ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
_____________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
05.08.2020 Справа № 905/934/20 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Строй» (вул. Кабельників, буд.138-А, м. Бердянськ, Запорізька обл., 71101, код ЄДРПОУ 40473265)
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Холдінг» (вул. Стадіонна, буд. 46, м. Гірник, м. Селидове, Донецька обл., 85487, код ЄДРПОУ 41368139)
простягнення коштів у розмірі 193912,75 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Предмет та підстави спору.
На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Строй» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Холдінг» про стягнення коштів у розмірі 193912,75 грн, у тому числі 158102,50 грн - основної заборгованості, 35810,25 грн штрафні санкції.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем не виконані грошові зобов`язання за договором поставки товару №12/0320Е від 10.03.2020.
На виконання умов договору, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Строй» здійснив поставку товару на суму 358102,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №25 від 03.04.2020 на суму 358102,50 грн та актом приймання-передачі №030401 від 03.04.2020 на суму 358102,50 грн, а відповідачем не виконано зобов`язання з оплати вартості отриманого товару у повному обсязі.
Заперечення учасників процесу.
24.07.2020, через канцелярію Господарського суду Донецької області, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Холдінг» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 19.07.2020 (вх. №13714/20).
У відзиві на позовну заяву, відповідач визнав укладання між сторонами договору №12/0320Е від 10.03.2020 на поставку вугільної продукції марки Г (Г2) 0-200 у кількості 375,56 тон на загальну суму 356782,00 грн. Зазначив, що ним були здійснені платежі на користь позивача на загальну суму 240000,00 грн, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень №№ 39 та 41 від 16.04.2020 та № 46 від 19.05.2020, у зв`язку з чим сума основної заборгованості складає 116782,00 грн. Просив суд поновити строк на подання відзиву посилаючись на обмеження, які запроваджені у зв`язку із карантинними заходами; звільнити відповідача від сплати неустойки або зменшити її розмір з урахуванням принципів справедливості та розумності.
30.07.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Строй», через канцелярію Господарського суду Донецької області, надійшла відповідь на відзив №116/2020 від 27.07.2020 (вх. №14093/20).
У відповіді на відзив, позивач підтверджує сплату відповідачем 19.05.2020 частини заборгованості у розмірі 40000,00 грн та зауважує, що відповідачем зазначена невірна суму залишкової заборгованості. На думку позивача, остаточна сума основної заборгованості складає 118102,50 грн.
31.07.2020, на електронну пошту суду, від відповідача надійшли доповнення та уточнення до відзиву б/н від 31.07.2020 (вх. №04-18/3276), у яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Холдінг», посилаючись на помилковість зазначення ним суми заборгованості у відзиві на позов, тобто 116782,00 грн, визнав наявність основної заборгованості у розмірі 118102,50 грн та повторно просив суд звільнити відповідача від сплати неустойки або зменшити її розмір з урахуванням принципів справедливості та розумності.
Хід розгляду справи та процесуальні дії.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.06.2020 позовну заяву №88/2020 від 14.05.2020 (вх. №9188/20 від 19.05.2020) прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Від позивача 04.08.2020 до суду надійшла заява, в якій останній просить суд: притягнути до адміністративної відповідальності за надання неправдивої інформації за ч.2 статті 212-3 КУпАП посадову особу-директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Холдінг» О.Р. Федорук; визнати директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Холдінг» О.Р. Федорук у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212-3 КУпАП та винести постанову про адміністративне стягнення з нього у вигляді штрафу.
Наведена заява обгрунтована тим, що відповідач у відзиві на позов, навів недостовірну інформацію стосовно суми поставки мінерального палива (вугілля), кокс, що поставлене за Договором №12/0320Е від 10.03.2020 та специфікацією від 03.04.2020, зокрема, наголосив, що поставка здійснена на суму 356782,00 грн, замість 358102,50 грн, не врахувавши суму природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто, тобто надав недостовірну інформацію. За таких обставин, позивач вважає, що відповідача слід притягнути до відповідальності на підставі ч. 2 ст. ст. 212-3 КУпАП за порушення норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації, -тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Господарського процесуального кодексу України), а також відповідних процесуальних кодексів.
