Справа № 159/2873/20
Провадження № 2/159/836/20
КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2020 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Лесика В.О.,
за участю секретаря Посполітак Г.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Ваврищука А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ковельської міської ради про погодження виплати премії (додаткової заробітної плати),
в с т а н о в и в :
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом в якому просив зобов`язати Ковельську міську раду Волинської області погодити виплату йому премії за результатами роботи у IV (четвертому) кварталі 2017 року у розмірі, визначеному контрактом від 16 травня 2013 року (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до контракту від 12 травня 2016 року, від 01 березня 2017 року). В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що він працює на посаді начальника Ковельського УВКГ «Ковельводоканал», на підставі контракту з керівником підприємства, що перебуває у комунальній власності від 16.05.2013, який було укладено між працівником, а позивачем у справі, та роботодавцем в особі Ковельського міського голови Кіндера О.О., з урахуванням змін, внесених додатковими угодами до контракту від 12 травня 2016 року, від 01 березня 2017 року. Строк дії контракту - по 15 травня 2021 року. Відповідно до п. 19 розділу ІІІ контракту від 16.05.2013 (в редакції додаткової угоди від 01.03.2017), за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених керівнику посадового окладу в розмірі 12557 гривень і фактично відпрацьованого часу, а при зміні розмірів мінімальної заробітної плати можуть бути проведені відповідні перерахунки згідно із законодавством по додатковій угоді. Преміювання його, як керівника, здійснюється за підсумками роботи за: квартал - у розмірі до 3 місячних посадових окладів керівника підприємства, за рік - у розмірі до 24 місячних посадових окладів керівника підприємства. При цьому, у разі наявної заборгованості підприємства з виплати зарплати у відповідному квартальному або річному звітному періоді розмір премії за такий період повинен становити не більше 20 % максимально дозволеного розміру премії відповідно до Постанови; збільшення розміру заборгованості підприємства з виплати заробітної плати у поточному квартальному або річному звітному періоді порівняно з попереднім аналогічним звітним періодом премія за такий поточний звітний період не нараховується; погіршення якості роботи, невиконання умов контракту, порушення трудової дисципліни премія зменшується або не нараховується у звітному періоді, коли виявлено відповідне порушення (за окремим рішенням). Зазначає, що відповідачем необгрунтовано позбавлено його премії за IV квартал 2017 року, що є порушенням трудових прав. З листа відповідача від 13.02.2018 № 1.05/99 вбачається, що за результатами роботи, за IV квартал 2017 року, премія не може бути виплачена у зв`язку із неналежним виконанням посадових обов`язків. Позивач вказує, що умови укладеного контракту визначають вичерпний перелік підстав для позбавлення його премії. Наведені відповідачем підстави, які слугували позбавленням премії є надуманими. За результатами роботи у IV кварталі 2017 року, позивачем, як керівником підприємства, не допущено порушення якості роботи, невиконання умов контракту чи порушень трудової дисципліни, на підприємстві відсутня заборгованість із виплати заробітної плати за вказаний період. За умовами контракту депреміювання його, як керівника, може здійснюватись виключно за окремим рішенням роботодавця, яке в даному випадку не приймалось. Грубе порушення відповідачем його трудових прав слугувало підставою для звернення з позовом до суду.
Рух справи в суді.
Позовну заяву подано до суду 17 червня 2020 року.
Ухвалою судді від 26 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи.
Позиція учасників справи.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю, з підстав, викладених у заяві, просила його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважає його безпідставним. Зазначив, що листом № 1.05/99 від 13.02.2018 позивачу, як керівнику УВКГ «Ковельводоканал», не було погоджено виплату премії за результатами роботи за IV квартал 2017 року, у зв`язку із неналежним виконанням посадових обов`язків. Підставою для непогодження премії була службова записка начальника УКБ та ЖКГ Стернійчука А.В. від 29.12.2017, згідно якої підприємством неефективно було використано бюджетні кошти. Зазначив, що премія не є основною заробітною платою працівника, а віднесена до заохочувальних виплат, що знайшло своє відображення у контракті. При цьому, умовами контракту передбачені підстави зменшення премії або її не нарахування. Зазначає, що неефективне використання бюджетних коштів керівником Ковельського УВКГ «Ковельводоканал» є фактично неналежним виконанням ним посадових обов`язків. При цьому, позивач безпідставно вважає, що з цієї підстави має бути прийнято окреме рішення, оскільки умовами контракту та додаткових угод до нього, чітко визначені випадки, коли премія не нараховується взагалі, а тому додаткового рішення (наказу, розпорядження) не потребує. Просив в задоволенні позову відмовити з мотивів його безпідставності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
16 травня 2013 року між Ковельською міською радою, як органом місцевого самоврядування, який уповноважений виконувати функції з управління майном, що перебуває у міській комунальній власності, в особі міського голови Кіндера О.О. та Рибачком Ю.І., як керівником Ковельського УВКГ «Ковельводоканал», укладено контракт з керівником підприємства, що є в міській комунальній власності (а.с.7-9).
