енімал Макс», ТОВ «Євростейком», ТОВ «Станкорт», ТОВ «Бартліус», ТОВ «Зернотрейд СВ» відбувалися реально, про що свідчать наявні у нього документи бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту здійснені лише на підставі того, що контрагенти позивача не мають реальної можливості здійснювати господарські операції з огляду на відсутність основних засобів та матеріальних ресурсів. Разом з тим, такі твердження не обґрунтовано доказами, а позивач не має нести відповідальність за порушення законодавства третіми особами. З цього приводу просив врахувати практику ЄСПЛ та Верховного Суду. Також позивач стверджує, що придбані у ФОП ОСОБА_1 продукти харчування використані позивачем як спонсорська допомога, у зв`язку з чим, такі витрати віднесено до інших витрат господарської діяльності. Відповідачем безпідставно не враховані витрати на технічне обслуговування та ремонт автомобіля, що використовувався у господарській діяльності. Крім того, списання свиней в результаті їх загибелі не є об`єктом оподаткування ПДВ, а тому позивач правомірно не відніс до податкових зобов`язань зумовлені втраченою вартістю в результаті падіння тварини. Щодо штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних зазначає, що такі податкові накладні складені в електронній формі та зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується відповідними квитанціями. Донарахування відповідачем зобов`язань з ПДФО та військового збору вважає необґрунтованим, оскільки використання автомобіля працівника позивача було здійснено на підставі договору оренди, а витрати на його експлуатацію та ремонт є витратами господарської діяльності позивача, а не доходами його працівника. Щодо донарахування зобов`язань з податку на нерухоме майно зазначає, що будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників не є об`єктом оподаткування. Штрафну санкцію за неподання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткування або через які проводяться діяльність вважає необґрунтованою, оскільки за таке правопорушення маж застосовуватись штраф у значно меншому розмірі. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 27.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.

25.06.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказував, що спірні рішення прийнято із-за виявленого допущення позивачем податкового порушення у формі заниження податкового зобов`язання з ПДВ за операціями, що не мали реального характеру, з вищевказаними контрагентами. Відповідач зазначає, що вказані контрагенти позивача не мають основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій. Зазначає, що за відсутності нотаріально посвідченого договору оренди транспортного засобу витрати на його обслуговування є доходами власника (працівника позивача), що є підставою для сплати ПДФО та військового збору. Також позивачем не зареєстровані податкові накладні в ЄРПН та безпідставно не сплачений податок на нерухоме майно.

07.07.2020 позивач подав суду відповідь на відзив з аналогічними позову доводами.

Ухвалою від 08.07.2020 суд закрив підготовче провадження та вирішив подальший її розгляд здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оберіг АНП-Агро" створене як юридична особа з 02.10.2006 (код ЄДРПОУ 34342431).

Суд встановив, що на підставі наказів від 27.12.2019 №975, від 10.02.2020 №230 та направлень від 02.01.2020 №4/23-00-33-0611, від 21.01.2020 №54/23-00-05-0108 та №55/23-00-05-0108, від 12.02.2020 №118/23-00-05-0108 службові особи відповідача здійснили документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 до 31.12.2019. За наслідками перевірки складений акт від 26.02.2020 №55/23-00-05-0105/34342431 (далі - акт перевірки).

В акті зафіксовано допущення порушення позивачем вимог:

пунктів 14.1.191, п.14 ст.14, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1-198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 471171,00 грн.;

п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні з ПДВ на загальну суму 2575306,84грн.;

абз. «е» підп.164.2.17 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.168.1.4 ст.168, абз.«а» п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого занижено ПДФО на загальну суму 96401,64грн.,

п.51.1 ст.51, п.176.2 «б» ст.176 ПК України, в результаті чого надані податкові розрахунки з ПДФО з помилками та неповною інформацією;

п.п.1.2-1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, абз. «е» підп.164.2.17 п.164.2, ст.164, п.168.1.4 ст.168 ПК України, в результаті чого занижено військовий збір на загальну суму 6587,51грн.;

п.266.2.1, 266.3.3, 266.5.1 ст.266 ПК України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

п.63.3. ст.63 ПК України, в результаті чого не подано 33 повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП;

