ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/467/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області, майдан Героїв Небесної Сотні, 4, м. Харків, 61001 до 1. Харківської міської ради, майдан конституції, 7, м. Харків, 61003 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області, майдан Конституції, 16, м. Харків, 61003 3. Фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни АДРЕСА_1 про визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язаннза участю представників сторін:

прокурор: Клейн Л.В., службове посвідчення № 051089 від 02.10.2018 року;

відповідача 1: Цуварев О.Ф., довіреність № 08-21/4294/2-19 від 19.12.2019 року;

відповідача 2: Цуварев О.Ф., довіреність № 13456 від 24.12.2019 року;

відповідача 3: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1 - Харківської міської ради, відповідача 2 - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області, відповідача 3 - фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни про:

- визнання незаконним та скасування пункті 21 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 року № 1008/18;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.08.2018 року № 5627-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Нагорною Світланою Михайлівною, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 1287 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 28748602 від 01.11.2018 року;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Нагорну Світлану Михайлівну повернути територіальній громаді приміщення підвалу " І, ІІ загальною площею 70, 7 кв.м. в житловому будинку літ. "А-14", розташованого за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165, корпус 1, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 03.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

18.03.2020 року від відповідача 2 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6921) у якому останній просить суд, залучити відзив Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради у справі № 922/467/20 та розглянути його. Відмовити у повному обсязі у задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.

23.03.2020 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7345) у якому останній просить суд, прийняти відзив Харківської міської ради до матеріалів справи № 922/467/20 та розглянути його. Відмовити у повному обсязі у задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування відзиву зазначає, що твердження прокурора, що рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 року № 10008/18 незаконне та підлягає скасуванню є необґрунтованим та таким, що не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладання договору купівлі -продажу, право комунальної власності на нежитлові приміщення зареєстровано за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради. Відповідно до пункту 5.2. договору орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважене право перед іншими особами на його викуп.

За твердженнями відповідача 1 та відповідача 2, вирішення питання щодо приватизації об`єктів комунального майна здійснюється органами місцевого самоврядування на пленарних засіданнях. У зв`язку із чим, відповідачем дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії, а дана сесія є правомочою.

Також відповідач 1 та відповідач 2 зазначає, що приватизацію було здійснена у відповідності до вимог законодавства. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо права покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, яку не продано на аукціоні, за конкурсом.

Щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним, зазначає, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладанням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Проте в позовній заяві не зазначено чим саме та чиї інтереси порушено при укладанні спірного договору купівлі-продажу.

Також зазначає, що прокурором не доведено підстав представництва інтересів держави у суді (т. 1, а.с. 113-123).

31.03.2020 року від прокуратури через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив відповідача 1 та відповідача 2 (вх. № 8024) у якій останній зокрема зазначає, що доводи відповідачів є необґрунтованими та безпідставними. За твердженнями прокурора, викуп орендованого відповідачем 3 приміщення у спірних правовідносинах, у силу статті 18-2 з урахуванням статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2020 роки за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, у розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарування для цілей оренди майна. Згідно звіту про оцінку майна від 28.02.2018 року вартість майна складає 149 890,00 грн. без ПДВ, а станом на момент передачі об`єкта в оренду ринкова вартість майна складала 173 190, 00 грн. тобто вартість майна зменшилась на 23 300, 00 грн. Вказане свідчить про те, що жодних поліпшень не проводилось. (т. 1, а.с. 145-154).

06.04.2020 року від прокуратури через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив відповідача 1 (вх. № 8554) (т. 1, а.с. 167-176).

12.05.2020 року прокурор у судовому засіданні надав клопотання про долучення копії посвідчення до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 922/467/20. Призначено справу до розгляду по суті на 02 липня 2020 року о 14:10 год.

02.07.2020 року від прокурора надійшло клопотання про долучення копії посвідчення до матеріалів справи.

02.07.2020 року від відповідача 1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів у підтвердження повноважень представника.

02.07.2020 року від відповідача 2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії документів у підтвердження повноважень представника.

Ухвалою суду від 02.07.2020 року відкладено розгляд справи по суті на "30" липня 2020 р. о(б) 12:45 год.

Ухвалою суду від 30.07.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у судовому засіданні оголошено перерву до "04" серпня 2020 р. о(б) 10:00 год.

Приступній у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог та просив суд позов задовольнити.

Приступній у судовому засіданні представник відповідача 1 та відповідача 2 надав усні пояснення щодо позовних вимог, проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. Також послався на пункт 5.6. договору оренди в частині переважного права на викуп приміщень, проте доказів у його підтвердження, останнім до суду надано не було.

Уповноважений представник відповідача 3, у призначене судове засідання не з`явився, про причини неявки станом на час розгляду справи, суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін та прокурора, судом встановлено наступне.

Як зазначає прокурор, Харківською місцевою прокуратурою № 2, здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні від 04.01.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України.

Відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.

В ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді від 06.02.2019 року в Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради було проведено вилучення ряду приватизованих справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165 корпус 1.

05.04.2017 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем укладено договір оренди № 936 (т. 1, а.с. 22-24).

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу № І, ІІ загальною площею 70,7 м2 у житловому будинку (технічний паспорт КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційна справа № 81123 від 29.03.2016 року)» «далі - майно», яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, пр.-т. Гагаріна, 165, корп. 1, літ. «А-14» та відображається на балансі КП «Жилкомсервіс». Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.04.2017 року № 229 «Про передачу в оренду нежитлових приміщень»

Згідно пункту 3.1. вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 173 190,00 грн. без ПДВ станом на 30.01.2017 року.

05.04.2017 року складено акт приймання - передачі спірних приміщень, відповідно до якого фізична особа-підприємець Нагорна С.М. прийняла в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 70,7 м2, що розташовані за адресою: пр. Гагаріна, 165 корпус 1, літ. «А-14» у м. Харкові (т. 1, а.с. 24).

13.05.2017 року фізична особа-підприємець Нагорна С.М. звернулась до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради з листом (вх. № 6992 від 15.05.2017 року), у якому просила дозволити приватизацію нежитлових приміщень (т. 1, а.с. 27).

Відповідно до пункту 21 Додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуженням об`єктив комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 року № 1008/18 проведено відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова згідно з додатком (т. 1, а.с. 25-26).

В подальшому 22.02.2018 року фізична особа-підприємець Нагорна С.М. на виконання вказаного рішення Харківської міської ради звернулась з листом № 3593 про приватизацію до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради (т. 1, а.с. 28).

Листом від 28.02.2018 року за № 2581 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради звернулось до суб`єкта оціночної діяльності СОД ФОП Бєлих Б.М з пропозицією провести оцінку спірних нежитлових приміщень, на підставі договору з фізичною особою-підприємцем Нагорною С.М. (т. 1, а.с. 30)

28.02.2018 року суб`єктом оціночної діяльності СОД ФОП Бєлих Б.М складено звіт про незалежну оцінку майна, відповідно до якого вартість спірного майна станом на 28.02.2018 року складає 149 890, 00 грн. без ПДВ (т. 1, а.с. 31-42).

22.08.2018 року між фізичною особою-підприємцем Нагорною С.М. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради укладено договір купівлі-продажу № 5627-В-С (т. 1, а.с. 43-45).

22.10.2019 року складено акт приймання-передачі № 5627-В-С, відповідно до якого фізичною особою-підприємцем Нагорною С.М. прийнято нежитлові приміщення підвалу № І, ІІ загальною площею 70,7 кв.м., у житловому будинку літ. «А-14», розташованого за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 165 , оціночною вартістю 149 890, 00 грн. , НДС - 20 % 29 978, 00 грн. разом ціна 179 868, 00 грн. (т. 1, а.с. 46).

Рішенням Державного реєстратора Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Вєлєвої А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 43864464 від 05.11.2018 року зареєстровано право власності за фізичною особою-підприємцем Нагорною С.М. (т. 1, а.с. 48-50).

Як зазначає прокурор, що у договорі купівлі-продажу зазначено, що його укладено на підставі програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 від 21.06.2017 року та на підставі рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 1008/18 від 21.02.2018 року «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова».

