ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/1572/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком"
на ухвалу Господарського суду Одеської області (суддя Лепеха Г.А.) від 22.10.2019
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Л.В. Лавриненко, судді: О.Ю. Аленін, І.Г. Філінюк) від 17.03.2020
за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова Компанія "Гарант"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" - не з`явився,
представник боржника - не з`явився.
1. Короткий зміст вимог
1.1 18.07.2017 Господарський суд Одеської області ухвалив порушити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова Компанія "Гарант" (далі - Боржник) провадження у справі про банкрутство Боржника у порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.
01.08.2017 Господарський суд Одеської області постановив визнати Боржника банкрутом та відкрити стосовно нього ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначити голову ліквідаційної комісії Дворніченка О.О. тощо.
23.10.2018 Господарський суд Одеської області ухвалив призначити ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. тощо.
1.2 05.03.2019 ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. в межах справи про банкрутство Боржника подав заяву:
- про визнання за Боржником права власності на майно - майновий комплекс, що розташований у місті Ананьїв Одеської області по вул. Гагаріна 68 загальною площею 619 кв. м, розташованого за земельній ділянці площею 1200 кв. м, що складається в цілому з: літера "А" - будівля контори загальною площею 211,1 кв.м.; літера „Б" - прохідна загальною площею 4,0 кв.м.; літера „В" - склад загальною площею 70,2 кв.м.; літера „Г" - гараж; літера „Д" - склад; літера „Е" - столярний цех; літера „Ж" - операторна загальною площею 5,6 кв.м.; літера „З" - сховище пального; літери „И", „К" - майстерні; літери „K1 ", „Л" - склади; літера „М" - пункт змазки; літера „M1" - прибудова; літера „Н" - водозбірник; літери „О", „П" - дворові убиральні; літера „Р" - баня; літера „С" - котельня; літера „Т" - склад загальною площею 123,3 кв.м.; літера „У" - гараж, літера „Ф" - крита стоянка автотранспорту; літера „X" - гараж; № 1,2,3 - огорожі; № 4,5 - ворота; № 6 - цистерна; № 7,8,9,10 - бензоколонки, № 11 - сховище пального, три металевих цистерни; № 12 - естакада, № 13 - оглядова яма (далі - Нерухоме майно);
- про витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" (далі - Відповідач) належного Боржнику на праві власності Нерухомого майна та розташованого у приміщеннях Нерухомого майна належного Боржнику рухомого майна - обладнання для масложиркомбіната (за переліком, далі - Рухоме майно);
- про зобов`язання Відповідача передати витребуване Нерухоме і Рухоме майно власникові - Боржнику в особі ліквідатора арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.
1.3 Заява мотивована незаконним та безпідставним утриманням Відповідачем належного Боржнику Нерухомого та Рухомого майна, право власності на яке (Рухоме майно) Боржник набув згідно з договором поставки від 05.02.2008 № 1/01-08 (далі - Договір поставки) та згідно з попереднім та основним договорами купівлі-продажу Нерухомого майна, укладеними на виконання рішення суду від 21.10.2010 у справі № 6/46-10-1124; а також нікчемністю договору купівлі-продажу від 24.12.2010 з відчуження Нерухомого майна Товариством з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" (далі - ТОВ "У.Р.БСТРК") на користь Відповідача, а не Боржника, всупереч укладеному ТОВ "У.Р.БСТРК" з Боржником попередньому договору та через недійсність за рішенням суду рішення загальних зборів учасників ТОВ "У.Р.БСТРК" від 17.12.2010, оформленого протоколом № 11, яким затверджено питання щодо продажу Нерухомого майна, та яке стало підставою для укладення договору з продажу Відповідачу, а не Боржнику цього майна.
1.4 22.10.2019 ліквідатор Боржника у судовому засіданні оголосив клопотання про залишення без розгляду заяви в частині вимог про визнання за Боржником права власності на Нерухоме майно та витребування його від Відповідача.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1 22.10.2019 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020) про часткове задоволення заяви ліквідатора Боржника: витребування із незаконного володіння Відповідача належного Боржнику на праві власності Рухомого майна, зобов`язання Відповідача передати Рухоме майно його власнику - Боржнику в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.; та про залишення без розгляду решти вимог за заявою ліквідатора Боржника.
