ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2020 місто Дніпро Справа № 912/421/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Кощеєва І.М.,

секретар судового засідання: Грачов А.С.,

представники сторін:

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача-1: Поцелов А.О, адвокат, довіреність №б/н від 06.03.2019;

від відповідача-2: не з`явився;

прокурор: Вороновська О.В., прокурор відділу, посвідчення № 040413 від 20.01.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 (повний текст складений 21.05.2019, суддя Колодій С.Б.) у справі №912/421/19

за позовом: Керівника Кіровоградської місцевої прокуратури, м. Кропивницький

в інтересах держави в особі

позивача-1: Міської ради міста Кропивницького, м. Кропивницький

позивача-2: Східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Гарант", м. Київ

відповідача-2: Комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області, м. Кропивницький

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 157 003 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Керівник Кіровоградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міської ради міста Кропивницького та Східного офісу Державної аудиторської служби України звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Гарант" та Комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання ліцей - школа - дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області про:

- визнання недійсною додаткову угоду №1 від 27.03.2018 до договору №3 про постачання природного газу від 19.03.2018, укладеного між ТОВ "Газ-Оіл Гарант" та Комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області;

- визнання недійсною додаткову угоду №2 від 29.03.2018 до договору №3 про постачання природного газу від 19.03.2018, укладеного між ТОВ "Газ-Оіл Гарант" та комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області;

- визнання недійсною додаткову угоду №3 від 23.04.2018 до договору №3 про постачання природного газу від 19.03.2018, укладеного між ТОВ "Газ-Оіл Гарант" та комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області;

- визнання недійсною додаткову угоду №4 від 26.06.2018 до договору №3 про постачання природного газу від 19.03.2018, укладеного між ТОВ "Газ-Оіл Гарант" та комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія - П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області;

- визнання недійсною додаткову угоду №5 від 04.07.2018 до договору №3 про постачання природного газу від 19.03.2018, укладеного між ТОВ "Газ-Оіл Гарант" та комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія - П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області;

- визнання недійсною додаткову угоду №6 від 21.08.2018 до договору №3 про постачання природного газу від 19.03.2018, укладеного між ТОВ "Газ-Оіл Гарант" та комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія - П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області;

- визнання недійсною додаткову угоду №7 від 28.09.2018 до договору №3 про постачання природного газу від 19.03.2018, укладеного між ТОВ "Газ-Оіл Гарант" та комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія - П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області;

- визнання недійсною додаткову угоду №8 від 01.10.2018 до договору №3 про постачання природного газу від 19.03.2018, укладеного між ТОВ "Газ-Оіл Гарант" та комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія - П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області;

- визнання недійсною додаткову угоду №9 від 12.10.2018 до договору №3 про постачання природного газу від 19.03.2018, укладеного між ТОВ "Газ-Оіл Гарант" та комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія - П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області;

- стягнення з ТОВ "Газ-Оіл Гарант" на користь держави в особі Міської ради міста Кропивницького надмірно сплачені грошові кошти в сумі 157 003 грн.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 у справі №912/421/19 позов залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що в обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на укладення оспорюваного договору, який всупереч норм Закону України "Про публічні закупівлі" є прямим порушенням законності в бюджетній сфері, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить матеріальний збиток, що не може не відобразитися на державних інтересах та авторитеті держави. Тому підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є загроза порушень економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів, чим може бути завдано шкоди бюджету у вигляді незаконних витрат. Однак, ані Східним офісом Державної аудиторської служби України, ані Міською радою міста Кропивницького не вжито заходів щодо визнання недійсними додаткових угод до договору постачання природного газу №3 від 19.03.2018, укладеного між відповідачами.

