СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2020 р. Справа № 917/137/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Сіверін В.І., суддя Склярук О.І.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ФОП Багмут Д.С., особисто, Близнюк І.В., ордер, адвокат;

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Багмута Дмитра Степановича, с. Садки Кременчуцького району Полтавської області (вх. № 884 П/1)

на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 (суддя Сірош Д.М.)

у справі № 917/137/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Багмута Дмитра Степановича, с. Садки Кременчуцького району Полтавської області

до Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області, м. Полтава

про поновлення договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Багмут Дмитро Степанович, с. Садки Кременчуцького району Полтавської області, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача, Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області, м. Полтава, про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 12,8572 га, кадастровий номер 5322481700:06:000:0240 від 01.12.2011 року, укладеного між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Багмутом Дмитром Степановичем , зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.01.2012 за №532240004000781, строком на 7 (сім) років з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі; визнання укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01.12.2011, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.01.2012 за № 532240004000781, на умовах, запропонованих позивачем.

В обґрунтування заявлених вимог позивач наполягав на вжитті ним всіх необхідних заходів та дотриманні положень Закону України "Про оренду землі" щодо реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі. Наголошував на порушенні відповідачем його прав, як добросовісного користувача земельної ділянки, що належним чином виконував свої обов`язки на підставі договору оренди землі від 01.12.2011.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.04.2019, що залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019, задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Багмута Дмитра Степановича про забезпечення позову; заборонено Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області (36039, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Уютна, будинок 23, ідентифікаційний код 39767930) приймати рішення та/або здійснювати дії, спрямовані на розпорядження (передачу у власність, користування чи інше речове право) земельними ділянками сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 5322481700:06:000:0402, 5322481700:06:000:0404, 322481700:06:000:0406, 5322481700:06:000:0403, 5322481700:06:000:0407, 5322481700:06:000:0405, 5322481700:06:000:0408, які утворені шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0240 та знаходяться на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 р. у справі №917/137/19 в позові відмовлено повністю. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.04.2019.

Рішення суду першої інстанції мотивоване припиненням існування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0240, площею 12,8572 га, як об`єкту цивільних прав, яка була поділена та замість неї утворені нові земельні ділянки, які передано у власність іншим особам - учасникам АТО.

Судом враховано, що законність здійснення державної реєстрації семи земельних ділянок, утворених унаслідок скасування та поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5322481700:06:000:0240 площею 12,8572 га, розташованої на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, а також відсутність правових підстав для поновлення запису щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0240 площею 12,8572 га, визнана постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі № 917/750/19.

Отже, зміна фактичних площ та меж земельних ділянок після укладення договору оренди з присвоєнням їм нових кадастрових номерів, унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору у порядку, передбаченому частинами 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки такі зміни мають наслідком не поновлення договору оренди, а укладання нового договору оренди із дотриманням вимог чинного законодавства.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Багмут Дмитро Степанович, с. Садки Кременчуцького району Полтавської області звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 р. у справі №917/137/19 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі: визнати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 12,8572 га, кадастровий номер 5322481700:06:000:0240 від 01.12.2011 року, укладений між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Багмутом Дмитром Степановичем , зареєстрований у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.01.2012 за №532240004000781, строком на 7 (сім) років з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі; визнати укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01.12.2011, зареєстрованого у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.01.2012 за № 532240004000781, у редакції, наведеній в прохальній частині апеляційної скарги.

Зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Наполягає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам щодо дотримання позивачем процедури поновлення договору оренди, передбаченої частинами 1 -5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», та переважного права позивача на поновлення договору, неправильно застосовані норми матеріального права та зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що відповідачем не виконано, встановленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", обов`язку (у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення).

Апелянт вважає, що в даному випадку мала місце недобросовісна поведінка орендодавця в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яка порушує переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі та укладення додаткової угоди, що стало причиною звернення до суду. Однак, судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача, наведеним в підставу заявлених вимог.

Стверджує, що хоча юридично земельна ділянка з кадастровим номером 5322481700:06:000:0240 перестала існувати (її державна реєстрація скасована, а земельна ділянка набула статусу архівної), проте частина земної поверхні, яка визначалася її межами, та частина земної поверхні під земельними ділянками з кадастровими номерами 5322481700:06:000:0402, 5322481700:06:000:0404, 5322481700:06:000:0406, 5322481700:06:000:0403, 5322481700:06:000:0407, 5322481700:06:000:0405, 5322481700:06:000:0408, є одними й тими самими площами.

