23.07.20

Справа № 521/1347/18

Провадження № 2/521/969/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.,

при секретарі Коновалової К.О.,

представника позивача- Глазова О.О.,

представника відповідача Прокуратури Одеської області -Дімерлія А.О.,

представника відповідача держави Україна в особі Державної казначейської служби України-Чумакової Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України,Одеське міське управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Прокуратури Одеської області, Приморського районного суду міста Одеси про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 р. до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

В обґрунтування власної позиції сторона позивача посилається на те, що 24.08.2010 р. слідчим СВ Портофранківського ВМ Приморського району ОМУ ГУМВС України в Одеській області Пантелеєвим С.М. було порушено кримінальну справу № 09201000334 відносно ОСОБА_1 за фактом умисного тяжкого тілесного ушкодження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України (у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 ). Того ж дня ОСОБА_1 був затриманий органами міліції. Приводом та підставою для затримання ОСОБА_1 стала інформація органів дізнання, що він був учасником бійки, яка відбулась 23.08.2010 р. близько 20:00 на площі Соборній в м. Одесі між двома молодими чоловіками ( ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 і його дівчиною ОСОБА_4 . За версією співробітників міліції, в процесі розвитку бійки ОСОБА_1 навмисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 , що спричинило його смерть. Після цього ОСОБА_1 з ОСОБА_4 зникли з місця події. З цього моменту та на протязі періоду часу з 24.08.2010 р. по 10.10.2017 р. (7 років 1 місяць та 12 днів) ОСОБА_1 знаходився у статусі спочатку підозрюваного, а потім обвинуваченого та підсудного у кримінальній справі № 09201000334 (у суді № 1-1128/11) по обвинуваченню в скоєнні ним злочину, передбаченого ст. 124 КК України та проходив процедури касаційного оскарження в якості виправданого. Після тривалого розгляду зазначеної кримінальної справи у суді, ОСОБА_1 було виправдано у зв`язку із відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ст. 124 КК України. В тім, за роки, проведені під слідством та судом, доказуючи свою невинуватість, ОСОБА_1 отримав величезну психологічну травму та зазнав моральних страждань. Зазначені моральні страждання були завдані діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду. У зв`язку із викладеними обставинами ОСОБА_1 звернувся з цим позовом, в якому просить стягнути за рахунок коштів державного бюджету через Державну казначейську службу України, компенсацію моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду в розмірі 2 000 000 грн. 00 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 січня 2018 року по зазначеній цивільній справі було відкрито провадження, та призначено судове засідання на 08 лютого 2018 року.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17.04.2018 року позов Позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, - задоволено в повному обсязі.

Стягнено за рахунок коштів державного бюджету через Державну казначейську службу України (місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) компенсацію моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду, в розмірі - 2 000 000,00 гривень.

Стягнено за рахунок коштів державного бюджету через Державну казначейську службу України (місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені судові витрати, пов`язані із розглядом справи, в розмірі - 4 004,00 гривні.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 07.02.2019 року апеляційну скаргу державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2018 року змінено в частині розміру стягнутої моральної шкоди. Стягнено за рахунок коштів державного бюджету через Державну казначейську службу України (місцезнаходження :01601, місто Київ, вулиця бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) компенсацію моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду, в розмірі 500 000 гривень ( п`ятсот тисяч гривень) 00 копійок. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на постанову Одеського Апеляційного суду від 07 лютого 2019 року та касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 17 квітня 20198 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року задоволено частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.04.2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із змістом постанови Касаційного цивільного суду Верховного суду від 02.10.2019 р., під час нового розгляду суду належить розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, вирішити питання про залучення органів, дії яких призвели до завдання позивачу моральної шкоди, як співвідповідачів у порядку статті 51 ЦПК України (роз`яснивши позивачу його право заявити відповідне клопотання) та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 24.10.2019 року, справу передано на розгляд судді Роїк Д.Я.

