Номер провадження: 22-ц/813/1114/20

Номер справи місцевого суду: 520/10210/19

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О.І

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2020 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С.,

За участю секретаря- Лопотан В.І.

Представника позивача- ОСОБА_1

Представника відповідача- ОСОБА_2

Відповідача- ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2019 року та на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2019 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3

-про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

та за зустрічним позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області

-про звільнення від сплати заборгованості по аліментам,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

13 травня 2019 року ОСОБА_4 звернулась до суду з поовною заявою в котрій зазначала, що рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 червня 2014 року на її користь з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частни зі всіх видів заробітку,але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 26 травня 2014 року до досягнення ОСОБА_7 повноліття, а потім у розмірі ј частини всіх видів заробітку( доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімума для дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_6 повноліття.

12.07.2016 року Ворошиловський районний суд м. Донецька видай виконавчий лист № 255/6869 від 12.07.2016 року,який перебуває на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Посилаючись на те, що відповідач зобов`язаннь по сплаті аліментів не виконує в результаті чого утворилась заборгованость по аліментам за період з червня 2014 року по 16 жовтня 2018 рік в, що становить 70 288,5 грн.

Посилаючись на частину 1 ст.196 СК України , в редакції від 08 липня 2017 року, просила стягнути на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 409 106,89 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до частини1 ст.196 СК України сума пені не може бути більшою ніж заборгованість по аліментам.

Одночасно посилається на те, що він не знав про зазначене рішення так як вони проживали однією сімєю до розірвання шлюбу та повністю знаходились на його утриманні.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.02.2016 року шлюб між сторонами розірвано.

22.01.2018 року орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради у висновку вважав за доцільним визначити місце проживання дітей з батьком.

05 вересня 2018 року рішенням Київського районного суду місцем проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,разом з батьком- ОСОБА_3 ,яке набрало законної сили 16.10.2018 року.

18.07.2019 року Київський районний суд м. Одеси стягнено з ОСОБА_4 на його користь на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,щомісячно, починаючи з 12 березня 2019 року на користь ОСОБА_3 .

04.09.2019 року ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву в котрій просив припинити стягнення аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання дітей та звільнити його від сплати аліментних зобов`язань, в період з 22.01.2018 року по 04.09.2019 рік.

Вимоги обґрунтовує тим, що йому не було відомо про аліментні зобов`язання, діти перебували постійно на повному його утриманні з 26.04.2014 рік по 04.02.2016 рік ( до моменту розлучення). Розрахунок заборгованості по аліментам невірний , що впливає і на розмір неустойки.

У відповіді на відзив ОСОБА_4 зазначає, що з 26 травня 2014 року по 16 жовтня 2018 року в ОСОБА_8 є обов`язок щодо сплати аліментів на дітей, котрі ним не виконувались в результаті чого утворилась заборгованість, а відтак і необхідно застосувати частину 1 ст.196 СК України щодо стягненні пені.

ОСОБА_4 у відповіді заперечує того факту, що діти проживали з батьком так як у висновку фактичне місце проживання дітей збігається з проживанням матері- АДРЕСА_1 .

Одночасно звертає увагу, що з 08 липня 2017 року діє редакція нової статті частини1 ст.196 СК України, у якій відсутнє обмеження неустойки( пені).

У відзиві на зустрічний позов ОСОБА_9 позивачка посилається на ті ж обставини , що і у відповіді. Одночасно стверджує, що перебування в шлюбі не свідчить, що він виконував обов`язки по виконанню судового рішення по стягненню аліментів. У зв`язку з формуванням ДНР вона не змогла завершити судовий процес про розірвання шлюбу в Ворошиловському районному суду, заяву до якого нею подано 26 травня 2014 року. Та лише по приїзду в Одесі у 2016 році шлюб між ними був розірваний а тому вважає, що період з 26 травня 2014 року по 04 лютого 2016 року не доведено, що діти проживали з батьком.

Крім того зазначає, що лише рішенням Київського районного суду м. одеси від 05 вересня 2018 року, що набрало законної сили 16 жовтня 2018 року визначило місцем проживання дітей з батьком. Відповідачем не надано доказів, що у період з 22 січня 2018 року по 04 вересня 2019 року діти проживали з ним.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02.12.2019 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів залишино без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звільнення від сплати заборгованості по аліментам задоволено.

Звільнено ОСОБА_3 сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_4 , на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період:

-з 26.05.2014 року по 04.02.2016 року;

-з 22.01.2018 року по 04.09.2019 року.

Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 ,на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04.09.2019 року.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2019 року звільнено ОСОБА_3 сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_4 , на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період: з 26.05.2014 року по 04.09.2019 року.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з прийняттям нового рішення про задоволення позову ОСОБА_4 , а в зустрічних вимогах - відмовити,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання третя особа без самостійних вимог Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області не з`явилась,про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином.

В силу ст. 372 ч. 2 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за її відсутності.

