печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59491/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року Печерський районний суд м.Києва

в складі головуючого судді Остапчук Т.В.

при секретарі Ткаченко Ю.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кузьменко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Національного банку України, Держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про захист прав споживачів фінансових послуг,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до НБУ та Державної казначейської служби з вимогою про стягнення солідарно з Відповідачів грошових коштів в розмірі 101 575,65 доларів США та коштів на відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. Позовні вимоги, обґрунтовує тим, що є вкладником Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», згідно Договору банківського вкладу (депозиту) №006-22500-170414 «Найкращий». Довідкою ПАТ «Дельта Банк» від 02.04.2015 №05-2910585/1 підтверджено, що на рахунках Позивача у ПАТ «Дельта Банк» обліковуються грошові кошти у розмірі: 1 575,65 доларів США та 100 000,00 доларів США. Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05.10.2015, про що на офіційному веб-сайті Фонду оприлюднено відповідне оголошення з повідомленням про порядок приймання вимог кредиторів. Позивач отримав від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 200 000,00 грн., а кредиторські вимоги Позивача було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» в 4 чергу на суму 2 002 845,24 грн.

Однак, не отримала вклад у загальній сумі 101 575,65 доларів США. Тому, Позивач вважає, що її права порушені та має право отримати вклад в повному обсязі за рахунок відповідачів, відповідно до ст. 56 Конституції України та ст. ст. 23, 1173, 1174 Цивільного кодексу України . В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Просив задовольнити.

Представник відповідача НБУ надав відзив , в судовому засіданні просив відмовити в позові.

Представник відповідача ДКСУ відзив не надав, в судове засідання не з`явився.

3-ті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» надали пояснення по позову.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 13.11.2019р. відкрито провадження по справі в порядку загального.

Судом встановлено , що позивачка є вкладником Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», згідно Договору банківського вкладу (депозиту) №006-22500-170414 «Найкращий». Довідкою ПАТ «Дельта Банк» від 02.04.2015 №05-2910585/1 підтверджено, що на рахунках Позивача у ПАТ «Дельта Банк» обліковуються грошові кошти у розмірі: 1 575,65 доларів США та 100 000,00 доларів США. Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05.10.2015, про що на офіційному веб-сайті Фонду оприлюднено відповідне оголошення з повідомленням про порядок приймання вимог кредиторів. Позивач отримав від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 200 000,00 грн., а кредиторські вимоги Позивача було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» в 4 чергу на суму 2 002 845,24 грн.

Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно- правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Відповідно до положень ст. 1173 ЦК України шкода завдана фізичній особі або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих осіб.

Позивач вважає, що оскільки рішенням органів влади України ПАТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та у подальшому прийнято рішення про його ліквідацію, тому втрату своїх заощаджень Позивач пов`язує саме з бездіяльністю органу державного управління - Національного банку.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до частини першої, другої та третьої ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Твердження Позивача, щодо протиправної бездіяльності Національного банку, яка полягає у неналежному виконанні ним своїх функцій, спростовується наступним.

Правові основи взаємовідносин між Національним банком України та банками визначені у Законах України "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність".

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, який згідно з вимогами статті 19 Конституції України діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки є економічно незалежними. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 7 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк виконує такі функції: 8) здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.

Згідно із ст. 55 Закону України «Про Національний банк України» головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність", як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду.

Згідно із ст. 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність», державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у формах:Адміністративне регулювання: 1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

Статтею 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду. Національний банк України у межах безвиїзного нагляду має право письмово вимагати від банку копії документів, а також письмові пояснення з питань його діяльності.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк зобов`язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку.

Згідно із ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку У країни, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи. Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема: 12) віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

В ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з критеріїв, визначених у даній статті. Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Проблемний банк у строк до 180 днів зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України. Проблемний банк зобов`язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів. Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Національний банк України зобов`язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Пунктом 3.1 глави 3 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 N 346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 р. за N 1590/21902 (далі - Положення N 346), встановлено, що Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об`єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки (далі * банки), банківського законодавства або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або в разі застосування іноземних санкцій на підставі результатів (матеріалів), зокрема: безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку є заходами впливу в розумінні ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Отже, Національний банк України, як центральний орган державного управління діяльності банків, у разі порушення банками банківського законодавства або здійснення ними ризикової діяльності зобов`язаний на підставі результатів безвиїзного банківського нагляду віднести банк до категорії проблемного, а в подальшому прийняти або рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Встановлено , що у зв`язку з невиконанням задекларованих заходів щодо покращення ліквідності ПА Т «Дельта Банк» та відсутністю реальних дій з боку власників ПАТ «Дельта Банк» для запобігання неплатоспроможності ПАТ «Дельта Банк», а також у зв`язку з тим, що діяльність ПАТ «Дельта Банк» не відповідала вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України, Правління Національного банку, усвідомлюючи важливість та соціальну напругу пов`язану із діяльністю ПАТ «Дельта Банк», з метою захисту інтересів вкладників і кредиторів банку прийняло постанову Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно.

Як вбачається зі змісту положень ст.ст. 34-43 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедура тимчасової адміністрації використовується для тимчасового управління банком з метою збереження капіталу та активів банку, докладної оцінки його фінансового стану і вжиття відповідних заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до вимогбанківського законодавства, відновлення його платоспроможності та ліквідності, стабілізації діяльності банку, усунення виявлених порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану.

Національним банком були вжиті адекватні заходи, в межах його повноважень, по відношенню до ПА Т «Дельта Банк» з метою забезпечення приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства та відновлення його фінансового стану.

