ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
_______________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04 серпня 2020 року
м. Харків
справа № 643/19941/19
провадження № 22-ц/818/2691/20
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря - Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство «Тролейбусне Депо № 3»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Тролейбусне Депо № 3» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, внесення виправлень до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року, постановлене під головуванням судді Скотаря А.Ю., в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 19 лютого 2020 року), -
в с т а н о в и в:
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Тролейбусне Депо № 3» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, внесення виправлень до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судовий збір покласти на відповідача.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що скорочення чисельності штату Комунального підприємства «Тролейбусне Депо № 3», зокрема її посади, є незаконним. До спірних правовідносин мають застосовуватися вимоги Наказу №103 від 10.12.96 року «Про затвердження Правил експлуатації трамвая та тролейбуса». ОСОБА_1 зазначає, що згідно посадової інструкції вона не має жодного відношення до ремонту та технічного обслуговування тролейбусів, тому запропоновані посади при її звільненні не відповідають її спеціалізації (фаху). Позивачка вважає, що не може працювати слюсарем рухомого або прибиральницею, кондуктором чи водієм. При цьому їй не було запропоновано посаду ревізора з безпеки руху або диспетчера, які відповідають її кваліфікаційним вимогам. А нові призначені посади інженерів транспорту не існують у Правилах експлуатації трамвая та тролейбуса.
Комунальне підприємство «Тролейбусне Депо № 3» надало відзив на апеляційну скаргу, просило рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивачки - залишити без задоволення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача відповідачем дотримані норми чинного законодавства, позивач була письмово повідомлена за 2 місяці до звільнення, від ознайомлення з вакантними посадами неодноразово відмовилась. Посилання у даному випадку на переважне право залишення на роботі є необґрунтованим через скорочення всіх штатних одиниць посад начальника маршруту, а правом переведення на іншу посаду, які їй неодноразово пропонувало підприємство, позивач не скористалась.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що з 1978 року ОСОБА_1 працювала в КП «Тролейбусне Депо № 3».
Наказом №149-к від 15.08.2011 року її призначено начальником маршруту відділу експлуатації по переводу з ХКП «Міськелектротранс Тролейбусне депо №3».
30 серпня 2019 року директором КП «Тролейбусне депо № 3» ОСОБА_3 затверджено техніко-економічне обґрунтування скорочення штату та визнано доцільним та обґрунтованим з 01 листопада 2019 року внести зміни до штатного розпису, скоротивши п`ять штатних одиниць начальника маршруту міського транспорту у відділі експлуатації, ввести у відділ експлуатації п`ять штатних одиниць інженер з транспорту (а.с. 92-93 т.1).
Наказом директора ОСОБА_3 від 30 серпня 2019 року № 144 внесено зміни до штатного розпису з 01 листопада 2019 року шляхом скорочення п`яти штатних одиниць начальника маршруту міського транспорту у відділі експлуатації, введено у відділ експлуатації п`ять штатних одиниць інженер з транспорту (т. 1, а.с. 179).
30 серпня 2019 року ОСОБА_1 ознайомлено під підпис з повідомленням про скорочення і звільнення 31 жовтня 2019 року (а.с. 180 т.1).
Наказом виконуючого обов`язки директора № 225/0-к від 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 187 т.1).
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що свої трудові обов`язки виконувала сумлінно, мала заохочення. Проте після призначення керівником КП «Тролейбусне депо № 3» у 2015 році ОСОБА_3 , вона відчула упереджене ставлення, на протязі всього часу на неї здійснювався психологічний тиск з метою написання заяви про звільнення за власним бажанням, що неодноразово підтверджувалось у відкритих висловлюваннях на адресу позивача. Наказом № 225/0-к від 21.11.2019 року її звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке вона вважає незаконним з наступних підстав:
1) їй не надано для ознайомлення техніко-економічне обґрунтування скорочення,
2) звільняти з підстав зміни виробництва (з прибуттям нового рухомого складу) керівник не має права,
3) скорочення торкнулось тільки позивача та її посади,
4) позивач не має відношення до припису, за яким її звільнено,
5) пропозиції з працевлаштування, які їй надавались, не мають відношення до її фаху,
6) жодного інженера з транспорту та нової одиниці під час її звільнення не було,
7) позивач має переважне право на залишення на роботі як ветеран праці та працівник з тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві. Порушення звільнення також полягає у тому, що наказ про звільнення підписав виконуючий обов`язки, який не мав на це права.
Крім того ОСОБА_1 вказує, що внаслідок звільнення у неї погіршилось самопочуття, почався сильний головний біль, виникли душевні переживання, підвищився тиск, вона зрозуміла, що не зможе забезпечувати себе та свою родину, перебувала у депресивному стані, внаслідок чого була змушена пройти курс лікування з 11.11.2019 року по 20.11.2019 року. Вважає, що такими діями відповідача їй спричинено моральну шкоду. У зв`язку з цим, позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати наказ директора КП «Тролейбусне Депо № 3» ОСОБА_3 № 225/0-к від 21.11.2019 року про звільнення її на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України; зобов`язати відповідача поновити її на займаній посаді та внести виправлення до трудової книжки щодо її звільнення; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.11.2019 року по день ухвалення рішення, а також стягнути моральну шкоду у розмірі 46 291,50 грн.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату. А саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
Відповідно до стаття 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу встановлені статтями 40, 41, 43, 431 КЗпП України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи свідчать про те, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату.