При цьому, сам лише факт скасування кадастрового номеру та поділу земельної ділянки в її існуючих межах та площах на менші земельні ділянки, яким присвоєно нові кадастрові номери, не свідчить про виникнення нового, у розумінні закону, об`єкту цивільних прав, а відтак і втрату позивачем права на поновлення орендованої ним земельної ділянки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2020 сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

За результатами усунення недоліків, встановлених ухвалою від 24.03.2020 про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Багмута Дмитра Степановича на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі № 917/137/19. Встановлено строк для подання Головним управлінням Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області відзиву на апеляційну скаргу.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області проти вимог апеляційної скарги заперечило з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ФОП Багмута Д.С. в повному обсязі; рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі №917/137/19 - залишити без змін.

Вважає, що оскаржуване рішення прийняте судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, надані суду докази досліджені всебічно, повно та об`єктивно.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем в ході листування не було досягнуто згоди щодо поновлення договору оренди землі на нових умовах. Відповідно до відомостей публічно - кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером 5322481700:06:000:0240, площею 12, 8572 га - відсутня. Таким чином, договір оренди не може бути пролонгований, оскільки змінилась площа земельної ділянки та кадастровий номер, тобто змінився об`єкт (об`єкт - відсутній).

Зауважує, що позивач бажає поновити договір оренди землі як, на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України ''Про оренду землі" так і на підставі ч.6 цієї ж норми, разом з цим, поновлення договору оренди землі одночасно з двох підстав є неможливим. Стверджує, що переважне право на поновлення договору оренди землі виникає лише у разі подальшого перебування земельної ділянки в оренді та при наявності інших осіб, які претендують на оренду цієї ж земельної ділянки, проте при передачі орендодавцем земельної ділянки особі (особам) у власність, інститут переважного права застосовуватись не може навіть при виконанні усіх передбачених законодавством та договором оренди умов попереднім орендарем.

Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області згідно з вимогами чинного законодавства видано накази щодо відведення земельних ділянок у власність, надано дозвіл на розробку проектів землеустрою громадянам України, учасникам АТО. Крім того, на момент поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0240 жодних заборон не існувало, тобто поділ вищевказаної земельної ділянки на інші земельні ділянки з присвоєнням відповідних кадастрових номерів відбувся без порушення вимог чинного законодавства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі №917/137/19 призначено розгляд апеляційної скарги ФОП Багмута Дмитра Степановича на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі №917/137/19 на 16.06.2020 об 11:30 год.; задоволено клопотання апелянта та доручено Автозаводському районному суду м. Кременчука Полтавської області забезпечити проведення відеоконференції 16.06.2020 об 11:30 год. у приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, за участю ФОП Багмута Дмитра Степановича та його представника.

Фізичною особою-підприємцем Багмутом Д.С. подано додаткові пояснення до апеляційної скарги у справі № 917/137/19, в яких позивач послався на судову практику по спорах щодо захисту права оренди на земельну ділянку, зокрема при поділі або об`єднанні земельної ділянки її володільцем. Просить суд врахувати дані додаткові пояснення до апеляційної скарги під час її розгляду по суті; рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі № 917/137/19 скасувати; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 16.06.2020, з урахуванням продовження дії карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (в редакції постанови від 04.05.2020 № 343), постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392; п.4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.07.2020 об 11:20 год., доручено Автозаводському районному суду м. Кременчука Полтавської області забезпечити проведення відеоконференції 09.07.2020 об 11:20 год. у приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області за участю представника позивача, про що повідомлено учасників справи ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2020.

Головним управлінням державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області подані пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких повідомлено, що постановою Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 917/750/19 залишено без змін постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі № 917/750/19, якою не визнано протиправним скасування державної реєстрації оскаржуванної земельної ділянки. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Багмута Дмитра Степановича на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 р. у справі 917/137/19.

У зв`язку з перебуванням у відпустці на дату розгляду апеляційної скарги члена колегії судді Гетьмана Р.А., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2020 визначено наступний склад колегії суддів: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Сіверін В.І., Склярук О.І.