Як зазначено в ухвалі місцевого господарського суду, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття заяви для розгляду недостатньо, однак господарським судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Східним офісом Державної аудиторської служби України, Міською радою міста Кропивницького, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади тощо. Сама по собі обставина незвернення позивачами з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання такими органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Прокуратура Кіровоградської області подала апеляційну скаргу, в якій, просить Центральний апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 у справі №912/421/19, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для представництва інтересів держави та підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не містить таку підставу для залишення позову без розгляду як відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді або неналежне обґрунтування таких інтересів прокурором. За приписами пункту 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави, однак відкриваючи провадження у справі місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для повернення позовної заяви без розгляду та відповідність її вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Прокуратура Кіровоградської області вважає, що в позовній заяві наведені підстави звернення із позовом у справі відповідно до приписів Закону України "Про прокуратуру" та наведені обставини, які вказують на неналежним чином здійснення захисту інтересів держави належним суб`єктом. Так, наявність відповідних повноважень у Східного офісу Державної аудиторської служби України та невжиття ним дій на усунення порушень у сфері розпорядження бюджетними коштами (халатність, незнання законодавства, байдужість тощо) є підставою для звернення прокурора із відповідним позовом.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень та бездіяльність.

Зменшення обсягу газу в розпал опалювального сезону поставило під загрозу здоров`я та життя вихованців (учнів) та могла б призвести до повного зупинення навчально-виховного процесу, стати причиною виникнення соціальної напруги серед жителів району, тому прокурор вважає обґрунтованим наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді у цій справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Широбокової Л.П.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 у справі №912/421/19, розгляд скарги призначений у судове засідання на 11.07.2019.

04.07.2019 від Комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання ліцей - школа - дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Комунальний заклад "Навчально-виховне об`єднання ліцей - школа - дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області вважає, що договір №3 про постачання природного газу від 19.03.2018 та додаткові угоди до нього укладені з дотриманням приписів Закону України "Про публічні закупівлі", тому позов прокурора заявлений безпідставно.

09.07.2019 (електронною поштою), 12.07.20219 (засобами поштового зв`язку) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Гарант" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Гарант" вважає, що в органів прокуратури відсутні повноваження на здійснення самостійного моніторингу публічних закупівель, вказані функції належать Державній аудиторській службі України. Між тим, з позовної заяви вбачається, що порушення під час проведення публічних закупівель не було зафіксовано уповноваженим на це органом, тобто звернення з позовом до суду відбулося внаслідок самостійного моніторингу прокуратурою, без встановлення наявності факту порушення уповноваженими органам, з перевищення наданих органам прокуратури повноважень.

Відповідач-1 вважає, що прокуратура не обґрунтувала та не підтвердила належними та допустимими доказами підстави звернення з позовом до суду в інтересах держави, тобто прав на звернення до суду, тому позовна заява була підписана особою, яка не має права її підписувати, у зв`язку з чим погоджується із висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2019 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Широбокової Л.П.) зупинено провадження за апеляційною скаргою Прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 у справі №912/421/19 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

26.06.2019 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справи №587/430/16-ц; в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанову оприлюднено 30.09.2019.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2019 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Широбокової Л.П.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 у справі №912/421/19 поновлено; судове засідання призначене на 20.11.2019.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2019 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Широбокової Л.П.) зупинено провадження за апеляційною скаргою Прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 у справі №912/421/19 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 у подібних правовідносинах.

26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18 було прийнято постанову у справі №912/2385/18, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.07.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2020 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Іванова О.Г., Широбокової Л.П.) розгляд апеляційної скарги Прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 у справі №912/421/19 призначений в судове засідання на 12.08.2020.

30.07.2020 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Гарант" Поцелова Андрія Олександровича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, в якій зазначає, що з вимогами Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку та відеозапису ходу і результатів процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах ознайомлений.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Іванова О.Г. відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 для розгляду справи №912/421/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді: Широбокова Л.П., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2020 справу №912/421/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді: Широбокова Л.П., Кощеєв І.М.; задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Гарант" Поцелова Андрія Олександровича про проведення судового засідання у справі, призначеного на 12.08.2020, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Гарант" Поцелова Андрія Олександровича з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon".

У судовому засіданні, яке відбулося 12.08.2020, прокурор відділу прокуратури наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник відповідача-1 підтримав заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників прокуратури та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2018 на веб-сайті "Prozorro" Комунальний заклад "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області оприлюднив оголошення № UA-2018-02-07-001507- а про проведення відкритих торгів щодо закупівлі природного газу обсягом 54000 куб.м. з терміном постачання до 31.12.2018 з очікуваною вартістю 567 000,00 грн.

