ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ОКРЕМА ДУМКА
"10" серпня 2020 р. Справа №907/477/20
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 у справі №907/477/20 ( з врахуванням ухвали суду від 15.07.2020 про виправлення описки) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Закарпатській митниці Держмитслужби або будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, за наслідками яких за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н., м. Тячів, вул. Армійська, 147 буде розміщено структурний підрозділ (митний пост, сектор митного оформлення, тощо) Закарпатської митниці Держмитслужби, а також будь-яких дій пов`язаних зі створенням за цією адресою місця доставки митних вантажів (включаючи дії, пов`язані з внесенням відомостей до Переліку місць доставки) до вирішення спору в даній справі. В іншій частині заяви відмовлено.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 у справі №907/477/20, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати.
Автоматизованою системою документообігу суду справу №907/477/20 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Бонк Т.Б. та Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закарпатської митниці Держмитслужби на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 у справі №907/477/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 10.08.2020.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 у справі №907/477/20 залишено без змін, а апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби без задоволення.
Відповідно до ст.34 ГПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Постанова Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 у даній справі прийнята більшістю голосів суддів, однак, головуючий суддя Кордюк Г.Т. не погоджується з таким рішенням, а, відтак, висловлює окрему думку з огляду на наступне:
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових або немайнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу або іншим особам здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
У немайнових спорах необхідно досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах потрібно з`ясовувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Отже, суд може забезпечити позов, заборонивши іншим особам вчиняти дії лише стосовно предмета спору.
Предметом позову у даній справі є вимоги ТОВ Термінал до Закарпатської митниці Держмитслужби про:
1)визнання дій митниці щодо ліквідації митного поста Тячів антиконкурентними та такими, що призвели до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на ринку послуг місця доставки (прибуття) митних вантажів на території Закарпатської області;
2)зобов`язання Закарпатської митниці Держмитслужби відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування митного посту Тячів з визначенням цьому структурному підрозділу відповідного коду, та як наслідок відновлення функціонування місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ Термінал за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н., м. Тячів, вул. Пролетарська (Залічнична), 2, з присвоєнням відповідного коду, який буде внесено до Переліку місць доставки;
3)зобов`язання Закарпатської митниці Держмитслужби відновити становище на ринку послуг місця доставки (прибуття) митних вантажів в межах Закарпатської області, яке існувало до порушення прав позивача, ліквідувавши митний пост Хуст шляхом скасування актів, які стали підставою для введення останнього в Класифікатор ДФС, митниць ДФС та їх структурних підрозділів, який затверджений наказом ДФС України №26 від 19.01.2017.
Як зазначає позивач у позовній заяві, митний пост Хуст створений на території ТОВ «Авто Континент Груп» за адресою: Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Сливова, 34.
Однак, ухвалою суду про забезпечення позову заборонено Закарпатській митниці Держмитслужби або будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, за наслідками яких буде розміщено структурний підрозділ (митний пост, сектор митного оформлення, тощо) Закарпатської митниці Держмитслужби за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н., м. Тячів, вул. Армійська, 147.
Відтак, вважаю, що вжитий захід забезпечення позову у наведеному випадку не має зв`язку із предметом позовних вимог.
Окрім того, на мою думку, позивачем не обгрунтовано, що невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, з врахуванням того, що предметом позову є не лише вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії, спрямовані на відновлення функціонування митного посту Тячів з визначенням цьому структурному підрозділу відповідного коду, та як наслідок відновлення функціонування місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ Термінал за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н., м. Тячів, вул. Пролетарська (Залічнична), 2, але і вимога про ліквідацію митного поста Хуст.
При цьому, як вбачається з долученого позивачем під час розгляду справи судом апеляційної інстанції наказу Міністерства фінансів України №448 від 22.07.2020, який прийнятий судом, за адресою: м. Тячів, вул. Армійська, 147 передбачено створення сектора митного поста «Хуст».
Окрім того, відповідно до ч.4 ст. 547 Митного кодексу України створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, визначеному законодавством.
Зважаючи на зазначене, застосований захід забезпечення позову (зокрема стосовно заборони будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, за наслідками яких буде розміщено митний пост за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н., м. Тячів, вул. Армійська, 147) є втручанням у дискреційні повноваження органу виконавчої влади.
З огляду на все викладене вище в сукупності вважаю, що заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою місцевого господарського суду, не відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема критеріям обґрунтованості, адекватності, необхідності їх застосування, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Суддя Кордюк Г.Т.