09.07.2020 представники сторін у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у даній справі відкладено розгляд апеляційної скарги на 27.07.2020 об 11:30 год.; доручено Автозаводському районному суду м. Кременчука Полтавської області забезпечити проведення відеоконференції за участю Фізичної особи-підприємця Багмута Дмитра Степановича та його представника.

У судовому засіданні 27.07.2020 представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Відповідач не скористався правом участі представника в судових засіданнях апеляційної інстанції, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України участь представника в судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.12.2011 між Кременчуцькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Багмут Дмитром Степановичем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (договір оренди), за умовами п.1.1. якого орендодавець на підставі розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 432 від 04.07.2011 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

За умовами п.2 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 5322481700:06:000:0240 загальною площею 12,8572 га, з них землі запасу сільської ради контур № 6 - 12,8572 га (рілля).

Договір укладено терміном на 7 (сім) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.6 договору оренди).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 36 договору оренди).

Договір оренди зареєстровано у відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.01.2012 за № 532240004000781.

Таким чином, дія договору оренди закінчується 16.01.2019.

Додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки, сторонами внесені зміни, зокрема, до пункту 7 договору оренди земельної ділянки, який викладено у наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2% від нормативної грошової оцінки 1 га ріллі по області та складає 5876,59 грн. в рік за 12,8572га». Також внесені зміни до пунктів 11 та 31 договору оренди земельної ділянки від 01.12.2011. Всі інші умови договору залишились незмінними.

Додаткова угода зареєстрована у Відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі Полтавської області 26.07.2012 №532240004001486.

З метою реалізації переважного права на поновлення договору оренди, ФОП Багмут Д.С. 02.10.2018 звернувся на адресу Кременчуцької райдержадміністрації та до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з листами-повідомленнями про поновлення договору оренди, до яких, окрім інших документів, додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, договір оренди земельної ділянки від 01.12.2011 із усіма додатками, тощо.

Даний лист-повідомлення був зареєстрований ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за №Б-14249/0/25-18 від 02.10.2018.

Кременчуцькою районною державною адміністрацією лист отримано 02.10.2018.

За змістом додаткової угоди, ФОП Багмут Д.С. пропонував орендодавцю поновити договір оренди на 7 (сім) років та встановити орендну плату у розмірі 12% від нормативно- грошової оцінки земельної ділянки площею 12, 8572 га, тощо.

Листом від 08.10.2018 №2177/01-55 Кременчуцькою районною державною адміністрацією повідомлено, що у зв`язку з набранням чинності 01.01.2013 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 №5245-VI, внесені зміни до статті 122 Земельного кодексу України, згідно з якою районні державні адміністрації позбавлені повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність або користування. Позивачу рекомендовано звернутися до розпорядника земель сільськогосподарського призначення, а саме до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Листом від 24.10.2018 №8982/0/26-18 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомлено ФОП Багмута Д.С. про відсутність у додатках до листа-повідомлення агрохімічних паспортів земельної ділянки станом на час передачі земельної ділянки у користування та станом на час спливу п`ятирічного терміну з моменту передачі земельної ділянки в користування. Запропоновано орендарю звернутися з відповідним листом - повідомленням про поновлення договору оренди землі за місяць до спливу строку договору оренди землі. До клопотання у складі документів запропоновано надати на розгляд Головного управління також технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затверджену у відповідності до вимог чинного законодавства та агрохімічний паспорт земельної ділянки.

12.12.2018 ФОП Багмут Д. С. повторно звернувся з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, до якого, серед іншого, було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, договір оренди земельної ділянки від 01.12.2011 із усіма додатками, технічну документацію з нормативно - грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 5322481700:06:000:0240, агрохімічний паспорт поля з показниками за 2012 рік, тощо.

Вказаний лист-повідомлення зареєстрований ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за № Б-18052/0/25-18 від 12.12.2018.

Листом від 09.01.2019 №109/0/26-19 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомлено позивача про набрання з 01.01.2019 чинності загальнонаціональною (всеукраїнською) нормативною грошовою оцінкою земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів. Відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення надаються у формі витягу з нормативної грошової оцінки у відповідності до вимог статті 20 Закону України "Про оцінку земель". Запропоновано врахувати вищезазначене та вжити відповідних заходів.

