ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1214/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., при секретарі судового засідання Рибці Ю. Е. розглянувши справу № 916/1214/20:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Колос" (67640, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Градениці, вул. Леніна, 87);
Відповідач: Відкрите акціонерне товариство „Октябрьский" (67761, Одеська обл., Білгород-Дністровський, с. Олексіївка);
про стягнення 62550,05 грн.
з підстав неналежного виконання договору
Представники сторін не з`явились.
СУТЬ СПОРУ: 04.05.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Колос" (далі - Позивач), звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Октябрьский" (далі - Відповідач) про стягнення 62550,05 грн. збитків.
27.05.2020 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, суд відкрив провадження по справі, ухвалив, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін, встановив відповідачу строк для надання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження по справі.
26.06.2020 року позивач надав суду додаткові пояснення по суті заявлених вимог.
30.06.2020 року суд отримав відзив на позов, яким Відповідач позовні вимоги не визнав.
Позивач неодноразово звертався до суду із заявами про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантином.
Останньою заявою (вх.№20677/20 від 05.08.2020р.) позивач просив черговий раз відкласти розгляд справи, призначений на 05.08.2020р. о 10.40.
Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи і вважає можливим вирішити спір за наявними матеріалами, з огляду на наступне.
Так, з 1 серпня 2020р. набувала чинності Постанова Кабінету Міністрів від 22 липня 2020 р. №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою адаптивний карантин в Україні продовжений до 31 серпня 2020 року. Залежно від епідеміологічної ситуації всі регіони підлягали поділу на декілька зон: зелену, жовту, помаранчеву і червону за рівнем епідемічної небезпеки поширення COVID-19.
Зелена зона передбачає: перебування у громадських будівлях в масках або респіраторах; проведення масових заходів: не більше 1 людини на 5 квадратних метрів; кінотеатри із заповненістю на 50%; перевезення пасажирів тільки в межах сидячих місць.
Центральна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій розподілила регіони України за рівнем поширення Covid-19. Визначено чотири рівні епідемічної небезпеки - зелений, жовтий, помаранчевий та червоний.
Наразі в Одеській області визначено зелений рівень епідемічної небезпеки.
Тобто, в Одеській області відсутні обмеження, які б унеможливлювали присутності позивача у судовому засіданні.
Крім того, відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України - якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 16.07.2020 року по справі № 924/369/19, за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України - одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
За огляду на викладене, та враховуючи, що позов було подано до суду на початку травня 2020 року, з метою дотримання принципу розумності строку розгляду спору - суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
В С Т А Н О В И В:
01.09.2019 року між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 04-01/09/19, за умовами якого Позивач зобов`язувався передати у власність Відповідачу виноград білих та червоних технічних сортів. Згідно п. 2 цього договору розгорнутий асортимент, кількість та якісні показники Товару визначаються Сторонами в видаткових накладних або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.
Всього в рамках цього договору Позивачем було поставлено Відповідачу винограду згідно видаткових накладних № РН-0000093 від 02.09.2019 року, № РН-0000101 від 05.09.2019 року, № 0000102 від 06.09.2019 року, № 0000103 від 10.09.2019 року, № 0000104 від 11.09.2019 року, № РН-0000112 від 13.09.2019 року, № 0000113 від 15.09.2019 року
Як вказує Позивач, при підписанні видаткової накладної № РН-0000114 від 17.09.2019 року щодо поставки винограду сорту «Ркацітелі» в кількості 12,510 тон на суму 62550,05 грн. посадові особи ВАТ «Октябрьский» заявили, що вказану накладну вони підписувати не будуть, виноград згідно цієї накладної вони не отримували.
Позов ґрунтується на тому, що посадові особи ВАТ «Октябрський» відмовились приймати товар, а після того, як він фактично зіпсувався та став непригодний для використання відправили машину з виноградом з території винзаводу. Наслідком цього стало те, що вантаж винограду остаточно зіпсувався та був викинутий на смітник.