Господарський суд здійснює судочинство на підставі Господарського процесуального кодексу України. Підстави притягнення чітко встановлені ч. 4 ст. 200 Господарського процесуального кодексу України та ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та не підлягають розширеному тлумаченню.
Позивач просить притягнути директора відповідача за порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації». Цим Законом визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Таким чином, інформація викладена відповідачем у відзиві на позовну заяву в межах справи не підпадає під дію та мету Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Слід зазначити те, що відповідачем подані доповнення до відзиву, в яких останній вказав на помилковість зазначення ним суми заборгованості у відзиві на позов.
Таким чином, директор відповідача, до прийняття рішення у справі, подав письмові пояснення щодо суми боргу та вжиті ним арифметичні помилки під час готування відзиву на позов.
З урахуванням наведеного, суд залишає без розгляду заяву позивача від 04.08.2020.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
ВСТАНОВИВ:
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.
10 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Строй» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Холдінг» (відповідач, покупець) підписаний договір поставки №10/0320Е (далі - договір).
Постачальник зобов`язується виробляти (за наявних можливостей/потужностей (доставляти у деяких випадках), поставляти, встановлювати, налагоджувати, випробовувати та вчиняти інші дії (у виключних випадках) і передавати у власність Покупця Товар вказаний в Специфікаціях до даного Договору, які є (будуть) його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується приймати вищевказаний Товар, у випадку його відповідності за всіма параметрами замовленому і своєчасно оплачувати його (п. 1.1. договору).
Вартість Товару становить: ціну визначену Сторонами у Специфікації(ях) за кожний окремий замовлений вид Товару, який також буде визначатися Специфікацією(ями), по кожному виду (найменуванню, маркуванню, характеристиці, іншому пов`язаному) окремо (п. 1.2. договору).
Сума Договору буде складатись із сум всіх вкладених Специфікацій до цього Договору та становитеме остаточну суму, після закінчення терміну дії (припинення) або розірвання даного Договору. Дана сума може змінюватися за домовленістю Сторін у випадках обумовлених нормами чинного законодавства, держави Україна (приклад: у випадку розірвання повністю або частково Специфікації чи відмова від неї у односторонньому порядку чи за згодою Сторін, згідно з Законом та т. і.) (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість товару за ним становить суму вартості товару за усіма розрахунковими накладними.
Оплата проводиться у безготівковому порядку в національній грошовій одиниці держави Україна (грошовий знак) - гривня/UAH, на підставі виставленого до сплати Постачальником покупцю рахунка на умовах визначених у кожній Специфікації до Договору окремо (п. 2.2. договору).
Датою оплати вважається дата зарахування (надходження до банківського рахунку Постачальника) коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, визначений у Договорі, виставленому рахунку до сплати, листі, з вказаним рахунком для розрахунків, адресованому Покупцю (п. 2.3. договору).
Датою передачі Товару є дата, підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних (та/або інших документів підтверджуючих факт приймання-передачі) (п. 3.4. договору).
За затримку оплати замовленої партії Товару, обумовленої Специфікацією(ями) Покупець на вимогу Постачальника, сплачує Постачальникові штраф у розмірі 10 % (десять відсотків) від суми вартості замовленого Товару, за всією Специфікацією в цілому (п. 5.1. договору).
Відповідно до п. 5.3 договору затримкою оплати, несвоєчасним постачанням, в даному Договорі вважається прострочення більше ніж на 1 хв. (одну хвилину), виконання зобов`язання, щодо оплати або поставки, граничний термін виконання якого настав і обумовлений Сторонами у Специфікації(ях).