Листом №298/0/26-19 від 18.01.2019 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомлено ФОП Багмута Д.С. про відсутність наміру продовжувати договірні відносини на земельну ділянку кадастровий номер 5322481700:06:000:0240; зазначено, що з метою здійснення економічно ефективного використання землі Головне управління вважає за доцільне передання права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах (торгах).

Вважаючи, що така поведінка орендодавця в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є недобросовісною та порушує переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі та укладення додаткової угоди, позивач звернувся до суду з цим позовом, у задоволенні якого судом відмовлено.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України, статті 324 Цивільного кодексу України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону ( ч.1 ст.116 Земельного кодексу України).

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. (ст. 125 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.ч. 1,2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Істотними умовами договору оренди землі є (ст.15 Закону України «Про оренду землі»): об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору ( ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України).

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано порядок поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час спірних відносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частини 2-4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Отже, для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частина 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі") або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1-5 зазначеної статті, не є тотожним змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною 6 цієї статті.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 06.02.2019 у справі № 920/752/17, від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18, від 16.03.2020 у справі № 917/1549/18.

Позивач в обґрунтування позову посилався на дотримання ним процедури, передбаченої частинами 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», а отже саме на дану правову конструкцію позивач звертає увагу, як на підставу для поновлення договору оренди.

Зазначав, що ним надіслано проект додаткової угоди з новими істотними умовами договору оренди земельної ділянки, зокрема, щодо розміру орендної плати, строку дії договору. Проте, відповідач фактично ухилився від укладення додаткової угоди про продовження дії договору на нових узгоджених сторонами умовах.

Разом з цим, умовою для задоволення позовних вимог щодо визнання укладеною даткової угоди про поновлення строку дії договору по частинах 1 - 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", є зміна умов договору оренди землі лише за згодою сторін, а у разі недосягнення такої домовленості щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору при їх зміні виключає поновлення договору оренди землі з підстав переважного права (частина 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Наведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16.09.2018 у справі №908/2314/18.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не досягнуто згоди щодо нових умов договору. Крім того, відповідачем повідомлено позивача про відсутність наміру продовжувати договірні відносини з останнім щодо зазначеної земельної ділянки.

Матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем відмови чи бездіяльності відповідача щодо укладення додаткової угоди в судовому порядку станом на момент звернення до господарського суду першої інстанції з позовною заявою та прийняття оскаржуваного рішення.

Як зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, у постанові від 21.03.2018 року у справі № 393/155/17-ц (провадження № 61-448св17), переважне право на поновлення договору оренди землі виникає лише в разі подальшого перебування земельної ділянки в оренді та при наявності інших осіб, які претендують на оренду цієї ж земельної ділянки, отже при передачі орендодавцем земельної ділянки особі (особам) у власність інститут переважного права застосовуватись не може навіть при виконанні усіх передбачених законодавством та договором оренди умов попереднім орендарем.

Зі змісту доданої до позовної заяви додаткової угоди, на умовах якої позивач просить визнати поновленим договір оренди, вбачається, що об`єктом оренди у ній зазначено земельну ділянку із кадастровим номером 5322481700:06:000:0240 площею 12,8572 га.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка-це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною 9 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Стаття 79-1 Земельного кодексу України передбачає, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, а відповідно до ч. 4 цієї статті земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки -індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом всього часу існування.

Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці (ч.7 ст.16).

Виходячи з наведених норм, земельна ділянка як об`єкт цивільних прав може мати лише один кадастровий номер, що зберігається за нею весь час її існування і скасування такого номеру свідчить про припинення існування певної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та втрату нею ідентифікуючих ознак.

Як вже зазначалося, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) за статтею 15 Закону України "Про оренду землі" є істотною умовою договору.

Відповідно до відомостей публічно-кадастрової карти земельна ділянка з кадастровим номером 5322481700:06:000:0240 площею 12,8572 га відсутня.

Як свідчать матеріали справи, на підставі відповідних наказів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надані дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства у власність фізичним особам - громадянам (як учасникам АТО) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Земельним ділянкам присвоєні нові кадастрові номери.

