Справа № 459/1479/20
Провадження № 2/459/872/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого судді Рудакова Д.І.,
з участю секретаря судових засідань Сиванич У.М.,
представника відповідача Гоц П.В ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_2 доДП «Львіввугілляпро стягненнясереднього заробіткуза часзатримки розрахункупри звільненні,-
ВСТАНОВИВ:
29.05.2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 74170,24 грн. середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, справу розглянути в спрощеному позовному провадженні за його участі.
На обґрунтування позову послався на те, що у період з 15.12.2008 року по 05.12.2019 року перебував у трудових відносинах з ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля». 05.12.2019 року був звільнений. Вказує, що на час його звільнення існувала заборгованість по виплаті йому заробітної плати за грудень 2019 року. Стверджує, що повний розрахунок виплати заробітної плати був проведений відповідачем лише 06.03.2020 року. Зазначає також, що середньоденна заробітна плата за 2 останні календарні місяці роботи склала 1158,91 грн. вважає, що оскільки відповідач здійснив повний розрахунок з ним лише через 64 робочі дні, то з останнього на його користь підлягає стягненню 74170,24 грн. середнього заробітку за весь період затримки розрахунку.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 01.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.
19.06.2020 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.
26.06.2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив.
09.07.2020 року представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що позивач у період з 15.12.2008 року по 05.12.2019 року перебував у трудових відносинах з ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля».
05.12.2019 року звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров`я, п.2 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги згідно зі ст.44 КЗпП України та одноразової допомоги згідно коллективного договору.
Як видно з матеріалів справи повний розрахунок виплат з позивачем відповідач здійснив 06.03.2020 року.
Представник відповідача зазначив, що виплати позивачу розрахунку при звільненні ДП «Львіввугілля» проводилися 25 платежами, кожен з яких в рази перевищував його середньоденний заробіток, що свідчить про те, що позивач не був повністю позбавлений засобів для існування 64 дні, так як з переривом в декілька днів отримував суму більшу за його середньоденний заробіток.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Статтею 43Конституції України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.
Це право кореспондується з вимогами статті 233КЗпП України та статті 21 Закону № 108/95-ВР.
За змістом статті 2 Закону України «Про оплату праці», якою визначено структуру заробітної плати, вбачаються три її складові - «основна заробітна плата», до якої законодавцем віднесено винагороду за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці; «додаткова заробітна плата», що включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, а також премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; «інші заохочувальні та компенсаційні виплати», до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до статті 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у деньзвільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.
В пункті 6 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24грудня 1999року №13«Про практикузастосування судамизаконодавства прооплату праці» роз`яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
При здійсненні розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд повинен взяти за основу відомості щодо нарахованої позивачу заробітної плати, викладені в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
На підставі ч.ч. 1, 5, 6 ст.81ЦПК України кожнасторона повиннадовести тіобставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Доказиподаються сторонамита іншимиучасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем, усупереч наведеному вище, не надано суду довідки про нарахування йому заробітної плати за останні 2 місяці роботи, що передували звільненню. Водночас, клопотання про витребування такої довідки від відповідача в порядку статті 84 ЦПК України позивач до суду не подавав, натомість подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Представник відповідача заперечив проведений позивачем розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Наведене унеможливлює проведення всебічного та об`ктивного розгляду справи, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому,суд відзначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених позивачем у позовній заяві.
Отже, позов не задовольняється.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 263-265, 268, 273 ЦПКУкраїни,суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга через Червоноградський міський суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03.08.2020 року.
Позивач: ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: ДП «Львіввугілля (ЄДРПОУ 32323256, м. Сокаль, вул.. Б.Хмельницького, 26, Львівська область)
Суддя: Д. І. Рудаков