п.1 ч.2 ст.6 ч.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI), в результаті його занижено єдиний внесок на суму 42703,24 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковий орган прийняв оскаржувані рішення

від 30.03.2020 №0003500501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 569208 грн., в т.ч. основний платіж 455366 грн., штрафні (фінансові) санкції 113842 грн.;

від 30.03.2020 №0003490501, яким нараховано штрафні санкції в сумі 1274449,42 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних;

від 30.03.2020 №0005813306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 176399,24 грн., в т.ч. основний платіж 96401,64 грн., штрафні (фінансові) санкції 63757,26 грн., пеня 16240,34 грн.;

від 30.03.2020 №0005823306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 12054,08 грн., в т.ч. основний платіж 6587,51 грн., штрафні (фінансові) санкції 4356,8 грн., пеня 1109,77 грн.;

від 30.03.2020 №0003460501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 422,08 грн., в т.ч. за основним платежем 337,66 грн. та штрафними санкціями 84,42 грн.;

від 30.03.2020 № 0003410501, яким визначено штрафну санкцію за неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 170 грн.;

від 30.03.2020 № 0003400501, яким нараховано штрафну санкцію в сумі 14280,00 грн. за неподачу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткування або через які проводяться діяльність;

вимогу від 30.03.2020 № Ю-0005773306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 42703,24 грн.;

рішення від 30.03.2020 №0005793306 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат (авансових платежів), на які нараховується єдиний внесок в сумі 4270,32 грн.;

рішення від 30.03.2020 №0005783306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 21270,43 грн.;

Для вирішення спору суд врахував норми ПК України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

П.135.1 ст.135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту відповідач встановив його завищення на суму 219656,00грн. за правовідносинами з ТОВ «Бартліус» та ТОВ «Зернотрейд СВ».

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П.198.2 цієї статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абз.1 п.198.6. ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1, 2 п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд врахував відсутність недоліків при складанні та оформлені ВН і ПН щодо придбання позивачем у згаданого вище товариства товару.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону № 996-ХІV встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Оцінюючи доводи щодо сумнівів відповідача у реальному виконанні правочинів, за рахунок вартості яких позивач формував витрати та податковий кредит, суд встановив, що між ТОВ «Оберіг АНП-Агро» та ТОВ «Зернотрейд СВ» укладено договір поставки від 15.12.2017 №15/12-1 відповідно до умов якого останнім було реалізовано насіння кукурудзи Моносанто ДКС 3420.

За результатами проведення вказаної господарської операції ТОВ «Зернотрейд СВ» оформлено і видано позивачу видаткову накладну від 16.12.2017 №16/12-1 та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 16.12.2017 №1 на загальну суму 332062,50 грн. у т.ч. ПДВ - 55343,75грн.

Факт транспортування насіння підтверджується товарно-транспортною накладною від 16.12.2017 №Т0016. Оплата вказаного товару підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2017 №1219.

Використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджено актом списання від 30.04.2018 №СпТ-000220 з вказанням причини - посів.

Крім того 18.12.2017 між Позивачем і ТОВ «Бартліус» укладено договір поставки №18/12-3 на виконання якого ТОВ «Бартліус» поставив на адресу позивача насіння соняшника Сингента гібрид НК.

Поставка насіння підтверджується видатковою накладною від 18.12.2017 №18/12-3, податковою накладною, зареєстрованою в ЄРПН від 18.12.2017 №10 на загальну суму 849728,45 грн., у т.ч. ПДВ - 141621,33 грн., товарно-транспортною накладною від 18.12.2017 №Т 0018.

Оплата вказаного товару підтверджується платіжними дорученнями від 22.12.2017 №1246, від 26.12.2017 №1256, від 27.12.2017 №1263, від 28.12.2017 №1271, від 03.01.2018 №2, від 05.01.2018 №13, від 22.01.2018 №35, від 23.01.2018 №41, від 24.01.2018 №47.

Використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджено актами списання від 20.04.2018 №№СпТ-000216, СпТ-000217, СпТ-000218, СпТ-000219 з вказанням причини - посів.

