Справа № 504/4393/19
провадження № 2/504/1319/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.08.2020смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Доброва П.В.,
при секретарі - Данько Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1, смт Доброслав, позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Сосніної Ганни Валеріївни про визнання неправомірним та скасування рішення про скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, шляхом поновлення відповідних реєстраційних записів,-
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2019 року представник позивача ОСОБА_2 звернулась до Комінтернівського районного суду в Одеській області із позовною заявою від позивача ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Сосніної Ганни Валеріївни, комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом поновлення державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям закритого розділу) № 46321326 від 11.04.2019 12:58:45, та записів про проведену державну реєстрацію прав на нерухоме майно за № 46421326 від 11.04.2019 12:58:45, державного реєстратора прав на нерухоме майно Сосніної Ганни Валеріївни, Комунальне підприємство «Агенція державної реєстрації(Одеська область), згідно з яким скасована реєстрація прав на нерухоме майно, а саме машиномісце № НОМЕР_1 , що разташовано за адресою: АДРЕСА_1 в від 16.10.2018р. 14:07:10 номер запису про право власності: 28414362, шляхом поновлення відповідних записів. Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою від 02 січня 2020 року було прийнято позовну заяву(зміст та форма позовної заяви та доданих до неї документів відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України) та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження(враховуючи вимоги ст.ст.274,276,277 ЦПК України), та призначене підготовче судове засідання.
Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явились, про час та дату засідання була повідомлені належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують прояить задовольнити.
Відповідач державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Сосніна Г.В. в судове засідання не з`явився про час та дату слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом також враховується, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Таким чином, неявка відповідача, без надання жодних належних та допустимих доказів поважності неприбуття у судові засідання, свідчить про зловживання відповідачем наданими йому процесуальними правами та порушення строків розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, судом в судовому засіданні було ухвалено провести розгляд справи за відсутності позивача, представника позивача й відповідача, оскільки їх нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору, за наявними в ній матеріалами, з метою дотримання строків розгляду справи, а також з огляду на те, що підготовче провадження по справі, під час якого у відповідності до положень ЦПК України надаються докази, за час якого сторони мали можливість надати усі необхідні докази на підтвердження їх посилань та заперечень, заявити відповідні клопотання, на цей час судом закрито з метою вирішення триваючого спору між сторонами по справі.
Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16.10.2018 14:07:10, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43539186 від 17.10.2018 16:47:56, державним реєстратором Макаркіним Андрієм Констянтиновичем, Одеська філія Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу», Одеська область, було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 15 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 28414362.
Підстава виникнення права власносності, відповідно до витягу індексний номер 141640733 від 17.10.2018 16:58:26,: акт приймання передачі, серія та номер:б/н, виданий 26.04.2018, видавник:ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «НАБЕРЕЖНИЙ КВАРТАЛ-КРИЖАНІВКА4»; довідка, серія та ноиер:56, виданий 26.04.2018, видавник: ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «НАБЕРЕЖНИЙ КВАРТАЛ-КРИЖАНІВКА4»; договір купівлі-продажу майнових прав на машиномісце, серія та ноиер: 56, виданий 18.09.2017, видавник: ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ «НАБЕРЕЖНИЙ КВАРТАЛ-КРИЖАНІВКА4».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державний реєстратор, реалізуючи свої функції, керується Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Внесення відомостей до Державного реєстру прав, згідно з п.4 ч.1 ст. 3 Закону, здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Частиною 3 ст. 10 Закону передбачено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Частиною 2 ст. 18 Закону передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна 182029401 від 23.09.2019 14:39:09, сформованої за заявою з реєстраційеим номером: 36057702, дата і час реєстрації заяви: 23.09.2019 14:35:56, заявник: ОСОБА_1 , 11.04.2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Сосніною Г.В., Комунальне підприємство «Агенція державної реєстрації(Одеська область) на підставі рішення про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям закритого розділу) № 46221326 від 11.04.2019 12:58:45, та записів про проведену державну реєстрацію прав на нерухоме майно за № 46421326 від 11.04.2019 12:58:45, за результатом розгляду заяви, прийнятої від ОСОБА_3 , що діє на підставі довіреності виданої 30.08.2018р., видавник Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмарин», ІПН 3178215532, було скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям закритого розділу), та записів про проведену державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме на машиномісце № НОМЕР_1 , що разташовано за адресою: АДРЕСА_1 в від 17.10.2018р. 16:58:26 номер запису про право власності: 28414362.
