Справа № 467/789/20
1-в/467/199/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
представника установи виконання покарань ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка спільне клопотання виконуючого обов`язки начальника Державної установи «Арбузинська виправна колонія № 83» Міністерства юстиції України та заступника голови спостережної комісії при Арбузинській районній державній адміністрації Миколаївської області про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 , -
ВСТАНОВИВ:
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
Виконуючий обов`язки начальника ДУ «Арбузинська виправна колонія №83» спільно із заступником голови спостережної комісії при Арбузинській РДА Миколаївської області звернулись до суду із клопотанням про умовно дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 .
Звернення умотивували тим, що засуджений в місцях позбавлення волі знаходиться з 11 лютого 2015 року, а в ДУ «Арбузинська ВК №83» відбуває покарання з 08 липня 2019 року.
Зокрема, засуджений не працевлаштований так як має медичні протипоказання до робіт з фізичним навантаженням, проте, згідно ч.5 ст. 118 КВК України постійно залучається до робіт з благоустрою колонії без оплати праці та до допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством.
При цьому, ОСОБА_4 має зразкову поведінку, оскільки дотримується правомірних і ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, підтримує доброзичливі стосунки з іншими засудженими, дбайливо ставиться до майна установи, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, бере участь у роботі самодіяльних організацій та у програмі диференційованого вихованого впливу «Підготовка до звільнення».
Загалом засуджений за період відбування не мав стягнень та два рази заохочувався за сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку.
За таких обставин суб`єкт звернення вважає, що засуджений ОСОБА_4 сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Позиція учасників справи
В судовому засіданні представник ДУ «Арбузинська виправна колонія №83» внесене клопотання підтримав і просив його задовольнити з підстав, що у ньому викладені.
Засуджений також с внесене щодо нього клопотання підтримав, просив його задовольнити та пояснив суду, що в установі виконання покарань він не працевлаштований, оскільки є інвалідом ІІ групи з народження за діагнозом дитячий церебральний параліч, проте, залучається до робіт з благоустрою, зокрема, у їдальні та до ремонтних робіт, в Південній виправній колонії №51 він залучався до робіт з пошиття взуття.
Загалом, за період відбування покарання він усвідомив свій вчинок та розкаюється у скоєному.
Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні позицію засудженого підтримав, просив внесене клопотання задовольнити та пояснив суду, що установлений засудженому діагноз не дозволяє йому працювати, однак, він залучається до робіт з благоустрою, за що має два заохочення, у той час, як стягнення за весь період відбування покарання на нього не застосовувались.
Крім цього адвокат вказав, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у скоєному розкаявся, а тому з урахуванням наявності у нього двох заохочень та відсутності стягнень, він довів своє виправлення.
Прокурор, у свою чергу, вважав умовлено дострокове звільнення засудженого передчасним, оскільки він вчинив особливо тяжкий злочин, може виконувати легкі види робіт, однак, до благоустрою колонії залучається нерегулярно. Хоч і має два заохочення, проте, в жовтні 2019 року вважався таким, що не став на шлях виправлення і наразі перебуває на профілактичному обліку, як особа, схильна до самогубства.
За такого прокурор просив у задоволенні клопотання відмовити.
Мотиви, із яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався у ракурсі установлених ним обставин із даного питання
Суд же, перевіривши доводи і обґрунтованість внесеного на його розгляд питання, з`ясувавши позицію учасників справи, дослідивши матеріали особової справи засудженого, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, сформованим у порядку ст. 94 КПК України, виходив із такого.
Зокрема, в ході судового розгляду було установлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2015 року за ч.1 ст. 115 КК України до 8 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 жовтня 2015 року вирок Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2016 року ОСОБА_4 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 11 лютого 2015 року по 01 жовтня 2015 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Як наслідок, на час розгляду цього клопотання ОСОБА_4 , будучи засудженим за умисний особливо тяжкий злочин, відбув більш ніж 3/4 частини строку покарання, призначеного за вироком суду (кінець строку покарання 22 червня 2022 року), а тому, в силу дії норми ч.2 ст. 81, п.3 ч.3 ст. 81 КК України, за наявності цієї формально - юридичної підстави, умовно дострокове звільнення від відбування покарання можливе, якщо він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Інакше кажучи, у таких випадках вирішальним є не факт відбуття певної, визначеної законом частини строку покарання, а доведеність виправлення засудженого через його зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці.
