ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року м. Черкаси справа № 925/445/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Атамась І.М. - адвокат;

від відповідача: Ігнатенко В.М. - адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця Мамаєнка Тараса Леонідовича (с. Плоске, Смілянський район, Черкаська область) до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Залевківське" (с. Залевки, Смілянський район, Черкаська область) про стягнення 1 223 030,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача збитків в розмірі 1 223 030,00 грн. за наслідками неправомірного обробітку відповідачем земельних ділянок, що знаходилися в користуванні позивача.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечує повністю та просить відмовити в задоволенні позову за недоведеністю. Також просить застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 21.07.2020 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності, заслухавши доводи і пояснення представників сторін, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

01.03.2007 Мамаєнко Т.Л. уклав договори оренди землі (а.с. 27-50) з фізичними особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

Договори оренди землі укладені терміном на 10 років (п. 8 договорів).

Обов`язки орендодавця визначено у п. 29 Договорів, і до них відносяться, зокрема,:

- передавати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди;

- при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;

- не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою;

Договори оренди землі набирають чинності після підписання сторонами та державної реєстрації (п. 43 Договорів).

Договори оренди землі зареєстровані у Смілянському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 03.04.2007.

Як з`ясовано судом, вказані договори припинили свою дію в квітні 2017 року і позивач не поновив їх дію в установленому порядку.

Договори підписані представниками сторін, скріплені з боку Орендаря відтиском печатки ФОП Мамаєнко Т.Л., хоча договори укладено з Мамаєнко Т.Л. як із фізичною особою.

З приводу походження печатки ФОП Мамаєнко Т.Л. на договорах оренди в справу отримано пояснення від позивача, що він не може вказати точну дату проставлення відтиску печатки (а.с. 193 том 1). Незважаючи на те, що реєстрація позивача як фізичної особи-підприємця відбулася 06.09.2007 (а.с. 197 том 1), а договори оренди укладено 01.03.2007, позивач стверджує, що подальше користування орендованими землями проводилося саме ФОП Мамаєнко Т.Л. Саме позивачем, як ФОП, проводився розрахунок з орендодавцями, сплачувалися податки, подавалася звітність у податкові органи і т.ін., про що суду надано копії документів (а.с. 206-268 том 1).

Згідно чинного законодавства, для ведення діяльності фізичною особою як підприємцем не вимагається виділення для цього окремого майна.

Згідно ч. 2,3 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Згідно ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Враховуючи викладене суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що у даному випадку належним позивачем у спорі може бути лише Мамаєнко Т.Л. як фізична особа, а не як підприємець.

Зі свого боку відповідач не надав суду переконливих доказів, що на момент виникнення спору між сторонами позивач у правовідносинах з оренди земельних ділянок безумовно діяв як фізична особа без статусу підприємця.

Як стверджує Позивач, в листопаді 2016 року на площі 107,82 га він мав намір посіяти озиму пшеницю, зокрема першочергово було засіяно площу в розмірі 12,33 га.

07 листопада 2016 року Відповідачем було переорано посіяні Позивачем 12,33 га та розорано інші земельні ділянки, право оренди за якими зберігалося за Позивачем до квітня 2017 року.

Про незаконні дії з боку Відповідача Позивач повідомив в Смілянський відділ поліції ГУНП в Черкаській області, яким 30.01.2017 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 12017250230000204 за ознаками ст. 356 Кримінального кодексу України, яке 18.04.2017 було об`єднано з кримінальним провадженням № 12017250230000203 за ознаками ч.1 ст. 358 Кримінального кодексу України.

За доводами представників обох сторін в даний час кримінальне провадження розслідуванням, встановленням винної особи та притягненням її до відповідальності не завершено.

Як стало відомо Позивачу, в серпні 2016 року, під час дії договорів оренди земельних ділянок, укладених з ним, Відповідачем було укладено договори оренди земельних ділянок з тими ж громадянами та проведено державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки за відповідачем.