За клопотанням представника позивача, ухвалою від 29.10.2019 р. судом було залученні в якості співвідповідачів: Головне управління національної поліції в Одеській області: (код ЄДРПОУ 40108740, адреса: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А); Прокуратуру Одеської області (код ЄДРПОУ 03528552, адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3); Приморський районний суд міста Одеси (код ЄДРПОУ 02892942, адреса: 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 33). Також з Приморського районного суду м. Одеси були витребувані матеріали кримінальної справи № 1-1128/11 (№ 09201000334) відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст. 124 КК України.

За клопотанням представника позивача, ухвалою від 15.01.2020 р. відповідача - ГУ НП в Одеській області було заміненона належного відповідача Одеське міське управління Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (ЄДРПОУ 08674407, 65045, Одеська обл., місто Одеса, Приморський район, вулиця Преображенська, будинок 44).

Відповідач - Державна казначейська служба України, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти заявленого позову та просив його задоволені відмовити в повному обсязі.

Відповідач - Прокуратура Одеської області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти заявленого позову та просив його задоволені відмовити в повному обсязі.

Відповідач - Приморський районний суд міста Одеси, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти заявленого позову та просив його задоволені відмовити в повному обсязі.

Відповідач - Головне управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області до підготовчого судового засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав.

25.02.2020 р. в підготовче судове засідання з`явились представник позивача, представник відповідача - Прокуратури Одеської області. Інші особи в підготовче судове засідання не з`явились, належним чином сповіщені про день, час та місце розгляду справи. За клопотанням представника позивача викликана для допиту в якості експерта судовий експерт ОСОБА_6 Ухвалою суду від 25.02.2020 року справу було призначено до розгляду.

02.06.2020 р. у судове засідання представник позивача з`явився, підтримав позовні вимоги надав пояснення. Представник відповідача - Прокуратури Одеської області з`явився заперечував проти задоволення позову, надав пояснення. В якості експерта в судовому засіданні була опитана судовий експерт ОСОБА_6 , щодо виконаного нею висновку психологічної експертизи № 5/12/17 від 22.01.2018 року. Інші особи в судове засідання не з`явились, належним чином сповіщені про день, час та місце розгляду справи.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:

24.08.2010 р. слідчим СВ Портофранківського ВМ Приморського району ОМУ ГУМВС України в Одеській області Пантелеєвим С.М. було порушено кримінальну справу № 09201000334 відносно ОСОБА_1 за фактом нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинили смерть, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Також 24.08.2010 р., співробітниками Портофранківського ВМ Приморського району ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_7 було затримано за підозрою у скоєнні вищезгаданого злочину за його місцем мешкання ( АДРЕСА_1 .).

Приводом та підставою для затримання ОСОБА_1 стала інформація органів дізнання, що він був учасником бійки, яка відбулась 23.08.2010 р. близько 20:00 на площі Соборній в м. Одесі між двома молодими чоловіками ( ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ) та ОСОБА_1 і його дівчиною ОСОБА_4 . За версією співробітників міліції, в процесі розвитку бійки ОСОБА_1 навмисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 , що спричинило його смерть. Після цього ОСОБА_1 з ОСОБА_4 зникли з місця події.

Після затримання, відносно позивача з боку співробітників міліції було вчинено неправомірні дії та незаконно відібрано явку з повинною, яку ОСОБА_1 підписав не розуміючи юридичного значення обставин, викладених у явці з повинною. Чинення тиску з боку співробітника міліції та порушення права ОСОБА_1 на захист встановлено Апеляційним судом Одеської області в ухвалі від 11.08.2017 р. по кримінальній справі № 1-1128/11.

