Єдиний унікальний номер 234/20659/19
Номер провадження 22-ц/804/2096/20
Справа № 234/20659/19 Головуючий у 1 інстанції Демидова В.К.
Провадження № 22-ц/804/2096/20 Доповідач Агєєв О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2020 року м. Бахмут
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Канурної О.Д. Космачевської Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 234/20659/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Краматорське вище професійне металургійне училище» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 13 квітня 2020 року, ухваленого в м.Краматорськ Донецької області у складі судді Демидової В.К., дата складення повного судового рішення 22 квітня 2020 року, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2019 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Ковальова М.В., пред`явив позов до Державного навчального закладу «Краматорське вище професійне металургійне училище» (далі ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позов мотивовано тим, що позивач з 01 листопада 2011 року працював на посаді майстра виробничого навчання у ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище», звільнений 03 вересня 2012 року у зв`язку з переведенням на підставі п.5 ст.36 КЗпП України.
31 жовтня 2019 року на його особистий рахунок, який відкрито в Акціонерному товаристві «ПриватБанк» було перераховано заробітну плату у сумі 1 424 грн. 00 коп.
Посилаючись на те, що відповідач провів повний розрахунок лише 31 жовтня 2019 року, а не у день звільнення працівника, як передбачено законом, просив стягнути з ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» на його (позивача) користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 311 962 грн. 00 коп.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 13 квітня 2020 року позов задоволений частково.
Стягнуто з ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 191 160 грн. 00 коп.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» на порушення вимог ст.116 КЗпП України не провело повний розрахунок з працівником у день звільнення, а тому несе відповідальність, передбачену ст.117 КЗпП.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Ковальова М.В., подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково обчислив середню заробітну плату, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню, оскільки при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні неправильно тлумачив постанову Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та не урахував, що позивач не працював у липні 2012 року, а перебував у щорічній відпустці.
Таким чином, середньомісячну заробітну палату необхідно обчислювати виходячи з виплат за місяці червень, серпень 2012 року.
ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» у відзиві на апеляційну скаргу просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень; оцінивши надані учасниками справи докази з додержанням норм процесуального права, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
До відзиву на апеляційну скаргу не доданий доказ направлення копії відзиву іншим учасникам справи.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача адвокат Ковальов М.В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.
Від відповідача ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище`надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с.108).
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 01 листопада 2011 року працював на посаді майстра виробничого навчання у ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище».
Наказом ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» від 03 вересня 2012 року №19-к позивач з 03.09.2012 звільнений на підставі п.5 ст.36 КЗпП України у зв`язку з переведення до іншого закладу.
У вересні 2019 року Головним управлінням держпраці у Донецькій області, відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини 3 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 року №823, було проведене інспекційне відвідування з метою додержання законодавства про працю з питання оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету. Так управління держпраці виявило порушення з фінансування, нарахування та виплати заробітної плати та надало припис про його усунення у строк до 01.11.2019 року.
31 жовтня 2019 року ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» на рахунок ОСОБА_1 перерахована заробітна плата в сумі 1424 грн. 08 коп., що підтверджується випискою АТ ПриватБанк».
Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника чи уповноваженого ним органу звільненому працівнику належних йому сум у строки, вказані у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинна виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Установивши, що позивач звільнений 03 вересня 2012 року, а повний розрахунок з ним проведений лише 31 жовтня 2019 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ДНЗ «Краматорське вище професійне металургійне училище» порушило визначені статтею 116 КЗпП України строки розрахунку при звільненні, а тому воно несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, встановлену ст.117 КЗпП, тобто повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Ухвалюючи рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд правильно керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 348 від 16.05.1995, № 185 від 24.02.1997, № 1398 від 30.07.1999, № 1266 від 26.09.2001, № 1132 від 30.11.2005, № 35 від 25.01.2012, № 542 від 29.07.2015 (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу третього пункту 2 цього Порядку у випадку збереження середньої заробітної плати, у тому числі за затримку розрахунку при звільненні, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку (абзац четвертий пункту 2).
Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абзац п`ятий пункту 2).
Згідно з абзацом сімнадцятим пункту 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи у разі, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював. З розрахункового періоду виключається лише час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково.
Стаття 74 КЗпП України визначає, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції правильно установив, що останніми 2 календарними місяцями роботи, що передують звільненню ОСОБА_1 , є липень і серпень 2012 року.
Згідно з матеріалами справи, позивач у липні 2012 року перебував у щорічній відпустці, у серпні 2012 року відпрацював 17 днів.
Як зазначив Верховний Суд в своїй постанові від 03 жовтня 2018 року по справі №510/1782/13-ц (провадження № 61-626 св 17) ухваленої у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, Порядком не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані, якщо протягом двох місяців відпрацьовано хоча б один день, розрахунки проводитимуться виходячи із нарахованої за цей день заробітної плати.
За таких обставин суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права щодо обчислення середньої заробітної плати виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, а саме: з виплат за липень і серпень 2012 року.
З огляду на наведене довід апеляційної скарги про обчислення середньої заробітної плати виходячи з виплат за червень і серпень 2012 року є необґрунтованим.
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Установивши, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, на законність судового рішення не впливають; а наведені у відзиві на апеляційну скаргу аргументи є підставними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
З урахуванням вимог частин першої і другої статті 141 ЦПК України судові витрати, понесені заявником, не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 13 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 12 серпня 2020 року
Головуючий суддя О. В. Агєєв
