Справа № 127/4350/20

Провадження № 2/127/680/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

29.07.2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В.В.,

за участі: секретаря Горденко Г.О.,

представника позивача - адвоката Зінченка А.А.,

представника третьої особи - адвоката Семчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «АЕУ ЕНЕРГО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ЕКО-ДРАЙВ» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «АЕУ ЕНЕРГО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ЕКО-ДРАЙВ» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 1 серпня 2016 року по даний час, вона працює на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕУ ЕНЕРГО».

На даний час її посадовий оклад становить 12 650 грн.

З квітня 2019 року засновниками товариства було збільшено розмір її основної заробітної плати, шляхом виплати щомісячної премії в розмірі 11 500 грн., проте з серпня 2019 року виплата даної суми була припинена. Про зміни умов оплати праці вона не попереджалась.

Враховуючи те, що зазначена сума виплачувалась їй щомісячно, її розмір не залежав від підсумків роботи, виплата премії не регулювалась будь - якими спеціальними системами чи положеннями, то позивач вважає, що дана сума є заробітною платою, а тому на її думку відповідач не мав права припиняти виплату даної суми з власної ініціативи, без попередження її про зміну умов оплати праці.

Позивач вважає, що на час звернення із даним позовом до суду, розмір заборгованості відповідача перед нею по заробітній платі становить 69 000 грн., які вона просить стягнути із відповідача на її користь. Крім того, просить стягнути із відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 04.03.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за даним позовом. Встановлено строк на подання відповідачем відзиву на позовну заяву та на подання відповіді на відзив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надавав.

Ухвалою суду від 27.05.2020 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Драйв».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, за обставин, викладених у позовній заяві та просив їх задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання, на неодноразові виклики не з`явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Заяв та клопотань до суду не надав.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та на обставини, зазначені у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

В письмових поясненнях на позовну заяву ТОВ «Еко Драйв» заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає їх безпідставними, оскільки вважає, що твердження позивача про те, що щомісячні виплати в розмірі 11 500 грн. не є премією, а є основною заробітною платою не ґрунтуються на вимогах закону та дійсних обставинах справи. Зазначає, що виплата даних сум здійснювалась на підставі рішення загальних зборів засновників. Враховуючи те, що позивач з серпня 2019 року неналежно виконує свої посадові обов`язки то третьою особою, як засновником товариства в якому працює позивач, було прийнято рішення припинити їй виплату премії.

Вислухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення загальних зборів Засновників від 1 серпня 2016 року ОСОБА_1 , призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕУ ЕНЕРГО» на чотирьох годинний робочий день, на 0,5 ставки, з оплатою праці відповідно до штатного розкладу, починаючи з 2 серпня 2016 року.

2 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЕУ ЕНЕРГО», укладений контракт №2, згідно якого відповідач взяв на себе зобов`язання, у встановлені в Товаристві терміни у повному обсязі виплачувати директору встановлений штатним розписом та цим контрактом посадовий оклад в сумі, що дорівнює 2525 гривень на місяць.

Рішенням позачергових загальних зборів Учасників ТОВ «АЕУ ЕНЕРГО» від 30.06.17р. №47 було встановлено посадовий оклад штатній одиниці «Директор», у розмірі 12 650,00 грн. на місяць.

Починаючи з квітня 2019 року відповідач, щомісячно здійснював виплату ОСОБА_1 додаткову виплату у виді премії, в розмірі по 11 500 грн.

З серпня 2019 року виплата даних сум позивачу була припинена та не виплачується їй до цього часу.

Будь яких повідомлень про запровадження нових або зміну діючих умов оплати праці, позивач не отримувала.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці» у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, при вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

На підприємствах можуть затверджуватися положення про преміювання.

Частина третя статті 97 КЗпП України тільки зобов`язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам.

Законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри премій, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника премій обов`язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором).

Частина четверта статті 97 КЗпП України, забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.

Разом з тим, під час розгляду справи не було здобуто доказів того що у відповідача діють будь - які нормативно-правові акти, якими визначено умови та порядок виплати премій.

Також під час розгляду справи судом було встановлено, що виплата 11 500 грн. щомісячно не регулювалась спеціальними системами, положеннями або її виплата залежала від підсумків роботи позивача за певний період. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що дана виплата була винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи або винахідливість або за особливі умови праці.

Враховуючи зазначене вище, відповідач здійснюючи щомісячну виплату премії в розмірі 11 500 грн., порядок та розмір якої не був врегульований жодним внутрішнім нормативно-правовим актом, фактично збільшив розмір основної заробітної плати позивача на вище зазначену суму.

Даний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією ВСУ, зробленою ним у постанові від 15.05.17 під час розгляду справи № 6-2790цс16.

Відтак суд погоджується з твердженням позивача, що дана сума є частиною основної її заробітної плати, оскільки саме така угода була досягнута між нею та власниками підприємства.

Також дані обставини підтверджуються тим фактом, що іншим працівникам відповідача до цього часу продовжується виплата премій в постійному розмірі, а також листом третьої особи від 29.08.2019 року, який адресований позивачу, як директору товариства (а.с.129)..

Згідно з ч. 4 ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Проте, як зазначалось раніше, під час розгляду справи було встановлено і це не заперечувалось сторонами, що з серпня 2019 року відповідачем в односторонньому порядку було припинено виплату позивачу частини заробітної плати в розмірі 11 500 грн., щомісячно, в наслідок чого, на день звернення із позовом утворилась заборгованість по заробітній платі в розмірі 69 000 грн.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги що розмір заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі складається (6 місяців *11500 грн. = 69 000 грн., без утримання податків й інших обов`язкових платежів).

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі т. 137 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 3 000 гривень витрат, понесених нею при отриманні професійної правничої допомоги, які підтверджуються розрахунковою квитанцією серії ААОА №321456 від 06 лютого 2020 року (а.с.4).

Питання судових витрат, суд вирішує відповідно до ст 141 ЦПК України, та вважає стягнути із відповідача на користь держави судові витрати в розмірі 2 102 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись 43, 129 Конституції України, ст. ст. 3, 4, ч. 1 ст. 47, ст. 115, 116 КЗпП України, ст. ст. 1, 21, 22 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 7, 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 263-265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «АЕУ ЕНЕРГО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ЕКО-ДРАЙВ» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «АЕУ ЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 69 000 (шістдесят дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «АЕУ ЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «АЕУ ЕНЕРГО» на користь держави 2 102 грн. судового збору.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 07.08.2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕУ ЕНЕРГО», код за ЄДРПОУ 39114300, місце знаходження: м. Вінниця, просп. Космонавтів,30-А, оф.703.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «»ЕКО-ДРАЙВ», код за ЄДРПОУ 38190129, місце знаходження: м. Вінниця, вул. Келецька, буд 53, к.211.

Суддя: