ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"31" липня 2020 р. Справа №921/634/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Матущака О.І.,

Якімець Г.Г.,

розглянув скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Магістр-Д» б/н від 28.07.2020 (вх.№01-05/2121/20 від 30.07.2020)

на бездіяльність головного державного виконавця Сидій О.В.,

Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів)

щодо невиконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 про забезпечення позову на стадії апеляційного провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Агротранс» б/н від 12.02.2020

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2020 суддя: Сидорук А.М. м. Тернопіль, повний текст рішення складено 27.01.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магістр-Д», м.Тернопіль

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Агротранс», Тернопільська область м. Ланівці

про стягнення 4 610 244,07 грн.,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2020 до Західного апеляційного господарського суду надійшла скарга ТОВ «Магістр-Д» б/н від 28.07.2020 на бездіяльність головного державного виконавця Сидій О.В., Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) щодо невиконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020, якою вжито заходи забезпечення позову на стадії апеляційного провадження.

За змістом заяви позивач просить визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Сидій О.В., Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) щодо невиконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 про забезпечення позову;

визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Сидій О.В. Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) про закінчення виконавчого провадження №62162510 від 15.06.2020;

зобов`язати начальника Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів), якому підпорядковується головний державний виконавець Сидій О.В., Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів)., скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №62162510 від 15.06.2020;

зобов`язати головного державного виконавця Сидій О.В. Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) виконати у виконавчому провадженні дії, які б забезпечили фактичне виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020, шляхом встановлення та накладення арешту в межах ціни позову 4 236 476,53 грн. на грошові кошти що належать або підлягають передачі або сплаті ТОВ «Захід-Агротранс» і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Правовими підставами зазначеної скарги зазначає ст.ст. 339-341 ГПК України, п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали справи, зміст поданої скарги позивачем, проаналізувавши вимоги норм процесуального права апеляційний господарський суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Разом з тим, порядок реалізації, передбаченого у зазначеній вище нормі, права сторони виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою регламентовано ст.ст.340, 341 ГПК України якими визначено строки та порядок подання такої скарги.

Зокрема, ч. 1 ст. 340 ГПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Таким чином, наведеними вище нормами процесуального права визначено не лише форму, зміст та строки подання скарги на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця, але й передбачено компетентний судовий орган, який таку скаргу розглядає, а саме суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Тому під час оцінки прийнятності скарги на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця суд повинен пересвідчитись у тому, що така скарга подана до належного суду, який визначений законом. Ці обставини відігріють визначальне значення для розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця.

Частиною першою статті 24 ГПК України визначено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

За змістом ч. 1 ст. 25 ГПК України апеляційні господарські суди переглядають в апеляційному порядку судові рішення місцевих господарських судів, які знаходяться у межах відповідного апеляційного округу (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду).

Отже, господарські суди першої інстанції здійснюють вирішення справ шляхом їх розгляду за наслідками якого приймаються судові рішення, а апеляційні господарські суди здійснюють лише функцію перегляду (ревізування) судових рішень, які прийняті місцевими господарськими судами.

Передбачене статтею 55 Конституції, статтею 4 ГПК України право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Наведений вище порядок та структура розгляду і перегляду судових рішень відповідає принципу інстанційності будь-якого судового розгляду, дотримання якого гарантується положеннями п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України за змістом якої забезпечується право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Натомість порушення принципу інстанційності, зокрема шляхом звернення до апеляційної суду без попереднього звернення до суду першої інстанції, призведе до звуження обсягу конституційного права особи на апеляційне оскарження та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження, через обмежену кількість судових інстанцій, які визначені чинним законодавством.

В даному випадку, виходячи з положень ч. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 25 та ч. 1 ст. 340 ГПК України судом, який розглянув справу як суд першої інстанції, являється Господарський суд Тернопільської області, а не Західний апеляційний господарський суд.

Системний аналіз наведеного свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Дотримання правил інстанційної юрисдикції впливає на право особи на справедливий суд, а саме на вимогу «суд, встановлений законом».

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ч. 1 ст. 1 ГПК України).

Під принципом інстанційності слід розуміти таку організацію

судової системи, яка забезпечує право на перегляд рішення суду

нижчої інстанції судом вищої.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Визначити підсудність означає встановити, який суд і якої ланки, згідно з законом, повинен здійснювати судочинство в тій чи іншій справі у підвідомчих йому провадженнях.

Тобто скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії ДВС до апеляційного господарського суду, якому така непідсудна.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Оскільки апеляційним господарським судом встановлено, що скаржник звернувся до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця, якому така непідсудна, то наявні підстави для відмови у відкритті провадження за такою скаргою згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, як такої, що подана з порушенням правил господарського судочинства.

Відповідно до ч. 6 ст. 175 ГПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись статтями ст.ст. 1, 3, 24, 25, 175, 234, 270, 339-341 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

відмовити у відкритті провадження за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Магістр-Д» б/н від 28.07.2020 (вх.№01-05/2121/20 від 30.07.2020) на бездіяльність головного державного виконавця Сидій О.В. Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) щодо невиконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 про забезпечення позову.

Роз`яснити скаржнику, що розгляд скарги на бездіяльність головного державного виконавця Сидій О.В. Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Львів) щодо невиконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2020 про забезпечення позову відноситься до підсудності Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду відповідно до ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя С.М. Бойко

Судді О.І. Матущак

Г.Г. Якімець

Повний текст ухвали складено та підписано 31.07.2020