Так, Позивач вказує, що водій ОСОБА_1 17.09.2019 року приблизно о 12:00 годині прибув в смт. Лиманське для завантаження автомобіля виноградом ТОВ «Колос» для ВАТ «Октябрьський». Завантаження було закінчено близько 16:00 цього ж дня. Після цього він вирушив до винзаводу в с.Олексіївка, куди прибув близько 18:00 17.09.2019 року. Коли він заїхав на завод, то його поставили в чергу, оскільки в цей день підприємство приймало лише власний виноград. Коли стемніло, то йому повідомили, що сьогодні виноград приймати не будуть, та для того, щоб товар не псувався виноград посипали сіркою (близько 4-5 кг). Орієнтовно в 24:00 17.09.2019 року виноградний сік почав текти з-під бортів автомобіля. Після цього працівники заводу перегнали автомобіль до приймального бункеру, в який сік стікав приблизно до 08:00 18.09.2019 року.
Після цього працівники заводу повідомили водія про те, що необхідно з`їхати з приймального бункеру, що він й зробив. Близько 16:00 години працівники заводу повідомили ОСОБА_1 , що вигружати виноград на заводі не будуть та сказали їхати до винзаводу, що розташований в м.Сарата. Близько 18:00 години водій прибув до вказаного винзаводу, де пройшов зважування, яке показало, що близько 1,5 тон винограду стікло минулого дня до приймального бункеру винзаводу в с.Олексіївка.
Приблизно о 22:00 годині цього ж дня водія повідомили, що виноград не будуть приймати й на цьому винзаводі.
До 13:00 години 19.09.2019 року водій простояв на стоянці в с. Миколаївка-Новоросійська, оскільки не знав, що робити з виноградом, який на той час вже остаточно зіпсувася. Після цього виноград водій викинув на смітник, оскільки інших варіантів у нього не було.
Так, сума, що заявлена в позові дорівнює сумі поставленого позивачем та не прийнятого відповідачем винограду (який внаслідок цього зіпсувався та був знищений) згідно видаткової накладної № РН-0000114 від 17.09.2019 року, а саме: 12,510 тон винограду сорту «Ркацітелі» * 5000,00 грн. (ціна за 1 тону) = 62550,05 грн. Ціна за 1 тону винограду визначена п.4.1 п. 4 Договору поставки № 04- 01/09/19 та складає 4166,67 грн. + ПДВ 20 % - 5000,00 грн.
Тому, посилаючись на ст. 22, 610, 611, 623 ЦК України та ст. 224, 225 ГК України, Позивач просить суд стягнути з Відповідача: 62550,05 грн. збитків.
Відповідач не погодившись із позовом, зазначив, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заявлених позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами пояснення суд дійшов висновку, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного:
Позивач обґрунтовує позовні вимоги, посилаючись на той факт, що відповідачем не виконанні зобов`язання з договором № 04-01/09/19 від 01.09.2019 року щодо прийняття поставленого ним винограду сорту «Ркацителі» у кількості 12510 кг за видатковою накладною № PH -0000114 від 17.09.2019 року чим було спричинені збитки у сумі 62550,50 грн. що дорівнює сумі поставленого позивачем та не прийнятого відповідачем винограду.
На підтвердження своїх вимог позивач посилається на: товаро-транспортну накладну № 12ААЗ N° 73166 від 17.09.2019 року з підписом водія ОСОБА_1 який отримав виноград "Ркацателі" у кількості 12 510 кг.. При цьому, Позивач не заперечує щодо відсутності підписів на видатковій накладній та товаро-транспортній накладній підписів представників Відповідача.
Позивач також надав суду заяву про вчинення злочину від 27.09.2019 року, яку він направив до Біляївського ВП ГУНП в Одеської області. Як стверджує позивач, інформацію про обставини отримання та перевезення 17.09.2019 року винограду йому усно повідомила посадова особа Біляївського ВП ГУНП в Одеської області.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Зобов`язання це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Згідно п.1.ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні бухгалтерські документи і тільки ці документи можуть підвердити подію господарської операції, з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України.
Згідно пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платникі податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів спадкування та/або податкових зобов`язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленнням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Так, дослідивши Реєстр виданих та отриманих податкових накладних Відповідача (а.с. 73-84) та Додатку 5 в період з 02.09.2019 року по 30.09.2019 року видаткова накладна № PH 0000114 від 17.09.2019 року у бухгалтерської документації відповідача відсутня.
Згідно п.1 Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованих в МЮ України 20.02.1998 р. № 128/2568 товаро транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно до п.11.1 цих Правил у ТТН повинна бути наступна інформація: назва документа, дата і місце його складання, найменування перевізника, замовника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, автомобіль марка, модель тип, реєстраційний номер, причіп, пункти відвантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища, підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. За п. 11.6 Правил перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий-передається водієм вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику. Відповідно до п. 8.6 Правил відвантаження і розвантаження вважається закінченим після надання водієві належним чином оформленої ТТН.
Суд враховує, що відповідно до договору п.п. 2.4.,.2.6 від 20.03.2019 року про надання послуг з перевезення вантажу автотранспортом №20/03/19 укладеного відповідачем з ФОП Андроником С.І. ІПН НОМЕР_1 (а.с. 88-91) на підтвердження факту перевезення вантажу перевізник надає замовнику (вантажоотримувачу) певні документи, в тому числі ТТН. В разі нестачі, втрати, псування вантажу перевізник зобов`язаний негайно, але не пізніше одної години повідомити про це Замовника та вчинити всі дії щодо документального фіксування цих обставин.
В той же час, матеріали справи не місять доказів, що перевізник не передавав товаро-транспортну накладну № 12ААЗ № 73166 від 17.09.2019 року відповідачу та не включав цю перевозку до розрахунків з відповідачем, що підтвердив, своїм листом.
Крім того, не місять матеріали справи і доказів, що від вантажовідправника надходили претензій щодо питань перевезення вказаного вантажу, в строки передбачені ст. 315 ГК України.
За таких обставин, для підтвердження здійснення господарської операції недостатньо копії товаро транспортної накладної серії 12 ААЗ № 723166 від 17.09.2019 року підписаної лише водієм та відвантажовідправником. За відсутністю підпису на ТТН вантажоотримувача цей документ не відповідає визначенню первинного документа у розумінні норм чинного законодавства, а тому не приймається судом в якості належного та допустимого доказу по справі на підтвердження здійснення господарської операції - поставки виноград "Ркацителі" у кількості 12 510 кг Позивачем Відповідачу.
Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.
Частинами 1 і 2 ст. 623 ЦК України передбачено, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
Отже, умовами за яких на боржника покладається обов`язок відшкодувати збитки є встановлення факту порушення зобов`язання та наявності його вини, і прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та завданими збитками. При чому, обставини щодо порушення зобов`язання боржником та наявності його вини і прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та завданими збитками і їх розмір доводяться кредитором.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з предмету та підстав позовних вимог, позивач мав довести належними доказами обставини на які він посилається у своїй позовній заяві. Зокрема, докази відмови відповідача від виконання зобов`язання прийняти виноград, докази того, що виноград внаслідок такої відмови став непридатний до використання, докази утилізації та списання зіпсованого винограду тощо.
Судом відхилено клопотання позивача про витребування у Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області матеріалів за наслідками розгляду заяви про вчинення кримінального злочину, оскільки вказані матеріали не мають преюдиційного значення для вирішення спору господарським судом. А докази, у вигляді заяви свідка, позивач мав можливість надати до суду в порядку ст.с.87,88 ГПК України чого зроблено не було.
Як зазначалось вище, в даному випадку, позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту порушення відповідачем свого зобов`язання перед позивачем в частині прийняття від останнього винограду, що мало наслідком завдання збитків.
На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням судових витрат на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.
Повний текст складено 06 серпня 2020 р.
Суддя О.А. Демешин