30 серпня 2019 року директором КП «Тролейбусне депо № 3» ОСОБА_3 затверджено техніко-економічне обґрунтування скорочення штату та визнано доцільним та обґрунтованим з 01 листопада 2019 року внести зміни до штатного розпису, скоротивши п`ять штатних одиниць начальника маршруту міського транспорту у відділі експлуатації, ввести у відділ експлуатації п`ять штатних одиниць інженер з транспорту (а.с. 92-93 т.1).
У вищевказаному документі зазначено, що рішенням Харківської міської ради від 08.11.2017 року №845/17 підтримано участь комунального підприємства «Тролейбусне депо №3» в інвестиційному проекті «Придбання рухомого складу міського електротранспорту (тролейбусів)» та надано згоду КП «Тролейбусне депо №3» на отримання позики Європейського інвестиційного банку, залученого державою для реалізації інвестиційного проекту у сумі 10,0 млн. євро.
З метою реалізації вказаного рішення Харківської міської ради 14.06.2019 року відповідно до Керівництва із закупівель для проектів, що фінансуються Європейським інвестиційним банком, розпочато процедуру торгів: Закупівля нових тролейбусів для м. Харків в рамках проекту «Міський громадський транспорт України», що фінансується Європейським Інвестиційним Банком по підпроекту «Поставка нових тролейбусів з низьким рівнем підлоги довжиною максимум 13,5 м та максимум 18,75 м, включаючи запасні частини та витратні матеріали, комплект обладнання та інструментів для технічного обслуговування та ремонту, а також пов`язаних послуг, загальним бюджетом до 10 (десяти) мільйонів євро, за виключенням податку з продажу та митних зборів». Розкриття тендерних пропозицій призначено на 08 листопада 2019 року.
Відповідно до умов вказаного міжнародного тендеру, передбачено оновлення рухомого складу підприємства сучасними низькопідлоговоими тролейбусами, оснащеними бортовими комп`ютерами, який фіксує основні показники з приладів контролю, сучасними транзисторними системами управління, тяговими двигунами змінного струму, системами рекуперації. Тролейбуси будуть обладнані пандусом та кріпленням для фіксації інвалідного візка в салоні, а також спеціально обладнаними місцями для пасажирів з обмеженими можливостями пересування. Передбачається оснащення тролейбусів системою автономного ходу, що забезпечує рух транспортного засобу без підключення до контактної мережі, кондиціонерами кабіни водія та салону, WI-FI, камерами відеоспостереження, системами відображення відеоінформації та диспетчеризації.
Відповідно до техніко-економічного обґрунтування скорочення штату працівників КП «Тролейбусне депо №3» для забезпечення функціонування вказаного сучасного рухомого складу, організації планового випуску рухомого складу в лінію необхідна наявність кваліфікованого персоналу інженерів з транспорту, який зокрема повинен мати знання про:
-матеріальну частину всіх типів рухомого складу тролейбуса,
-правила технічної експлуатації тролейбуса, правила дорожнього руху, правила користування тролейбусом і правила внутрішнього трудового розпорядку,
-будову рухомого складу міськелектротранспорту,
-технологію ремонтів і технічного обслуговування.
-технічні характеристики, конструктивні особливості рухомого складу.
В свою чергу, утримання посади начальника маршруту міського транспорту, що не має знань щодо особливостей експлуатації вдосконаленого сучасного комп`ютеризованого рухомого складу без вимоги до вищої освіти є економічно необгрунтованим та недоцільним. Крім того, із п`яти шатних одиниць начальника маршруту міського транспорту на даний час вакантними є чотири одиниці і лише одна зайнята.
Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Таким чином організація виробництва і праці є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою (правовий висновок в постанові Верховного Суду від 28.03.2019 у справі №755/3495/16-ц).
Наказом директора ОСОБА_3 від 30 серпня 2019 року № 144 внесено зміни до штатного розпису з 01 листопада 2019 року шляхом скорочення п`яти штатних одиниць начальника маршруту міського транспорту у відділі експлуатації, введено у відділ експлуатації п`ять штатних одиниць інженер з транспорту (т. 1, а.с. 179).
ОСОБА_1 повідомлена 30.08.2019 року про скорочення з 01 листопада 2019 року посади начальника маршруту міського транспорту у відділі експлуатації і звільнення на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України згідно з наказом № 144 від 30.08.2019 року, про що свідчить її особистий підпис на повідомленні від 30.08.2019р. № 497 (а.с. 180 т.1).