2.2 Рішення судів мотивовані відсутністю законних підстав для перебування у Відповідача та утримання ним у місті Ананьїв Одеської області по вул. Гагаріна 68, Рухомого майна, набутого Боржником за Договором поставки для передачі в лізинг ТОВ "У.Р.БСТРК", та одночасно переданого за місцезнаходженням цього майна в заставу Публічному акціонерному товариству "Мегабанк" (який визнаний кредитором Боржника у цій справі з вимогами, забезпеченими заставою майна Боржника, далі - Банк).
Погодившись із наведеними мотивами суду першої інстанції, апеляційний суд додав, що Відповідач не спростував аргументів ліквідатора про перебування у нього саме спірного Рухомого майна, а доводи про сплив позовної давності у спірних правовідносинах за вимогами ліквідатора Боржника щодо спірного майна відхилив, мотивуючи заявлення ліквідатором Боржника вимог до Відповідача у межах строку позовної давності через набуття ліквідатором статусу учасника провадження у справі про банкрутство із набуттям відповідних прав та обов`язків з дати його призначення у цій справі - 23.10.2018.
3. Встановлені судами обставини
3.1 05.02.2008 між Відповідачем та ТОВ "У.Р.БСТРК" укладено договір фінансового лізингу № 124Ф.
Відповідно до пункту 1.2 договору предметом лізингу вважається обладнання для маслопереробного заводу, яке надається в лізинг.
Згідно із заявкою ТОВ "У.Р.БСТРК" (додаток №1 договору від 05.02.2008 р. № 124Ф), останнє просить Боржника придбати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Механозбиральний універсальний завод" у фінансовий лізинг майно, а саме: обладнання для маслопереробного заводу.
3.2 05.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Механозбиральний універсальний завод" та Боржником укладено договір № 1/01-08.
За умовами цього договору постачальник виготовляє, комплектує та передає, а покупець проводить оплату та приймає обладнання для масложиркомбіната.
Відповідно до пункту 1.4 договору покупець купує товар для передачі в користування ТОВ "У.Р.БСТРК".
12.02.2008 між сторонами договору від 05.02.2008 № 1/01-08 укладено угоду № 1 про зміну основного договору.
Пунктом 2.2 угоди № 1 п. 2.5 договору від 05.02.2008 № 1/01-08 викладено в редакції, відповідно до якої товар є власністю покупця після оформлення наступних документів: видаткової накладної, податкової накладної. Представник покупця представляє довіреність на отримання товару.
Відповідно до видаткової накладної від 13.02.2008 № РН-0000551 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Механозбиральний універсальний завод" відвантажив, а представник Боржника отримав товар на суму 1 410 000 грн. (за переліком), а саме:
- прес остаточного віджиму маслових культур А9МПШ 20-2 - 1 шт.;
- жаровня Ж-60/4 - 1 шт.,
- котел Е1/9 - 2 шт.;
- фільтр ФР-50 - 1 шт.;
- машина насіннявієчна МГС - 1 шт.;
- семенорушка А9-МИР-100 - 1 шт.;
- вальцевий станок ВС-4 - 1 шт.
Згідно з видатковою накладної від 29.02.2008 № РН-0000556 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Механозбиральний універсальний завод" відвантажив, а представник Боржника отримав товар (за переліком)на суму 400 000 грн., а саме:
- прес остаточного віджиму маслових культур А9-МПШ 20-2 -1 шт.,
- вертикальний транспортер "Норія" (елеватор ковшовий) ТВ-15 -1 шт.;
- очисна машина АВС-100 -1 шт.
Відповідно до видаткової накладної від 27.03.2008 № РН-0000561 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Механозбиральний універсальний завод" відвантажив, а представник Боржника отримав товар на суму 2 180 000 грн., а саме:
- прес остаточного віджиму маслових культур А9-МПШ 20-2 - 3 шт.;
- жаровня Ж- 60/4 -3 шт.;
- очисна машина АВС-100 -1 шт.;
- транспортер шнековий Д-300 - 50 м.;
- вертикальний транспортер "Норія" (елеватор ковшовий) ТВ-15 - 4 шт.;
- ваги автомобільні ВА-60 -1 шт.
Згідно з видатковою накладною від 31.07.2008 № РН-0000580 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Механозбиральний універсальний завод" відвантажив, а представник Боржника отримав товар (за переліком)на суму 702 000 грн., а саме:
- прес остаточного віджиму маслових культур А9-МПШ 20-2 - 1 шт.;
- фільтр ФР-50 - 1 шт.;
- електрообладнання -1 шт.
3.3 На виконання договору фінансового лізингу Боржник за актами приймання - передачі передав в лізинг ТОВ "У.Р.БСТРК" обладнання для маслопереробного заводу (за переліком), а саме:
- прес остаточного віджиму маслових культур А9МПШ 20-2 - 6 шт.;
- жаровня Ж-60/4 - 4 шт.;
- котел Е1/9 - 2 шт.;
- фільтр ФР-50 - 2 шт.;
- машина насіннявієчна МГС - 1 шт.;
- семенорушка А9-МИР-100 - 1 шт.;
- вальцевий станок ВС-4 - 1 шт.;
- вертикальний транспортер "Норія" (елеватор ковшовий) ТВ-15 -5 шт.;
- очисна машина АВС-100 -2 шт.;
- транспортер шнековий Д-300 - 50 м.;
- ваги автомобільні ВА-60 -1 шт.;
- електрообладнання -1 шт.
3.4 08.02.2008 між Боржником та Банком укладено кредитний договір № 95-3-09/2.
Відповідно до пункту 1.1 цього договору кредитодавець надає кошти позичальнику в сумі 3 16 350 грн. в строк з 08.02.2008 по 07.08.2011 на придбання маслопереробного обладнання, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити 17 % річних.
В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між Боржник та Банк уклали договори застави рухомого майна (маслопереробного обладнання за переліком), яке знаходиться за адресою: м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 68), а саме:
1) договір застави від 29.02.2008 № 95-3-09/4-з, предмет застави:
- прес остаточного віджиму маслових культур А9МПШ 20-2 - 1 шт.;
- жаровня Ж-60/4 - 1 шт.,
- котел Е1/9 - 2 шт.;
- фільтр ФР-50 - 1 шт.;
- машина насіннявієчна МГС - 1 шт.;
- семенорушка А9-МИР-100 - 1 шт.;
- вальцевий станок ВС-4 - 1 шт.
2) договір застави від 09.04.2008 № 95-3-09/13-з, предмет застави:
- прес остаточного віджиму маслових культур А9-МПШ 20-2 -1 шт.,
- вертикальний транспортер "Норія" (елеватор ковшовий) ТВ-15 -1 шт.;
- очисна машина АВС-100 -1 шт.
3) договір застави від 05.06.2008 № 95-3-0916-з, предмет застави:
- прес остаточного віджиму маслових культур А9-МПШ 20-2 - 3 шт.;
- жаровня Ж- 60/4 -3 шт.;
- очисна машина АВС-100 -1 шт.;
- транспортер шнековий Д-300 - 50 м.;
- вертикальний транспортер "Норія" (елеватор ковшовий) ТВ-15 - 4 шт.
4) договір застави від 26.11.2008 № 95-3-09/23-з, предмет застави:
- ваги автомобільні ВА-60 -1 шт;
- прес остаточного віджиму маслових культур А9-МПШ 20-2 - 1 шт.;
- фільтр ФР-50 - 1 шт.;
- електрообладнання -1 шт.
3.5 В результаті утворення у Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК" заборгованості за лізинговим договором Боржник звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "У.Р.БСТРК" про стягнення цієї заборгованості.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2009 у справі № 23/66-09-2172 позов Боржника задоволено частково, стягнуто з ТОВ "У.Р.БСТРК" заборгованість в сумі 1482 529 грн. 99 коп., пеню в сумі 95 323 грн. 10 коп., 25 % річних 99 294 грн. 90 коп.
На виконання рішення від 23.12.2009 Господарський суд Одеської області видав наказ від 12.01.2010.
На підставі заяви Боржника постановою ВДВС Ананьївського РУЮ від 21.05.2010 відкрито виконавче провадження № 19351845 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 12.01.2010 та накладено арешт на все майно, яке належить ТОВ "У.Р.БСТРК".
3.6 Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2010 у справі № 6/46-10-1124 зобов`язано ТОВ "У.Р.БСТРК" укласти з Боржником основний договір купівлі - продажу нежитлових будівель - Нерухомого майна.
На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2010 у справі № 6/46-10-1124 видано наказ від 02.06.2010.
3.7 Рішенням загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "У.Р.БСТРК" від 17.12.2010 затверджено питання щодо продажу нежитлової будівлі - Нерухомого майна.
24.12.2010 між ТОВ "У.Р.БСТРК" та Відповідачем укладено договір купівлі - продажу нежитлових будівель - Нерухомого майна.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2014 у справі № 916/805/13 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "У.Р.БСТРК" від 17.12.2010, оформлене протоколом № 11, на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу від 24.12.2010 між ТОВ "У.Р.БСТРК" та Відповідачем.
3.8 У зв`язку з невиконанням Боржником умов кредитного договору від 08.02.2008 № 95-3-09/2 Банк звернувся до Третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива" з позовом про стягнення з Боржника 7 068 551 грн. 68 коп., 467 536,64 дол. США та звернення стягнення на предмет застави.
Рішенням Третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива" від 03.10.2011 у справі № 2/564-2011 позов Банку задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.11.2011 у справі № 5023/8964/11 задоволено заяву Банку про видачу виконавчого документу на виконання рішення Третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива" від 03.10.2011 у справі № 2/564-2011.
16.11.2011 Господарський суд Харківської області видав наказ № 5023/8964/11, який Банк направив для примусового виконання до Ананьївського районного відділу ДВС.
Державний виконавець Ананьївського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області наказ Господарського суду Харківської області від 16.11.2011 № 5023/8964/11 не виконав з тих підстав, що за адресою перебування заставного майна (м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 68) розташоване не ТОВ "У.Р.БСТРК", а Відповідач, що унеможливило перевірку наявності майна за цією адресою.
Представник Банку та арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. зовнішнім обслідуванням встановили факт перебування спірного майна за адресою: м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 68, згідно з наявними в матеріалах справи фото таблицями обладнання для виробництва олії та актами перевірки від 11.07.2019, в яких зазначено, що представники Відповідача не надали доступу до заставного майна, за адресою: м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 68, але в зазначеному приміщенні перебуває маслопереробне обладнання, що належить Боржнику, яке можливо побачити "через вікна".
3.9 Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2017 визнано вимоги Банку до Боржника в сумі 18 950 030 грн. 26 коп.
Відповідно до заяви Банку про визнання кредитором у справі про банкрутство та включення до реєстру вимог кредиторів вимоги Банку, які забезпечені заставою майна Боржника, складають 17 492 266 грн.18 коп.
Ліквідатор окремо включив ці вимоги до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені заставою майна Боржника, а також відомості про майно Боржника, яке є предметом застави.
Вимоги Банку забезпечені заставою майна Боржника, а саме Рухомим майном, що перебуває за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, буд. 68 .
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 28.04.2020 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.10.2019, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції у новому складі суду.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, здійснивши розгляд справи:
- без участі представника Відповідача та без розгляду його клопотання про відкладення справи, яке мотивоване, у тому числі запровадженням в державі карантинних заходів та обмежень, що призвело до порушення прав Відповідача, які полягають в порушенні його права через свого представника (з яким напередодні судового засідання 17.03.2020 Відповідач уклав договір про надання правової допомоги) ознайомитись з матеріалами справи та взяти участь в судовому засіданні з розгляду справи;
- без врахування допущеного місцевим судом порушення, що полягає у розгляді спору без призначення заяви ліквідатора Боржника до розгляду окремо від загального провадження у справі про банкрутство та без проведення підготовчого засідання та розгляду цієї справи по суті.
5.2 Суди дійшли висновку про володіння та перебування на території підприємства Відповідача спірного майна, який ґрунтується на припущеннях та на неналежних та недопустимих доказах, на які суди хоча і послались в судових рішеннях, однак не були предметом дослідження та правової оцінки судами в судових засіданнях, а висновок про володіння спірним майном саме Відповідачем зроблений з підстав відвантаження Рухомого майна за адресою розташування Відповідача.
Натомість, не виконана ухвала суду від 23.07.2019 про вчинення заходів з перевірки/встановлення належними, достовірними та допустимими доказами обставин відсутності/наявності у володінні Відповідача саме спірного Рухомого майна, зокрема, шляхом проведення інвентаризації майна Відповідача.
5.3 Суди дійшли неправильних висновків про поновлення позовної давності у спірних правовідносинах через призначення арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. ліквідатором у цій справі, оскільки у спірних правовідносинах сплила позовна давність, оскільки про порушення прав на Рухоме майно Боржник був обізнаний з моменту невиконання лізингоутримувачем цього майна - ТОВ "У.Р.БСТРК", своїх зобов`язань за договором лізингу, що стало підставою для позову у справі № 23/66-09-2172, за наслідками ухвалення 23.12.2009 рішення, у якому Боржник набув право вимоги про повернення Рухомого майна.
5.4 Суди безпідставно застосували до спірних правовідносин статтю 387 ЦК України, оскільки правовідносини між сторонами щодо спірного майна мають договірний характер з огляду на придбання Відповідачем Рухомого майна за договором, укладеним 03.11.2011 з ліквідатором Боржника у справі про банкрутство № 7/17-4100-2011, з оплатою Відповідачем цього майна, а також з огляду на обставини подальшої реалізації Відповідачем спірного майна за договором від 16.01.2016 Товариству з обмеженою відповідальністю "ТДБЕТОНЕКС-БУД".
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1 Ліквідатор Боржника - арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. у відзиві на касаційну скаргу заперечує аргументи скаржника, мотивуючи відсутністю процесуальних порушень з боку судів при ухваленні оскаржуваних рішень через відсутність підстав для відкладення розгляду справи, через розгляд справи в межах процесуальних строків, через достатність у Відповідача часу для надання доказів у справі та через обізнаність представника Відповідача про кожне із судових засідань у справі. Інші аргументи у відзиві на касаційну скаргу аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях.
7. Касаційне провадження
7.1 Суд, з урахуванням положень частини першої статті 300 ГПК України, здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у межах доводів та вимог касаційної скарги Відповідача - щодо витребування Рухомого майна, без врахування вимог скаржника в резолютивній частині - про скасування в повному обсязі оскаржуваних судових рішень, що ухвалені як стосовно Нерухомого майна, так і Рухомого майна.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо належного складу сторін як передумови для вирішення господарського спору
8.1 Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).
8.2 Стосовно способу захисту, відновлення порушеного, невизнаного або оспорюваного права особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, то їх особливості та порядок заявлення вимог визначались (з урахуванням приписів частини шостої статті 12 ГПК України) нормами Закону про банкрутство, чинного на момент звернення ліквідатора Боржника із вимогами до Відповідача у цій справі (05.03.2019, пункт 1.2), який в подальшому - з 21.10.2019, втратив чинність з набранням з цієї дати чинності Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ).
Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Водночас, порядок заявлення вимог щодо витребування майна боржника від третіх осіб був врегульований нормами частини другої статті 41 цього закону, згідно з якою ліквідатор з дня свого призначення, зокрема вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Аналогічна норма була відтворена в частині першій статті 61 чинного КУзПБ.
Порядок розгляду спорів, стороною яких є боржник, у тому числі в частині складу учасників такого спору, був уточнений, вдосконалений та уніфікований в статті 7 КУзПБ, відповідно до якої спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
8.3 Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Отже, позивачем у господарській справі є особа, яка вважає, що у спірних правовідносинах її право або охоронюваний законом інтерес порушується, оспорюється чи не визнається.
Відповідачем є особа, яку позивач вважає такою що порушила, оспорює чи не визнає право або охоронюваний законом інтерес позивача.
