Справа № 724/873/20Провадження № 3/724/403/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року суддя Хотинського районного суду Чернівецької області Руснак А.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, громадянина України, паспорт НОМЕР_1 , працюючого водієм КП «Денисівка-Авто», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП ,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу серії ГП № 316009 від 04.06.2020 року, 22 год. 02 хв. на а/д. Н-03 316 км., водій ОСОБА_2 керуючи автобусом EOS «COHCHE 200» д.н.з. НОМЕР_2 у кількості 13 людей в міжнародному маршруті «Сучава-Чернівці-Київ», рухався із початкової точки м. Чернівці, що заборонено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 пункт 7, та порушив вимоги підпункту 7 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.09.2020 року, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, проте 03.08.2020 року надіслав на електронну адресу Хотинського районного суду пояснення по справі, відповідно до яких просив слухати справу в його відсутності, так як працює водієм рейсового автобусу Чернівці-Лодзь (Польща) і станом на 05.08.2020 року перебуває в рейсі. Крім того, просив закрити провадження по даній справі в зв?язку із відсутністю подій та складу адміністративного правопорушення. Також, просив долучити до матеріалів справи додатки, а саме: копію техпаспорту та виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПКП «Денисівка-Авто»

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Із диспозиції ст. 44-3 КУпАП випливає, що відповідальність за даною нормою настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Слід звернути увагу, що стаття 44-3 КУпАП не визначає конкретних правил карантину, проте має посилання на ряд нормативно-правових актів, якими такі правила встановлюються, тобто дана норма є бланкетною.

Відповідно до пп. 7 п.3 постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 на період дії карантину забороняється: здійснення регулярних та нерегулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, зокрема пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більше ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та контроль використання засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок пасажирами під час перевезення.

Згідно з визначенням, наданим у частині 1 статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху.

Також у статті 1 Закону № 2344-III дано визначення нерегулярних і регулярних пасажирських перевезень. Зокрема, нерегулярні пасажирські перевезення перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт. Регулярні пасажирські перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закон № 2344-III ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів на, зокрема, надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами.

У частині першій статті 1 Закону № 2344-III зазначено, що автобус транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

Перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, встановлений статтею 39 Закону № 2344-III.

Зокрема, згідно з абзацом третім частини четвертої статті 39 Закону № 2344-III Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. за № 176. Зокрема, розділом ІІ зазначених Правил визначено, що перевезення пасажирів автобусами залежно від режиму їх організації можуть бути: регулярними, регулярними спеціальними та нерегулярними. Відповідно, надано регламентацію здійснення таких перевезень.

Крім того, визначення суб`єкта господарювання наведене у статті 55 Господарського кодексу України. Зокрема, зі змісту частини першої статті 55 ГК випливає, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому пунктом 2 частини другої статті 55 ГК визначено, що суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно з частиною 1 статті 58 ГК суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Такий порядок регламентований Законом України № 755-IV від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі Закон № 755-IV) з послідуючими змінами та доповненнями. Зі змісту положень наведеного Закону випливає, що відповідного статусу суб`єкт господарювання набуває з моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідною випискою.

З наданих суду матеріалів випливає, що відповідні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 є суб`єктом господарювання або найманим працівником суб`єкта господарювання, який здійснює пасажирські перевезення автомобільним транспортом, відсутні. Відсутні також відомості про те, що ОСОБА_2 у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності без реєстрації притягнуто до юридичної відповідальності. Зокрема до протоколу про адміністративне правопорушення надано лише диск із відеозаписом, при дослідженні в судовому засіданні якого було виявлено відео файли якими зафіксовано перевірку кількості пасажирів та момент складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Зі змісту частини 2 статті 251 КУпАП випливає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП уповноважені на те особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) мають право складати протоколи про правопорушення, зокрема, передбачені статтею 44-3 КУпАП.

Отже, обов`язок зі збирання доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення працівниками органів внутрішніх справ (Національної поліції) в даному випадку виконано не було.

Однак, на підтвердження своєї невинуватості у вчиненні даного правопорушення, ОСОБА_2 було надано суду копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , відповідно до якого кількість місць для сидіння в транспортному засобі ЕОS COACH E200 складає 54 місця.

Суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Так, в вищевказаному протоколу про адміністративне правопорушення, а саме в розділі «дата, час місце вчинення і суть адміністративного правопорушення» не вказано дату вчинення даного адміністративного правопорушення, а лише його годину.

У справі справі «Карелін проти Росії»(заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Отже, аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що уповноваженими особами органу внутрішніх справ (Національної поліції) при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення не доведено, що ОСОБА_2 є суб`єктом правопорушення і в його діях наявні ознаки правопорушення, а тому суд вважає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 44-3, 247, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 за ст. 44-3 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення у його діях.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернівецького апеляційного суду через Хотинський районний суд Чернівецької області.

Суддя: А.І. Руснак