Суд врахував, що первинні бухгалтерські документи та податкові накладні від вказаних контрагентів не мають недоліків щодо форми та змісту.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Зернотрейд СВ» та ТОВ «Бартліус» зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Перелічені податкові накладні позивачу виписані контрагентами з дотриманням правила "першої події".

Отже, позивач довів зміну власного майнового стану, пов`язану з вищевказаними правочинами.

Щодо доводів відповідача про відсутність у згаданих котрагентів позивача матеріально-технічних ресурсів на виконання робіт, суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 11.12.2018 №822/787/18 (адміністративне провадження №К/9901/57760/18), які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, відповідно до яких норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Станом на час судового вирішення спору вироків щодо посадових осіб ТОВ «Зернотрейд СВ» та ТОВ «Бартліус» відповідач не надав.

Обґрунтованих сумнівів у реальності виконання правочинів позивача з ТОВ «Зернотрейд СВ» та ТОВ «Бартліус» відповідач не довів. Жодного належного та допустимого доказу фіктивності діяльності цих контрагентів позивача суду не надано. Водночас підтверджено бухгалтерськими та податковими документами використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності.

Щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 16208,00грн за правовідносинами з ОСОБА_1 , суд врахував таке.

Відповідно до п.198.5. ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Суд врахував, що ТОВ «Оберіг АНП-Агро» придбало у ФОП ОСОБА_1 продукти харчування на загальну суму 109513,09грн.

Позивачу вказаним контрагентом оформлені податкові накладні від 26.01.2017 №118, від 24.02.2017 №131, від 14.04.2017 №97, від 27.05.2017 №136, від 26.06.2017 №141, від 26.07.2017 №105, від 18.08.2017 №75, від 15.09.2017 №54, від 02.10.2017 №1, від 26.10.2017 №69, від 20.11.2017 №68, від 29.12.2017 №102, від 26.01.2018 №68, від 23.02.2018 №68, від 17.07.2018 №22, від 20.08.2018 №37, від 11.10.2018 №16, від 10.11.2018 №18, від 02.03.2019 №3, від 06.04.2019 №6 на загальну суму ПДВ - 18252,18грн.

Вказані продукти позивачем використано в якості спонсорської допомоги, що відображено в бухгалтерському обліку по рахунку 949 «Інші витрати господарської діяльності».

На підставі вищевказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах ПДВ в сумі 16208,48 грн.

Відповідно до підп.14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи,' зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до визначень, наведених у ст.1 Закону №996-ХІV: економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (валових витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. За певних інших обставин документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання.

Оскільки придбані у ФОП ОСОБА_1 продукти харчування позивачем використані для потреб господарства в межах здійснення господарської діяльності з метою налагодження нових зав`язків, залучення нових контрагентів, та підняття рейтингу товариства, що в подальшому призвело до економічних вигод, зокрема, збільшення кількості контрагентів, у позивача були відсутні підстави для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на підставі п. 198.5 ст.198 ПК України на суму 16208,48 грн.

Щодо висновків акту перевірки про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 73195,00грн., суд врахував, що податкового органу вказане порушення згідно з даними акту перевірки пов`язує із не нарахуванням позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість по витратам на технічне обслуговування га ремонт автомобіля Toyota LC 150.

Підставою для визначення позивачу суми грошового зобов`язання, слугували висновки податкового органу про те, що позивач протиправно не нарахував податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України, оскільки підставою для застосування позивачем даної норми мав бути факт використання ремонту і технічного обслуговування транспортного засобу, отриманого у користування від фізичної особи за непосвідченими нотаріально договорами оренди.

Суд врахував, що позивач уклав зі ОСОБА_2 договори від 14.06.2018 та від 01.04.2019 використання транспортного засобу Toyota LC 150.

За перевіряємий період позивач здійснив витрати на експлуатацію та технічне обслуговування вказаного транспортного засобу на загальну суму 365972,84грн.,у т.ч. ПДВ - 73195,00грн., що відображено у бухгалтерському обліку позивача за записами «Адміністративні витрати», «Транспорт».