З огляду на протиправність дій з боку Відповідача, Позивач подав до Міністерства юстиції України 26 скарг на незаконність реєстрації права оренди за Відповідачем, які за результатами розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації були задоволені та скасовано всі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Приз Тетяною Анатолівною, а саме:

1. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4390/5 (а.с. 53) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 серпня 2016 року № 31048502, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0236, площею 1,4590 га належить ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 );

2. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4375/5 (а.с. 56) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 серпня 2016 року № 31061357, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0231, площею 1,4591 га належить ОСОБА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 );

3. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4391/5 (а.с. 59) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 серпня 2016 року № 30935950, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0199, площею 1,8440 га належить ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 );

4. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4388/5 (а.с. 62) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 серпня 2016 року № 30950629, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0206, площею 2,1549 га належить ОСОБА_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 );

5. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4401/5 (а.с.67) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 серпня 2016 року № 30951696, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0204, площею 1,7206 га належить ОСОБА_6 );

6. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4402/5 (а.с. 70) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 серпня 2016 року № 30950996, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0205, площею 2,5130 га належить ОСОБА_7 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 );

7. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4399/5 (а.с. 73) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 вересня 2016 року № 31278061, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0201, площею 1,8919 га належить ОСОБА_8 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 );

8. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4378/5 (а.с. 75) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 вересня 2016 року № 31449743, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0267, площею 2,5611 га належить ОСОБА_9 );

9. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4394/5 (а.с. 78) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 серпня 2016 року № 30919917, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0223, площею 1,5024 га належить ОСОБА_10 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 );

10. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4400/5 (а.с 81) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 серпня 2016 року № 30920193, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0222, площею 1,4589 га належить ОСОБА_11 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_8 );

11. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4392/5 (а.с. 84) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 серпня 2016 року № 30930984, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0195, площею 2,1445 га належить ОСОБА_12 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_9 );

12. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4377/5 (а.с. 87) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 вересня 2016 року № 31277529, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0228, площею 1,4590 га належить ОСОБА_13 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_10 );

13. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4404/5 (а.с.90) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 серпня 2016 року № 30957468, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0196, площею 2,5549 га належить ОСОБА_14 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_11 );

14. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4405/5 (а.с. 92) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 серпня 2016 року № 30960788, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0249, площею 2,6069 га належить ОСОБА_14 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_11 );

15. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4403/5 (а.с. 94) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 серпня 2016 року № 30960054, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0215, площею 1,6490 га належить ОСОБА_14 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_11 );

16. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4396/5 (а.с. 99) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 серпня 2016 року № 31092733, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0214, площею 1,6458 га належить ОСОБА_15 );

17. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4393/5 (а.с. 102) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 серпня 2016 року № 30921846, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0242, площею 2,5564 га належить ОСОБА_16 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_12 );

18. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4374/5 (а.с. 105) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 серпня 2016 року № 31062646, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0243, площею 2,3100 га належить ОСОБА_16 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_12 );

19. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4397/5 (а.с. 108) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 серпня 2016 року № 31062197, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0282, площею 2,2500 га належить ОСОБА_16 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_12 );

20. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4387/5 (а.с. 111) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 серпня 2016 року № 30922032, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0244, площею 2,2033 га належить ОСОБА_17 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_13 );

21. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4398/5 (а.с. 114) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 серпня 2016 року № 30920555, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0193, площею 1,4591 га належить ОСОБА_18 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_14 );

22. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4376/5 (а.с. 117) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 серпня 2016 року № 30933766, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0219, площею 1,4590 га належить ОСОБА_19 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_15 );

23. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4395/5 (а.с.120) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 серпня 2016 року № 30931891, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0220, площею 1,4590 га належить ОСОБА_20 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_16 );

24. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4389/5 (а.с. 123) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 серпня 2016 року № 30934408, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0218, площею 1,5753 га належить ОСОБА_21 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_17 );

25. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4379/5 (а.с. 128) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 серпня 2016 року № 30937658, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0257, площею 2,2730 га належить ОСОБА_22 );

26. відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4406/5 (а.с. 130) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 серпня 2016 року № 30962445, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0275, площею 1,7845 га належить ОСОБА_23 ).

Отже даними доказами підтверджується неправомірність реєстрації права оренди земельних ділянок за відповідачем у справі.

Тому, на думку суду, позивач правомірно вважає, що скасування рішень про державну реєстрацію права оренди за Відповідачем та існуючі чинні договори оренди з Позивачем, термін дії яких закінчувався лише в квітні 2017 року, свідчать про неправомірність дій Відповідача в листопаді 2016 року щодо розорювання 49,94 га та пошкодження посівів Позивача на 12,33 га., якщо таке буде доведено.

На запитання суду про те, навіщо позивач обробляв та засівав земельні ділянки на майбутній період 2017 року при тому, що всі договори закінчувалися в квітні 2017 (до збору врожаю), представник позивача вказала, що ФОП Мамаєнко Т.Л. сподівався на продовження дії договорів, що, однак, не відбулося.