АРГУМЕНТИ( ДЖОВОДИ) СТОРІН:

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з підстав ст.376 ЦПК України .

Щодо звільнення ОСОБА_9 від сплатизаборгованості по аліментам за період з 26 травня 2014 року по 04 лютого 2016 рік:

Апелянт стверджує про відсутність доказів проживання з відповідачем однією сімєю, наявність спільного бюджету та утримуванням дітей відповідачем, а тому вважає, що районний суд грубо порушив норми процесуального зкону:

-не дотримався вимог обґрунтованості судового рішення;

--порушив гарантії забезпечення права на справедливий суд в частині оьбовязку обґрунтувати своє рішення;

-- визнав встановленою обставину,що має значення для справи, не зважаючи на її недоведеність..

Райорнний суд не звернув уваги, що вперше позивачка ініціювала питання про розлічення 26 травня 2014 року, та саме з цієї дати мторони припинили підтримувати сімейні стосунки.

Щодо звільнення ОСОБА_9 від сплати заборгованості по аліментам за період з 22 січня 2018 року по 04 вересня 2019 року

Позивачка в цій частині апеляційної скарги посилається на те, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 липня 2019 року не підтверджує обставину постійного проживання дітей з батьком, з ОСОБА_9 , з січня 2018 року. У Висновку органу опіки та піклування місце проживання дітей збігається з місцем її фактичного проживання., що доводить їх проживання з матірю.

Рішення про стягнення аліментів з матері на користь батька на утримання дітей.

У справі по стягнення з неї аліментів на користь ОСОБА_10 на утримання дітей встановлено, що з 12 березня 2019 року діти проживають з батьком, що не може підтверджувати обставину постійного проживання з батьком в період аліментних зобов`язань відповідача.

Апеляційна скарга на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року .

В апеляційній скарзі на додаткове рішення позивачка посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема посилається на порушення судом першої інстанції принцип диспозитивності цивільного судочинства, а відтак у суду першої інстанції відсутні підстави для ухвалення додатково рішення та суд вийшов за межі заявлених вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 повторно виклала доводи заявлених позовних вимог та правове обґрунтування, що і в позовній заяві.

При цьому звертає увагу, що в період стягнення аліментів діти проживали з нею, а відповідач не виконував своїх зобов`язань по їх утриманню в наслідок чого утворилась заборгованість та повторно надала розрахунок пені на суму 396 874,4 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить рішення районного суду та додаткове рішення залишити без змін.

У запереченнях на відзив ОСОБА_9 ОСОБА_4 зазначає, що сам по собі факт перебування у шлюбі не доводить обов`язку щодо утримання дітей та не є доказом відсутності заборгованості по аліментам .У рішенні Ворошиловського районного суду м. Донецька зазначено, що відповідач позов щодо стягнення аліментів визнав, що свідчить про його обізнаність аліментних обов`язків, а також звертає увагу на відсутність належних та допустимих доказів проживання дітей з батьком та їх утримання.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ПО СПРАВІ:

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 червня 2014 року на її користь з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частни зі всіх видів заробітку,але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 26 травня 2014 року до досягнення ОСОБА_7 повноліття, а потім у розмірі ј частини всіх видів заробітку( доходів), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімума для дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_6 повноліття.

04.02.2016 року Київський районний суд м. Одеси розірвано шлюб між сторонами ( а.с.28 оборот).

12.07.2016 року Ворошиловський районний суд м. Донецька видай виконавчий лист № 255/6869 від 12.07.2016 року,який перебуває на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05.09.2018 року визначено місцем проживання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком- ОСОБА_9 ( а.с.27-28 т.1).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.07.2019 року стягнуто с ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,щомісячно, починаючи з 12 березня 2019 року( а.с.68-69 т.1).

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам старшим державним виконавцем Першого приморського відділу державної виконавчої служби міста одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області визначено станом на 30.08.2019 року за період з травня 2014 рік по лютий 2018 рік - 88 459,90 грн.

ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ :

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла наступного.

Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів без задоволення, районний суд виходи з того, що малолітні дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали періодично як з матірю та і з батьком.

Звільняючи ОСОБА_9 від сплати аліментів за період з 26.05.2014 року по 04.02.2016 року районний суд виходив з того, що сторни проживала разо,мали спільний бюджет і він забезпечував утримання дітей та дружини.

Звільняючи ОСОБА_9 від сплати аліментів за період 22.01.2018 року по 04.09.2019 року районний суд виходив того, що з січня 2018 року діти проживали з батьком ,який забезпечував їх утримання,належними умовами проживання та навчання.

Припиняючи стягнення аліментів за рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 червня 2014 року на користь ОСОБА_4 ,( ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_1 ) на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , 01.03.2012 року районний суд виходив з того, що діти постійно проживають разом з батьком та на його користь з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання двох дітей.

