Справа № 461/2256/20 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 33/811/1018/20 Доповідач: Головатий В. Я.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі судді апеляційного суду Головатого В. Я., за участю захисника Марчука А.М., представника Галицької митниці Держмитслужби України Зирянова О.Ю., розглянувши апеляційну скаргу захисника Марчука А. М. на постанову Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року,
встановив:
постановою Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працює, проживає: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 280502, 75 грн. та конфіскації в дохід держави товару, вилученого згідно з протоколом про порушення митних правил.
Відповідно до постанови суду, 05.12.2019 р. близько 05 год. 25 хв. гр. України ОСОБА_1 прямував з Республіки Польща в Україну, в якості пасажира, рейсовим автобусом марки «Scania» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що слідував по маршруту «Плезень-Трускавець», через митний кордон України в п/п Шегині м/п Мостиська Львівської митниці ДФС. У ході проведення письмового декларування гр. України ОСОБА_1 заявив про відсутність будь-яких речей, які підлягають обов`язковому письмовому декларуванню. Після перевірки заявлених відомостей та завірення митної декларації штампом «Під митним контролем №419», під час митного огляду автобуса в багажному відділенні без ознак приховування виявлено три клітчасті сумки, які гр. ОСОБА_1 визнав своїм та в яких виявлено не задекларований за встановленою формою товар, а саме: - одяг без ознак використання в асортименті різних торгових марок, в кількості 45 одиниць.
Під час надання письмових пояснень гр. України ОСОБА_1 зазначив, що взяв для перевезення у свого знайомого 3 сумки з особистими речами, про те що в них знаходиться новий одяг йому було не відомо.
Документів, що підтверджують вартість товару України ОСОБА_1 до митного оформлення не надав. У відповідності до ст. 257 МКУ, декларування здiйснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дiй) точних вiдомостей про товари, мету їх перемiщення через митний кордон України, а також вiдомостей, необхiдних для здiйснення їх митного контролю та митного оформлення. Таким чином, гр. України ОСОБА_1 переміщував через митний кордон України вищевказаний товар шляхом недекларування тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування та кількість).
Відповідно до висновку Управління товарознавчої, інженерно - технічної та криміналістичної експертизи Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень від 17.02.2019 року №1420003302-0074, вартість вилучених предметів становить 138313,40 грн.
Не погоджуючись із постановою суду, захисник Марчук А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного парвопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції наклав стягнення у виді штрафу у розмірі 280502, 75 гривень, хоча санкція ст. 472 МК України передбачає накладення штрафу у розмірі 100 відсотків вартості товару, яка згідно з матеріалами справи становить 138 313, 4 гривні. Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про допит свідка ОСОБА_2 . Звертає увагу на тому, що ОСОБА_3 не є власником товару та йому не було відомо, що знаходиться у сумках, які йому передав для транспортування в Україну ОСОБА_4 . Зазначає, що митним органом були допущені численні порушення, а саме зазначено, що ОСОБА_1 був пасажиром, хоча він був водієм транспортного засобу, йому не роз`яснені права, передбачені ст. 498 МК України, у матеріалах справи всупереч ст. 356 МК України відсутнє рішення керівника митного органу або його заступника, на підставі якого мало відбуватися взяття проб та зразків для експертизи.
Заслухавши пояснення захисника Марчука А.М., який підтримав апеляційну скаргу, представника Галицької митниці Держмитслужби України Зирянова О.Ю., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходжу до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, підтверджується зібраними та перевіреними у суді першої інстанції доказами, а саме протоколом про порушення митних правил №4664/20900/19 від 25.12.2019 року (а.с. 4-9), контрольним талоном для проходження по «червоному коридору» (а.с. 13), митною декларацією ОСОБА_1 (а.с. 11), згідно з якою він не задекларував жодного товару, , актом огляду транспортного засобу (а.с. 18), висновком №1420003302-0074 від 17.02.2020 року (а.с. 34-45), згідно з яким вартість товару становить 138313, 4 гривень.
Протокол про порушення митних правил відповідає вимогам ст. 494 МК України щодо його змісту.
Крім того, відповідно до вказаного протоколу ОСОБА_1 , роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ч. 4 ст. 494, ст. 498 МК України.
Покликання захисника у апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, а не пасажиром як зазначено у протоколі про порушення митних правил, вважаю таким, що не має значення для встановлення наявності чи відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України.
Твердження захисника, а також наявні у матеріалах справи пояснення його знайомого ОСОБА_4 про те, що переміщуваний товар належить ОСОБА_4 не спростовують наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Крім того, згідно з поясненнями ОСОБА_1 у протоколі про порушення митних правил, він визнав своєю власністю вилучений товар.
Вважаю обґрунтованим розгляд судом першої інстанції справи без допиту свідка ОСОБА_2 , оскільки як вбачається із матеріалів справи клопотання про виклик та його допит заявлялося захисником, воно було задоволено, проте останній на виклик суду не з`явився.
З огляду на це, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України є доведеною в повному обсязі, та на нього накладене стягнення у межах санкції статті, а тому постанова Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року є законною, обґрунтованою, та підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Поряд з цим, покликання захисника у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції необґрунтовано наклав стягнення у виді штрафу у розмірі 280502, 75 гривень є таким, що заслуговує на увагу.
Санкція ст. 472 МК України передбачає накладення штрафу у розмірі 100 відсотків вартості товару.
Відповідно до висновку №1420003302-0074 від 17.02.2020 року (а.с. 34-45) вартість вилученого товару становить 138313, 4 гривень.
Таким чином, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 530 МК України, постанову Галицького районного суду м. Львова від 23.06.2020 року слід змінити в частині накладеного адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 530 МК України, ст. 294 КпАП України,
постановив:
апеляційну скаргу захисника Марчука А.М. задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року відносно ОСОБА_1 змінити в частині накладеного адміністративного стягнення та накласти на нього адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, у виді штрафу у розмірі 100% вартості вилученого товару у розмірі 138313, 4 гривень.
Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 4664/20900/19 від 05.12.2019, а саме: одяг без ознак використання в асортименті різних торгових марок, в кількості 45 одиниць - конфіскувати в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Галицької митниці Держмитслужби 1382,06 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 420,40 грн. судового збору.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду Головатий В. Я.