Позивач доводить, що при скасуванні реєстрації права оренди земельних ділянок за відповідачем слід вважати, що земельні ділянки без достатніх правових підстав оброблялися Відповідачем. Тому Позивач був позбавлений можливості посіяти, зібрати та реалізувати врожай озимої пшениці, що завдало йому збитків у виді неодержаного доходу та витрат на обробіток землі.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

У главі 24 Земельного кодексу України ст. 156 передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

У ст. 157 Земельного кодексу України визначено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Даним Порядком є затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284 Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Неодержаний дохід (в розумінні Порядку) - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

За твердженням Позивача, внаслідок неправомірних дій Відповідача Позивачу було понесено збитки у вигляді понесених витрат та неодержаного доходу з урожаю 2017 року через неможливість провести посів озимої пшениці під урожай 2017 року на площі 49,94 га (26 земельних ділянок) та пошкодження посівів озимої пшениці на площі 12,33 га, розташованих в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, право оренди за якими існувало у Позивача до квітня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, попередньо, до звернення до суду, позивач звернувся до Смілянської районної державної адміністрації із заявами від 29.08.2017 та від 26.03.2018 (а.с.16, 25-26) в яких просить провести розрахунок матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірного вилучення у позивача земельних ділянок в кількості 54 шт.

У відповідності до положень Постанови КМУ від 19 квітня 1993 р. N 284

"Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури.

За зверненнями позивача Смілянською районною державною адміністрацією складено два акти щодо визначення та відшкодування розміру збитків землекористувачеві, а саме:

- актом комісії з визначення збитків орендарю земельних ділянок ФОП Мамаєнку Т.Л., заподіяних внаслідок пошкодження посівів озимої пшениці на орендованих земельних ділянках в адміністративних межах Сунківської сільської ради, затвердженим розпорядженням Смілянської районної державної адміністрації від 02.02.2017 № 31 (зворотній а.с. 15), яким встановлено, що збитки у формі втраченої вигоди (прибутку, який орендар землі - ФОП Мамаєнко Т.Л. міг би отримати із орендованих земельних ділянок і які він не отримає внаслідок дій СТОВ "Залевківське") спричинені пошкодженням посівів озимої пшениці на земельних ділянках в адміністративних межах Сунківської сільської ради площею 12,33 га з урахуванням витрат на незавершене сільськогосподарське виробництво складають 139 118 грн.;

- актом комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у Смілянському районі від 19 березня 2019 року, затвердженим розпорядженням Смілянської районної державної адміністрації від 26.06.2019 № 101 ( а.с. 18) із змінами, внесеними розпорядженням Смілянської районної державної адміністрації від 24.03.2020 № 66 встановлено, що на 26 земельних ділянках Мамаєнко Т.Л. не зміг провести посів озимої пшениці під урожай 2017 року, а відповідно, не зміг отримати дохід у розмірі 1 083 912 грн.

Враховуючи вказані акти, за розрахунком позивача загальний розмір збитків, завданих Відповідачем Позивачу, становить 1 223 030,00 грн., які він просить стягнути примусово з відповідача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (яка регулює питання відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність (протиправні дії, збитки, прямий причинний зв`язок між діями та шкодою, вина заподіювача у виникненні збитків чи шкоди) утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. При відсутності хоча б одного із елементів відповідальність за завдану шкоду не настає.

В абз.2 п.1 роз`яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди" ( від 01.04.1994 року № 02-5/215, викладене в новій редакції на підставі рекомендацій президії ВГСУ від 29.12.2007 року № 04-5/239) зазначено: "Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України)".

Між сторонами у справі не існує договірних відносин та порушених відповідачем господарських зобов`язань, які з них випливають.

Позивач за заявленим позовом просить стягнути саме завдану позадоговірну шкоду в сумі 1 223 030,00 грн., до якої входить 139 118,00 грн. вартості пошкоджених посівів озимої пшениці і витрат на незавершене сільськогосподарське виробництво та 1083912,00 грн. неотриманого доходу з майбутнього врожаю (фактично упущена вигода).

Упущена вигода характеризується як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ст. 22 ЦК України).

Як вказано у п. 3.7. Постанови Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

Постановою КМУ від 19 квітня 1993 р. N 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" передбачено, що відшкодуванню підлягають також інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Позивач не надав у справу доказів укладення ним договорів на реалізацію озимої пшениці з вказаною ціною продажу та обсягами продажу для визначення, який дохід позивач міг реально одержати в результаті вирощування та збору врожаю озимої пшениці, якби відповідач не порушив його права.