Матеріалами витребуваної судом кримінальної справи № 09201000334 (у суді № 1-1128/11) підтверджується, що ОСОБА_1 з самого початку досудового слідства не спростовував свою участь у зазначеній бійці та нанесення тілесного ушкодження ОСОБА_2 . Проте, після допуску до нього захисника, який роз`яснив йому його права та юридичну кваліфікацію його дій, наголошував на тому, що він перебував у стані необхідної оборони, оскільки захищався від нападу групи осіб (дві особи), а тілесне ушкодження наніс випадково без відповідного умислу, що також підтверджувалось показами іншого учасника бійки - ОСОБА_3 , одразу допитаного співробітниками міліції. Зазначені обставини, за твердженнями представника позивача, підтверджені згодом вироком суду по цій справі, виключало злочинність діяння на підставі ч. 1 і 5 ст. 36 КК України, а дії ОСОБА_1 було здійснено в межах необхідної оборони без перевищення її меж.

Після затримання, на протязі трьох діб ОСОБА_7 перебував у Портофранківському ВМ Приморського району ОМУ ГУМВС України в Одеській області в "кімнаті доставлених та затриманих", в умовах, які не передбачають таке тривале перебування людини з порушенням передбачених законом правил тримання затриманих осіб, та конвойований до ІТТ ОМУ ГУМВС України в Одеській області лише 27.08.2010 р. о 23:00 годині, що підтверджується висновком службового розслідування за фактом порушення дисциплінарного провадження у відношенні співробітників Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ДУМВС України від 11.01.2011 р.

27.08.2010 р. Приморським районним судом м. Одеси було задоволено подання слідчого СВ Портофранківського ВМ Приморського району ОМУ ГУМВС України в Одеській області Чечиної Є.М. про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ОСОБА_1 було поміщено під варту до Одеського слідчого ізолятору № 21.

Після оголошення вищезгаданого рішення суду про обрання запобіжного заходу, за твердженнями представника позивача - від тяжких хвилювань, фізичного виснаження та отриманої черепно-мозкової травми (струсу головного мозку) під час бійки, ОСОБА_1 втратив свідомість та йому було викликано швидку допомогу, яка доставила його до Міської клінічної лікарні № 1. Зазначена обставина підтверджується, дослідженими судом матеріалами кримінальної справи № 1-1128/11, зокрема: картою виїзду швидкої медичної допомоги № 525 від 27.08.2010 р. З повідомлення з медичного закладу № 6693 від 27.08.2010 р. також вбачається, що на той час позивачу було встановлено діагноз: ЗСМТ, СГМ, вегето-судинна дистонія за гіпертонічним типом.

01.09.2010 р. ухвалою Апеляційного суду Одеської області постанову Приморського районного суду м. Одеси від 27.08.2010 р. було скасовано - ОСОБА_1 був звільнений з під варти на підписку про невиїзд. Тобто, обраний Приморським районним судом м. Одеси запобіжний, було визнано незаконним.

Таким чином, позивач провів під вартою спочатку у Портофранківському ВМ Приморського району ОМУ ГУМВС України, ІТТ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, а потім в Одеському слідчому ізоляторі № 21, дев`ять днів.

Після звільнення позивач проходив тривале лікування у Клініці нейрохірургії і неврології Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, що підтверджується випискою з історії хвороби № 14517 від 08.09.2010 р. Згідно із висновком судово-медичної експертизи Бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров`я та медичних катастроф ОДА № 3733 від 01.11.2010 р. також встановлено, що тривалість лікування була пов`язана з порушенням умов лікування.

22.12.2010 р. ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення за ст. 124 КК України (навмисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони). Та після відмови в задоволені клопотання захисту про закриття кримінальної справи у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, справу було направлено до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду та прийняття рішення згідно висунутого обвинувачення.

12.04.2013 р., після двох з половиною років розгляду судом кримінальної справи відносно ОСОБА_1 , постановою Приморського районного суду м. Одеси (суддя Осіік Д.В.) справу було направлено до прокуратури для організації додаткового розслідування.

02.07.2013 р. ухвалою Апеляційного суду Одеської області постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12.04.2013 р. було скасовано як незаконну, а справу направлено до суду першої інстанції для нового судового розгляду.