За результатами проведених торгів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ Оіл Гарант" та Комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П" укладено договір №3 на постачання природного газу від 19.03.2018, предметом якого є газове паливо з річним обсягом постачання 54 тисячі метрів кубічних.

Відповідно до пункту 3.2 договору ціна газу становить 6416,67 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1283,33 грн., всього з ПДВ - 7700,00 грн.

У подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ Оіл Гарант" та Комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П" укладені додаткові угоди, якими збільшено первісну ціну товару в договорі, яка була визначена за результатами відкритих торгів. Зокрема, за договором від 19.03.2018 первісна ціна закупівлі товару склала 7700,00 грн. (з ПДВ) за 1 тис.куб. природного газу. Натомість, додатковою угодою № 1 від 27.03.2018 визначено ціну 8470,00 грн. (з ПДВ), додатковою угодою № 2 від 29.03.2018 - 9037,49 грн. (з ПДВ), додатковою угодою № 3 від 23.04.2018 - 9832,77 грн. (з ПДВ), додатковою угодою №4 від 26.06.2018 - 10 816,05 грн. (з ПДВ), додатковою угодою №5 від 04.07.2018 - 11 191,44 грн. (з ПДВ), додатковою угодою №6 від 21.08.2018 - 11 800 грн. (з ПДВ), додатковою угодою № 7 від 28.09.2018 - 12980 грн. (з ПДВ), додатковою угодою № 8 від 01.10.2018 - 13700 грн. (з ПДВ), додатковою угодою № 9 від 12.10.2018 - 14 950,20 грн. (з ПДВ).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Гарант" зверталось до Комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання ліцей - школа - дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області з листами щодо обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару за укладеним договором, за змістом яких на підтвердження зростання ціни на товар надало експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати № О-157 від 05.03.2018, №О-286/02 від 12.04.2018, № О-454 від 04.06.2018, № О-602 від 03.08.2018, № О-755 від 14.09.2018, № О-825 від 02.10.2018, з інформацією про діапазон вартості природного газу на ринку газу за тисячу кубічних метрів.

Як вбачається з листів Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Гарант":

№141/18 від 14.03.2018 - підставою для внесення змін до договору щодо зміни ціни по додатковим угодам № 1, 2 став один і той же експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати;

№374/18 від 20.06.2018 - підставою для внесення змін до договору щодо зміни ціни по додатковим угодам № 4, 5 також став один і той же експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати;

№618/18 від 17.09.2018 - підставою для внесення змін до договору щодо зміни ціни по додатковим угодам № 7, 8 також став один і той же експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати.

Згідно вказаних експертних висновків, Черкаською торгово-промисловою палатою надана цінова інформація про ринкову вартість природного газу, яка може становити за одну тисячу кубічних метрів 8889,6-9037,86 грн. з ПДВ з 1 березня 2018 року, 9542,40-9841,44 грн. з ПДВ станом на квітень 2018 року, 10891,80-11191,44 грн. з ПДВ станом на червень 2018 року, 11083,20 - 12020,10 грн. з ПДВ станом на серпень 2018 року, 12209,58-13700,40 грн. з ПДВ станом на вересень 2018 року, 14586-14950,20 грн. з ПДВ станом на жовтень 2018 року (без зазначення конкретної дати).

Вищевказані документи, на думку Керівника Кіровоградської місцевої прокуратури, не містять відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, у них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Так, за інформацією, розміщеною на веб-порталі НАК "Нафтогаз України" (http://www.naftogaz.com) ціна природного газу постачальникам для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів з 01.03.2018 по 31.03.2018 становить 8 889,60 грн., з 01.04.2018 - 9 543,60 грн. (+7% до попередньої ціни), з 01.05.2018 - 10041,60 грн. (+5% до попередньої ціни), з 01.06.2018 - 10893,6 грн. (+8% до попередньої ціни) за 1000 куб.м., з 01.07.2018 - 10893,6 грн. (коливання взагалі не відбулось) за 1000 куб. м., з 01.08.2018-11083,2 грн. (+2% до попередньої ціни) за 1000 куб.м., з 01.09.2018 (для застосування при укладанні договорів та додаткових угод щодо продажу/постачання природного газу до 30.08.2018 включно) - 11594,40 грн. (+5% до попередньої ціни) за 1000 куб.м., з 01.09.2018 (для застосування при укладанні договорів та додаткових угод щодо продажу/постачання) природного газу з 3108.2018) - 13338 грн. (+15% до попередньої ціни) за 1000 куб.м., з 01.10.2018 - 14586 грн. (+9% до попередньої ціни) за 1000 куб.м.