Згідно положень ч.ч.1,2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Позивач оцінює дії відповідача, зокрема, як самовільне захоплення земельних ділянок, здійснення ним незаконної господарської діяльності по обробітку землі, вирощуванню та збору врожаю на орендованих у законний спосіб позивачем земельних ділянках.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка відповідно до п. 4 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року, обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття (пп.25-2); розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок (пп.25-8); вживає відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам (пп.25-10).

Таким чином, Держгеокадастр є єдиним в Україні органом виконавчої влади, який уповноважений на виявлення та обстеження самовільно зайнятих земельних ділянок, на розрахунок розміру шкоди, заподіяної таким зайняттям, та вжиття заходів щодо повернення відповідних земель власникам (користувачам).

Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

У пункті 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", роз`яснено, що підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовуються без належних правових підстав можуть лише акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з умовою усунення порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки.

Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

У відзиві на позов відповідач заперечував позовні вимоги та зазначав, зокрема, що позивач не вправі ставити питання про відшкодування йому збитків, оскільки саме фізична особа, а не ФОП Мамаєнко Т.Л. є суб`єктом відносин з оренди земельних ділянок. До договорів оренди зміни щодо статусу сторони Орендаря-позивача не вносилися, права оренди земельних ділянок за ФОП Мамаєнко Т.Л. не реєструвалися. Ці заперечення суд відхилив, про що вже вказано у даному судовому рішенні.

Суд погоджується із запереченням відповідача про те, що у справі немає акту обстеження орендованих позивачем земельних ділянок, які неправомірно захопив відповідач, з боку ГУ Держгеокадастру, як уповноваженого органу у сфері контролю земельних відносин та доказів притягнення керівника відповідача до відповідальності за такі дії.

У відповідності до положень ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України. Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

За визначенням з цього Закону, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Наказом Держслужби з питань геодезії, картографії та кадастру від 27 грудня 2016 року N 353 затверджено "Про організаційні заходи із здійснення функцій державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів територіальними органами Держгеокадастру" затверджено АКТ перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки та АКТ обстеження земельної ділянки з метою забезпечення здійснення функцій державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

При цьому до перевірки повинен залучатися керівник юридичної особи, що перевіряється, складається план-схема земельної ділянки, на якій виявлено порушення.

Таких актів стосовно відповідача не складено.

В справі відсутні також і докази пошкодження відповідачем посівів озимої пшениці позивача, з яких би можна було достовірно встановити характер та обсяг такого пошкодження, їх вплив на подальшу можливість розвитку рослин.

Акт обслідування самовільно зайнятої земельної ділянки від 22.03.2017 (а.с. 191 том 1) складено без участі представників відповідача, склад комісії ніким не затверджено, на виконання якого нормативного документу створено комісію з тексту Акту не відомо. В акті містяться відомості про те, що зі слів агронома та механізатора від позивача внесено відомості про те, що поля переорані за вказівкою директора СТОВ "Залевківське". Комісія 22.03.2017 визначила оглядом та розкопками поля, що посів пшениці сорту Мулан відбувся 22-23 жовтня 2016 року, при тому що позивач дату порушення свого права визначає 07.11.2016 року, про що неодноразово судом було запитано представника позивача і нею це підтверджено в засіданні та вказано у позовній заяві.

При цьому в справу позивачем не подано доказів про придбання ним чи відповідачем пшениці саме сорту Мулан. Тому особа, яка провела посів цієї пшениці, не встановлена взагалі. Позивач надав у справу копію сертифіката на насіння пшениці сорту Мулан (а.с. 190 том 1), а накладну № 121 від 11.10.2016 на насіння пшениці посівної без вказівки сорту (а.с. 183), а тому не доведено, що мова в цих документах йде про одне і те ж саме зерно.

В справу з боку позивача не подано розрахунків, який обсяг пшениці слід витрати на посів полів, орендованих позивачем і чи придбано ним та внесено в грунт саме такий обсяг пшениці.

Отже суд погоджується із доводами відповідача, що Смілянська РДА за наявними у справі Актами визначила розмір завданих позивачу збитків без встановлення належними і допустими доказами факту незаконного використання відповідачем земельних ділянок позивача та понесених ним витрат і збитків.

На запитання суду представник позивача пояснила, що у ФОП Мамаєнка Т.Л. не збереглися додатки до заяви, які подані для складення акта комісії від 02.02.2017 року (а.с. 15), який затверджено розпорядженням Смілянської РДА від 02.02.2017 № 31.

