Головуючий суду 1 інстанції - Форощук О.В.

Доповідач - Авалян Н.М.

Справа № 431/891/20

Провадження № 22-ц/810/505/20

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

10 серпня 2020 року м.Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Авалян Н.М., Лозко Ю.П., Орлова І.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Луганській області

про визнання незаконним запису в трудовій книжці та зобов`язання змінити запис, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

з апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Старобільського районного суду Луганської області

від 23 червня 2020 року

встановив :

17 липня 2020 року позивачем подано апеляційну скаргу на вказане рішення суду.

23 липня 2020 року ухвалою судді-доповідача Луганського апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без руху в зв`язку з несплатою судового збору та запропоновано позивачу сплатити судовий збір, а також роз`яснено, що у разі не виправлення недоліку апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута.

В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху було звернуто увагу позивача на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

В позовній заяві позивачем було заявлено одну вимогу немайнового характеру (про визнання незаконним запису в трудовій книжці та зобов`язання змінити запис) та дві вимоги майнового характеру (про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку у розмірі 593,30 грн. та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 149491,10 грн.).

За вимогою про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку позивача звільнено від сплати судового збору, оскільки така компенсація входить до структури заробітної плати відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» та статті 2 Закону України «Про оплату праці».

За іншими вимогами позивач не звільняється від сплати судового збору.

При поданні позовної заяви до суду 21 лютого 2020 року підлягав сплаті судовий збір за вимогою немайнового характеру у розмірі 840,80 грн. та за вимогою майнового характеру у розмірі 1494,91 грн., а всього у загальному розмірі 2334,91 грн.

За подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3502,37 грн. (150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви відповідно до підпінкту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

30 липня 2020 року від позивача надійшла заява, в якій він висловив свою незгоду з ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, посилаючись на те, що за вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні його звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки за змістом Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні входить до структури заробітної плати.

Вказані доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ґрунтуються на суб`єктивному помилковому тлумаченні позивачем норм матеріального права, які суперечать правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях (пункт 35 постанови).

Зокрема, в зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала наступне.

«29. … стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

30. Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

31. Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

32. Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

33. При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

34. З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати».

Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху вручена позивачу 25 липня 2020 року, що підтверджено рекомендованим поштовим відправленням про вручення.

Таким чином, перебіг строку для виправлення недоліків апеляційної скарги розпочався 26 липня 2020 року та сплинув 04 серпня 2020 року. Проте, станом на 10 серпня 2020 року судовий збір у встановленому законом розмірі не сплачено.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України у разі невиконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявнику.

Керуючись статтями 185, 356, 357, 388, 389, 390, 391 Цивільного процесуального кодексу України

ухвалив:

Повернути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 23 червня 2020 року та роз`яснити, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення, з одночасним поданням заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді Н.М.Авалян

Ю.П. Лозко

І.В. Орлов