Справа № 755/10628/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2020 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Галига І.О., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

В с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №528687 від 30.06.2020 року ОСОБА_1 30 червня 2020 року о 08 год. 30 хв., в м. Києві по вул. Стальського, 32 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Passat» здійснив рух заднім ходом при цьому створив аварійну ситуацію транспортному засобу «Mitshubishi Outlender д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі, при цьому змусив водія даного транспортного засобу різко гальмувати та змінити напрямок руху, щоб уникнути зіткнення з даним транспортним засобом. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 Правил дорожнього руху України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 30.06.2020 року у робочих справах відвідував заклад торгівлі, розміщений по вул. Стальського. На автомобілі біля правого краю проїзної частини, в ряд припаркованих автомобілів, під кутом, передньою частиною авто до краю проїжджої частини припаркував власний автомобіль «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 , такий вид парковки передбачений п.п.15.2, 15.5 Правил дорожнього руху України. Близько 8.15 год. йому необхідно було продовжити рух у робочих справах зв`язку із чим йому необхідно було виїхати з місця парковки, що можливо лише рухаючись заднім ходом. Для привернення уваги інших учасників дорожнього руху ним було увімкнено аварійну сигналізацію, а також свідок ОСОБА_2 стояв позаду та контролював безпечність виїзду. Проїхавши відстань, 0,5 м. помітив, що по крайній лівій смузі рухається автомобіль поліції, у зв`язку з чим він зупинився, чекаючи доки проїде даний автомобіль, при цьому його автомобіль на крайню ліву смугу не виїхав та не був перешкодою для руху інших транспортних засобів.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 4 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку працівників поліції, винуватість особи підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, відповідно до якого в провину ОСОБА_1 ставиться порушення ним п. 2.1 ПДР України, відеозаписом із автомобільного реєстратора, постановою ЕАМ 2760768 від 30.06.2020 року та відеозаписом боді камери АА00674.

Проте, п. 2.1 Правил дорожнього руху України визначено обов`язки водія транспортного засобу, у зв`язку з чим є незрозумілим який саме пункт Правил дорожнього руху України порушив ОСОБА_1 .

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2020 року працівниками поліції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.10.10 Правил дорожнього руху України, тобто за здійснення руху заднім ходом по проїзній частині за адресою м. Київ вул. С. Стальського, 34, а саме 30.06.2020 року о 08.28 год., тобто за вчинення того ж самого правопорушення, що підтверджується наявною в матеріалах справи постановою Серії ЕАМ №2760768 від 30.06.2020 року.

Стаття 61 Конституції України визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи, дана правова норма не передбачає судового рішення про направлення справи на дооформлення.

За таких обставин, враховуючи вище викладене суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 4 ст. 122 КУпАП, так як його вину працівниками поліції не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 33-35, 122 ч. 4, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: