ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5920/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Кондраток А.В.,

представника позивача Черковського Б.І.

представника відповідача Мирошниченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Бліц-Інформ» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бліц-Інформ» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 12.07.2019 № 0020581401; № 0020611401; № 0020551401; № 0020531401; № 0020561401 та від 15.07.2019 № 0008961304; № 0008971304.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю їх прийняття з огляду на те, що по-перше, паливно-мастильні матеріали використовувалися позивачем виключно в господарській діяльності підприємства та не є додатковим благом його робітників, відтак у позивача відсутній обов`язок щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору в цій частині видатків. Списання палива відбувалось на підставі належним чином оформлених первинних документів, до змісту чи форми яких відповідач не мав жодних зауважень.

По-друге, поліграфічна продукція, що поставлялася позивачем для ТОВ «Оріфлейм Україна» у періоді, що перевіряється, не є періодичним виданням друкованих засобів масової інформації, в розумінні законодавства України. Відповідно, у позивача відсутні підстави, встановлені підпунктом 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПК України, для звільнення від оподаткування ПДВ вказаних операцій.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року адміністративний позов задоволено. Такий висновок судом зроблено на підставі аналізу первинних документів, які підтверджують, що зазначені в документах транспортні засоби дійсно використовуються робітниками ТОВ «Бліц-Інформ» з метою ефективнішого виконання поставлених цілей та завдань, будь-яких доказів, які б спростовували ці твердження і доводи податковим органом під час перевірки не встановлено та до суду не надано.

В іншій частині, суд дійшов висновку, що каталоги «Оріфлейм», які поставлялися ТОВ «Оріфлейм Україна» є промисловими каталогами, які містять перелік косметичної промислової продукції, що пропонується для споживача та не є періодичним виданням, що свідчить про відсутність у позивача підстав, встановлених підпунктом 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПК України, для застосування звільнення від оподаткування ПДВ продукції, яка поставлялася ТОВ «Оріфлейм Україна».

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої доводи обґрунтовує хибністю висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування звільнення від оподаткування ПДВ продукції, яка поставлялася ТОВ «Оріфлейм Україна», оскільки відповідно до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, на каталоги «Оріфлейм» (українська), «Oriflame» (англійська), «Орифлэйм» (російська) наявне свідоцтво серії КВ 14487-3458Р, що свідчить про наявність підстав, передбачених підпунктом 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПК України для звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання вказаних каталогів.

Стосовно використання паливно-мастильних матеріалів, контролюючий орган наполягає на тому, що позивачем до перевірки не було надано договорів найму (оренди) транспортних засобів, на які використовувались ПММ, відомостей обліку видачі нафтопродуктів, а тільки чеки, накази про використання автомобільного транспорту в цілях господарської діяльності та подорожні листи, у зв`язку з чим перевіркою встановлено неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як додаткове благо, з працівників, зазначених в акті перевірки з вартості ПММ, використаних на власні транспортні засоби у зв`язку з відсутністю документального підтвердження використання цих ПММ у господарській діяльності товариства. Наведене порушення також вплинуло на заниження військового збору.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на їх задоволенні, в той час як представник позивача проти цього заперечував, просив судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що в період з 19.04.2019 по 21.05.2019 та з 22.05.2019 по 04.06.2019 посадовими особами відповідача проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Бліц-Інформ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018; валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018; єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатом якої складено акт № 541/10-36-14-01/38108212 від 19 червня 2019 року.

Проведеною перевіркою виявлено ряд порушень, а саме:

1) п.9 П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2019 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248; ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV із змінами та доповненнями; п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 756 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 3 756 грн.

2) п.9П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.199 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248; ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV із змінами та доповненнями; п.44.1, п.44.2 ст.44,п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування в періоді, що перевірявся, на загальну суму 148 461 грн., у тому числі за 2018 рік в сумі 148461 грн.

3) п.185.1 ст.185, п.194.1 ст.194, п.п.197.1.25 п.197.1 ст.197, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 488 256 грн., в тому числі по періодами: за березень 2016 року в сумі 230 грн., за серпень 2016 року в сумі 2207 грн., за вересень 2016 року в сумі 655 грн., за жовтень 2016 року в сумі 1739 грн., за листопад 2017 року в сумі 455659 грн., за грудень 2017 року в сумі 424598 грн., за березень 2018 року в сумі 540601 грн., за травень 2018 року в сумі 6642 грн., за червень 2018 року в сумі 1106 грн., за липень 2018 року в сумі 34490 грн., за серпень 2018 року в сумі 20329 грн.