Зазначеним контрактом передбачені загальні положення (розділ І), права та обов`язки сторін (розділ ІІ), умови матеріального забезпечення керівника (розділ ІІІ), відповідальність сторін, вирішення спорів (розділ ІV), внесення змін і доповнень до контракту (розділ V), адреси сторін та інші відомості (розділ VІІ).
За змістом п. 19 п. 19 розділу III «Умови матеріального забезпечення керівника» контракту, з врахуванням його зміни, відповідно до додаткової угоди від 01.03.2017 року, за виконання обов`язків, передбачених контрактом, керівнику підприємства нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених керівнику посадового окладу і фактично відпрацьованого часу, а при зміні розмірів мінімальної зарплати можуть бути проведені відповідні перерахунки згідно із законодавством по додатковій угоді. Преміювання керівника здійснюється за підсумками роботи за: квартал - у розмірі до 3 місячних посадових окладів керівника підприємства; рік - у розмірі до 24 місячних посадових окладів керівника підприємства. При цьому у разі: наявної заборгованості підприємства з виплати зарплати у відповідному квартальному або річному звітному періоді розмір премії за такий період повинен становити не більше 20 % максимально дозволеного розміру премії відповідно до Постанови; збільшення розміру заборгованості підприємства з виплати зарплати у поточному квартальному або річному звітному періоді порівняно з попереднім аналогічним звітним періодом премія за такий поточний звітний період не нараховується; погіршення якості роботи, невиконання умов контракту, порушення трудової дисципліни премія зменшується або не нараховується у звітному періоді, коли виявлено відповідне порушення (за окремим рішенням).
Вказані положення контакту відповідають вимогам постанови КМ України від 19.05.1999 № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств», якою надано керівникам органів місцевого самоврядування, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на комунальній власності, право встановлювати такі виключні умови оплати праці.
Згідно службової записки начальника УКБ та ЖКГ Стернійчука А.В., за зверненням керівництва Ковельського УВКГ «Ковельводоканал», яке підтримано на сесії депутатами, згідно рішення міської ради від 22.12.2016, підприємству УВКГ «Ковельводоканал» на 2017 рік з міського бюджету виділено кошти в сумі 4800000,00 грн. на реконструкцію 18 водозабірних свердловин, насосної станції ІІ-го підйому по вул. В.Кияна, «Південного» водозабору та НС-ІІ по вул. Геологів, диспетчеризації водозаборів, насосних станцій ІІ-го підйому по вул. В.Кияна, вул. Геологів та резервуарів чистої води в м. Ковелі. Згідно довідки Ковельського УВКГ «Ковельводоканал» від 27.12.2017 № 2035, за 12 місяців 2017 року підприємством освоєно 2572935,20 грн., залишок невикористаних коштів за вказаний період склав 2227064,80 грн., тобто більше 46% виділених коштів не залучено для виконання вказаних робіт ТОВ «Екосистеми України». При належному плануванні робіт та своєчасному поверненні до бюджету невикористаних коштів, такі кошти можна було б спрямувати на ремонт доріг, реконструкцію вуличного освітлення, водовідведення, ліквідації наслідків підтоплень прибудинкових територій та виконання інших необхідних та важливих заходів на благо громади міста. Тобто, підприємством неефективно було використано бюджетні кошти.
Оскільки підприємством УВКГ «Ковельводоканал» було допущено неефективне використання бюджетних коштів у звітному періоді, відповідач вважав, що позивачем, як керівником підприємства, неналежно виконуються посадові обов`язки, а тому премія за IV квартал 2017 року останньому нарахована не була.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Статтею 43 Конституцією України регламентовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому визначається строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч.3 ст. 21 КЗпП України).
Питання регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту, визначається Кодексом Законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ч. 3 ст. 97 КЗпП України, конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Згідно ст. 20 Закону України «Про оплату праці», оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту.
Статтею 29 Закону України «Про оплату праці» визначено, що при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Премія відноситься до інших заохочувальних виплат та в даному випадку нарахування премій, зменшення розміру премії, а також випадки, коли премія не виплачується (не нараховується), прямо передбачені умовами укладеного Контракту.
Зокрема, умовами контракту (розділ ІІІ «Умови матеріального забезпечення керівника» та додаткової угоди до Контракту від 01.03.2017) визначено, що премія зменшується або не нараховується в разі: погіршення якості роботи, невиконання умов контракту. Тобто, конкретний розмір преміювання залежить від результатів господарської діяльності, в даному випадку Ковельського УВКГ «Ковельводоканал», керівником якого є позивач.
Слід зазначити, що Верховний суд України у Постанові від 15.05.2017 року в справі № 6- 2790цс16 сформував правову позицію, зазначивши зокрема, що ч. 4 ст.97 КЗпП України, яка забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.