Підстава:лист, серія та номер:11015-05/1-10377, виданий 22.10.2018, видавник: ДАБІ; декларація про готовність об?єкта до експлуатації, серія та номер:ОД 143163431756, видавник: ДАБІ.
Процедура скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснюється із дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, а також щодо технічної можливості скасування запису - пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (зі змінами).
Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2011 р. № 1141, у пункті 41 закріпив, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Частиною п`ятою статті 26 Закону встановлено, що внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.
В єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні будь-які рішення за позовом ТОВ «Будмарин» та/або інших осіб щодо оскарження державної реєстрації прав на нерухоме майно позивача ОСОБА_1 .
За даними Державного реєстру прав та їх обтяжень за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , зареєстровано більш 80 прав власності на машиномісця, заявниками яких є фізичні особи.
В своїй позовній заяві, позивач звертав увагу на те, що державними реєстраторами КП «Агенція державної реєстрації», в тому числі державним реєстратором Сосніною Г.В., окрім державних реєстрацій прав на нерухоме майно позивача, було скасовано державну реєстрацію на нерухоме майно й іншим особам.
Так, відповідно до інформації на сайті Мін?юсту , що знаходиться у відкритому доступі, 12 та 15 серпня 2019 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації(далі-Комісія) розглядалися скарги від фізичних осіб, державну реєстрацію яких було скасовано державними реєстраторами КП «Агенція державної реєстрації».
Комісія, розглянувши скарги, перевіривши відомості, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, додані до скарги документи, встановивши обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду скарги, вважає їх такими, що підлягає задоволенню.
Відповідно до висновків Комісії, рішення про скасування, прийняті державними реєстраторами КП «Агенція державної реєстрації» щодо машиномісць зареєстрованих за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 підлягають скасуванню як такі, що прийняті с порушенням статті 26 Закону та пункту 49 Порядку 1141, оскільки державними реєстраторами не зазначено та не додано документа, передбаченого Законом про державну реєстрацію на підставі якого скасовано право власності, а саме-рішення суду.
Державну реєстрацію скаржникам було поновлено та внесено записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно за Наказами Мін?юсту.
В єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні будь-які рішення щодо оскарження відповідних Наказів Мін?юсту.
Суд вважає надані Комісією пояснення в висновках обгрунтованими та вичерпними й погоджується з ними у повному обсязі.
Статтею 37 Закону визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав, яким передбачено, зокрема, таке.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Право власності за рішенням Мін?юсту повертається згідно вимогам ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно».
Повернення право власності за рішенням суду регулюється тим самим законом в ст. 31?., реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником; Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення; Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення. Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору; Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.
У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторона посилалася, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази неправомірності дій відповідача, суд вважає, що слід задовольнити позовні вимоги.
При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 13, 16, 76, 77, 80, 81, 89, 175, 178, 223, 263, 274, 276, 277, 282 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Сосніної Ганни Валеріївни про визнання неправомірним та скасування рішення про скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, шляхом поновлення відповідних реєстраційних записів задовольнити.
Скасувати рішення про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям закритого розділу) № 46221326 від 11.04.2019 12:58:45 прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно КП «Агенція державної реєстрації» Одеської області Сосніною Г.В., на підставі яких скасовано записи на право власності № 28414362 та скасовано відкриття розділу № 1669435951227, шляхом поновлення записів.
Виконання судового рішення покласти на державного реєстратора, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна.
Судові витрати покласти на відповідача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя П.В. Добров