Таким чином, реальне коливання ціни природного газу в бік зростання в квітні 2018 року становило 7%, в травні 2018 року - 5%, в червні 2018 року - 8%, в липні 2018 року - коливання ціни не відбувалось, в серпні 2018 року - 2%, в вересні 2018 року коливання ціни газу рахується за різними показниками на 5 та 15%, в жовтні 2018 року - 9%.

Також, згідно інформації, розміщеної на веб-порталі НАК "Нафтогаз України", ціна природного газу постачальниками для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів з 01.03.2018 по 31.03.2018 становила 8 889,60 грн., тому, за доводами Керівника Кіровоградської місцевої прокуратури, під час проведення процедури закупівлі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Гарант" при поданні остаточної пропозиції, свідомо занизило ціни на продукцію з метою отримання перемоги та створення несприятливих умов для учасників торгів. Намір Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Гарант" на вчинення дій із нівелювання наслідків публічної закупівлі стає зрозумілим із самого факту укладення ним договору про закупівлю природного газу, за умови отримання ним достовірних відомостей про підвищення цін на природний газ, у той час, як законодавцем у частині 3 статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" йому надано право відмовитись від укладення договору.

Товариство не скористалось правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписало договір, маючи на меті подальше спонукання замовника до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод.

Керівник Кіровоградської місцевої прокуратури зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод, збільшено ціну товару на 3-10% кожного разу по кожній окремій угоді, та відповідно в кінцевому варіанті, перевищено загальну ціну за одиницю товару по договору на 7250,20 грн. з ПДВ за тис. кубічних метрів газу, тобто збільшивши кінцеву вартість газу за 1 тис. куб. м. на 94%, тобто ціна газу стала значно вищою за ті пропозиції, які пропонували інші учасники під час проведення торгів.

Так, замість запланованої закупівлі у 54 тис.куб.м. навчальним закладом отримано лише 33,61 куб. м, що на 20,398 куб.м. менше від запланованого.

Комунальним закладом "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П" Кіровоградської міської ради оплачено поставлений газ у сумі 415 800,00 грн.

Керівником Кіровоградської місцевої прокуратури заявлено позов в інтересах держави в особі Міської ради міста Кропивницького та Східного офісу Державної аудиторської служби України про визнання недійсними додаткових угод №1-9 до договору №3 про постачання природного газу від 19.03.2018, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Гарант" та Комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання ліцей - школа - дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області.

Відповідно до частини другої статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше, ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця.

Поряд з цим відповідно до частини третьої статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема у разі відмови переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений Законом, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника та визначає переможця серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув.

При цьому, статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тож, рішення переможця про підписання договору є його добровільне волевиявлення про те, що він згідний на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.

Відповідно до роз`яснень Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору", внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Таким чином, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Згідно з підпунктом 57 пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, вказане Міністерство надає роз`яснення щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель.

Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше, ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, однак у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна договору має містити окреме документальне підтвердження.

Відповідно до частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна товару при коливанні її на ринку може бути підвищена при дотриманні наступних умов: не більше, ніж на 10% визначеної в договорі закупівлі; наявності факту коливання ціни на ринку; сума товару, визначена в договорі, в результаті такого підвищення не може збільшуватись.

Відповідно до приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що якщо недійсністю правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Керівник Кіровоградської місцевої прокуратури посилається на те, що спірні додаткові угоди суперечать вимогам статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" а тому підлягають визнанню недійсними.

Окрім цього вказує, що дії сторін договору по підвищенню ціни за товар шляхом укладення додаткової угоди суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції, оскільки, якщо пристати на тлумачення сторонами пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових угод то ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів. Разом з тим, статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників та максимальної економії та ефективності.

Зазначає, що подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газ-Оіл Гарант" при проведенні торгів найменшої цінової пропозиції, яка суттєво менша від очікуваної вартості та пропозицій інших учасників та одразу ж після укладення договору надсилати листи з проханням погодити більшу ціну за товар не відповідає принципу добросовісної конкуренції серед учасників та свідчить про штучне заниження цін при поданні пропозиції, оскільки укладення додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

Згідно з приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За приписами частини 2 статті 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Загальна умова частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнання недійсною, змінена, припинена або була взагалі відсутня.

Оскільки в результаті укладення недійсних додаткових угод державі в особі Міської ради міста Кропивницького заподіяна шкода у вигляді надмірно сплачених грошових коштів, а саме обсяг спожитого газу склав 33,61 тисяч кубічних метрів газу, первісна ціна за договором від 19.03.2018 складала 7700 грн., тобто відповідач-2 повинен був за відповідний обсяг спожитого газу сплатити 258 797,00 грн., натомість сплатив фактично 415 800,00 грн., тобто сума надмірно сплачених коштів складає 157 003,00 грн.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або Держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення або загрози порушення інтересів Держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза Інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси Держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі статтею 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг закупівель проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його органи на місцях.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю - є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель та інспектування.

За змістом пунктів 1, 7, 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей; пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як зазначено в Положенні про Державну аудиторську службу України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, перевірки закупівель. Зокрема, згідно з пунктом 4 цього Положення здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про закупівлі; усуненням виявлених недоліків і порушень.

Крім того, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до пункту 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2017 затверджено Положення про Східний офіс Держаудитслужби, згідно якого Східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно - територіальних одиниць за їх місцезнаходженням відповідно. Повноваження Східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом, кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Таким чином, Східний офіс Державної аудиторської служби України є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Кіровоградської області.

Водночас, як зазначає Кіровоградська місцева прокуратура, Східним офісом Державної аудиторської служби України, як органом уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжито належних заходів до усунення зазначених порушень в межах своїх повноважень, в т.ч. шляхом звернення до суду, а також не ініційовано питання перед відповідними державними органами про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, що призводить до порушення економічних інтересів держави, необхідність захисту яких, відповідно до положень статті 131-1 Конституції України, покладено на органи прокуратури.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 цього Закону.

Кіровоградська місцева прокуратура вважає, що у цьому випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, тому вбачає підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Так, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Виконуючи вимогу вищевказаної норми закону, прокуратурою на адресу Східного офісу Державної аудиторської служби України та Міській раді міста Кропивницького направлено повідомлення про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень, наданих статей 23-24 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, яким є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 Закон України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, законності у сфері публічних закупівель.

Водночас пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до частин 1, 3 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, визначено, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Згідно з пунктами 3, 4, 9 ч. 4 вказаного Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використання коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17).

В даному випадку Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, проте оскільки учасниками судового процесу не доведено, що вказаний орган, здійснюючи фінансовий контроль, виявив порушення законодавства у спірних правовідносинах, у нього не виникло право на звернення у суд із даним позовом, тому у спірних правовідносинах Держаудитслужба не набула статусу позивача (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21.03.2019 у справі №912/898/18).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Закупівля товару за вказаним Законом здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Законом встановлено, що замовником є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак, зокрема, юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів (ст. 1).

Згідно зі статтею 61 Закону України "Про освіту" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Вказана норма кореспондується із статтею 78 Закону України "Про освіту" в новій редакції від 05.09.2017.

Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту, а також валютні асигнування на основну діяльність. Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням, що закріплено Законом України "Про освіту".

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Частиною 1 статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин 4 та 5 цієї статті Закону України "Про місцеве самоврядування" самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

Частиною 1 статті 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Прокурор зазначає, що оскільки фінансування за оспорюваним договором здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади тощо. Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

За обґрунтуванням прокурора, укладення оспорюваного договору всупереч норм Закону України "Про публічні закупівлі" є прямим порушенням законності в бюджетній сфері, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить матеріальний збиток, що не може не відобразитися на державних інтересах та авторитеті держави. Тому підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є загроза порушень економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів, чим може бути завдано шкоди бюджету у вигляді незаконних витрат.