Тому суд вважає не підтвердженою достовірність даних, на яких проведено розрахунки збитків позивача за вказаним актом - відсутні первинні документи на підтвердження проведення робіт з дискування на всіх площах (позивач подав у справу копії договору № 16/1 від 20.10.2016 на дискування та акт виконаних робіт до нього лише на 15га обробленої площі - а.с. 186,188 том 1), придбання посівного матеріалу, добрив, витрати палива та інші витрати на посів пшениці, внесення добрив, вивезення посівного матеріалу, на чому базуються розрахунки по акту.

Щодо відношення відповідача до переорювання орендованих позивачем земельних ділянок, то ці відомості за змістом Акту внесені до нього ніби то зі слів позивача та керівника відповідача, про що відсутні будь-які первинні докази у вигляді заяв, актів та письмових пояснень цих осіб.

В другому акті комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у Смілянському районі від 19.03.2019, затвердженого розпорядженням Смілянської РДА від 26.06.2019 № 101 (а.с. 18 том 1) взагалі відсутній навіть опис порушення, вчиненого відповідачем, докази на його підтвердження, за наслідками чого розраховані збитки позивача.

В кінці акту вказано, що розрахунок збитків проведено за фактом неможливості Мамаєнком Т.Л. провести посів озимої пшениці під урожай 2018 року і тому він не зміг отримати дохід в розмірі 1083912,00 грн. (цей запис виправлено на вказівку про 2017 рік розпорядженням Смілянської РДА від 24.03.2020 № 66 (а.с. 23 том 1).

Отже, вказані акти комісії не доводять належним чином обставини порушення прав позивача саме діями відповідача, а розрахунки збитків у цих актах не підтверджені належними первинними документами, за якими їх можливо перевірити.

Відповідач клопотанням від 12.06.2020 (а.с. 155 том 1) просить застосувати до позовних вимог про стягнення збитків позовну давність та відмовити з цих підстав у позові.

З даного питання судом встановлено наступне:

У відповідності до положень ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і чинним законодавством не передбачено скороченого строку позовної давності для стягнення збитків (шкоди) у виниклих між сторонами відносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач не доводить наявність обставин, з якими пов`язано переривання чи зупинення перебігу строків позовної давності.

У відповідності до ст. 267 ГПК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, якщо порушення права не буде встановлено, то суд відмовляє у позові саме з цієї підстави без застосування строку позовної давності. Якщо порушене право буде доведено, а строк позовної давності пропущено з поважної причини, порушене право підлягає захисту.

Відповідач зазначив, що з позовної заяви вбачається, що Позивачу достеменно було відомо, що порушення його права мало місце саме 07 листопада 2016 року. Отже, з цього моменту розпочинається перебіг строку позовної давності, а тому на день звернення з позовом до суду (09.04.2020 - штамп поштового відправлення позову на конверті (а.с. 133 том 1) строк, у межах якого Позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу сплив.

Позивач подав клопотання від 03.07.2020 (а.с. 173 том 1) і просить вважати поважними причини пропуску строку позовної давності з огляду на такі обставини:

- розмір збитків для їх відшкодування у даному випадку має бути оформлено актами комісій, що створюються Київською, Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

- Акти комісій, які підтверджують розмір збитків, заявлених до стягнення, складені в 2017 та 2019 роках, однак відповідач оскаржував дії Смілянської РДА щодо складання акту від 02.02.2017 і остаточним рішенням Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 703/1224/17 постанови Черкаського окружного адміністративного суду і Київського апеляційного адміністративного суду були скасовані із закриттям провадження у справи. Позивач вважає, що таким чином акт комісії з визначення збитків орендарю від 02.02.2017 вступив в силу лише в листопаді 2017.

- до Акту комісії з визначення та відшкодування збитків від 19.03.2019 були внесені зміни розпорядженням Смілянської РДА від 24.03.2020 № 66 (а.с. 23 том 1).

Спираючись на ці обставини позивач вважає, що кінцевий розмірі збитків позивача було встановлено лише в березні 2020, що, на думку позивача, є доказом поважності причин пропуску строків позовної давності із зверненням до суду.

Суд не погоджується із цими доводами з огляду на таке:

Якщо в обґрунтування позову позивач спирається на Акти комісії з визначення та відшкодування збитків, складені органами місцевої влади в установленому порядку, то маючи в наявності Акти від 02.02.2017 та від 19.03.2019 (затверджений 26.06.2019), у позивача не було ніяких об`єктивних перешкод в межах строку позовної давності (до листопада 2019 року) звертатися з цими доказами до суду, незважаючи на те, що перший акт оскаржувався відповідачем у справі № 703/1224/17 до Черкаського окружного адміністративного суду. Провадження у господарському спорі могло бути в такому випадку зупинено до часу остаточного вирішення спору у адміністративному позові.