Суд встановив, що рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.07.2020 у справі №2/694/213/20, що набрало законної сили 07.08.2020, задоволено повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оберіг АНП-АГРО» до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним. Визнано договір використання власного автомобіля у виробничих цілях від 14.06.2018 укладений між ТОВ «Оберіг АНП-Агро» та ОСОБА_2 дійсним. Визнано договір використання власного автомобіля у виробничих цілях від 01.04.2019, укладений між ТОВ «Оберіг АНП-Агро» та ОСОБА_2 дійсним.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, здійснення позивачем витрат на експлуатацію та технічне обслуговування вказаного транспортного засобу пов`язане з його господарською діяльністю, а визначення відповідачем вказаних зобов`язань на підставі п.198.5 ст.198 ПК України суд вважає необґрунтованим.

Щодо висновків акту перевірки про заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ на суму 160554,00грн., суд зазначає, що вказане порушення, на думку податкового органу, відбулось у зв`язку з тим, що понесені витрати на списання свиней, від санітарного забою, не пов`язані з господарською діяльністю, в зв`язку з чим останнє повинно було визначити податкові зобов`язання з ПДВ на підставі п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд вважає вказані висновки необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пункти 5-7 вказаного Положення визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені

Згідно статутних документів та даних ЄДРПОУ видами діяльності ТОВ «Оберіг АНП-Агро» є: КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, КВЕД 46.32 оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, КВЕД 46.23 оптова торгівля живими тваринами, КВЕД 01.46 розведення свиней та ін.

Наказом від 30.12.2016 №16-ОП «Додаток до Наказу від 08.01.2008 «Про організацію бухгалтерського обліку і облікової політики в 2008 році» з наступними змінами і доповненнями, що продовжений на наступні роки господарської діяльності «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику щодо обліку запасів біологічних активів, а саме тварин за обліком їх падежу з 1 січня 2017 року» товариство визнає термін «падіж» тварин - як втрата тварин, включаючи всі випадки їх загибелі від хвороби, у зв`язку зі старістю, унаслідок стихійного лиха, пожежі, нападу хижаків, нещасних випадків м`ясо яких не було використане в їжу, а використане тільки на годівлю худоби (але не звірям) або утилізоване (в т.ч. захоронене), а також вимушеного забою тварин такого як санітарний забій спричинений в результаті захворювання, яке не має епідемічного характеру, незважаючи на проведене лікування, травмування тварин, вади розвитку та інші причини за умови, якщо значну частину (понад 50 %) забитої туші неможливо використати для харчових потреб або реалізації.

Також, вказаним наказом передбачено вартість падежу тварин із причин, зумовлених технологічними особливостями тваринницької галузі (захворювання, травмування, вади розвитку та інші причини) відображати за дебетом рахунка 24 «Брак у виробництві». За умови падежу тварин у межах технологічних норм (наприклад, тварини загинули в результаті захворювання, яке не має епідемічного характеру, незважаючи на проведене лікування, травмування тварин), вартість полеглих тварин списують за дебетом субрахунка 232 «Тваринництво» на калькуляційну статтю «Непродуктивні витрати» з подальшим їх віднесенням на собівартість біологічних активів по дебету рахунку 213 «Поточні біологічні активи», що у майбутньому призведе до наступних економічних вигід. Втрати тварин понад норми слід включати до собівартості реалізації за дебетом рахунку 90 «Собівартість реалізації» з кредиту рахунку 24 «Брак у виробництві».

Позивачем встановлено норми допустимого (технологічного) падежу запасів (біологічних активів), а саме тварин в межах господарської діяльності наказами: на 2017 рік - Наказ №01/17 від 02 січня 2017 року зі змінами від 31.05.2017 року; на 2018 рік - Наказ №01/18 від 02 січня 2018 року зі змінами від 31.05.2018 року; на 2019 рік - Наказ №01/19 від 02 січня 2019 року зі змінами від 31.05.2019 року.

На підставі первинних документів та зведених документів постійно діюча комісія призначена Наказами по ТОВ «Оберіг АНП-Агро»: на 2017 рік - Наказ №17/01 від 02 січня 2017року; на 2018 рік - Наказ № 18/01 від 02 січня 2018 року; на 2019 рік - Наказ № 19/01 вів 02 січня 2019 року, за результатами розгляду фактичного руху тварин на підставі первинних документів за місяць та «Звіту про рух тварин за місяць» встановлює списання тварин за групами та визначає підстави списання, такі як списання в межах норм допустимо (технологічного) падежу, в т.ч. санітарного забою та по причині наднормового списання та потім формує документ «Акт списання за місяць». На Підставі документу «Акт списання за місяць» Наказом директора по ТОВ «Оберіг АНП-Агро» щомісяця формується розпорядження на списання та надається бухгалтеру розпорядження здійснити відповідні бухгалтерські проведення (записи), а за необхідності - коригування в бухгалтерському обліку у разі визнання наднормового падежу.