Дії щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0240 площею 12,8572 га були предметом оскарження ФОП Багмутом Д.С. в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.09.019 у справі № 917/750/19 задоволено позов ФОП Багмута Д.С., визнано протиправним та скасовано державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5322481700:06:000:0402, 5322481700:06:000:0404, 5322481700:06:000:0406, 5322481700:06:000:0403, 5322481700:06:000:0407, 5322481700:06:000:0405, 5322481700:06:000:0408, які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0240, площею 12,8572 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області. Зобов`язано Головне управління державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області поновити у державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 5322481700:06:000:0240, площею 12,8572га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району, Полтавської області шляхом поновлення запису в поземельній книзі.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019, яку залишено без змін Постановою Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 917/750/19, рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.019 у справі № 917/750/19 скасовано. Прийнято нове рішення у справі, яким в позові ФОП Багмуту Д.С. відмовлено повністю.

У наведеній постанові судом касаційної інстанції зазначено, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не порушено право ФОП Багмута Д.С., оскільки станом на 01.04.2019 у ФОП Багмута Д.С. були відсутні юридичні підстави вважатися користувачем первісної земельної ділянки.

Отже, в судовому порядку було визнано законність здійсненої Головним управлінням Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Полтавської області державної реєстрації земельних ділянок, які утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0240, а також відсутність правових підстав для поновлення запису щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322481700:06:000:0240 площею 12,8572 га.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 5322481700:06:000:0240, який був однією із суттєвих умов договору оренди, на поновлення якого спрямований позов у даній справі, і яку зазначено позивачем у додатковій угоді про поновлення цього договору, перестала існувати як об`єкт цивільних прав, що свідчить про неможливість поновлення зазначеного договору.

Наполягання позивача, що сам лише факт скасування кадастрового номеру та поділу земельної ділянки в її існуючих межах та площах на менші земельні ділянки, яким присвоєно нові кадастрові номери, не свідчить про виникнення нового, у розумінні закону, об`єкту цивільних прав, а відтак і втрату позивачем права на поновлення орендованої ним земельної ділянки, є помилковими, оскільки не узгоджуються із положеннями статті 79 Земельного кодексу України та статей 1, 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», які було наведено вище.

Згідно з ч. 12 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі зміни меж або цільового призначення земельної ділянки вимоги цієї статті не застосовуються.

Отже, зміна фактичної площі і межі земельної ділянки з її поділом і присвоєнням нових кадастрових номерів унеможливлює пролонгацію укладеного раніше договору у порядку, передбаченому частинами 1-5, 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельних ділянок із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що всупереч правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду (викладеним у постановах від 01.10.2019 у справі №922/2723/17, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц), суд першої інстанції необґрунтовано послався на поділ земельної ділянки та скасування її державної реєстрації як на безумовну підставу для відмови у задоволенні позову та не захистив право належного орендаря на поновлення договору оренди землі у визначений законом спосіб.

Колегія суду апеляційної інстанції вказує на безпідставність наведених тверджень апелянта, оскільки висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №922/2723/17, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, згідно з яким формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, здійснений в контексті правовідносин, які регулюються іншими інститутами права, ніж поновлення договору оренди землі.

Так, спір у справі № 922/2723/17 стосується земельних ділянок які відносяться до нерозподілених (невитребуваних) часток (паїв), які не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, тощо.

Предметом спору у справі № 367/2022/15-ц є недійсність державних актів на право власності на землю, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, щодо земель рекреаційного призначення, які поза волею власника вибули з комунальної власності.

При цьому, захист права на землю у даній справі №917/137/19 шляхом поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перестала існувати, як об`єкт цивільних праві після її поділу та утворення на її місці нових земельних ділянок, для передання у власність певним особам, суперечить суті інституту поновлення договору оренди, який врегульовано статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, посилання позивача на зазначені постанови Великої Палати Верховного Суду позбавлене правових підстав.

Враховуючи наведене вище, правомірним є висновок господарського суду Полтавської області про відмову у задоволенні позову.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010(Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010(Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на наведене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі № 917/137/19.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі № 917/137/19 покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Багмута Дмитра Степановича на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі № 917/137/19- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі №917/137/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.08.2020року.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Склярук