При надходженні до Приморського районного суду м. Одеси справу було розподіллено на суддю Деруса А.В., який почав дослідження доказів по справі спочатку.

17.12.2014 р. прокурором у справі під час судового засідання було оголошено постанову про відмову від обвинувачення відносно ОСОБА_1

13.02.2015 р. після повторного розгляду справи, Приморський районний суд м. Одеси (суддя Дерус А.В.) виніс постанову про припинення кримінальної справи у зв`язку із відмовою від підтримання обвинувачення прокурором, який підтримував обвинувачення у цій справі.

07.04.2015 р. ухвалою Апеляційного суду Одеської області постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2015 р. було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для нового судового розгляду.

19.11.2015 р. після чергового повного дослідження усіх доказів по справі постановою Приморського районного суду м. Одеси (суддя Попревич В.М.) справу ОСОБА_1 знову було направлено до прокуратури для організації додаткового розслідування.

Справа була вкотре направлена на додаткове розслідування за цими ж підставами, що і попередній раз, що було враховано Апеляційним судом Одеської області, який своєю ухвалою від 11.02.2016 р. скасував постанову Приморського районного суду м. Одеси 19.11.2015 р., а справу направив до суду першої інстанції для нового судового розгляду.

Після надходження зазначеної справи до Приморського районного суду м. Одеси, вона була розподілена на суддю Каплю А.І., який четвертий раз повністю дослідив усі обставини і докази у справі, але звільнився з посади, в результаті чого справу почав розглядати спочатку (п`ятий раз) суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В.

27.12.2016 р. прокурор, який підтримував обвинувачення у суді, виніс постанову про відмову від обвинувачення відносно ОСОБА_1 . Потерпілий скористався своїм правом та продовжував підтримувати обвинувачення у суді.

10.05.2017 р. Приморським районним судом м. Одеси (суддя Іванов В.В.) було постановлено вирок, яким ОСОБА_1 було виправдано та визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України.

11.08.2017 р. Апеляційним судом Одеської області зазначений вирок Приморського районного суду м. Одеси було залишено без змін, а апеляцію представника потерпілого без задоволення. Таким чином, вирок, постановлений відносно ОСОБА_1 на цей час набрав законної сили.

10.10.2017 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ своєю постановою (провадження № 5-5183ск17) відмовив представнику потерпілого у витребуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 . Даних щодо відкриття касаційного провадження по цій справі або подання касаційної скарги на цей час не має.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом національного права, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтями 55, 124 Конституції України, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України, шкода завдана, фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державною у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" передбачається, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтею 3 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Відповідно до ст. 4 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У відповідності до пунктів 4, 10 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5/3/41 (надалі - Положення) завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Громадянинові повертаються суми, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату), за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Статтею 11 ЗаконуУкраїни "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" також встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Оскільки Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Позов по цій справі подано у спосіб, передбачений пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України та спрямований на захист цивільного права позивача.

Посилання Державної казначейської служби України про те, що суд розглянув заявлений позов усупереч вимог статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та правової позиції Верховного суду у постанові від 15.03.2018 по справі № 591/174/15-ц не заслуговують на увагу, оскільки судом розглядається питання щодо відшкодування моральної шкоди у відповідності до п.5, ст. 3 Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,тому правова позиція по справі № 591/174/15-ц не застосовується.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 ЦПК України позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Тобто зазначена справа підсудна Малиновському районному суду м. Одеси, оскільки на його території зареєстроване місце проживання позивача.

Статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" встановлюється, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Абзацом 2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

За викладених обставин та вимог нормативно-правових актів суд вважає, що позивач отримав право, передбачене ст.ст. 1 і 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" на відшкодування як моральної так і матеріальної шкоди, яка була йому завдана в результаті його незаконного затримання, взяття і тримання під вартою, безпідставного пред`явлення обвинувачення у скоєні злочину, обмеженням в праві вільно переміщуватись за межі м. Одеси (у зв`язку із запобіжним заходом у вигляді підписки про невиїзд). При цьому, розмір відповідного відшкодування повинен визначатись на підставі конкретних обставин справи та наданих сторонами доказів.