Суд при цьому також вказує, що ніякі судові провадження, які мають відношення до орендованих позивачем земельних ділянок та збору ним доказів для пред`явлення позову до відповідача, не є об`єктивною перешкодою для звернення до суду у справі № 925/445/20, оскільки за необхідності провадження у даній справі могло б бути зупинено до розгляду іншої справи за наявності підстав для цього.

Також, якщо б позивач звернувся до суду про стягнення збитків лише в

сумі, яка підтверджена Актом від 02.02.2017 і очікував внесення змін до Акту від 19.03.2019 для подання його до суду та збільшення позовних вимог, чи пред`явлення нового позову, то це було б підставою для переривання позовної давності, що є обставиною на користь позивача.

Так, за правилами ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається.... якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Поважність причин пропуску строку позовної давності за своїм правовим змістом пов`язується лише із об`єктивними перешкодами, які виникають поза волею позивача і на які він не має впливу.

Таких обставин позивачем не наведено та судом за матеріалами справи не встановлено.

Отже строк позовної давності для звернення до суду із позовом у даній справі позивачем пропущено без поважних причин.

Однак за сукупністю обставин у справі суд вважає, що позивач не довів порушення його прав неправомірними діями відповідача, не доказав достовірність та підтвердження виникнення збитків, оскільки суду не доведено належними та достовірними доказами, що пошкодження посівів, неможливість провести посів озимої пшениці під урожай 2017 року на площі 49,94 га (26 земельних ділянок) та пошкодження посівів озимої пшениці на площі 12,33 га, розташованих в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, право оренди за якими існувало у Позивача до квітня 2017 року, виникли саме через незаконні дії відповідача.

Крім того суд враховує також і обставину, що якщо договори оренди землі із Мамаєнко Т.Л. закінчилися в квітні 2017 року і не були продовженими, то засівання цих ділянок для врожаю 2017 року було для позивача ризиком його господарської діяльності. У такому разі збір ним врожаю у кінці 2017 року був би умовно законним, оскільки вже порушував би права іншого користувача земельними ділянками. Тому за таких обставин суд не погоджується, що упущена вигода у вигляді доходу з майбутнього врожаю 2017 року у позивача є гарантованою та безумовно доведеною.

Контролюючими органами (зокрема ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) в листопаді 2016 року не було складено акту про незаконні дії відповідача на орендованих позивачем земельних ділянках, винні особи до відповідальності не притягувалися. Письмові докази про визнання факту розорювання та посіву земельних ділянок позивача з боку керівництва відповідача в справу не подано.

Позивачем не доведено і всіх складових цивільного правопорушення -- шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, позивач не довів правомірності підстав позовних вимог, а тому у позові слід відмовити за недоведеністю позову, а не через пропуск строку позовної давності.

Відповідачем подано суду клопотання про стягнення з позивача витрат на послуги адвоката в розмірі 20000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Разом з відзивом на позов представником відповідача був поданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (а.с. 154).

На підтвердження фактичного понесення заявлених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 25/05/20-2 від 25.05.2020, копію рахунку № 1 від 16.07.2020 на суму 20 000,00 грн., копію платіжного доручення № 1168 від 16.07.2020, та розрахунок до Договору про надання правової допомоги від 16.07.2020, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 358 від 12.12.2009 на ОСОБА_24 (а.с. 162) та ордер серія ЧК №124815 від 25.05.2020.

У відповідності до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення не співмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач не подавав клопотання про зменшення суми витрат позивача на професійну правничу допомогу як неспівмірних, а тому такі витрати стягуються із відповідача повністю в сумі 20 000,00 грн. Всі витрати є пов`язаними із розглядом справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі відмови в задоволенні позову на позивача.

На підставі ст. 129 ГПК України при відмові в позові судові витрати по сплаченому судовому збору покладаються на позивача. Крім того з позивача на користь відповідача слід стягнути 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Мамаєнка Тараса Леонідовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_18 , АДРЕСА_1 ) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Залевківське" (ідентифікаційний код 35556344, с. Залевки, Смілянський район, Черкаська область, пров. Щорса, 8-В) -- 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 05 серпня 2020

Суддя Н.М. Спаських