Договір №12/0320Е від 10.03.2020 набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 (п. 8.1. договору).
На виконання умов договору, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Строй» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Холдінг» складено специфікацію № 3 від 03.04.2020.
Відповідно до специфікації сторонами було погоджено поставку товару «Вугілля марки Г (Г2) 0-200» у кількості 376,95 тон за ціною 950,00 грн за 1 тону, на загальну суму 358102,50 грн без ПДВ, термін поставки встановлено квітень 2020 року, умова оплати: з відстрочкою платежу з дати відвантаження до 4 банківських днів включно.
Договір №12/0320Е від 10.03.2020 та специфікація № 3 від 03.04.2020 підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, без зауважень та заперечень.
На виконання умов договору, 03.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Строй» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Холдінг» підписаний акт прийому-передачі товару, у якому сторони зазначили: «…ми, що нижче підписалися, представник Покупця Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Холдінг» Директор Федорук О.Р., з одного боку, і представник Постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Строй» Директор Ткаченко Ю.Г., з іншого боку, склали цей акт про те, що: відповідно до умов Договору поставки №12/0320Е від 10.03.2020 Постачальник передав, а Покупець прийняв Товар у кількості та за ціною: «Вугілля марки Г (Г2) 0-200» у кількості 376,95 тон за ціною 950,00 грн за 1 тону, на загальну суму 358102,50 грн без ПДВ. Товар передається у власність Покупцеві у повному обсязі, належній кількості, якості та у строки від Договору поставки №12/0320Е від 10.03.2020р. Покупець не має претензій щодо кількості, якості та строків поставки товару…»
Позивачем до суду подані копії первинних бухгалтерських документів, а саме: рахунок на оплату №31 від 03.04.2020 на загальну суму 358102,50 грн без ПДВ; видаткову накладну №25 від 03.04.2020 на загальну суму 358102,50 грн без ПДВ; платіжні доручення № 39 від 16.04.2020 на суму 100000,00 грн та №41 від 16.04.2020 на суму 100000,00 грн; картку рахунку №361 за період з 03.04.2020 по 14.05.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Строй».
За таких обставин, останній день виконання грошових зобов`язань з урахування відстрочки платежу становить 09.04.2020.
Проте, доказів виконання відповідачем грошових зобов`язань у строк встановлений договором, матеріали справи не містять.
14.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Строй» звернулось до відповідача з вимогою №72/2020, щодо погашення заборгованості яка утворилася станом на 14 квітня 2020 року в сумі 358102,50 грн без ПДВ.
Відповідачем частково виконані грошові зобов`язання за договором та сплачено вартість отриманих товарів у розмірі 240000,00 грн без ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах судової справи. Відповідач перерахував кошти відповідно до платіжних доручень №№ 39 та 41 від 16.04.2020 та № 46 від 19.05.2020. Суму у розмірі 40000,00 грн. відповідач перерахував, 19.05.2020 на користь позивача після звернення останнього до суду (14.05.2020).
29.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Строй» повторно звернулось до відповідача з претензією №78/2020, зокрема, щодо погашення заборгованості яка існувала станом на 29 квітня 2020 року в сумі 193912,75 грн.
В якості доказів направлення претензії позивачем надано фіскальний чек, який містить посилання на поштове відправлення №7110101755342, отримувачем якого визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Холдінг».
Відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження повного виконання грошових зобов`язань за договором №12/0320Е від 10.03.2020 та відповіді на претензію не надав.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що на момент ухвалення судового рішення, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Холдінг» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Строй» за договором №12/0320Е від 10.03.2020 складає 118102,50 грн.
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду.
Оцінивши зміст правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
Судом встановлено, що зобов`язання за укладеним договором позивач виконав належним чином та поставив відповідачу продукцію у повному обсязі.
Відповідач повинен був протягом 4 банківських днів з дати відвантаження товарів здійснити оплату у повному обсязі, тобто до 09.04.2020 (включно).