Суд не бере до уваги доводи Державної казначейської служби України про те, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова велична для визначення розміру відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, оскільки зазначена норма стосується випадків обчислення окладів, заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з оплатою праці.

Відповідно до положень статей 3, 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Зазначена норма Закону не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.

Таким чином, законом визначений мінімальний розмір моральної шкоди, яка відшкодовується, та не встановлено граничний розмір такої шкоди.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного суду від 28.11.2018 року по справі № 461/14688/14-ц, та постанові Верховного суду від 04.12.2019 року № 468/901/17-ц.

Загальний строк перебування позивача під судом і слідством складає 7 років 1 місяць та 12 днів, тобто, з урахуванням вимог ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", позивач має право вимоги на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, щонайменше у розмірі 401 455, 00 грн. (85 місяців під судом та слідством * 4723 грн. мінімальна заробітна плата в Україні на січень 2020 р.).

Проте, з урахуванням усіх перелічених у позовній заяві факторів, які характеризують глибину душевних страждань позивача та їх тривалості, позивач оцінює розмір нанесеної йому моральної шкоди в розмірі 2 000 000 грн.

На підтвердження наявності глибини нанесеної позивачу моральної шкоди він посилається на наступні обставини, які підтверджені доданими до позову доказами: на протязі семи років його справу не розглядали, а виносили рішення, якими розгляд його справи лише затягувався. У весь час розслідування і розгляду кримінальної справи, він змушений був перебувати під тягарем обвинувачення у злочині, в результаті якого загибла людина, а він сам та його рідні взагалі сприймали відповідне обвинувачення як обвинувачення у вбивстві людини. Ці та інші обставини викликали у ОСОБА_1 відчуття приниження, повну безпорадність перед Державою, яка захищала себе усіма засобами, зневіру у намірах суду та прокурора дійсно встановити істину в його кримінальній справі, відчай від того, що знову і знову його змушували пригадувати обставини трагічних подій, коли від його рук (хоча і не навмисно) загинула людина, що він хотів забути та не пригадувати ніколи. При кожному новому розгляді цієї справи оголошували одні і ті самі документи, допитували одних і тих самих свідків, які в певний момент просто перестали з`являтись до суду. Станом на 2010 рік ОСОБА_1 проходив навчання у Одеському національному політехнічному університеті. Проте, у зв`язку із його затриманням, тривалим лікуванням, а потім необхідністю постійно з`являтись для участі у слідчих діях та судових засіданнях, ОСОБА_1 пропустив багато навчальних занять в університеті. Така напружена ситуація в навчанні надзвичайно сильно відобразилась на його соціальної мотивації та змусила ОСОБА_1 на деякий час припинити навчання, а потім, не без проблем, здавати іспити та заліки в індивідуальному режимі. Ця обставина підтверджується відповіддю ОНПУ від 11.09.2017 р. № 2108/07-06 та доданими до нього копіями документів, з яких випливає, що ОСОБА_1 був залишений на повторне навчання на 3 курсі за заявою самого ОСОБА_1 до якої він додав документи про притягнення його у якості обвинуваченого по вищезгаданої кримінальної справі. Перебування в стані постійного стресу від усього вищенаведеного сильно відобразилось на особистому житті ОСОБА_1 , він не мав можливості планувати своє життя на свій розсуд, що також заважало його постійному працевлаштуванню для забезпечення нормального рівня життя своєї родини в разі одруження. Перебуваючи під запобіжним заходом у вигляді підписки про невиїзд, ОСОБА_1 був позбавлений можливості вільно переміщуватись за межі міста, в якому він був зареєстрований (Одеса).