ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2020 року Справа № 915/606/20
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з без виклику сторін за наявними матеріалами справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДАТАГРУП" (код ЄДРПОУ 31720260, 00305, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, адреса для листування: 54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 42, кв. 3)
до відповідача: Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 03194499, 54001, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 19)
про: стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги,
В С Т А Н О В И В:
30.04.2020 на адресу господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "ДАТАГРУП" до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в розмірі 30589,95 грн.
Позовна заява містить клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2020, головуючим суддею у справі №915/606/20 визначено суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 05.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/606/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
19.06.2020 на адресу суду надійшов відзив Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на позовну заяву, в якому останній просить суд поновити строк подання відзиву, визнавши його порушеним з поважних причин, відмовити в задоволенні позову повністю.
Суд вважає необхідним поновити відповідачеві строк для подання відзиву.
Обґрунтовуючи свою процесуальну позицію відповідач вказує, що фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв`язку за рахунок субвенцій з державного бюджету проводилось до 01.01.2016 р. Бюджетним кодексом України було визначено фінансування бюджетної програми «Надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку» за рахунок субвенцій з державного бюджету, але бюджетна Програма не була передбачена. Після внесення змін до Бюджетного кодексу України від 20.12.2016 р. з 2017 року проводиться відшкодування пільг з послуг зв`язку з бюджету міста. Виплата пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку з бюджету міста не передбачає укладання договору. Договір на компенсаційні виплати за встановлення телефонів інвалідам І та II груп укладається при необхідності по факту встановлення.
Також відповідач зазначає, що з метою відшкодування пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку реєстрація зобов`язань проводиться на підставі акту звіряння взаємних розрахунків з оплати послуг зв`язку по програмі «Надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку» КПКВК 0813032 між ПрАТ «ДАТАГРУП» та Департаментом. З січня 2018 року звіти про нарахування пільг на послуги зв`язку, які надавалися позивачем, Департаментом приймаються, але не реєструються у зв`язку з тим, що позивачем не підписуються акти звіряння. За 2018 рік прийнято розрахунки на суму 10 010,27грн, а в 2019 році - на суму 11 248,05грн., але не було зареєстровано, оскільки позивачем не підписувались акти звіряння. За 2016 рік сума становить 9299,06 грн., але звіти не приймалися у зв`язку з відсутністю Програми державного бюджету.
Окрім того, зазначає, що відповідно до статті 119 Бюджетного кодексу України нецільове використання бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають бюджетним асигнуванням. Отже, Департамент, як бюджетна установа, уповноважений лише на отримання бюджетних асигнувань, які визначаються бюджетними призначеннями і є у даному випадку тільки виконавцем, якому доведені обсяги бюджетних асигнувань. Отже, фінансування витрат проводиться відповідачем відповідно до кошторису на відповідний рік, що затверджується рішенням Миколаївської міської ради «Про бюджет міста Миколаєва», а тому, відповідно до рішенням Миколаївської міської ради «Про бюджет міста Миколаєва на 2020 рік» від 20.12.2019 р. № 56/70 нарахування пільг в 2020 році може бути здійснено тільки з грудня 2019 року.
05.08.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив. Позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі. Заперечення відповідача вважає безпідставними.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500, зокрема уряд установив з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.
Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.
Рішенням Ради суддів України від 17 березня 2020 року затверджено рекомендації щодо особливого режиму роботи судів на період карантину, відповідно до яких на період з 16 березня до 3 квітня судам рекомендовано запровадити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків, викликаних спалахом вірусної інфекції "COVID-19", зокрема: роз`яснення громадянам щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження; надання учасниками справи необхідних документів (позовних заяв, заяв, скарг, відзивів, пояснень, клопотань тощо) до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; утримання від відвідування приміщень суду, особливо за наявності захворювання.
З огляду на викладене, право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.
Аналогічної позиції дотримується і Вища рада правосуддя в публічному зверненні до Президента України та Верховної Ради України щодо забезпечення доступу громадян до правосуддя в умовах карантину від 26 березня 2020 року.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:
"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
В подальшому у відповідності до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 17.07.2020); процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Отже, усі процесуальні строки, продовжені судом відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом тобто з 07.08.2020.
Враховуючи, що розгляд цієї справи відбувається в спрощеному провадженні без виклику сторін, відповідач повідомлявся за юридичною адресою про розгляд справи, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подано, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений на підставі наведених норм Закону.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Позивачем за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року та з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року було надано в повному обсязі телекомунікаційні послуги телефонії пільговим категоріям громадян України, на загальну суму 30 589,95 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (форма-2) на телекомунікаційні послуги за період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року та з 01.01.2018 року по 31.12.2019 з додатковими листами (том І а.с.25-252, том ІІ а.с. 1-254, том ІІІ а.с. 1-150). Проте відшкодування заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради не здійснено у зв`язку із чим, за останнім утворилася заборгованість на загальну суму 30 589,95грн.
Вказана обставина слугувала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Приватне акціонерне товариство "ДАТАГРУП" надає телекомунікаційні послуги згідно Закону України "Про телекомунікації" № 1280-IV від 18.11.2003, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, інших законодавчих актів України.