8.4 Суди встановили, що спір у справі виник за вимогами ліквідатора Боржника про витребування у межах справи про банкрутство на підставі титула Боржника (права власності) від Відповідача, зокрема Рухомого майна, а матеріально-правовою підставою для цих вимог стали, окрім наведених норм Закону про банкрутство, також норми статті 387 ЦК України та стверджувані ліквідатором Боржника обставини безпідставного перебування Рухомого майна у Відповідача попри набуття Боржником права власності на це майно за Договором поставки з подальшою передачею цього майна в заставу Банку, який визнаний забезпеченим (за рахунок Рухомого майна) кредитором до Боржника на суму вимог в 17 492 266 грн.18 коп.
8.5 Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Вказаній нормі кореспондують норми статей 317, 321, 386 ЦК України, якими визначені права власника та закріплена гарантія державою непорушності та захисту цих прав: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України); право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 ЦК України); держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.
Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Разом із тим необхідно розмежовувати захист права власності шляхом подання віндикаційного позову та невиконання чи виконання з порушенням умов договірного зобов`язання.
Наявність між сторонами зобов`язальних правовідносин виключає можливість пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов`язалася повернути це майно після закінчення строку, на який воно передано, але не виконує цього обов`язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору та регулюється відповідно розділу III книги 5 ЦК України. Майно, передане власником іншій особі у володіння або користування за договором між ними, не може вважатися таким, що вибуло із володіння власника не з його волі.
Отже, для застосування передбаченого статтею 387 ЦК правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.
Суд звертається до правових позицій, які неодноразово сформульовані верховним Судом, зокрема, в постановах від 28.05.2019 у справі № 924/60/18, від 01.08.2019 у справі № 908/439/18, від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18 та від 23.10.2019 у справі № 910/17416/18.
Подібні висновки наведені також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340.
8.6 Враховуючи викладене, у спорі, що вирішується у справі про банкрутство, за вимогами боржника як власника про витребування майна від третьої особи, що незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (на підставі статті 387 ЦК України) сторонами цього спору (позивачем та належним відповідачем) можуть бути неволодіючий власник майна (особа, яка має речове право на майно -титульний володілець) та фактичний володілець цього майна (незаконно володіючий цим майном невласник), між якими відсутні правовідносини договірно-зобов`язального характеру щодо цього майна (договір тощо).
8.7 Крім цього, враховуючи висновки в пункті 8.1 (захисту підлягає не будь-яке, право особи, а порушене), в пункті 8.5 та виходячи із закріпленого статтею 74 ГПК України обов`язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд також доходить висновку, що у спорі на особу, що звертається із вимогами на підставі статті 387 ЦК України, покладений обов`язок довести як те, що її права були дійсно порушені, так і особу, яка їх порушила.
Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 12.12.2019 у справі № 360/1701/16-ц.
8.8 А тому, з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства (розгляд справи не інакше як за зверненням особи - стаття 14 ГПК України) на ліквідатора Боржника у цьому спорі окрім обов`язку довести обставини набуття ним права власності на Рухоме майно, покладений обов`язок довести як факт перебування на момент звернення із вимогами у справі Рухомого майна саме у Відповідача, так і обставини вибуття з володіння Боржника та набуття Відповідачем цього майна, а також факт відсутності між Боржником та Відповідачем зобов`язально-договірних правовідносин з приводу спірного майна, що є підставами для визначення судом належного складу учасників спору та способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах.
8.9 Відповідно до статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.
За змістом цих процесуальних норм вирішення питання щодо заміни належного відповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті.
При цьому названий процесуальний закон не допускає здійснення заміни неналежного позивача, у разі встановлення обставин, що позов поданий особою, яка не має право заявляти відповідні вимоги щодо предмету спору.
8.10 Згідно з частиною другою статті 5 ГПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу.
Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Суд наголошує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Суд звертається до правових позицій, які сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
8.11 З урахуванням викладеного та висновків в пункті 8.8, Суд дійшов також висновку, що без визначення судом належного складу учасників спору про витребування майна з чужого незаконного володіння та без встановлення обставин вибуття з володіння власника та набуття (володіння) володільцем спірного майна, суд позбавлений можливості визначити, чи належний спосіб захисту порушеного права обраний у спорі, що виключає подальше вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог.