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем спірних приміщень. Останній має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Прокурор також зазначає, що у звіті про оцінку нерухомого майна , відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи, у тому числі невід`ємні поліпшення. Крім того, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації є незаконним, та суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" (далі-Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Вказані органи діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України" встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування України" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Згідно зі статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування України" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

У відповідності до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування України" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 року № 1008/18 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва», статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022р.р., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 року № 691/17 та статті 59 Закону України «Про місцеве

Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням Ради від 12.06.2017 № 691/17 (далі - Програма приватизації), її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", «Про приватизацію державного майна", «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету (пункт 1.2 Програми приватизації).

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Програми приватизації, приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Згідно з частиною 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна", з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

Частиною 2 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Згідно з частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації, зокрема, шляхом викупу з урахуванням результатів оцінки об`єкта, публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, а також вчинені інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 8.2 Порядку № 439, ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891 (далі - Методика № 1891).

Згідно з абзацом 6 пункту 73 Методики № 1891 (у редакції, чинній на час прийняття Радою оспорюваного рішення), порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 року № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).

Пункт 2.2 Порядку № 377 визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.

З наведеного слідує, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу.

При цьому, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 922/1969/19, а також від 07.07.2020 року у справі № 922/2932/19.

Як свідчать матеріали справи, фізичною особою-підприємцем Нагорною С.М., жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у неї в оренді не здійснено, докази у підтвердження матеріали справи також не містять.

Як вбачається із наявного у матеріалах справи звіту про оцінку майна від 28.02.2018 року (т. 1, а.с. 31-42) відсутні відомості про здійснення орендарем будь-яких поліпшень орендованого майна.

При цьому, у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про поліпшення майна відсутні.

Фізичною особою-підприємцем Нагорною С.М до органу приватизації, не подавала документи, передбачені пункту 2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час її оренди, під час приватизації.

Отже, висловлені відповідачами заперечення проти задоволення позову прокурора не спростовують відсутності фактів здійснення орендарем будь-яких поліпшень орендованого майна, тим більше відсутності здійснення орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшень орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна.

Факт відсутності такого поліпшення відповідачами у наданих до суду документах не спростовується.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада міста Харкова як власник спірного об`єкта нерухомості делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі №916/2130/15.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на викладене вбачається, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Тобто відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним.

Частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статей 215, 216 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути пред`явлена як стороною правочину, так і іншою зацікавленою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Оскільки договір № 5627-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих фізичною особою-підприємцем Нагарною С.М. від 22.08.2018 року укладений на виконання рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 року № 1008/18 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», яке прийнято з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, тому зміст цього договору є таким, що суперечить вимогам статей 1, 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», статей 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», що, в свою чергу, свідчить по його недійсність.

На підставі вищевикладеного, позовна вимога прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.08.2018 року № 5627-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Нагорною Світланою Михайлівною, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 1287 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 28748602 від 01.11.2018 року є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.08.2018 року № 5627-В-С, позов в частині скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності № 28748602 від 01.11.2018 року за Нагорною С.М. на нежитлові приміщення підвалу № І, ІІ загальною площею 70,7 кв.м., у житловому будинку літ. «А-14», розташованого за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 165 також підлягає задоволенню, оскільки ця позовна вимога є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання фізичну особа-підприємця Нагорну С.М. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № І, ІІ загальною площею 70,7 кв.м., в житловому будинку літ. «А-14», розташованого за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165, корпус 1, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, судом встановлено, що оскільки фізичною особою-підприємцем Нагорною Світланою Михайлівною незаконно набуто право власності на спірні нежитлові приміщення підвалу № І, ІІ загальною площею 70,7 кв.м., у житловому будинку літ. «А-14», розташованого за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 165 , відповідний запис про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення підвалу № 28748602 від 01.11.2018 року підлягає скасуванню, а спірне нежитлове приміщення, яке перебуває у власності фізичної особи-підприємця Нагорної С.М., підлягає поверненню територіальній громаді міста Харкова.

Щодо заперечень відповідача 1 та відповідача викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву в частині що прокурором не доведено підстав представництва інтересів держави у суді, суд зазначає що останні не приймаються судом, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 вищевказаної статті унормовано, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Тобто, вищевказаними нормами Закону прямо передбачено право прокурора на звернення до суду в інтересах держави.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому відбулось чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Таким чином, законодавством прямо передбачено право прокурора звертатись до суду в інтересах держави у разі нездійснення або неналежного здійснення органом місцевого самоврядування відповідних повноважень.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Участь прокурора у судовому процесі регламентовано статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Звернення Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 з даним позовом до суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відчуження майна з комунальної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Згідно із статтею 327 Цивільного кодексу України та частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, прокурор самостійно звернувся до суду з вказаним позовом.

