12.08.20

22-ц/812/1312/20

Справа №489/1123/20 Головуючий у першій інстанції Рум`янцева Н.О.

Провадження №22-ц/812/1312/20 Доповідач в апеляційної інстанції Ямкова О.О.

Категорія 53

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 серпня 2020 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Богуславською О.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16 червня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Рум`янцевої Н.О. в залі суду в місті Миколаєві зі складанням його повного тексту, по справі

за позовом

ОСОБА_1 до

Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс

Газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект»

(далі - ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект»)

про зобов`язання надати творчу відпустку,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» про зобов`язання відповідача надати їй творчу відпустку тривалістю три місяця за місцем роботи.

Позивач зазначала, що вона працює на підприємстві на посаді інженера цінового аналізу відділу електронних торгів і цінового аналізу та суміщує роботу з навчанням у Миколаївському міжрегіональному інституті розвитку людини ВНЗ університет «Україна» за спеціальністю «маркетинг», строком навчання до 28 лютого 2020 року.

За рішенням Вченої ради навчального закладу від 26 грудня 2019 року позивачу погоджена тема для наукової праці (монографії) : «Механізм маркетингової діяльності промислових підприємств на регіональному рівні» та рекомендовано взяти творчу відпустку за основним місцем роботи як особі, що успішно поєднує навчання, основну діяльність із творчою роботою.

Тому 19 лютого 2020 року вона звернулася із відповідною заявою до керівництва державного підприємства, але їй було відмовлено у наданні творчої відпустки з посиланням на те, що за аналізом підприємства, проведеного за 2019-2020р.р. позивач тривалий час була відсутня на роботі, а за такого успішного поєднання основної роботи із творчою, на думку відповідача не встановлено.

Посилаючись на вищенаведене, вважала відмову відповідача такою, що суперечить чинному законодавству.

У письмовому відзиві ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» вважало позовні вимоги необґрунтованими з посиланням на те, що у посадових обов`язках позивача відсутній обов`язок з написання наукової праці, у зв`язку з відсутністю зацікавленості у цьому роботодавця. Тому, враховуючи тривалу відсутність позивача на робочому місці, підстав для ствердження про успішність поєднання ОСОБА_1 своєї основної роботи із творчістю, немає.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з аналізу праці позивача за основним місцем роботи за період 2019-2020 років, її тривалою відсутністю на робочому місці, на підставі чого дійшов висновку про відсутність факту успішного поєднання ОСОБА_1 своєї основної роботи з творчою роботою, як підстави для надання відпустки.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне встановлення ним фактичних обставин справи, просила рішення скасувати, та ухвалити нове, задовольнивши її позов у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вважав її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції таким, що відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

У відповідності до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не підтверджено факт успішності поєднання основної роботи з творчою роботою, у зв`язку з її тривалою відсутністю на роботі протягом 2019-2020р.р., та відсутністю зацікавленості підприємства у написанні наукової праці, що виключає можливість надання працівнику творчої відпустки для написання монографії за основним місцем роботи.

З такими висновками суду погодитись не можна, так як вони суперечать нормам матеріального права та дослідженим обставинам справи.

Так, у відповідності до змісту статей 21, 77, 202, 215 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом.

Працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством.

Для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством, працівникам надається творча відпустка.

Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток установлюються КМ України.

З аналізу вищенаведених норм матеріального права, які є суттю та духом закону, що регулює трудові відносини, вбачається, що роботодавець повинен уважно ставитися до потреб і запитів працівників, а при їх навчанні та написанні підручників чи наукових праць сприяти працівникам у реалізації їх здібностей до продуктивної і творчої праці, таким чином, реалізуючи формулу «успішного поєднання працівниками основної роботи з творчою роботою».

Тому у диспозиціях норм КЗпП України, що перелічені вище, відсутні вказівки на підстави можливої відмови роботодавця у наданні відповідних відпусток працівникам, які пов`язані з їх навчанням або написанням творчої праці, зокрема, у випадку подачі працівниками заяв та документів, що підтверджує навчання чи період написання наукової праці.

Законом також не пов`язується можливість відмови роботодавця чи уповноваженого ним органу в реалізації права працівника на творчу відпустку, у випадку допущення ним будь-якого порушення трудової дисципліни, тим паче відмови з причин тривалої відсутності працівника на робочому місці з поважних причини.

За матеріалами справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді інженера цінового аналізу відділу електронних торгів і цінового аналізу ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», та одночасно навчається у Миколаївському міжрегіональному інституту розвитку людини ВНЗ університет «Україна» за спеціальністю «маркетинг», строком навчання до 28 лютого 2020 року (а.с.8).

ОСОБА_1 є автором декількох наукових робіт, які опубліковані нею у наукових виданнях (а.с.9).