Приймаючи додаткове рішення Київський районний суд виходив з того, що після розірвання шлюбу з 26.05.2014 року по 04.09.2019 року діти проживали з батьком та перебували на його утриманні.

Проте з таким судженням районного суду погодитись не можна з таких підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тобто, доказами можуть бути будь-які дані, на підставі яких суд повинен встановити наявність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача щодо наявності у відповідача заборгованості по сплаті аліментів саме з його вини.

Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Стаття 78 ЦПК України, яка регулює питання допустимості доказів, передбачає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За змістом частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 74 Закону України від21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.

Згідно із частиною третьою статті 74 цього Закону розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення в порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.

У частині дев`ятій цієї статті зазначено, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 74 згаданого Закону, відповідно до частини дев`ятої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.

Враховуючи, що відповідач заперечує розмір заборгованості по аліментам за період з 26.05.2014 року по 04.09.2019 року судова колегія приходить до висновку, що матеріалисправи не містять доказів, а відповідач не спростував того факту, що малолітні діти- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 05.02.2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 проживали разом з ним та знаходились на його утриманні.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач не заперечував, що в цей час діти проживали разом з позивачкою.

Матеріали справи не містять доказів, що в цей період відповідач виконував свої зобов`язання по сплаті аліментів визначених рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 червня 2014 року.

За таких обставин,судова колегія приходить до висновку, що за період з 05.02.2016 року по 21.01.2018 року заборгованість по аліментам складє 716 днів .

Відповідно до статті 196 СК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суду.

До такого висновку дійшла Велива Палата Верховного суду у Постанові від 25 квітня 2018 року у справа № 572/1762/15-ц (Провадження № 14-37цс18).

За таких обставин, судова колегія розраховуючи за вказаною формулою розмір неустойки дійшла висновку , що за період з 05.02.2016 року по 15.10.2018 року пеня неустойка( пеня) складає 111 339,06 грн.

Згідно ст.196 ч.2 Сімейного Кодексу України - розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

В обгрунтування своєї позиції ОСОБА_3 зазначає, що діти проживають з ним, перебувають на повному його утриманні, вони є особами переселеними внаслідок антитерористичних дій на території м. Донецька.

З врахуванням матеріального та сімейного стану судова колегія зменшує розмір неустойки до 30 000 грн.

Судова колегія критично оцінює доводи позивачки, що в період з 26.05.2014 року по 04.02.2016 року сторони проживали окремо, спільний бюджет не вели за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів, які у своїй сукупності дали змогу дійти до висновку про те, що до розірвання шлюбу відповідач не виконував своїх батьківських обов`язків так як за виконанням рішення суду позивачка звернулась лише 12.07.2016 року

ОСОБА_4 у вересні 2018 року визнала , що з січня 2018 року діти проживають з відповідачем , а тому цей період виключається з розрахунку неустойки ( пені) за прострочення аліментів.

Судова колегія приходить до висновку, що в зазначені періоди діти проживали разом з батьком, знаходились на повному його утриманні, а тому відповідач підлягає звільненню від сплати заборгованості по аліментам за рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 червня 2014 року на користь ОСОБА_4 утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період:з 26.05.2014 року по 04.02.2016 року та з 22.01.2018 року по 04.09.2019 року.

Враховуючи, що відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.07.2019 року з на користь ОСОБА_9 стягуто аліменти на утримання дітей з позивачки - ОСОБА_4 , аліментні зобов`язання необхідно припинити відповідно рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 червня 2014 року.

Враховуючи, що у додатковому рішенні Київського районного суду м. Одеси суд помилково звільнив від сплати аліментів ОСОБА_10 в період з 26.05.2014 року по 04.09.2019 року, включивши і період 05.02.2016 року по 21.01.2018 року, коли діти проживали разом з матір`ю,судова колегія приходить до висновку, що таке рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.376 частини3,4 ЦПК України судова колегія приходить до висновку, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» позивачі по аліментним зобовязанням звільняються від судового збору, а тому в силу ст.141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст. 367,368,374,376 ,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2019 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2019 року скасувати та прийняти постанову.

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звільнення від сплати заборгованості по аліментам задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ,( ІНФОРМАЦІЯ_6 ,ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 ,( ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_1 ) неустойку( пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з 05.02.2016 року по 21.01.2018 року в сумі 30 000 грн (тридцять тисяч) .

Звільнити ОСОБА_3 ,( ІНФОРМАЦІЯ_6 ,ІПН НОМЕР_2 ) від сплати заборгованості по аліментам за рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 червня 2014 року на користь ОСОБА_4 ,( ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_1 ) на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період:

-з 26.05.2014 року по 04.02.2016 року;

-з 22.01.2018 року по 04.09.2019 року.

Припинити стягнення аліментів відповідно рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 червня 2014 року з ОСОБА_3 ,( ІНФОРМАЦІЯ_6 ,ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_1 ) на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04.09.2019 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 10.08.2020 року.

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді С.М.Сегеда

-

О.С.Комлева