Відповідач зобов`язання з повного та своєчасного розрахунку за отриману продукцію не виконав, у зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 118102,50 грн. Відповідач, з урахуванням доповнень до відзиву б/н від 31.07.2020 (вх. №04-18/3276), визнав основну заборгованість у сумі 118102,50 грн.
Отже станом на момент ухвалення рішення, заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням банківських виписок з системи «Клієнт Банк» АТ «ПУМБ» на суму 240000,00 грн, становить 118102,50 грн.
Разом з тим, позивач звернувся з позовом про стягнення 158102,50 грн. Різниця між встановленою судом сумою заборгованості та заявленою позивачем до стягнення становить 40000,00 грн. Дана сума сплачена відповідачем під час розгляду спору судом, а саме 19.05.2020.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідач сплатив позивачу 40000,00 грн в рахунок погашення суми основного боргу за договором поставки №12/0320Е від 10.03.2020, під час розгляду спору судом, то провадження у справі в частині 40000,00 грн підлягає закриттю у звязку з відсутністю спору між сторонами в цій частині.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 118102,50 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім основної заборгованості, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф за несвоєчасну оплату поставленого товару у розмірі 35810,25 грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За п. 5.1. договору у разі затримки оплати замовленої партії товару, обумовленої специфікацією(ями) покупець на вимогу постачальника, сплачує постачальникові штраф у розмірі 10 % (десять відсотків) від суми вартості замовленого товару, за всією специфікацією в цілому.
Як встановлено судом, відповідач, покладеного на нього договором обов`язку зі сплати коштів за поставлений товар, не виконав.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими.
Судом перевірений розрахунок штрафу позивача за несвоєчасну оплату поставленого товару у розмірі 10% від вартості замовленого товару, база для нарахування 358102,50 грн та визнано його вірним, тому позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 35810,25 грн підлягають задоволенню.
Водночас, відповідач у заявах по суті, просить суд звільнити відповідача від сплати неустойки або зменшити її розмір з урахуванням принципів справедливості та розумності.
Розглядаючи клопотання відповідача, господарський суд виходить з того, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.
Проте, за приписами ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3. ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість звільнення та/або зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено розмір неустойки або звільнено від її сплати. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем не подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які могли стати підґрунтям для звільнення останнього від сплати заявлених штрафних санкцій.
Окремо суд зазначає, що розмір неустойки погоджений сторонами в договорі підписаному у березні 2020 року не є надмірно великий та виступає адекватним засобом розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання належним чином.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правомірних підстав для задоволення клопотання відповідача та звільнення від його сплати заявленої позивачем неустойки.
Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судові витрати.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 130 судовий збір в частині закриття провадження по справі підлягає стягненню з відповідача з урахуванням того, що саме необґрунтовані дії відповідача призвели до звернення позивача до суду з позовом, у тому числі щодо стягнення суми основного боргу, який відповідач сплатив тільки після звернення позивача до суду. Тобто судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 77, 79, 129, ч.5 130, 191, п. 2 ч. 1 ст. 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р I Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 40000 (сорок тисяч) грн 00 коп боргу за відсутністю предмета спору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Інвест Холдінг» (вул. Кабельників, буд.138-А, м. Бердянськ, Запорізька обл., 71101, код ЄДРПОУ 40473265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвест-Строй» (вул. Стадіонна, буд. 46, м. Гірник, м. Селидове, Донецька обл., 85487, код ЄДРПОУ 41368139) основний борг у розмірі 118102 (сто вісімнадцять тисяч сто дві) грн 50 коп, штраф у розмірі 35810 (тридцять п`ять тисяч вісімсот десять) грн 25 коп та судовий збір у розмірі 2308 (дві тисячі триста вісім) грн 70 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцевих положень цього кодексу.
Рішення складено та підписано 05.08.2020.
СуддяДіна Миколаївна Огороднік
(Д.М. Огороднік)