Згідно п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв`язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Як свідчать матеріали справи, у період з 01.12.2015 року по 31.12.2016 року та з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року позивачем було надано в повному обсязі телекомунікаційні послуги телефонії пільговим категоріям громадян України на яких поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Споживачі отримували рахунки для оплати з тарифами за мінусом суми, на яку споживач мав встановлену законом пільгу. Різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалась у розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг за формою №2 - пільга, яка встановлена наказом Мінпраці № 535 від 04.10.2007.
За період з з 01.12.2015 по 31.12.2016 та з 01.01.2018 по 31.12.2019 сума понесених та невідшкодованих позивачу витрат на надання пільг становила 30 589,95 грн. Суму витрат за кожен місяць означеного періоду підтверджено розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг.
Згідно з ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України), порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 6 статті 48 БК України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно до приписів п. 204ст. 91 БК України, у видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів включено пільги з послуг зв`язку.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (який діяв до 01.01.2020р.) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок фінансування видатків) та яким встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Згідно з пунктом 3 Порядку фінансування видатків головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у місті Миколаїв, є Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради - Відповідач. Таким чином, відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг телефонії пільговим категоріям громадян України, має здійснюватися саме відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Судом встановлено, що на підставі вказаних нормативних актів, відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати, понесені позивачем внаслідок надання населенню послуг зв`язку на пільгових умовах за рахунок державних субвенцій. Проте, в порушення вимог законодавства відповідач не здійснив відшкодування позивачу наданих послуг зв`язку пільговим категоріям населення, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 30 589,95 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача письмову претензію за вихідним номером № 54 від 19 лютого 2020 року з вимогою щодо погашення суми заборгованості (Том 3 а.с. 178) , а також лист №228 від 24.06.2019 з додатками (Том 3, а.с.172-175) щодо узгодження договору відносно відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян з послуг зв`язку.
У відповідь на вказане звернення відповідач відреагував листом №742/09.01-3 від 20.03.2020 наступного змісту:
"Фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв`язку за рахунок субвенцій з державного бюджету проводилось до 01.01.2016 р.
Бюджетним кодексом України було визначено фінансування бюджетної програми «Надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку» за рахунок субвенцій з державного бюджету, але бюджетна Програма не була передбачена.
Після внесення змін до Бюджетного кодексу України від 20.12.2016 р. з 2017 року проводиться відшкодування пільг з послуг зв`язку з бюджету міста.
Виплата пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку з бюджету міста не передбачає укладання договору. Реєстрація фінансових зобов`язань проводиться в УДКСУ м. Миколаєва Миколаївської області на підставі акту звіряння в поточному місяці за попередній місяць,
З метою відшкодування пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку реєстрація зобов`язань проводиться на підставі акту звіряння взаємних розрахунків з оплати послуг зв`язку по програмі "Надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку" КГЇКВК 0813032 між ПрАТ «ДАТАГРУП» та департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради."
Із змісту викладеного листа слідує, що відповідач не заперечує щодо наявності зобов`язання відносно відшкодування вартості наданих послуг зв`язку пільговим категоріям громадян, однак вказує на відсутності можливості у їх відшкодуванні.
Відповідачем не був підписаний запропонований Позивачем проект договору на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням послуг зв`язку пільгової категорії громадян
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 218 ГК України та ст.617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 року по справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України.
Згідно з п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
Також вказана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №927/291/17, від 17.04.2018 у справі №911/4249/16.
За таких обставин, Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 30 589,95 грн заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Так, приватне акціонерне товариство "ДАТАГРУП" щомісячно вручало розрахунки за формою "№2-пільга" Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.
Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що розрахунки за Формою - 2 відповідач отримував щомісяця від позивача, відповідачем не було надано жодних відповідей з приводу виявлення будь-яких розбіжностей або помилок щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, тому фактично визнав той кількісний перелік пільговиків, які надавалися позивачем щомісячно у своїх розрахунках за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2016 року та з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року.
Таким чином, слід зазначити, що направлення позивачем на адресу відповідача розрахунків за формою "№2-пільга" є пред`явленням вимоги в розумінні ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради повинен був виконати свій обов`язок зі сплати грошових коштів на користь приватного акціонерного товариства "ДАТАГРУП" у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.
При цьому аналіз діючого законодавства України дає змогу дійти висновку щодо відсутності в останньому конкретних вимог до форми та змісту вимоги про оплату, у зв`язку із чим суд вважає, що направлення відповідачу розрахунків за формою "2-пільга", в яких вказана вартість послуг, наданих пільговикам у минулому місяці та які підлягають відшкодуванню є належною підставою для проведення розрахунків.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 03194499, 54001, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 19) на користь приватного акціонерного товариства "Датагруп" (03057 м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33, ідент. код юридичної особи 31720260, банківські реквізити: № НОМЕР_1 в АТ "ТАСКОМБАНК", КОД БАНКА - 339500) 30589,38 грн заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги та 2102,00 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
4. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
позивач: Приватне акціонерне товариство "Датагруп" (03057 м.Київ, вул.Смоленська, буд.31-33, ідент. код юридичної особи 31720260)
відповідач: Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 03194499, 54001, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 19).
Суддя В.О. Ржепецький