Також 30.08.2019 ОСОБА_1 запропоновано список вакантних посад, однак від ознайомлення і підпису вона відмовилась, що підтверджується комісійним актом від 30.08.2019 року, підписаним начальником відділу з управлінням персоналом ОСОБА_5., Начальником відділу експлуатації Жадько Л.В., Начальником юридичного відділу Святченко В.Є.
18.10.2019 року ОСОБА_1 повторно запропоновано список вакантних посад, однак від ознайомлення і підпису вона відмовилась.
21.11.2019 року після виходу з лікарняного ОСОБА_1 повідомлено про звільнення на підставі наказу № 225/0-к від 21.11.2019 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, попередньо запропоновано список вакантних посад, однак від ознайомлення і підпису ОСОБА_1 також відмовилась, що підтверджується комісійним актом від 21.11.2019 року, підписаним Заступником директора з управлінням персоналом ОСОБА_5 , Начальником відділу експлуатації ОСОБА_6 , інспектором з кадрів відділу управління персоналом ОСОБА_7 , Начальником юридичного відділу Святченко В.Є., а також відеозаписом.
Під відеозапис ОСОБА_1 повідомила, що запропоновані вакантні посади її не влаштовують, а працювати вона може лише начальником маршруту.
Згідно частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Отже, при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.
За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.
При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.
Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.
Відповідно до посадової інструкції інженера з транспорту відділу експлуатації КП «Тролейбусне депо №3» до посади висуваються підвищені кваліфікаційні вимоги: вища освіта відповідного напряму підготовки без вимог до стажу роботи або вища освіта та стаж роботи диспетчером не менше двох років, тоді як начальником маршруту за посадовою інструкцією за кваліфікаційними вимогами може бути призначена особа, яка має середню- спеціальну освіту і право на управління тролейбусом (за потреби).
За функціональними обов`язками інженер з транспорту:
-Вивчає і постійно виявляє місця з погіршеними умовами безпеки руху, своєчасно встановлює порядок проїзду по них і сповіщає водіїв;
-Шляхом особистого об`їзду перевіряє стан контактної мережі і посадкових майданчиків, вживає негайних заходів по усуненню дефектів, ставлячи до відома диспетчера;
-Контролює технічний та санітарний стан тролейбусів, екіпіровку рухомого складу;
-Щотижнево аналізує та звітує про технічний стан;
-Бере участь в удосконаленні технологічних процесів і методів технічного обслуговування рухомого складу;
-Перевіряє технічний стан рухомого складу тощо.
Отже посадові обов`язки інженера з транспорту є ширшими і технічно навантаженими порівняно з посадою начальника маршруту.
Введення посади інженера з транспорту направлено на підвищенні якісних та безпекових характеристик послуг з перевезення пасажирів міським електротранспортом, своєчасний контроль за технічним станом рухомого складу та його тривале і ощадливе використання.
Позивачка ОСОБА_1 вищої освіти не має.
Відповідачем надані документи, з яких убачається, що 18 листопада 2019 року на посаду інженера з транспорту відділу експлуатації депо прийнято ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третьої групи інвалідності, з вищою освітою Українського державного університету залізничного транспорту за спеціальністю «Транспортні технології», а також ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вищою освітою Харківського державного автомобільно-технічного університету за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство».
В період з 30.08.2019 року по 21.11.2019 року посада ревізора з безпеки руху у штатному розписі підприємства відсутня, вакантні посади диспетчера в цей період на підприємстві також були відсутні.
За штатним розкладом Комунального підприємства «Тролейбусне Депо № 3» посада начальник маршруту відділу експлуатації відсутня з 01 листопада 2019 року.
В пункті 19 абзацу 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що власник має право провести перестановку в межах однорідних професій і посад, але це його право, а не обов`язок.
Право визначити чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому їм органу.
Відповідно до ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.
З довідки (а.с.117 т.1) убачається, що позивачка з 13.12.2018 року по день звільнення не була членом первинної профспілкової організації Комунального підприємства «Тролейбусне Депо № 3».
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, - відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
При звільненні ОСОБА_1 відповідачем були дотримані вимоги закону у повному обсязі.
Посилання позивачки на те, що вона має переважне право на залишення на роботі у разі скорочення штату працівників, - не приймаються до уваги з огляду на таке.
Позивач посилається на переважне право на залишення на роботі за ст. 42 КЗпП України.
Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
На час скорочення штату працівників (30.08.2019 року) чотири посади начальника маршруту були вільні, скорочення посади передбачало вивільнення одного працівника - ОСОБА_1 , отже в адміністрації депо не було вибору щодо вивільнюваних працівників.
На час звільнення ОСОБА_1 були запропоновані вакантні посади, які відповідають її кваліфікації: водій тролейбуса, слюсар з ремонту рухомого складу, кондуктор громадського транспорту, мийник-прибиральник рухомого складу, від яких вона відмовилась.
А Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» - не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стаття 9 передбачає пільги для осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, а саме: Герої Соціалістичної Праці, Герої України та повні кавалери ордена Трудової Слави (ст. 8). Ветеран праці, якою є позивачка, до цієї категорії не належить.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення виготовлено 05.08.2020 року.
