Справа № 490/10315/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"05" серпня 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Заблоцької М.М.,

позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала на те, що протягом 2013-2014 років вона мала особистий зв`язок з відповідачем без перебування з ним у шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 .

Донька з моменту народження за узгодженням батьків постійно проживала разом з матір`ю, під час якого позивачка повністю та належним чином піклувалася про життя, здоров`я, розвиток, виховання, забезпечення дитини. Батько ОСОБА_4 приймав активну участь у вихованні доньки, мав щоденні побачення з дитиною.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_3 здійснила короткострокову поїздку разом з донькою до країни громадянської належності відповідача - Йорданського Хашимітського Королівства, з метою знайомства доньки з родичами останнього. Перебування в Йорданському Хашимітському Королівстві планувалося з 19 серпня 2019 року по 26 серпня 2019 року.

Проте при поверненні в Україну відповідач відмовився відпускати доньку з позивачкою, самовільно змінивши місце її проживання. У зв`язку з цим на час звернення до суду ОСОБА_4 без погодження матері перебуває разом з батьком у незвичному для себе середовищі, а саме в Йорданському Хашимітському Королівстві - державі з іншою культурою, мовою, традиціями, релігією, в оточенні чужих людей, відірвана від звичних умов життя та побуту, що негативно впливає на її психологічний стан.

Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги Конвенції про права дитини у формі незаконного утримання малолітньої та неповернення без згоди матері доньки, яка є громадянкою України, до місця постійного проживання дитини більше встановленого законом строку знаходження її в місці тимчасового перебування, що вказує на незаконне утримання батьком доньки.

ОСОБА_1 , вказуючи на те, що вона створила для дитини належні умови для проживання, утримання та виховання, зокрема, забезпечена житлом, яке за характеристиками придатне для проживання дитини, має самостійний дохід, за місцем мешкання характеризується з позитивної сторони, забезпечила доньку усім необхідним, проявляла багато уваги та турботи до дитини, яка перебувала у сталому, звичному та безпечному для себе середовищі, від якого ОСОБА_4 на цей час відірвана, виходячи з того, що донька є малолітньою особою та за своїм віком потребує материнського піклування, а тому просила в судовому порядку визначити місце проживання дитини разом з нею.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 січня 2020 року цивільна справа була передана на розгляд за підсудністю до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його зареєстрованого проживання на території України, причину неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки позивачка та її представник не заперечували проти такого порядку вирішення спору.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Судом з пояснень позивачки ОСОБА_1 вбачається, що протягом 2013-2014 років вона мала особистий зв`язок з відповідачем без перебування з ним у шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах.

З матеріалів справи (а.с. 12) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_4 .

Донька з моменту народження постійно проживала разом з матір`ю, під час якого позивачка повністю та належним чином піклувалася про життя, здоров`я, розвиток, виховання, забезпечення дитини (а.с. 14-15, 18, 52, 66, 117-119). Зі слів ОСОБА_1 , батько ОСОБА_4 також приймав активну участь у вихованні доньки, мав щоденні побачення з дитиною.

19 серпня 2019 року ОСОБА_1 разом з донькою здійснила поїздку до країни громадянської належності відповідача - Йорданського Хашимітського Королівства. Як вбачається з проїзних квитків авіаційного та залізничного сполучення (а.с. 19, 21-22), 26 серпня 2019 року позивачка разом з дитиною планувала повернутися до України.

Однак додому позивачка повернулася без доньки, що підтверджується закордонним паспортом ОСОБА_4 , оглянутим судом під час розгляду справи (копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 13)), у якому міститься відмітка про виїзд Лаян з території України до Йорданського Хашимітського Королівства, проте відсутня відмітка про в`їзд дитини на територію України.

Як вбачається з пояснень позивачки, що частково підтверджуються її заявою до Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області віл 11 січня 2020 року та витягом з ЄРДР, згідно якого за зверненням ОСОБА_1 . 17 січня 2020 року Центральним відділом поліції ГУНП в Миколаївській області зареєстровано кримінальне провадження №12020150020000228 з правовою кваліфікацією за ст. 166 КК України (а.с. 63-64), при поверненні в Україну відповідач відмовився відпускати доньку з матір`ю, самовільно змінивши місце проживання доньки. У зв`язку з цим на час звернення позивачки до суду ОСОБА_4 , яка є громадянкою України, без погодження матері перебуває разом з батьком в Йорданському Хашимітському Королівстві.

