Справа № 344/5849/18

Провадження № 22-ц/4808/25/20

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Максюти І.О.

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрансбуд-ІФ» про визнання недійсним правочину, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене у складі судді Татарінової О.А. 23 липня 2019 року в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

03.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Агротрансбуд-ІФ» про визнання недійсним правочину, в обґрунтування якого зазначив, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 15.06.2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики грошових коштів від 14.12.2012 року в сумі 616 181,06 грн. На виконання вказаного рішення суду 02.09.2016 року видано виконавчі листи та в подальшому відкрито виконавче провадження. Під час проведення виконавчих дій стало відомо, що після набрання рішенням Івано-Франківського міського суду від 15.06.2016 року законної сили відповідач ОСОБА_2 , з метою ухилення від виконання судового рішення, передав ТОВ «Агротрансбуд-ІФ» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 05.05.2017 року належне йому майно, а саме: КПП з диспетчерською, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1241789326258; маслосклад, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1241764326258; керносховище, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1241732826258; профілакторій з майстернею, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1241713126258.

Посилаючись на наведене, просив визнати недійним акт приймання-передачі нерухомого майна, виданий 05.05.2017 року, видавник ОСОБА_2 та ТОВ «Агротрансбуд-ІФ», за яким передано вищевказане нерухоме майно.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 липня 2019 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрансбуд-ІФ» про визнання недійсним правочину відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що зазначені позивачем в обґрунтування позову обставини, а саме, що спірний договір порушує його права, оскільки унеможливлює виконання судового рішення та що його укладено з метою уникнути цивільно-правової відповідальності, не доведені належними та допустимими доказами та не доведено фіктивності даного правочину.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі №369/11268/16-ц, щодо фіктивності правочинів, які укладаються з метою запобігання зверненню стягнення на майно, в якій Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що позивач має право звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша підстава, наприклад, передбачена статтею 228 ЦК України.

Вказує, що встановивши наявність у відповідача ОСОБА_2 заборгованості перед позивачем, факт родинних відносин між директором ТОВ «Агротрансбуд-ІФ» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (син і батько), факт передачі батьком своєму синові нерухомого майна, наявність судового рішення, яке набрало законної сили та не скасовано на момент передачі майна, суд обмежився лише фразою, що станом на час укладення оспорюваного договору нерухоме майно, яке належало відповідачу ОСОБА_2 , під забороною на відчуження не перебувало.

Крім того, апелянт зазначає, що суд допустив порушення вимог ст.ст. 71, 83, 191 ЦПК України, оскільки взяв до уваги, як доказ, відповідь в.о. начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 09.07.2019 року, надану відповідачем ТОВ «Агротрансбуд-ІФ»після закінчення підготовчого судового засідання, без клопотання про поновлення строку на подання доказів, без направлення копії такого доказу іншим учасникам справи, без клопотання про їх приєднання в судовому засіданні, яке відбулося 23.07.2019 року, та, посилаючись на цей доказ, відмовив у задоволенні позову.

З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив провести розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі закрити з таких підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 262 в т. 1).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року апеляційне провадження у справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 (а.с. 265 в т. 1).

Відповідно до повідомлення Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори від 25 квітня 2020 року №581/01-16, наданого на запит суду, спадкова справа після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась (а.с. 16 в т. 2).

Ухвалою від 16 червня 2020 року апеляційним судом, з метою встановлення спадкоємців померлого ОСОБА_1 , які прийняли спадщину шляхом вступу в управління майном, витребувано вУправління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області інформацію про те, хто був зареєстрований та проживав разом із ОСОБА_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 32 в т. 2).

Згідно повідомлення Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області №2601.4-3194/26.3-20 від 23.06.2020 року, УДМС України в Івано-Франківській області не може надати інформацію стосовно осіб, які зареєстровані за вказаною адресою, оскільки відсутня така база (а.с. 36, 40 в т. 2).

24 червня 2020 року апеляційний суд постановив ухвалу, якою витребував вищевказану інформацію в Центру надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська (а.с. 38 в т. 2).

Відповідно до повідомлення управління адміністративних послуг від 13 липня 2020 року №14/58-23/163, Центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська не володіє інформацією про зареєстрованих та проживаючих осіб за адресою: АДРЕСА_3 . Суб`єктом надання адміністративних послуг з питань реєстрації місця проживання та ведення Муніципального реєстру м. Івано-Франківська є управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради (а.с. 47 в т. 2).

Ухвалою від 22 липня 2020 року апеляційний суд витребував зазначену інформацію вуправління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради(а.с. 50 в т. 2).

Згідно повідомлення відділу з питань реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади м. Івано-Франківська управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради від 29.07.2020 року №1164/643-821 у відділі відсутня інформація щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 56 в т. 2).

Відтак, спадкоємців померлого ОСОБА_1 , які прийняли спадщину шляхом вступу в управління майном, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

З аналізу наведених положень слідує, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у випадку смерті фізичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва. В даному випадку спірні правовідносини допускають правонаступництво, однак правонаступників позивача не встановлено.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 14.12.2012 ОСОБА_1 надав за розпискою в борг ОСОБА_2 21 000 грн. та 20 000 доларів США з терміном повернення всієї суми до кінця квітня місяця 2013 року. Боргові зобов`язання позичальником у зазначені строки виконані не були.

У зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання рішенням Івано-Франківського міського суду від 15.06.2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошових коштів від 14.12.2012 року в сумі 616 181,06 грн. (а.с. 4-6 в т. 1).

На виконання вказаного рішення 02.09.2016 року Івано-Франківським міським судом видано виконавчий лист (а.с. 7-10 в т. 1).

Під час проведення виконавчих дій з примусового виконання вказаного виконавчого листа стало відомо про відчуження ОСОБА_2 належного йому нерухомого майна.

Як вбачається з акту передачі-приймання нерухомого майна в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСБУД-ІФ», учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСБУД-ІФ» ОСОБА_2 05.07.2017 року передав в статутний капітал, а Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСБУД-ІФ» прийняло наступне нерухоме майно: маслосклад загальною площею 80,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; керносховище загальною площею 986,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; КПП з диспетчерською загальною площею 122,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; профілакторій з майстернею загальною площею 415,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 118 в т. 1).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСБУД-ІФ», засновником якого є ОСОБА_3 (син відповідача ОСОБА_2 ), було зареєстровано 27.04.2017 року, тобто після ухвалення Івано-Франківським міським судом рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики грошових коштів.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта встановлено, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСБУД-ІФ» зареєстровано право власності на КПП з диспетчерською, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1241789326258; маслосклад, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1241764326258; керносховище, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1241732826258; профілакторій з майстернею, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1241713126258 (а.с. 11-14 в т. 1).

Отже, на підставі акту передачі-приймання нерухомого майна від 05.07.2017 року майно ОСОБА_2 , а саме: маслосклад, керносховище, КПП з диспетчерською, профілакторій з майстернею, перейшло у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСБУД-ІФ».

Поняття «правочин» визначено Цивільним кодексом України. Статтею 202 цього кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми.

Водночас у науково-практичному коментарі до ЦК України зазначено, що не кожен правочин є договором (угодою), а лише той, який опосередковує домовленість двох чи більше осіб, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому правочин - такий юридичний факт, який є належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків.

Законом України №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 року внесено зміни до Закону України №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 року (далі Закон про реєстрацію) у частині здійснення реєстраційних дій, які призводять до змін відомостей про розмір часток статутного капіталу та складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю.

За змістом ч. 5 ст. 17 Закону про реєстрацію для внесення змін до відомостей про склад учасників товариства необхідно надати державному реєстратору в тому числі акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, справжність підписів на якому має бути нотаріально засвідчена. Для здійснення державної реєстрації саме цей документ стає підтвердженням того, що частка у статутному капіталі переходить до іншого власника і саме на цій підставі вносяться відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, в розумінні Закону про реєстрацію акт приймання-передачі є двостороннім правочином, який своєю чергою підтверджує волевиявлення сторін, а також юридичні наслідки - факт набуття прав і обов`язків новим учасником юридичної особи.

З аналізу наведених положень слідує, що акт приймання-передачі майна, що підтверджує перехід права власності переданого майна до іншої особи є двостороннім правочином.

Отже, в даному випадку спірний акт передачі-приймання нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 05.05.2017 року, видавник: ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСБУД-ІФ» є двостороннім правочином.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладено в ст. 203 ЦК України. Серед них визначається вільне волевиявлення учасника правочину, необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тощо.

Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним слід встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що, за правилами ст. 215 цього кодексу, є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

У даній справі, судом першої інстанції встановлено, що відповідач на підставі акту передачі-приймання від 05.05.2017 року відчужив належне йому на праві власності нерухоме майноТовариству з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСБУД-ІФ», засновником якого є його син ОСОБА_3 , після ухвалення судового рішення про стягнення з нього заборгованості та видачі на його виконання виконавчого листа. Однак, суд, обмежившись перевіркою обставин наявності заборон відчуження спірного майна, не дав належної оцінки тому, що сторони правочину є близькими родичами, та не перевірив, чи передбачали сторони реальне настання правових наслідків спірного правочину, чи направлені дії сторін правочину на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання за його рахунок судового рішення про стягнення коштів, зокрема чи продовжував відчужувач фактично володіти та користуватися майном. При цьому, поза увагою суду залишилась і та обставина, що за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вид діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНСБУД-ІФ» є торгівля автотранспортними засобами, деталями та приладдям автотранспортних засобів, технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, а ОСОБА_2 згідно акту передачі-приймання від 05.05.2017 року у власність товариства передано маслосклад, керносховище, КПП з диспетчерською та профілакторій з майстернею.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч.ч. 2 та 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення .

Боржник, який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь свого сина після виникнення в нього зобов`язання щодо повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається правочин, який порушує майнові інтереси кредитора та спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому не можуть залишатися поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №646/3972/16-ц (провадження №61-28761св18).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) погодилась із зазначеними висновками та вказала, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин справи та того, що позивач помер, правонаступників його не встановлено, положень ч. 1 ст. 377 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Івано-Франківського міського суду від 23 липня 2019 року слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст. ст. 255, 377, 381-384, 390 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Рішення Івано-Франківського міського суду від 23 липня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрансбуд-ІФ» про визнання недійсним правочину закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча М.Д. Горейко

Судді: Р.Й. Матківський

І.О. Максюта