125/850/20

2/125/232/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2020 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

за участі секретаря Мазур К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ера Грейн» про стягнення заборгованості по заробітній платі

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Ера Грейн» про стягнення заборгованості по заробітній платі. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до наказу №127 від 07.07.2014 року вона була прийнята у Товариство з обмеженою відповідальністю «Ера Грейн» на посаду техніка-лаборанта. Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 15.05.2019 року встановлено факт припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «Ера Грейн» з 24.04.2019 року, на підставі ст.38 КЗпП України. При звільнені позивачу не було виплачено всіх сум, належних до сплати з боку відповідача. Позивач просить суд стягнути на її користь всі не виплачені її при звільненні суми з належною компенсацію, а також стягнути моральну шкоду в сумі 30 000 гривень та судові витрати по справі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Невольчук С.П. надав суду письмову заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні, просив справу розглянути без їх участі.

Представник відповідача ТОВ «Ера Грейн» у судове засідання 24.07.2020 року не з`явився, будучи повідомленим про день, час та місце судового засідання в порядку, визначеному чинним законодавством, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав, а тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до Наказу №127 від 07.07.2014 року ОСОБА_1 була прийнята у товариство з обмеженою відповідальністю «Ера Грейн» на посаду техніка-лаборанта.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 15.05.2019 року встановлено факт припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «Ера Грейн» з 24.04.2019 року, на підставі ст.38 КЗпП України.

При звільнені, в порушення ст. 116 КЗпП України, позивачу не було виплачено всіх сум, належних до сплати з боку відповідача.

Відповідно до ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом ( а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічне положення закріплене у ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

До цього часу розрахунку із позивачем не проведено.

У відповідності до довідки ТОВ «Ера Грейн» ОСОБА_1 нараховано заборгованість 18 448,85 грн., яка складається з заборгованості по заробітній платі з січня 2019 року по квітень 2019 року у сумі 13855,68 грн; 4593,85 грн. - компенсація за невикористану відпустку.

Згідно ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки (ст. 83 КЗпП).

Крім того, згідно із ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Постановою Кабінету міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Згідно із абзацами 2, 3, п. 2 Розділу 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати відпусток провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, а в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Розділу 4 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

В абзаці 1 п. 8 Розділу 4 Порядку зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно із Довідкою ТОВ «Ера Грейн», нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи становить 6927,84 грн. (за лютий 2019 року - 3463,92, за березень 2019 року - 3463,92 грн.)

Позивачем за два останні календарні місяці роботи фактично відпрацьовано 46 днів, таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 151,61 грн. (6927,84 / 46).

З цього слідує, що, крім заборгованої заробітної плати в сумі 13855,68 грн. та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 4593,19 грн., згідно із ст. 117 КЗпП України, із ТОВ «Ера Грейн» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за період затримки розрахунку з дня звільнення 24.04.2019 року по день постановлення рішення суду 24.07.2020 року, який складає 69 285,77 грн (457*151,61).

В п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України: у взаємозв`язку з положеннями статей 117,237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Крім того, відповідно до Постанови Верховного суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144ц 13, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченою статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Суд спирається на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі N 6-113цс16 "Про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні", у якій зазначається: «Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

Згідно абзацу 1 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 100 від 8 лютого 1995 р. (із змінами та доповненнями), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно із ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 5, п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 23 ч. 1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (постанова Верховного Суду від 27.03.2019 р. у справі 703/3912/16-ц).

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. №4 у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Враховуючи наведені положення, суд доходить висновку, що невиплатою заробітної плати позивачу відповідачем у строки, встановлені законом, затримка у розрахунку із позивачем, призвели до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв`язків, вимагала від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, враховуючи те, що таке порушення було тривалим, тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 5000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Визначений позивачем розмір моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. не знайшов обґрунтування та фактичного підтвердження належними та допустимими доказами.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України та враховуючи розмір задоволених вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у сумі 3000 гривень, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 23 від 01.06.2020 року, а також підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 47, 73, 75, 115-117 КЗпП України, Законом України «Про відпустки», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, ст. 12, 13, 81, 141, 258-268, 280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ера Грейн» (юридична адреса: Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Миру,102) на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 13855,68 грн.; компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4593,19; середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення в сумі 69 285,77 грн, а всього 87 734,64 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ера Грейн» (юридична адреса: Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Миру,102) на користь ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ера Грейн» (юридична адреса: Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Миру,102) на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ера Грейн» (юридична адреса: Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Миру,102) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: