Єдиний унікальний номер 236/5343/19
Номер провадження 22-ц/804/2116/20
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Мальованого Ю.М.,
суддів: Агєєва О.В., Папоян В.В.,
розглянувши у м. Бахмут Донецької області у приміщенні суду в письмовому прова-дженні цивільну справу № 236/5343/19 за позовом ОСОБА_1 до Ак-ціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, заробітній платі за час вимушеного простою, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, з апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 березня 2020 року у складі судді Саржевської І.В., -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2019 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця) про стягнення заборгованості по заробітній платі, заробітної плати за час вимушеного простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги.
Зазначав, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював ремонтни-ком вагонів 5 розряду пункту технічного обслуговування вагонів станції Ясинувата 1 класу виробничого підрозділу "Ясинуватське вагонне депо" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізни-ця".
Наказом № 2194/ДН-ОС від 21 червня 2017 року був звільнений 22 червня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників.
Посилаючись на те, що відповідач до теперішнього часу розрахунок з ним не провів, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у сумі 2 134 грн. 37 коп., заробітну плату за час вимушеного простою - 8 612 грн. 51 коп., компенсацію за невикористану відпустку - 7 651 грн. 42 коп., вихідну допомогу при звільненні - 6 761 грн. 52 коп.
Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ПАТ "Укрзалізниця") з публіч-ного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочене найменування АТ "Укрзалізниця").
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 березня 2020 ро-ку позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Укрзалізниця" задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за березень 2017 року у сумі 2134 грн. 37 коп., заробітну плату за час вимушеного простою у сумі 8612 грн. 51 коп., компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 7 651 грн. 42 коп., вихідну допомогу при звільненні в сумі 6 761 грн. 52 коп.
Зобов`язано АТ "Укрзалізниця" при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.
В частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць рішення допущено до негайного виконання.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач в апеляційній скарзі посилається на не-повне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 березня 2020 року і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що починаючи з 16 березня 2017 року у зв`язку з ві-дсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності струк-турного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниці", у відповідності до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гіб-ридним загрозам національній безпеці України", введеного в дію Указом Президента Украї-ни від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати робітникам цих під-розділів було припинено.
Суд врахував розрахунки заробітної плати та стягнув невиплачену заробітну плату та інші платежі виключно на підставі доказів позивача, які виготовлені на непідконтрольній українській владі території. Сума заборгованості із заробітної плати не підтверджена відпо-відними первинними документами і не нарахована в установленому законом порядку.
На підставі наведеного відповідач просив скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
З інших підстав судове рішення відповідачем не оскаржується.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 29 травня 2020 року за апеляційною скар-гою відповідача АТ "Укрзалізниця" відкрито апеляційне провадження (а.с. 90).
Позивач ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження повідомлений відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 29 травня 2020 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 92).
Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача позивачем до апеляційного суду не надано.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року справу відповідно до ч. 1 ст. 369, ч. 13 ст. 7 ЦПК України призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи), оскільки ціна позову у ній складає 25 159 грн. 82 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили та справа не відноситься до тих, які відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 114 - 116).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апе-ляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача АТ "Укрзалізни-ця" не підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунто-ваність рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотри-манням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими до-казами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедли-вий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективно-го захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Оскаржуване відповідачем рішення в повній мірі відповідає зазначеним вимогам про-цесуального закону.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем. На підставі наказу про звільнення № 2194-ДН-ОС від 21 червня 2017 року його 22 червня 2017 року звільнено з посади оглядача-ремонтника вагонів 5 розряду пункту технічного обслуговування вагонів станції Ясинувата 1 класу СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень "регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та підписано в.о. начальника Донецької дирекції залізничних перевезень Подлузським ОСОБА_2 . В наказі зазначено, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за 31 день невикористаної відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 22).
На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листи, довідки-розрахунки заробітної плати за березень червень 2017 року (а.с. 25-28).
Відповідно наданих позивачем розрахункових листів (табулеграм) за період з березня по 22 червня 2017 року позивачу відповідачем була нарахована заробітна плата: за березень 2017 року 5 508 грн. 80 коп. (до виплати - 4 454 грн. 58), квітень 2017 року 2 765 грн. 79 коп. (до виплати - 2 226 грн. 46), травень 2017 року 2 801 грн. 02 коп. (до виплати - 2 254 грн. 82 коп.), червень 2017 року - 16 694 грн. 29 коп. (в тому числі вихідна допомога при зві-льненні - 6761 грн. 52 коп., компенсація за невикористану відпустку - 7 651 грн. 42 коп.) (до виплати - 13 362 грн. 39 коп.) (а.с. 25-28).
Згідно розрахунків заробітної плати за березень-червень 2020 року позивачу нарахова-на заробітна плата з оплати простоїв.
Згідно наданої відповідачем довідки про доходи від 11 березня 2020 року № 550/2 ОСОБА_1 , який працював на посаді оглядача-ремонтника вагонів 5 розряду ВП "Ясинуват-ське вагонне депо" за березень 2017 року нарахована заробітна плата у розмірі 2 130 грн. 57 коп., до виплати 1 715 грн. 12 коп. (а.с. 50).
Згідно копії відомості на виплату грошей № 13 за березень 2017 року позивачем ОСОБА_3 20 липня 2017 року отримана сума 1715 грн. 12 коп. (а.с. 53-54).
Крім того, позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, відпові-дно до яких позивачем у березні 2017 року відпрацьовано 12 днів, 09 днів перебував на про-стої, за квітень 2017 року 23 дні перебував на простої, за травень 2017 року 23 дні перебував на простої, за червень 2017 року 17 днів перебував на простої (а.с. 29-32).
Наказом начальника СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" від 17 березня 2017 року № 236-ДН було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівни-ків, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року (а.с. 33).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не оспорює факт перебування сторін у трудових відносинах, наявності заборгованості по оплаті за час простою, а також існування самого наказу про простій та звільнення позивача саме 22 червня 2017 року.
Доводи відповідача, який заперечував проти позову, ґрунтуються на відсутності пер-винних документів для нарахування заробітної плати.
Під час встановленого простою позивач на виконання наказу виходив на своє робоче місце до дня звільнення; на день звільнення накази про встановлення простою скасовані не були, тому у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату під час простою.
Надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - червень 2017 року узго-джуються з наказом начальника СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" від 17 бере-зня 2017 року № 236-ДН про встановлення з 20 березня 2017 року у виробничому підрозділі, в якому працював позивач, простою з причин, незалежних від працівників, а також з нака-зом № 2194/ДН-ОС від 21 червня 2017 року про припинення трудового договору, яким ви-значено право позивача на компенсацію за 31 день невикористаної відпустки та на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.
Враховуючи, що станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів на спросту-вання відомостей, щодо нарахованої позивачу заробітної плати за березень 2 134 грн. 37 коп., заробітної плати за час вимушеного простою 8 612 грн. 51 коп., компенсації за не-використані дні відпустки 7 651 грн. 42 коп., вихідної допомоги при звільненні - 6 761 грн. 52 коп., суд першої інстанції погодився з розрахунками позивача, та з урахуванням заявлених вимог, задовольнив їх у повному обсязі.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випад-ках. Частиною 3 вказаної статті визначено, що учасник справи розпоряджається своїми пра-вами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 просив стягнути на його користь заробітну плату за березень 201 року - 2 134 грн. 37 коп., заробітну плату за час вимушеного простою - 8 612 грн. 51 коп., компенсацію за невикористану відпустку - 7 651 грн. 42 коп., вихідну допомогу при звільненні - 6 761 грн. 52 коп.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає мож-ливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджуєть-ся. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчас-не одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за вико-нану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної робо-ти, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльно-сті підприємства.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, по-годженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваже-ним на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 115 КЗпП України.