4) п.185.1 ст.185, п.194.1 ст.194, п.п.197.1.25 п.197.1 ст.197, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10 474 888 грн., в тому числі по періодам: за жовтень 2017 року в сумі 169228 грн., за грудень 2017 року в сумі 2000000 грн., за січень 2018 року в сумі 1375647 грн., за квітень 2018 року в сумі 1380013 грн., за травень 2018 року в сумі 4000000 грн., за червень 2018 року в сумі 700000 грн., за липень 2018 року в сумі 850000 грн.

5) п.185.1 ст.185, п.194.1 ст.194, п.п.197.1.25 п.197.1 ст.197, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 349 107 грн., у тому числі за грудень 2018 року в сумі 349107 грн.

6) п. 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2016р. - 2018р. в сумі 36 178,0 грн.

7) ч.1 п.1 ст.7, п.1, п.2, п.5 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальнестрахування за 2016р. - 2018р. в сумі 44 218,0 грн.

8) пп.1.4.п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого перевіркою встановлено заниження військового збору за 2016р. - 2018р. в сумі 3 015,0 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач 02.07.2019 направив відповідачеві свої заперечення, які відповідно до листа № 23976/10/10-36-14-01 від 10.07.2019 Головного управління ДФС у Київській області залишені без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0020551401 від 12.07.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 860 032,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0020561401 від 12.07.2019, яким завищено суму від`ємного значення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10474 888 грн. та штрафні санкції у розмірі 2 618 722 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0020531401 від 12.07.2019 яким завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 349 107 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0020581401 від 12.07.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 4695 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0020611401 від 12.07.2019, яким завищено суму від`ємного значення у розмірі 148461 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0008961304 від 15.07.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 63109 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0008971304 від 15.07.2019, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 5259 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0008981304 від 15.07.2019;

- рішення про застосування штрафних санкцій № 0008991304 від 15.07.2019.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач подав скаргу до ДФС України № 18 від 31.07.2019, за результатом розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 30.08.2019 № 136/6/99-00-08-06-01 скаргу задоволено частково, внаслідок чого скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0008981304 від 15.07.2019 та рішення про застосування штрафних санкцій №0008991304 від 15.07.2019. Рішенням Державної податкової служби України від 26.09.2019 № 3463/6/99-00-08-05-01, залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області, а скаргу без задоволення, що змусило позивача звернутись до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є, зокрема прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (ч. 4 ст. 9 Закону № 996-XIV).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підставою для зменшення платником об`єкта оподаткування (податкових зобов`язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв`язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16 «Витрати») визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до пунктів 5, 6 та 7 П(С)БО 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктами 7, 8, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 31.01.2000, встановлено що, одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид). Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до П(С)БО 9;

- інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Згідно п. 9 П(С)БО 16 «Витрати» не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

9.3. Погашення одержаних позик.

9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

9.6. Балансова вартість валюти.

Відповідно до п. 22 п. 9 П(С)БО 16 «Витрати», до складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва), в тому числі, палива й енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ТОВ «Бліц-Інформ» № 2 від 31.05.2013 «Про використання автомобільного транспорту в цілях господарської діяльності» дозволено директору Товариства Кунцевичу М.В. використовувати власний транспортний автомобіль Nissan Almera державний № НОМЕР_1 для службових поїздок під час вирішення виробничих задач в господарській діяльності Товариства.

Наказано встановити з метою раціонального використання обігових коштів Товариства та керуючись наказом Мінтрансу від 10.02.1998, № 43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» із змінами і доповненнями норми та ліміти витрат палива для службових автомобілів, які використовуються для службових поїздок під час вирішення виробничих задач в господарській діяльності Товариства згідно Додатку 1 до цього наказу.

Так, додатком до цього наказу встановлено норми та ліміти витрат палива для службових автомобілів, які використовуються для службових поїздок під час вирішення виробничих задач в господарській діяльності Товариства, зокрема установлено базову норму витрат палива на пробіг автомобіля 100 км -7,7 л. та установлено ліміт витрат палива грн. на місяць - 900 грн.