Тому, на підставі рішення Вченої ради Миколаївського міжрегіонального інституту розвитку людини ВНЗ університету «Україна» від 26 грудня 2019 року (а.с.16) позивачу ОСОБА_1 , яка успішно поєднує навчання, основну діяльність із творчою роботою, затверджена тема наукової праці (монографії) : «Механізм маркетингової діяльності промислових підприємств на регіональному рівні» та рекомендовано взяти творчу відпустку за основним місцем роботи.

Посилань на написання монографії авторським колективом рішення Вченої ради не містить.

У подальшому, на виконання рішення Вченої ради, наукова праця ОСОБА_1 «Механізм маркетингової діяльності промислових підприємств на регіональному рівні» включена ФОП ОСОБА_4 19 лютого 2020 року до плану випуску видань на поточний 2020 рік (а.с.10-11).

Таким чином, колегія суддів вважає встановленим факт успішного поєднання працівником ОСОБА_1 основного місця роботи в ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» із творчою роботою при навчанні у Миколаївському міжрегіональному інституту розвитку людини ВНЗ університет «Україна».

При цьому формулювання «успішного поєднання» колегія суддів розцінює як діяльність працівника, який має можливість та бажання одночасного виконання своїх посадових обов`язків за основним місцем роботи з додатковим написанням творчої роботи за місцем навчання. Таке поняття «успішного поєднання» є суб`єктивним для працівника та об`єктивним для роботодавця чи його уповноваженого органу, якій підтверджується поєднаністю двох факторів: наявністю у особи основного постійного місця роботи на підприємстві та додаткового виконання таким працівником творчої роботи у навчальному вищому закладі з написання наукової праці з включенням її до плану видань.

При цьому реалізація права працівника здійснюється без проведення роботодавцем чи його уповноваженим органом додаткового аналізу та оцінки успішності показників трудової участі особи у досягненні загального результату. Саме по собі використання працівником свого потенціалу, направленого на додаткове виконання творчої роботи, є запорукою успіху його трудової діяльності.

Пунктами 3-5 постанови КМ України «Умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток» від 19 січня 1998 року №45 передбачається, що творча відпустка для написання підручника чи наукової праці тривалістю трьох місяців надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою.

Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника та довідки видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік.

Отже, підставою для її надання є заява та довідка, а не аналіз підприємства стосовно успішності чи не успішності поєднання працівником основної роботи з творчою роботою.

Крім цього, по аналогії, за пунктом 2 цієї ж Постанови успішність та доцільність надання творчої відпустки у випадку написання дисертації, визначається Вченою радою, а не роботодавцем чи його уповноваженим органом.

За такого, позивач ОСОБА_1 19 лютого 2020 року надала на ім`я повноважної особи підприємства, що учасниками справи не оспорюється, заяву про надання творчої відпустки та відповідну довідку видавництва (а.с.12).

Разом з тим, у наданні творчої відпустки позивачу ОСОБА_1 уповноваженою особою підприємства відмовлено без законних на те підстав, а саме, виходячи з тривалої відсутності позивача на робочому місці з поважних причин (відпустка, хвороба, відпустка з навчання), та відсутністю обов`язку з написання наукових праць у її посадовій інструкції, у тому числі, за відсутністю зацікавленості підприємства у написанні працівником монографії, та можливого написання праці не особисто позивачем, а авторським колективом (а.с.13-15, 23-26, 30-42).

Такі мотиви відмови роботодавця чи його уповноваженого органу покладено в основу судового рішення судом першої інстанції, яким, на думку колегії, не взято до уваги той факт, що право на використання творчої відпустки належить виключно працівнику, який поєднує основну роботу з творчою, на підтвердження чого надає роботодавцю відповідну заяву та довідку, а отже не може залежати від суб`єктивного бажання власника чи уповноваженого органу підприємства обмежити таке право працівника.

За наведеного, таке право має бути реалізовано на підставі заяви ОСОБА_1 , яка підтверджена довідкою, шляхом видачі підприємством відповідного наказу.

Відтак, при встановлені зазначених фактів судом невірно застосовані норми матеріального права та необґрунтовано відмовлено в задоволенні позову, так як відмова відповідача у наданні працівнику творчої відпустки не ґрунтується на вимогах трудового законодавства.

За такого судове рішення, яке ухвалене з порушенням матеріального права у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

З підстав, передбачених статтею 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції в сумі 840 грн. 80 коп., та на користь позивача за перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції в сумі 1261 грн. 20 коп..

Підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інших судових витрат, в тому числі на послуги адвоката у відповідності до статей 137, 141 ЦПК України у розмірі до 5 000 грн., колегія суддів не вбачає, так як такі витрати не доведені позивачем за допомогою належних доказів.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382, 384ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» надати ОСОБА_1 творчу відпустку за основним місцем роботи тривалістю три місяці.

Стягнути з ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 840 грн. 80 коп..

Стягнути з ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції 1 261 грн. 20 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий О.О.Ямкова

Судді С.Ю.Колосовський

О.В.Локтіонова