За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно матеріалів справи, зокрема апеляційної скарги, відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної вла-ди тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відпові-дач втратив контроль над виробничими потужностями, що захоплення підприємства сприяє загрозі життя при знаходженні на території виробничих підрозділів уповноважених осіб, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим відповідач не має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків у спірний період та виконати свої зобов`язання за трудовим догово-ром, а тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами та не передачею з непід-контрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування за-робітної плати й інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 20 березня 2017 року не проводилося.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної праців-ником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтер-ський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброб-лених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємст-ва або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (ч. 1 ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Доводи апеляційної скарги про те, що з березня 2017 року до дирекції не надходять до-кументи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 20 березня 2017 року по 22 червня 2017 року, не спростовують висновків суду.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової пала-ти Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише пер-винною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Що стосується посилання на втрату контролю і доступу АТ "Укрзалізниця" до своїх ви-робничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на території, тимчасово не підконт-рольних органам державної влади України, вони не впливають на висновки суду, оскільки згідно наказу начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних переве-зень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД відповідальними за облік явки працівників, які знаходяться на простої, було при-значено начальників відповідних виробничих підрозділів та саме виробничі підрозділи здій-снювали нарахування заробітної плати своїм працівникам (а.с. 33).
Згідно доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передба-чених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що:
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 682-Н від 12 травня 2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розра-хунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з ме-тою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування подат-ків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення го-сподарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;
- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "До-нецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Доне-цька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимча-сово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій тери-торії України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісія-ми з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 51 - 52).
Маючи відомості про нарахування позивачу заробітної плати, зокрема до 22 червня 2017 року, зазначивши в наказі про припинення трудового договору про виплату позивачу при звільненні компенсації за 31 день невикористаної відпустки та вихідної допомоги при звіль-ненні, відповідач довідку про нарахування зазначених в наказі сум не видає, чим зловживає своїми процесуальними правами. Отже, суд першої інстанції з метою захисту конституційного права позивача на оплату праці обґрунтовано взяв до уваги надані позивачем розрахунки заробітної плати.
Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24 бе-резня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду першої інстанції документів за підписом відповідальної посадової особи ні про нараховану позивачу заробітну плату за період з 16 березня 2017 року по 22 червня 2017 року, ні про наявність заборгованості по за-робітній платі за цей період, ні про відсутність такої заборгованості, в апеляційній скарзі ви-знає, що з 16 березня 2017 року нарахування позивачу заробітної плати припинено через ві-дсутність первинних документів, що розрахунок з позивачем при його звільненні не прове-дено, суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтовано виходив з доказів, наданих по-зивачем, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості з виплати заробітної плати (сум, які належали йому від підприємства на день звільнення).
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від ві-дповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося вна-слідок випадку або непереборної сили.
Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання об-ставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитеро-ристичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (ненале-жного виконання) зобов`язань (стаття 10).
Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена ст. 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або упов-новажений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника част-ково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про ві-дсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористані дні відпустки (ст. 83 КЗпП) не є відповідальністю за порушення строків ви-плати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від ная-вності або відсутності його вини.
Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основополож-них свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першо-го протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принци-пами міжнародного права.
В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині ст. 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від фор-мальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст. 1 Протоколу № 1 (п. 22).
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Враховуючи, що позивач до 22 червня 2017 року знаходився з регіональною філією "До-нецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах, що в період з 16 березня 2017 року по 22 червня 2017 року на виконання наказу роботодавця про встановлення простою згідно графіку роботи виходив на своє робоче місце, майнові вимоги позивача щодо оплати йому заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по 22 червня 2017 ро-ку, компенсації за невикористані дні відпустки, вихідної допомоги, про що роботодавцем зазначено в наказі про звільнення, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за бе-резень - червень 2017 року, у строки, встановлені ч. 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом першої інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі.
З позовної заяви вбачається, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, просив стягну-ти з відповідача заробітну плату за березень 2017 року - 2 134 грн. 37 коп., заробітну плату за час вимушеного простою - 8 612 грн. 51 коп., компенсацію за невикористану відпустку - 7 651 грн. 42 коп., вихідну допомогу при звільненні - 6 761 грн. 52 коп., у зв`язку з відсутніс-тю сумнівів щодо правильності розрахунків сум заборгованості суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог позивача в цій частині.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка ві-дображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та ін-ших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких во-ни ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок що-до обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матері-ального та процесуального права. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах дово-дів апеляційної скарги не має.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропор-ційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задо-волення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеля-ційної інстанції, сторонами не надані.
Керуючись ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" зали-шити без задоволення.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 31 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридця-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 серпня 2020 року.
Суддя-доповідач: Ю.М. Мальований
Суддя: О.В. Агєєв
В.В. Папоян