Отже, позивач у 2017-2019 роках здійснював облік падежу тварин у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Даний перелік операцій, які є об`єктом оподаткування є вичерпним, з цього випливає, що всі інші операції не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, відповідно до норм податкового законодавства.

В розумінні пп.14.1.191 ст. 14 ПК, не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Таким чином, ПК України передбачено, що гибель тварин не може вважатись поставкою товарів, оскільки, здійснюється без згоди платника податків та є знищенням - ліквідацією активу, внаслідок дії обставин непереборної сили.

Отже, при списанні непридатних для використання товарно-матеріальних цінностей, задіяних на етапах виробництва продукції (товарів, послуг) та під час придбання яких суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуються, так як вартість таких товарно-матеріальних цінностей включається до вартості готової продукції (товарів, послуг), операції з постачання якої підлягають оподаткуванню.

Отже, списання свиней в результаті їх загибелі (падіж) не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому позивач правомірно не відніс до податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 160554,00грн., зумовлених загальною вартістю втраченої в результаті падежу цієї продукції.

Щодо висновків акту перевірки про заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ на суму 36809,00грн., суд зазначає, що вказане порушення, на думку податкового органу, відбулось у зв`язку з тим, що позивачем списано витрат понад норми гранично допустимих відсотків втрати ріпаку та кукурудзи в результаті доробки. Тому повинно було визначити податкові зобов`язання з ПДВ на підставі п. 198.5 ст.198 ПК України.

Суд вважає вказані висновки необґрунтованими, з огляду на таке.

Особливості порядку, прийому та обігу зерна регулюються Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» 04 липня 2002 року №37-IV (далі - Закон №37-IV).

Відповідно до статті 21 Закону №37-IV якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.

Відповідно до положень п.11 ПБО-16 «Витрати» Положення про бухгалтерський облік, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 №318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Абзацом 3 п.6.1 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 №132 (далі - Методичні рекомендації №132) передбачено, що фактична собівартість продукції (робіт та послуг) в сільськогосподарських підприємствах розраховується в цілому за рік.

Пунктом 1.2. Методичних рекомендацій визначено, що собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов`язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Підпунктом 8.3 п.8 Методичних рекомендацій №132 визначено, що витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року) становлять собівартість зерна, зерно відходів та соломи.

Отже, витрати позивача, пов`язані з вирощуванням, збиранням зернових культур, включаючи вартість з доробки зерна, становлять собівартість цього товару, з огляду на яку визначається і майбутня ціна реалізації, а вартість доробки зерна, в результаті якої отримуються відходи, є складовою вартості готової продукції (зерна), операції з постачання якого підлягають подальшому оподаткуванню.

Суд врахував, що фізична вага зерна була зменшена на відсоток вологості та відсоток сміттєвої домішки у зв`язку з доведенням зерна до показників ДСТУ відповідно до рапортів доробки зерна кукурудзи від 17 листопада 2017 року, від 28 вересня 2018 року, 31 жовтня 2018 року, від 15 жовтня 2019 року, 31 жовтня 2019 року, 13 листопада 2019 року та доробки зерна ріпаку від 09 липня 2019 року

Відповідно до норм, затверджених наказами Товариства №1-ріпак від 02.01.2017 «Про затвердження Норм гранично допустимих відсотків втрати маси ріпаку в межах господарської діяльності», №1-зерно від 02.01.2017 «Про затвердження Норм гранично допустимих відсотків втрати маси зерна в межах господарської діяльності», на підставі бухгалтерських довідок №17/11/2017 від 17.11.2017, 28/09/2018 від 28.09.2018, №31/10/2018 від 31.10.2018, 09/07/2019 від 09.07.2019. 15/10/2019 від 15.10.2019, 31/10/2019 від 31.10.2019, 13/11/2019 від 13.11.2019 вказані операції були відображені в бухгалтерському обліку Товариства.