Крім того, з огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року питання правомірності відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.

Недотримання під час проведення зазначеної приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що в свою чергу порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави відповідно до ст. 3 Конституції України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності, суд дійшов висновку про наявність у прокурора достатніх правових підстав для звернення до суду з позовом у захист інтересів держави.

Суд не приймає посилання відповідача 1 та відповідача 2 на рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.2003 року (заява № 44277/98) з огляду на настпнуе.

З практики Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

У даному випадку вбачається недотримання першим та другим відповідачем процедури розпорядження комунальною власністю вимогам законодавства.

Отже, позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує «суспільний» та «публічний інтерес», ґрунтується на розумних підставах.

При цьому відповідна особа не несе «індивідуальний і надмірний тягар», оскільки часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення. Правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину.

Відтак, у даній справі позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Як було вище встановлено, обраний органом місцевого самоврядування спосіб приватизації незаконним та фактично свідчить про не проведення конкурсного продажу об`єктів нерухомості, що виключає у тому числі можливість отримання за об`єкт приватизації більшої ринкової вартості. Така ситуація з не проведенням конкурсного продажу об`єктів суперечить меті, принципам та завданням приватизації щодо максимального наповнення бюджету, зазначеним у законодавстві, зокрема ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» та Програмі, що суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги про визнання незаконним та скасувати пункт 21 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 року № 1008/18; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.08.2018 року № 5627-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Нагорною Світланою Михайлівною, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 1287 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 28748602 від 01.11.2018 року та зобов`язання фізичну особу-підприємця Нагорну Світлану Михайлівну ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № І, ІІ загальною площею 70, 7 кв.м. в житловому будинку літ. "А-14", розташованого за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165, корпус 1, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення підлягають до задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із пункту 5 прохальної частини позовної заяви, прокурор просить суд, стягнути з відповідачів судовий бір у розмірі 8 408, 00 грн. Про згідно платіжного доручення № 52 від 23.01.2020 року за заявлену позовну заяву у справі № 922/467/20 прокурорам сплачено судовий бір у розмірі 6 902, 02 грн.

У судовому засіданні 04.08.2020 року прокурором зазначено, що при визначенні судового збору, що підлягає до стягнення із відповідачем, останній допущено описку. Тому сума, яка сплачена прокурором, згідно платіжного доручення, становить суму у розмірі 6 902, 02 грн.

Таким чином, судовий збір у розмірі 6 902, 02 грн. грн. у даній справі покладається на відповідачів, а саме з відповідача 1 судовий збір у розмірі 2 300,67 грн., з відповідача 2 судовий збір у розмірі 2 300,67 грн., з відповідача 3 судовий збір у розмірі 2 300,67 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 21 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 року № 1008/18.

Визнати недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.08.2018 року № 5627-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Нагорною Світланою Михайлівною, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 1287 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 28748602 від 01.11.2018 року.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Нагорну Світлану Михайлівну ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № І, ІІ загальною площею 70, 7 кв.м. в житловому будинку літ. "А-14", розташованого за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 165, корпус 1, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення.

Стягнути з Харківської міської ради (майдан Конституції, б. 7, м. Харків, 61200, ЄДРПОУ 04059243) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації витрат бюджету - 2800) - 2 300, 67 грн. судового збору.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, б. 16, ЄДРПОУ 14095412) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул.. Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації витрат бюджету - 2800) - 2 300, 67 грн. судового збору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул.. Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації витрат бюджету - 2800) - 2 300, 67 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області (майдан Героїв Небесної Сотні, 4, м. Харків, 61001);

відповідач 1: Харківська міська рада (майдан Конституції, б. 7, м. Харків, 61200, ЄДРПОУ 04059243);

відповідач 2: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, б. 16, ЄДРПОУ 14095412);

відповідач 3: Фізична особа-підприємець Нагорна Світлана Михайлівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "10" серпня 2020 р.

Суддя О.О. Ємельянова