Також, наказом ТОВ «Бліц-Інформ» № 9 від 12.12.2016 «Про використання автомобільного транспорту в цілях господарської діяльності» дозволено робітникам Товариства, вказаним у Додатку 1 до цього наказу, використовувати автомобілі для службових поїздок під час вирішення виробничих задач в господарській діяльності товариства.

Пунктом 3 вказаного наказу затверджено та введено в дію з 12.12.2016 для обліку транспортної роботи та відображення в бухгалтерському обліку Товариства списання витраченого під час службових поїздок пального:

Форму №ПЛ-1 «Подорожній лист службового легкового автомобіля» (п. 3.1);

Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи (п. 3.2);

Порядок застосування коефіцієнтів коригування норм витрат палива (п. 3.3).

Додатком 1 до Наказу № 9 від 12.12.2016 встановлені норми витрат та граничні ліміти видачі палива для автомобілів, які використовуються для службових поїздок під час вирішення виробничих задач в господарській діяльності Товариства.

Облік списання витраченого пального ТОВ «Бліц-Інформ» здійснювалось на підставі відповідних актів списання, складених комісією зі списання з балансу ТОВ «Бліц-Інформ» та затверджених генеральним директором Товариства. При цьому, ці акти були складені на підставі подорожніх листів на автомобілі.

Проаналізувавши належним чином наведені документи у сукупності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про підтвердження факту використання автотранспортних засобів саме у межах господарської діяльності позивача з метою ефективного виконання в робочий час функціональних обов`язків, відтак відсутні підстави для укладення договорів оренди (найму) вказаних транспортних засобів, на чому наполягає контролюючий орган.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2019 року в справі № 1940/1309/18.

На користь такого висновку свідчать також і укладені договори на постачання нафтогазопродуктів.

Так, між ТОВ «Вєнтус Ресурс» (як постачальником) та ТОВ «Бліц-Інформ» (як покупцем) укладено договір № 5038 від 01.04.2016 на постачання нафтогазопродуктів через мережу АЗС по старт-картках.

За умовами даного договору постачальник зобов`язується відпустити (передати) покупцю а покупець зобов`язується сплатити постачальнику вартість замовленого товару та прийняти товар, з використанням смарт-карт в асортименті, кількості та цінами обумовленими даним договором. Кількість смарт-карт, асортимент та кількість товару, а також ліміти щодо його відпуску визначаються сторонам (для відповідного програмування старт-карт) у додатку № 3 до даного Договору , який є його невід`ємною частиною. Ціна, фактичний обсяг товару, що є предметом даного договору. Є динамічними та визначаються сторонами на підставі складених протягом дії даного договору видаткових накладних та/або актів приймання-передачі, відомості яких формуються на підставі рахунків-фактур, даних СОД та/або термінальних чеків мережі АЗС постачальника (п.3.1-3.2 договору № 5038).

Крім того, 02.07.2018 між ТОВ «Глобал Сейл» (як постачальником) та ТОВ «Бліц-Інформ» (як покупцем) було укладено договір № 6541 по постачанню нафтогазопродуктів через мережу АЗС по смарт-картах, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується відпустити (передати) покупцю, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику вартість замовленого товару та прийняти товар, з використанням старт-карт в асортименті, кількості та за цінами обумовленими даним договором.

Пунктами 3.1, 3.2 даного договору визначено, що кількість смарт-карт, асортимент та кількість товару, а також ліміти щодо його відпуску визначаються сторонам (для відповідного програмування старт-карт) у додатку № 3 до даного Договору, який є його невід`ємною частиною. Ціна, фактичний обсяг товару, що є предметом даного договору.

Є динамічними та визначаються сторонами на підставі складених протягом дії даного договору видаткових накладних та/або актів приймання-передачі, відомості яких формуються на підставі рахунків-фактур, даних СОД та/або термінальних чеків мережі АЗС постачальника.

На виконання умов цих договорів позивачем оформлено замовлення на виготовлення смарт-карток.

Здійснення господарських операцій на виконання умов вказаного договору постачання нафтогазопродуктів через АЗС, ТОВ «Глобал Сейл» на підставі видаткової накладної № ЦОГС-0000043 від 03.07.2018 поставлено Бензин А-95 Євро5 у кількості 57 л. всього на суму 1726,53 грн. Також, сторонами було підписано Акт приймання-передачі від 03.07.218. яким підтверджено передачу та прийняття вказаного товару.