За твердженням прокурора, ані Східним офісом Державної аудиторської служби України, ані Міською радою міста Кропивницького не вжито заходів щодо визнання недійсними додаткових угод до договору постачання природного газу №3 від 19.03.2018, укладеного між відповідачами.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Прокуратура Кіровоградської області не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що в позові наведені підстави звернення із позовом у справі та обставини, які вказують на неналежним чином здійснення захисту інтересів держави належним суб`єктом відповідно до приписів Закону України "Про прокуратуру". Так, наявність відповідних повноважень у Східного офісу Державної аудиторської служби України та невжиття ним дій на усунення порушень у сфері розпорядження бюджетними коштами (халатність, незнання законодавства, байдужість тощо) є підставою для звернення прокурора із відповідним позовом.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень, його бездіяльність.

На думку прокурора, зменшення обсягу газу в розпал опалювального сезону поставило під загрозу здоров`я та життя вихованців (учнів) та могла б призвести до повного зупинення навчально-виховного процесу, стати причиною виникнення соціальної напруги серед жителів району, тому він вважає обґрунтованим наявність підстав для представництва інтересів держави в суді у цій справі.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суд від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Верховний Суд України в постанові від 13.06.2017 у справі №п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд правильно виходив з того, що Міська рада міста Кропивницького, якій підзвітний Комунальний заклад "Навчально-виховне об`єднання ліцей-школа-дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П", та Східний офіс Держаудитслужби є компетентними органами, уповноваженими державою на здійснення функцій контролю за використанням коштів державного бюджету, зокрема для здійснення закупівель на потреби закладів освіти на території Кіровоградської області.

Втім, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що прокурор не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не довів, що компетентні органи, яких прокурор зазначив як позивачів, не здійснюють своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Апеляційний господарський суд не погоджується з наведеним висновком місцевого господарського суду.

Так, ухвалою місцевого господарського суду від 20.05.2020 позовну заяву прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Однак, відкриваючи провадження у цій справі, місцевий господарський суд установив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України. Жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив і позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишив.

Водночас, залишаючи позов без розгляду, місцевий господарський суд вказав, що прокурор не надав доказів, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання Міською радою міста Кропивницького та Східним офісом Держаудитслужби, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, пов`язаних із раціональним та ефективним використанням державних коштів. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що факт незвернення позивачів з позовом протягом певного періоду без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору не свідчить про неналежне виконання компетентними органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 74, 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин 3,4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Міської ради міста Кропивницького та Східним офісом Держаудитслужби, які не вжили заходів до оспорювання додаткових угод у судовому порядку, про що вони повідомили прокуратуру відповідними листами (тобто навів підставу для представництва інтересів держави); зазначив, що порушення процедури державних закупівель та укладення відповідних додаткових угод унеможливило раціональне та ефективне використання бюджетних коштів, чим обґрунтував порушення інтересів держави (тобто навів підстави для звернення з позовом).

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження неналежного виконання Східним офісом Державної аудиторської служби України своїх повноважень прокуратурою наданий лист №04-11-03-17/4336 від 02.11.2018, в якому повідомлено про проведення останньої ревізії у Комунальному закладі "Навчально-виховне об`єднання ліцей - школа - дошкільний навчальний заклад "Вікторія-П" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області у грудні 2011 року та про відсутність у планах заходів державного фінансового контролю на поточний рік.

Таким чином, Міська рада міста Кропивницького та Східний офіс Держаудитслужби, надаючи відповідь прокурору на його звернення, свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловили, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявили, водночас не спростували й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про ненаведення прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді та, відповідно, залишення позовної заяви Кіровоградської місцевої прокуратури без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, наявні підстави, передбачені статтею 280 Господарського процесуального кодексу України, для скасування ухвали місцевого господарського суду.

У зв`язку із скасуванням ухвали місцевого господарського суду з числа зазначених у частині 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 269, 275, 280 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Кіровоградської області на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 у справі №912/421/19 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 20.05.2019 у справі №912/421/19 скасувати.

Справу №912/421/19 направити на розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений - 13.08.2020.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Кощеєв