Згідно ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
При цьому, суд виходить з того, що умовами укладеного контракту передбачено право керівника на отримання заохочувальних виплат (премій) за настання певних умов, а не обов`язку роботодавця нарахувати та виплати цю винагороду в будь-якому випадку, та така премія керівнику виплачується за результатами господарської діяльності підприємства.
Тобто, роботодавцю надано право самостійно визначати умови та розміри преміювання. Такі заохочувальні виплати, як премії, виплачуються після закінчення відповідного періоду.
Підставою для ненарахування позивачу премії у IV кварталі 2017 року слугувала службова записка начальника УКБ та ЖКГ Стернійчука А.В., згідно якої Ковельським УВКГ «Ковельводоканал» неефективно використано бюджетні кошти, більше 46% виділених бюджетних коштів не залучено для виконання робіт.
Тобто, позивачу, як керівнику підприємства, не була нарахована премія саме за неналежне виконання посадових обов`язків, про що листом міського голови його було повідомлено.
Доводи позивача про те, що позбавлення премії має оформлюватись окремим наказом з конкретною причиною невиплати премії, не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки умовами контракту, де визначено порядок, умови та розміри преміювання керівника УВКГ «Ковельводоканал», не передбачена форма рішення (розпорядження, наказ, тощо), а лише зазначено що премія не нараховується за окремим рішенням.
Як встановлено в судовому засіданні між сторонами склалась практика, коли міський голова погоджує чи не погоджує нарахування премії керівнику відповідним листом, що на переконання суду не суперечить вимогам контракту.
Суд звертає увагу, що згідно трудового контракту, укладеного між позивачем та Ковельською міською радою в особі міського голови Кіндера О.О., остаточне рішення стосовно розміру щомісячної премії керівника УВКГ «Ковельводоканал» приймається міським головою.
В даному випадку, Ковельський міський голова, як суб`єкт владних повноважень, у разі ухвалення ним рішення з питання, віднесеного до його компетенції, застосовує надані йому в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваженнясуб`єкта влади виходить за межі завдань судочинства.
Отже, незважаючи на гарантоване Конституцією України право на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод, судові органи не можуть собою замінити діяльність інших органів, та не можуть брати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції органу місцевого самоврядування, зокрема, в даному випадку, перебирати на себе виключні повноваження міського голови щодо прийняття рішення про преміювання.
Таким чином, як призначення керівника комунального закладу, так і укладання з ним контракту (на виконання вимог нормативно-правових актів), а також умови матеріального забезпечення керівника, в тому числі і нарахування заохочувальних виплат, є виключною компетенцією міського голови, тобто його дискреційним повноваженням.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Згідно умов контракту, преміювання керівника Ковельського УВКГ «Ковельводоканал» здійснюється за рішенням міського голови, з урахуванням результатів роботи підприємства за квартал та підсумків роботи за рік.
Статтею 143 КЗпП України передбачено можливість застосування заохочення до працівників, однак вказана норма не містить такого обов`язку, і застосовуються ці заохочення в разі наявності успіхів в роботі працівника. Тобто посадова особа, яка уповноважена застосовувати до працівника заохочення, має таке право, однак не зобов`язана це робити.
При цьому, у суду відсутні повноваження щодо зобов`язання Ковельську міську раду, в особі міського голови, погодити позивачу виплату премії, оскільки це суперечить вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та виходить за межі компетенції суду.
Оцінка роботи конкретного керівника комунального закладу та прийняття рішення про його преміювання є повноваженням відповідача у спірних правовідносинах, при цьому нарахування премій та їх конкретні розміри є правом, а не обов`язком керівника, яке ґрунтується на оцінюванні роботи працівників, а тому реалізується ним на власний розсуд із дотриманням вимог закону та суд в реалізацію таких повноважень втручатися не повинен.
Твердження позивача про те, що за результатами роботи він має право на отримання премії є його суб`єктивною думкою і не може бути прийняте до уваги судом, оскільки премії відносяться до фонду додаткової оплати праці та є заохочувальною виплатою, підстави та умови виплати яких встановлюються відповідним наказом, а умовами укладеного контракту та додаткових угод до нього визначені випадки, коли премія не нараховується.
Враховуючи, що на час нарахування премії (IV квартал 2017 року) позивачем, як керівником підприємства, було допущено неефективне використання бюджетних коштів, що свідчило про неналежне виконання ним посадових обов`язків, суд приходить до висновку, про правомірність дій міського голови.
На підставі досліджених судом доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Щодо судових витрат у даній справі
Згідно ст. 141 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, ураховуючи результат розгляду даної цивільної справи, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 77, 78, 82, 141, 258-259, 265 ЦПК України, ст. 21, 94, 97 КЗпП України, на підставі Закону України «Про оплату праці», суд,
У Х В А Л И В :
У позові ОСОБА_2 до Ковельської міської ради про погодження виплати премії (додаткової заробітної плати) - відмовити повністю.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.
Повний текст рішення складено та підписано без його проголошення 14 серпня 2020 року.
Головуючий: В.О.Лесик