8.12 Між тим суди наведеного не врахували та вирішили спір по суті заявлених вимог за участі Відповідача як належної сторони у спорі за вимогами ліквідатора Боржника, дійшовши передчасного висновку про перебування спірного майна у володінні Відповідача, виходячи з такого.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частинами першою, другою та третьою статті 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема:
назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
За змістом цих норм первинні документи, що оформлюються на підтвердження здійснення господарської операції за договором поставки, підтверджують передачу товару за цим договором від продавця конкретній особі - покупцю та засвідчують, зокрема місце проведення цієї операції - місце поставки товару тощо.
8.13 Враховуючи викладене та встановлені судами обставини поставки Боржнику за Договором поставки обладнання для масложиркомбіната (Рухомого майна), однак з відвантаженням цього обладнання за адресою місцезнаходження ТОВ "У.Р.БСТРК": Одеська область, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 68 з метою передачі Боржником Рухомого майна цьому товариству за договором фінансового лізингу № 124Ф від 05.02.2008, а також обставини невиконання ТОВ "У.Р.БСТРК" своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу № 124Ф від 05.02.2008 (пункти 3.1-3.6), Суд погоджується із висновками судів про набуття Боржником права власності на Рухоме майно, яке, у разі встановлення обставин безпідставного перебування цього майна у володінні третіх осіб, надає ліквідатору Боржника право звертатись за захистом порушеного права на спірне майно.
8.14 Щодо способу захисту Боржником права на спірне майно Суд зазначає про таке.
Відповідно до пункту 4 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (далі - Положення), яке визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів та з застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.
Відповідно до пункту 7 розділу І Положення проведення інвентаризації є обов`язковим: за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
За змістом наведених положень результатом інвентаризації є, зокрема, виявлення фактичної наявності у юридичної особи активів, відомості про які відображені в документах бухгалтерської та фінансової звітності, ідентифікація виявлених активів відповідно до відомостей, що містяться в документах бухгалтерської та фінансової звітності на підставі існуючої у підприємства первинної документації, яка підтверджує, зокрема, як факт наявності у підприємства конкретно визначених активів, так і підстави для його набуття підприємством .
Виявлення у підприємства в результаті інвентаризації активів, які не ідентифікуються із відомостями в документах бухгалтерської та фінансової звітності, а також права на які або підстави для перебування яких у підприємства не підтверджується первинною документацію, свідчить про відсутність у підприємства прав на такі активи та відсутність підстав для перебування цих активів у нього.
8.15 Між тим, суди наведеного не врахували та, встановивши обставини:
- подальшого набуття Відповідачем права власності на Нерухоме майно за адресою: Одеська область, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 68, тобто адресою відвантаження Рухомого майна для ТОВ "У.Р.БСТРК" за договором фінансового лізингу № 124Ф від 05.02.2008 (пункт 3.7);
- проведення представником Банку разом з ліквідатором Боржника перевірки наявності Рухомого майна: односторонньо (без залучення представника Відповідача) та опосередковано - "через вікно" (без потрапляння представників у приміщення Відповідача за адресою ймовірного розміщення Рухомого майна: Одеська область, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 68) та без проведення ідентифікації Рухомого майна згідно із наявною у Банку, Боржника та Відповідача документацією (пункт 3.8);
- відсутності результатів перевірки наявності Рухомого майна за адресою: м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 68, проведеної державним виконавцем у межах виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 16.11.2011 № 5023/8964/11 щодо звернення стягнення на Рухоме майно як на предмет забезпечення на користь Банку (пункт 3.8);
тобто обставини перебування спірного майна у Відповідача на тій підставі, що Відповідачу належить на праві власності за договором купівлі-продажу Нерухоме майно, розташоване за тією ж адресою, за якою була здійснена поставка Рухомого майна згідно з Договором поставки, а також на підставі односторонньо складених ліквідатором Боржника та представником Банком, без залучення Відповідача, документів за результатами перевірки, проведеної опосередковано, - "через вікно" приміщення будівлі Відповідача (пункти 3.7, 3.8), дійшли передчасного висновку, зробленого на підставі недопустимих доказів, про набуття у володіння та безпідставне перебування у Відповідача на момент звернення ліквідатора із вимогами у цій справі спірного майна.