Враховуючи, що зменшення кількості зерна внаслідок його доробки (зменшена на відсоток вологості та відсоток сміттєвої домішки) не є його втратою, а являється технологічною операцією, направленою на доведення зерна до стану, придатного для його використання, відходи, в свою чергу, не придбавалися, не виготовлялися, не використовувалися, вони не є товаром (не мають вартості), а їх списання є не господарською діяльністю, а веденням бухгалтерського обліку, внаслідок чого відповідач безпідставно вважає, що, списуючи відсоток вологості та відсоток сміттєвої домішки, позивач порушив п.198.5 ст.198 ПК України. Тому операція з доробки зерна для сільгосппідприємства не має податкових наслідків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 №0003500501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 569208 грн., в т.ч. основний платіж 455366 грн., штрафні (фінансові) санкції 113842 грн. є протиправним та підлягає скасуванню

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.03.2020 №0003490501, яким нараховано штрафні санкції в сумі 1274449,42 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних, суд зазначає таке.

Згідно з п.201.1.ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.49.8.ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана відповідно до п.49.9 ПК України зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з даним акту перевірки позивачем не зареєстровано податкові накладні з постачання товарів контрагентам «Свині відгодівля» на загальну суму 2301101,37 грн. (ст.72-73 Акту перевірки).

Водночас позивачем надано суду завірені копії таких податкових накладних (том 2 а.с.132-165), з яких суд встановив, що вони зареєстровані в ЄРПН. Що підтверджується відповідними квитанціями податкового органу про прийняття документа.

Крім того, з огляду на встановлену вище відсутність обов`язку позивача щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму 286765,30грн. за операціями з використання транспортного засобу, забою свиней та усушки зерна, суд дійшов висновку про відсутність обов`язку формування та реєстрації податкових накладних на вказану суму.

Отже, висновки акту перевірки в цій частині суд вважає необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 №0003490501 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 30.03.2020 №0005813306 та №0005823306, якими збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 176399,24 грн., з військового збору в сумі 12054,08 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст.162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Податковий агент щодо ПДФО - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підп.14.1.180.п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п.176.2 "а" ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Військовий збір введено в дію з набранням 03 серпня 2014 року чинності Законом України від 31 липня 2014 року №1621 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів".

Згідно з п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Суд врахував, що визначення позивачу ПДФО та військового збору пов`язане з висновками податкового органу про не включення оподатковуваного доходу ОСОБА_2 вартості витрат на технічне обслуговування та ремонт автомобіля Toyota LC 150.

Водночас, як установлено судом вище такі витрати є витратами господарської діяльності позивача, а не доходами вказаної особи, а отже не підлягають оподаткуванню ПДФО та військовим збором.

Тому податкові повідомлення-рішення від 30.03.2020 №0005813306 та №0005823306 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 30.03.2020 №0003460501 та №0003410501, якими збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 422,08 грн. та визначено штрафну санкцію за неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 170 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до підп.265.1.1. п. 265.1. ст.265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою податку на майно.

На підставі підп.266.1.1. п. 266.1. ст.266, підп.266.2.1. п. 266.2. ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.2.2. п. 266.2. ст.266 ПК України визначений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких підп. «ж» зазначеної норми віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Суд встановив, що вказане вище рішення прийняте стосовно об`єктів нерухомості, а саме адмінбудівля за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н, с.Вільховець, вул. В. Чорновола, буд.1-А, площею 97,1кв.м.

Оцінюючи доводи сторін щодо віднесення вказаних об`єктів до переліку нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, відповідно до підп. «ж» 266.2.2. п.266.2. ст.266 ПК України, суд врахував таке.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №818/149/16 дійшов висновку, що будівлі, які використовуються промисловим підприємством для забезпечення виробничої діяльності, є будівлями промисловості, в тому числі будівлі, які використовуються для розміщення апарата управління, та інших робітників, занятих у виробничому процесі, відтак не є об`єктами оподаткування відповідно до пп. «є» 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Тому податкові повідомлення-рішення від 30.03.2020 №0003460501 та №0003410501 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.03.2020 №0003400501, яким нараховано штрафну санкцію в сумі 14280,00 грн. за неподачу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткування або через які проводяться діяльність, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 63.3. ст. 63 ПК України З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Аналогічна вимога міститься і в розділі VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588).

Згідно п. 8.1. розділу VIII Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (п. 8.4).

У разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни (п. 8.5).

Пункт 117.1 ст. 117 ПК України передбачає, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність - 510 гривень.

З розрахунку до вказаного рішення суд врахував, що штрафна санкція в сумі 14280,00грн. застосована до позивача за неподання вказаної звітності стосовно оренди 27 земельних ділянок та автомобіля Toyota LC 150. по 510грн.

Оскільки позивач неподання вказаної звітності не заперечує, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 30.03.2020 №0003400501 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності вимоги від 30.03.2020 № Ю-0005773306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 42703,24 грн., рішення від 30.03.2020 №0005793306 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску в сумі 4270,32 грн., рішення від 30.03.2020 №0005783306 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів єдиного внеску в сумі 21270,43 грн., суд зазначає таке

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі п.1 ч.1 ст.4 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктами 1, 4 ч.2 ст.6, абз.1 і 2 ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п.3 розділу VIІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Відповідно до частин 3, 4 ст.25 Закону № 2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

На підставі пунктів 1, 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Ч.ч.2, 3 ст. 25 Закону № 2464 встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники ЄВ зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. При цьому, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За змістом норм частин 10, 13 ст.25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Пунктом 2 ч.11 ст.25 зазначеного Закону встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції. Зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частинами 14, 15 і 16 ст. 25 Закону № 2464 визначено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником ЄВ протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк орган доходів і зборів про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

При цьому, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ складається згідно з додатком 12 до Інструкції №449. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

Суд врахував, що визначення позивачу єдиного внеску та військового збору пов`язане з висновками податкового органу про виплату доходу ОСОБА_2 , пов`язаного з технічним обслуговуванням та ремонтом автомобіля Toyota LC 150.

Водночас, як установлено судом вище такі витрати є витратами господарської діяльності позивача, а не доходами вказаної особи, а отже не підлягають включенню до оподатковуваного доходу вказаної особи.

Тому донарахування позивачу єдиного внеску відповідно до вищевказаних рішень суд вважає необґрунтованим, а рішення і вимога є протиправними і підлягають скасуванню.

Отже, викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими у вказаних частинах, а позовні вимоги - підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу згідно з вимогами ст.139 КАС України судових витрат, суд врахував таке.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розрахунком судових витрат на правничу допомогу від 16.04.2020, ордером від 25.06.2020 №157586, договором від 04.03.2020 №04/03/2020 підтверджується залучення позивачем для вирішення його спору судом професійної правничої допомоги адвоката Попова А.В.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд врахував відсутність від відповідача клопотань в порядку вказаних ч.ч.6-7 ст.134 КАС України.

Відповідно до платіжного доручення від 06.03.2020 №305 позивач сплатив послуги з надання правової допомоги на суму 70000,00грн.

Водночас відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу позивачу надані послуги на суму 27000,00грн. з пошуку та аналізу судової практики і складання позовної заяви.

Отже, понесення позивачем витрат на правничу допомогу доведено лише на суму 27000,00грн.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Тому на користь позивача підлягають стягненню підтверджені належними доказами судові витрати зі сплати послуг професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань відповідача та судовий збір пропорційно задоволеній частині позовних вимог в сумі 20805,20грн.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг АНП-Агро" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 30.03.2020 №0003500501, №0003490501, №0005813306, №0005823306, №0003460501, №0003410501, вимогу від 30.03.2020 №Ю-0005773306, рішення від 30.03.2020 №0005793306, рішення від 30.03.2020 №0005783306.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235, код ЄДРПОУ 43142920) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг АНП-Агро" (20260, Черкаська область, Звенигородський р-н, с. Вільховець, вул. Чорновола, буд.1, код ЄДРПОУ 34342431) сплачений судовий збір у розмірі 20805,20грн. (двадцять тисяч вісімсот п`ять гривень 20 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27000,00грн. (двадцять сім тисяч гривень).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя О.А. Рідзель