За приписом положень ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку: 1) відповідно до плану врегулювання; 2) у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання; 3) в інших випадках, передбачених цим Законом. Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п`яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

Розглянувши пропозицію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Дельта Банк», керуючись положеннями ст.ст. 7, 15 Закону України «Про Національний банк України», ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Правління Національного банку прийняло постанову від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02.10.2015р. № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування.

Таким чином, віднесення банку до категорії неплатоспроможних з подальшою його ліквідаціє є процедурою, яка передбачена законами України.

Національним банком здійснювались необхідні дії наглядового характеру та застосовувались належні, своєчасні та адекватні вчиненим ПАТ «Дельта Банк» порушенням і рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів ПАТ «Дельта Банк» заходи впливу до ПАТ «Дельта Банк» і Національний банк діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, зокрема, Законом України «Про Національний банк України», Законом України «Про банки і банківську діяльність» та іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Національного банку.

Київський апеляційний адміністративний суд 31 серпня 2016 року ухвалою у справі №826/25257/15 підтвердив правомірність та законність прийняття Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк"

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Разом з тим, як було зазначено на сайті офіційного представництва Національного банку України

(https://bank.gov.ua/control/uk/publish/printable аггіс1е?агї іб=22285248&$1іо\уТіїіе=їгие) причиною прийняття Національним банком рішення про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних (що в подальшому призвело до відкликання банківської ліцензії та почато процедури ліквідації) стало невжиття власником банку своєчасних дій щодо своєчасних, дієвих і достатніх заходів для поліпшення фінансового стану банку та приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства України.

Згідно з частиною першою ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками. Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини першої ст. 36 Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Пунктом 1 частини п`ятої ст. 36 Закону визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відтак, у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» с спеціальним, а даний закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з частинами першою та другою ст. 1 Закону встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками. Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 2 Закону вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Статтею 26 Закону передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Згідно із п.5 ст. 26 Закону відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Позивачем повністю отримано від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантовану суму відшкодування за вкладами в сумі 200 000, 00 гри., що не заперечується позивачем.

Крім цього, згідно з частиною першою ст. 44 Закону Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку (частина четверта ст. 44 Закону).

Порядок ліквідації банків врегульований розділом VIII Закону, згідно з частиною четвертою ст.45 якого протягом З0 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку; вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до ст. 46 Закону (в редакції станом на день прийняття постанови про ліквідацію банку) уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов`язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до ст. 49 Закону протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення: 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та. у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній у частині першій ст. 52 цього Закону, згідно з якою вимоги вкладників - фізичних осіб, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом як гарантовану суму відшкодування задовольняються в четверту чергу.

Встановлений наведеними нормами спеціальний порядок здійснення ліквідації банку та проведення розрахунків з його кредиторами унеможливлює задоволення вимог кредиторів такого банку поза межами ліквідаційної процедури та визначеної черговості.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 20 січня 2015 року № 6-200ІЦС15, від 13 червня 2016 року № 6-1123цс16, від 12 квітня 2017 року № 6-350цс17, та постанові Верховного суду від 08.02.2018 №61-2519св18.

Отже, виплата позивачу коштів, що перевищують суму, виплачену Фондом як гарантовану суму відшкодування, здійснюється з дотриманням порядку та черговості, визначених ст. 52 Закону.

Оскільки наразі здійснюється ліквідаційна процедура ПАТ «Дельта Банк» (згідно даних з офіційного сайту ФГВФО термін здійснення ліквідації банку - 5.10.2015 - 04.10.2020), то грошові кошти, розміщені Позивачем на вкладних (депозитних) рахунках, можуть бути повернені під час здійснення процедури ліквідації у ПАТ "Дельта Банк".

Статтею 4 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що Національний банк не відповідає за зобов`язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання.

Національний банк не відповідає за зобов`язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання.

Статтею 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. У часники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і особою, що завдала шкоди, договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин.

Складовими для відшкодування шкоди є: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювана шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; г) вина.Перераховані складові для деліктних зобов`язань є обов`язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Вимагаючи стягнення шкоди з Національного Банку та Державної казначейської служби України. Позивач не довів факт заподіяння йому шкоди вказаними відповідачами та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачів та заподіяною шкодою.

Крім того судовим рішенням, яке б набрало законної сили, не встановлено неправомірність дій Національного банку України щодо позивача.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення їй шкоди, і не наведено жодної обставини, яка б вказували на наявність вини Національного банку у доведенні ПАТ «Дельта Банк» до неплатоспроможності, не доведено завдану шкоду Позивачу та причинний зв`язок між шкодою та неправомірними діями відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Закон України «Про захист прав споживачів» , однак не встановлено що між сторонами укладено договір банківського вкладу та вона є споживачем фінансових послуг. Правовідносини виникли між позивачкою та 3-ю особою по справі АТ «Дельта банк»

При таких обставинах Позивачем не доведено факт порушення її прав діями або бездіяльністю Національного банку України, відшкодування шкоди якої передбачено за рахунок держави. Також не встановлено спричинення моральної шкоди , а тому позов не підлягає задоволенню у зв`язку з його безпідставністю та необгрунтованістю.

Відповідно до ст..141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем не був сплачений судовий збір за позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди , оскільки посилалась на Закон України «Про захист прав споживачів», однак правовідносини не виникли відповідно до даного закону. Тому з позивачки підлягає стягненню на користь держави судовий збір за вимоги майнового та немайнового характеру в розмірі 10 373,40 грн.

Керуючись ст. 22, 23, 1166,1167, 1174, 1176 ЦК України ст. 12,141,81,263,264,273 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_3 до Національного банку України, Держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про захист прав споживачів фінансових послуг.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 10 373,40 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту рішення 11.08.2020р.

Суддя Остапчук Т.В.