Рух палива за договором постачання нафтогазопродуктів через АЗС від ТОВ «Вєнтус Ресурс» відображений у відповідних видаткових накладних та підписаних сторонами актах приймання-передачі.

Крім того, підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Положеннями п. 164.1 ст. 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Під загальним оподатковуваним доходом згідно цього ж пункту розуміється будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У відповідності до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Додаткові блага, згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що списання платником податків пального для заправки транспортних засобів, що орендовані у працівників такого платника податків, не буде вважатись додатковим благом працівників, за умови, що вказані транспортні засоби і пальне були використані для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю платника податку.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 встановлений військовий збір, платниками якого є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України, ставка збору становить 1.5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Таким чином, визначення розміру військового збору прямо залежить від доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу грошового зобов`язання з військового збору також підлягає до задоволення, оскільки є похідними від позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.07.2019 № 0020551401, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 860 032, 50 грн, з яких 1 488 026, 00 грн за основним платежем та 372 006, 50 грн за штрафною санкцією, та податкового повідомлення-рішення від 12.07.2019 № 0020561401, яким завищено суму від`ємного значення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10 474 888, 00 грн та застосовано штраф у розмірі 2 618 722, 00 грн, колегія суддів виходить з наступного.

Так, 01.12.2016 між ТОВ «Бліц-Інформ» як виконавцем та ТОВ «Оріфлейм Україна» як замовником укладено договір № 3 на виготовлення поліграфічної продукції, за умовами якого виконавець зобов`язується виконати роботи по виготовленню поліграфічної продукції - брошури, каталоги Оріфлейм (далі - продукція), у відповідності з наданими замовником специфікаціями, які супроводжуються електронним оригіналом-макетом продукції для кожного окремого випадку , а замовник зобов`язаний оплачувати і приймати роботи у відповідності з умовами даного договору і специфікації, яка являється невід`ємною частиною даного договору.

26.12.2016 між ТОВ «Бліц-Інформ» як виконавцем та Оріфлейм Косметікс АВ як замовником укладено контракт № 12-2016-UA-SE, за умовами якого виконавець зобов`язується виготовити та поставити на користь третьої особи, (далі по тексту - вантажоотримувач), поліграфічну продукцію у відповідності зі специфікаціями на виготовлення продукції, яка є невід`ємною частиною даного контракту і затвердженим замовником оригіналом-макетом. Також замовник зобов`язується забезпечити прийняття продукції вантажоотримувачем і оплатити її у відповідності до умов даного контракту.

Сторонами також погоджено додаток № 1 до контракту № 12-2016-UA-SE від 26.12.2016, яким регламентовано вимоги до друку і готової продукції виготовленої на устаткуванні зразкової типографії «Бліц-Прінт».

Додатком № 2 до контракту № 12-2016-UA-SE від 26.12.2016 сторони погодили вимоги до виготовлення каталогів Oriflame, а додатком 3 до контракту № 12-2016-UA-SE від 26.12.2016 надано прейскурант.

Згідно з пп. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податок на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 розділу V ПК України розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп.14.1.191 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп.14.1.185 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 197.1.25 п. 197.1 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання (передплати) та доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації (крім видань еротичного характеру) вітчизняного виробництва, підготовлення (літературне, наукове і технічне редагування, коригування, дизайн та верстка), виготовлення (друк на папері чи запис на електронному носієві), розповсюдження книжок, у тому числі електронного контенту (крім видань еротичного характеру) та дитячих книжкових видань, вітчизняного виробництва, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови вітчизняного виробництва на митній території України.

Для застосування пільги зі сплати ПДВ, встановленої п. 197.1.25 п. 197.1 ст. 197 ПК України, необхідно існування спеціального об`єкту постачання, а саме періодичних видань друкованих засобів масової інформації.