Поряд з цим, суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме договори застави Рухомого майна (зокрема щодо порядку проведення Банком перевірки переданого в заставу Рухомого майна - наявності, розміру, стану тощо), а також не надали оцінки обставинам виконання/невиконання ліквідатором Боржника та Банком вимог суду в ухвалі від 23.07.2019 щодо вчинення цими особами заходів з перевірки/встановлення належними, достовірними та допустимими доказами обставин відсутності/наявності у володінні Відповідача саме спірного майна, зокрема, шляхом проведення інвентаризації майна Відповідача, дійшовши передчасного висновку про перебування цього майна саме у приміщенні Відповідача, про безпідставне володіння ним Рухомим майном та про порушення саме Відповідачем прав Боржника на це майно, вирішивши тим самим цей спір без надання оцінки доказам у справі щодо належного відповідача у спорі за вимогами ліквідатора Боржника про витребування Рухомого майна та без кваліфікації обраного способу захисту прав Боржника у спірних правовідносинах.
8.16 Виходячи з викладеного, Суд дійшов висновку, що допущене судом першої інстанції процесуальне порушення - недослідження зібраних у справі доказів, яке не було виправлено апеляційним судом, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, - щодо належного процесуального статусу кожного із учасників провадження у цій справі (щодо належного відповідача за вимогами ліквідатора Боржника), щодо способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах, а справу розглянуто по суті заявлених вимог - без дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин щодо процесуального статусу кожного із учасників провадження у цій справі та щодо прав кожного із учасників у цій справі стосовно предмета спору.
8.17 Дійшовши цього висновку, Суд частково погоджується з аргументами скаржника (пункт 5.2) в тій частині, у якій скаржник стверджує про здійснення судами на підставі припущень та недопустимих доказах висновків щодо володіння та перебування у Відповідача спірного майна.
Дійшовши такого висновку - без встановлення належних учасників спору та без встановлення порушеного права та способу його захисту, Суд вважає передчасним аналіз доводів учасників справи стосовно пропуску позовної давності у спірних правовідносинах (пункт 5.3).
8.18 Поряд з викладеним Суд відхиляє як підставу для скасування оскаржуваних рішень аргументи скаржника (пункт 5.1) про допущені апеляційним судом процесуальні порушення через розгляд справи без участі представника Відповідача та без розгляду його клопотання про відкладення справи, з огляду на обставини повторної неявки представника Відповідача в судові засідання з розгляду його скарги в апеляційному суді (03.03.2020 та 17.03.2020), про які його було повідомлено належним чином, та з огляду на положення пункту 2 частини третьої статті 202 ГПК України, відповідно до якої якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
При цьому Суд враховує доведення апеляційним судом до відома Відповідача ухвалами від 22.01.2020 та від 03.03.2020 про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги по суті через нез`явлення учасників процесу або їх представників в судове засідання апеляційної інстанції.
Дійшовши цього висновку, Суд не бере до уваги аргументи скаржника про заміну представника Відповідача в ході розгляду справи.
8.19 Суд також відхиляє як підставу для скасування оскаржуваних рішень аргументи скаржника (пункт 5.1) про порушення порядку призначення заяви ліквідатора Боржника до розгляду (без окремого від загального провадження у справі про банкрутство, без проведення підготовчого засідання та розгляду цієї справи по суті), оскільки скаржник не вказав, яким чином ці стверджувані ним порушення вплинули чи могли вплинути на висновки суду в оскаржуваних рішеннях та призвели чи могли призвести до прийняття неправильного рішення у справі.
8.20 Суд не бере до уваги аргументи скаржника (пункт 5.4), оскільки вони викладені скаржником всупереч меж розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених частиною другою статті 300 ГПК України, з посиланням на нові обставин та докази у справі, а саме на обставини набуття Відповідачем за договором прав на Рухоме майно та обставини його подальшої реалізації третій особі, які, не встановлювались судами першої і апеляційної інстанцій згідно з оскаржуваними судовими рішеннями та не були предметом перевірки та оцінки судом.
8.21 Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Відповідно до пунктів 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
8.22 Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини 1 статті 308 та пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.10.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 916/1572/17 в частині розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова Компанія "Гарант" - арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" рухомого майна скасувати.
3. В цій частині справу № 916/1572/17 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді В.В. Білоус
К.М. Огороднік
