Справа № 638/16551/19
Провадження № 2/638/698/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.
за участю секретаря Башинської К.С.
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати,середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
25.10.2019 позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, який уточнив. В обґрунтування позову, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 зазначив, що в період з 13.10.1969 по 31.07.2019 він працював в ДП «Енергосталь». 31.07.2019 звільнений з займаної посади. Під час знаходження у трудових відносинах з відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 175889,18 грн. 25.02.2020 рішенням суду стягнуто на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 175889,18 грн. відповідачем не сплачено середній заробіток за час затримки виплати при звільнені, яка була проведена 15.05.2020. У зв`язку з чим, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить стягнути на його користь стягнути середній заробіток у розмірі 230614,88 грн за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду у сумі 50000 грн.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позов, просили задовольнити, у урахуванням уточнених позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не сповістив.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому просили відмовити у задоволені позову.
Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Приписами ст. ст. 12, 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» та наказом відповідного підприємства № 267 від 25.07.2019 звільнена з посади 31.07.2019 за власним бажанням, що підтверджується також відповідним записом у трудовій книжці.
На час звільненняу відповідача перед позивачем існувала заборгованість по виплаті заробітної платина загальну суму 175889,18 грн, яка не була виплачена в день звільнення.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.02.2020 стягнуто з Державному підприємстві «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» на користь ОСОБА_1 заборгованість нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 175889,18 грн. Рішення суду набрало законної сили.
Як випливає з пояснень ОСОБА_1 , ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» виплачено заборгованість по заробітній платі, яка стьягнута за рішенням суду, 15.05.2020.
Відповідно до ч. 1 ст.115КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ч. 1, 2 ст.47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Приписамист.116КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану нею суму.
За правиламист.117КЗпП України - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4- рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно довідки ДП «УНТЦМП «Енергосталь» середньоденний заробіток згідно порядку №100, що розраховується виходячи із заробітку за два місяці (травень червень) 2019 року, складає 860,28 грн.
Час затримки виплати складає 196 днів на час звернення до суду з уточненим позовом (липень 2019 року 1 день, серпень 2019 року 21 день, вересень 2019 року 21 день, жовтень 2019 року 20 днів, листопад 2019 21 день, грудень 2019 року 21 день, січень 2020 року 21 день, лютий 2019 року 20 днів, березень 2020 року 21 день, квітень 2020 року 21 день, травень 2020 року 8 днів).
Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні період з 31.07.2019 (день звільнення) по 15.05.2020 (день фактичного розрахунку заборгованості по нарахованій, але не виплаченої заробітної плати) складає: 860,28 гривень х 196 робочих дня = 168 614,88 грн.
Вищевказаний розрахунок середнього заробітку здійснений без утримання податків і обов`язкових платежів.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 14.12.2016 у справі № 428/7002/14-ц, зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із вказаною статтею є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідностаттею 237-1 КЗпПУкраїниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як зазначено позивачем, істотне та триваюче порушення трудових прав щодо виплати заробітної плати призвело до сильних душевних страждань, що вимагало неабияких додаткових зусиль для організації свого життя та захисту свого порушеного права, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану.
Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі № 362/7161/15-ц зазначив: враховуючи, щоКЗпП Українине містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, астаття 237-1цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи, висновок суду про стягнення грошового еквівалента моральної шкоди є правильним. При вирішенні питання щодо розміру моральної шкоди, суди вірно врахували характер порушень та дій вчинених власником, а також те, що порушення законних прав позивача призвели до його душевних страждань, втрати ним нормальних життєвих зав`язків, які полягали у постійному страху залишитись без засобів існування, а також стресі, пов`язаному з неможливістю на самореалізацію суспільно-корисною працею, що очевидно позбавляє позивача стану внутрішньої рівноваги та сенсу соціального буття і завдає почуття незахищеності перед необґрунтованими діями власника.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що порушення права позивача на своєчасну виплату заробітної плати дійсно призвело до її душевних страждань, втрати нею нормальних життєвих зав`язків, які полягали у постійному страху залишитись без засобів існування та стресі, що очевидно позбавляло позивача стану внутрішньої рівноваги та сенсу соціального буття і завдало почуття незахищеності перед необґрунтованими діями Відповідача.
Сам факт порушення законного трудового права позивача свідчить про заподіяння моральних страждань, втрати нею нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у цивільній справі № 362/7161/15-ц, які враховуються судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
З урахуванням розміру заборгованості по заробітній платі, тривалістю невиплати такої заробітної плати, виплатою заробітної плати після подання позову до суду, необхідністю позивача звертатись з вимогами про виплату заробітної плати до відповідача та державних установ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн, що відповідає правилам розумності.
Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума судового збору, пропорційно до задоволених вимог.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2689,04 грн та при збільшені позовних вимог 1005,50 грн, у загальній сумі судовий збір сплачено 3694,54 грн.
Позивачем визначено ціну позову 280614,88 грн, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто середній заробіток у сумі 168614,88 грн, моральну шкоду у розмірі 2000 грн, а всього 170614,88 грн, тобто позов задоволено на 60,8%, відповідно судовий збір підлягає стягненню у розмірі 60,8%, що становить 2246,30 грн (2689,04 грн+1005,50грн)*60,8%.
На підставі ст. ст. 47, 116, 117, 233КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77, 141, 263-265,280 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати,середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Український науково- технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (код ЄДРПОУ 31632138, м. Харків, пр Науки, 9,61166)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 ) суму середнього розрахунку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 168614 (сто шістдесят вісім тисяч шістсот чотирнадцять) грн 88 коп, без утримання обов`язкових податків та зборів, моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) грн, сплачену суму судового збору, пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2246,30 грн, а всього 172861 (сто сімдесят дві тисячі вісімсот шістдесят одна) грн 18 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІПерехідних положеньЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний судміста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ - І.В. Семіряд