Водночас, ПК України не розкриває визначення терміну «періодичне видання друкованого засобу масової інформації». Згідно п. 5.3 ст. 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Як наводить суд першої інстанції і з чим згодна колегія суддів, визначення поняття «періодичне видання» наведено у Переглянутих рекомендаціях про міжнародну стандартизацію статистики випуску і поширення книг, газет і періодичних видань, прийнятих 1 листопада 1985 року під егідою ЮНЕСКО на Генеральній конференції Організації Об`єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (далі - Переглянуті рекомендації), згідно п.п. b) п. 21 яких «періодичні видання - періодичні видання, що стосуються питань, що становлять спільний інтерес, або спеціально присвячені публікації статей і документальної інформації з таких окремих питань, ж право, фінанси, торгівля, медицина, мода, спорт і т.д. Під це визначення підпадають спеціалізовані газети і журнали, включаючи журнали, які висвітлюють поточні події, метою яких є відбір, резюмування і коментування фактів, вже викладених у газетах, а також ілюстровані журнали та інші періодичні видання, виключаючи видання, перераховані в пункті 2 цієї Рекомендації.».

У пункті 2 Переглянутих рекомендацій вказані винятки, тобто публікації, які не є періодичними виданнями, зокрема згідно п.п. (і) п.2 Переглянутих рекомендацій це «торгові каталоги, проспекти та інші види комерційної, промислової та туристичної реклами».

Також, відповідно до ст. 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 № 2782-XII (далі - Закон № 2782-XII) під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Крім того суд обґрунтовано послався на спільний наказ Держкомстату та Міннауки «Про затвердження типових форм первинного обліку науково-інформаційної діяльності та Інструкції про порядок їх використання і застосування» від 07.08.1998 № 272/219, в якому міститься визначення періодичного видання як серійного видання, що виходить через визначені проміжки часу з постійним для кожного року числом номерів (випусків), без повторів у змісті, однотипно оформленими, нумерованими і/або датованими випусками, під одним і тим же заголовком.

Згідно визначення, наданого у цьому наказі, промисловий каталог - каталог, що вміщує систематизований перелік промислової продукції.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи контролюючого органу, що позивач постачав ТОВ «Оріфлейм Україна» періодичні видання друкованих засобів масової інформації та дійшов правильного висновку, що торгові каталоги «Оріфлейм» не є періодичними виданнями в розумінні законодавства України, а є промисловими каталогами, які містять перелік косметичної промислової продукції, що пропонується для споживача та не є періодичним виданням

На користь такого висновку вказує й те, що каталоги «Оріфлейм», які поставлялися позивачем не містять передбачених ст. 32 Закону № 2782-XII вихідних даних, без яких розповсюдження друкованого засобу масової інформації забороняється, а саме:

1) назва видання;

2) засновник (співзасновники);

3) прізвище та ініціали редактора (головного редактора);

4) порядковий номер випуску і дата його виходу в світ;

4-1) прізвище та ініціали особи, відповідальної за випуск відповідного номера видання;

5) індекс видання, розповсюджуваного за передплатою;

6) тираж;

7) ціна або помітка «Безкоштовно»;

8) адреси редакції, видавця, друкарні;

9) серія, номер і дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію;

10) видавець (співвидавці).

Твердження контролюючого органу про те, що позивачем умисно не зазначались такі відомості у каталогах з метою отримання податкових вигод колегія суддів відхиляє, оскільки під час підготовки вказаних каталогів не використовувалася, зокрема, творча праця журналістів.

Також, обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Оріфлейм» не є засновником жодного засобу масової інформації, а відтак не є суб`єктом діяльності друкованих засобів масової інформації, адже згідно ст. 7 Закону № 2782-XII до суб`єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності в Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, свідоцтва серії НОМЕР_2 на каталоги «Оріфлейм» (українська), «Oriflame» (англійська), «Орифлэйм» (російська) суд вважає безпідставним, оскільки засновником такого друкованого засобу є Дочірнє підприємство «Оріфлейм Косметікс Україна», з яким у позивача не було жодних правовідносин.

Зважаючи на те, що каталог «Оріфлейм» не має засновника друкованого засобу масової інформації, не містить в собі обов`язкових для друкованого засобу масової інформації вихідних даних, за своєю суттю, змістом та призначенням є промисловим каталогом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у позивача відсутні підстави, встановлені підпунктом 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПК України, для застосування звільнення від оподаткування ПДВ продукції, яка поставлялася ТОВ «Оріфлейм Україна».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 10 серпня 2020 року.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

А.Г. Степанюк