Аналізуючи вимоги позивачки, суд виходить з наступного.

Оскільки Йорданське Хашимітське Королівство не є учасником Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (внаслідок чого неможливо застосувати передбачені Конвенцією процедури повернення дітей до країни громадянської належності), а Договір між Україною та Йорданським Хашимітським Королівством про взаємну правову допомогу у цивільних справах від 27 листопада 2019 року не ратифікований Україною та не набрав чинності, а тому спір з врахуванням положень ст. 3 ЦПК України, ст.ст. 16, 66, 76, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підлягає розгляду за законодавством України, як особистим законом дитини та підсудний національному суду України.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо місця проживання малолітньої доньки.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 16 липня 2017 року у справі «Мамчур проти України» та від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Водночас, Європейський суд з прав людини зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (справа «Хант проти України», рішення від 07 грудня 2006 року).

В судовому засіданні з матеріалів справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з сім`єю у складі чотирьох чоловік (чоловіка та двох дітей (з врахуванням ОСОБА_4 )) проживає у благоустроєній двокімнатній квартирі з усіма зручностями за адресою: АДРЕСА_1 , працює вчителем англійської мови у спеціалізованій ЗОШ «Ор Менахем», отримує постійний щомісячний прибуток у вигляді заробітної плати в розмірі від 6 000 до 8 000 грн. на місяць, за місцем мешкання та роботи характеризується позитивно, створила належні умови для проживання, виховання та навчання дітей.

До виїзду за кордон Лаян постійно мешкала з матір`ю, відвідувала ДНЗ №52 «Маяк» м. Миколаєва (а.с. 15, 20, 28, 47-49, 52, 65-67, 117-119).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є громадянином Йорданського Хашимітського Королівства, має право на постійне проживання в Україні, зареєстрований на території України в житловому будинку по АДРЕСА_2 , зі слів позивачки - мешкав за адресою: АДРЕСА_3 . Є співзасновником ТОВ «РІСЕЛЛ», яке зареєстроване та здійснює свою діяльність у м. Миколаєві. Інші докази, що б могли охарактеризувати особу відповідача та його зв`язок із донькою в матеріалах справи відсутні.

Згідно висновку від 16 червня 2020 року, виконком Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування, вважав можливим визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з позивачкою, оскільки це буде відповідати інтересам дитини.

Проте суд згідно ст. 171 СК України позбавлений можливості з`ясувати, чи може малолітня ОСОБА_4 за своїм віком та розвитком висловити думку з приводу спору, вислухати та врахувати думку дитини, оскільки відповідач, утримуючи дитину, не забезпечив її участь в судовому засіданні або можливість висловити думку у будь-якій іншій формі.

Таким чином, суд при визначенні місця проживання дитини враховує наступні встановлені та доведені належними доказами обставини:

- вік, стать дитини, яка на цей час потребує особливої уваги та турботи матері;

- ставлення кожного з батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, зокрема те, що ОСОБА_4 проживала з позивачкою від народження тривалий час, остання приділяла багато уваги доньці, її стану здоров`я, вихованню, створила для дитини належні житлово-побутові умови;

- усталений спосіб життя дитини з матір`ю на території України протягом значного періоду часу;

- особу позивачки, яка позитивно характеризується та має можливість забезпечити доньці належні умови проживання, виховання, розвитку;

- відсутність в матеріалах справи належної та достатньої інформації, доказів щодо особи відповідача, а також його зв`язку з донькою;

- дії відповідача, що призвели до того, що ОСОБА_4 , будучи громадянкою України, яка від народження тривалий час мешкала на території України, без згоди матері перебуває в державі з іншою культурою, мовою, традиціями, релігією, в оточенні незнайомих людей, відірвана від звичних умов життя та побуту;

- відсутність в матеріалах справи інформації та доказів, що середовище, в якому на цей час перебуває дитина, є більш сприятливим ніж те, що було створене доньці позивачкою на території України;

- висновок органу опіки та піклування про необхідність визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

За встановлених обставин, суд вбачає підстави для визначення місця проживання ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Оскільки позивачка в судовому засіданні відмовилася від компенсації понесених судових витрат, а тому суд вказане питання не вирішував.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миколаєва разом з її матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою м. Горлівка Донецької області.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 серпня 2020 року.

Суддя: О.В. Вуїв