До того ж, слід брати до уваги і той факт, що норми кримінального закону України діють у системному взаємозв`язку, а згідно ч. 2ст.50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 6КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
А процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
При цьому, згідно п. 17 постанови Пленуму верховного суду України № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» судам рекомендовано ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування. Пояснення зазначених осіб і думка прокурора мають бути відображені в протоколі судового засідання.
А тому із системного аналізу чинного законодавства можна зробити висновок, що під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги режиму утримання у колонії, не допускав порушень, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації установи відбування покарань ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційовано-виховного впливу.
Але сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого, яка полягає в стримуванні від порушень режиму відбування покарання, правил внутрішнього розпорядку, а й активна форма його поведінки, як то, активна участь в суспільному житті, сумлінне виконання громадських доручень, підвищення свого загальноосвітнього рівня, гарна поведінка в побуті, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин.
Під сумлінним ставленням до праці слід розуміти, що засуджений працевлаштований, самостійно без додаткової мотивації виходить на роботу, належно її виконує, бережно ставиться до робочого інструменту і не порушує правил техніки безпеки, свідомо бере постійну участь в суспільно корисній праці, систематично виконує і перевиконує виробничі завдання, якісно виконує доручену роботу і не відмовляється від неї.
Крім цього, не слід забувати, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є його обов`язком відповідно дост. 9 КВК України.
Тому сама по собі лише належна поведінка, яка полягала у недопущенні порушень режиму утримання, не може бути вирішальним фактором на користь умовно дострокового звільнення - вона має буди поєднана із сумлінним ставленням до праці у сукупності.
При цьому, питання про умовлено дострокове звільнення у кожному конкретному випадку вирішується індивідуально і відноситься до дискреційних повноважень суду, а тому оцінивши усі наявні відомості, які мають пряме та опосередковане значення для правильного вирішення питання у контексті сумлінного відношення засудженого до праці та його зразкової поведінки, слід вказати на таке.
Загалом, ОСОБА_4 утримується в місцях попереднього ув`язнення та позбавлення волі з 11 лютого 2015 року.
З 08 липня 2019 року відбуває покарання в ДУ «Арбузинська виправна колонія №83».
За весь період відбування покарання, засуджений двічі заохочувався за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці: 26 жовтня 2016 року та 13 січня 2020 року.
Дисциплінарні стягнення до засудженого за весь період відбування покарання не застосовувались.
Однак, сама по собі відсутність стягнень, як зазначав суд вище, ще не вказує на дійсність підстав для умовно дострокового звільнення від відбування покарання, а тому суд вважає за доручене перейти до оцінки ставлення засудженого до праці та його поведінки.
Так, згідно довідки № 367 від 02 липня 2020 року засуджений ОСОБА_4 згідно ч.5 ст. 118 КВК України залучається до робіт з благоустрою колонії, прилеглої до неї території, поліпшення житлового побутових умов або до допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством.
Зокрема, за 2019 рік засуджений залучався до робіт з благоустрою з вересня по грудень, а у 2020 році у січні, березні та травні, що становить досить незначний період порівняно із загальним періодом відбутого ним покарання.
Будь яких відомостей про залучення ОСОБА_4 до пошиття взуття за час відбування покарання у «Південній виправній колонії №51» Одеської області матеріали справи не містять.
А наявні ж у ОСОБА_4 заохочення за сумлінну поведінку і ставлення до праці не були систематичними і застосовувались через тривалий проміжок часу, що не свідчить на користь висновку про сумлінне ставлення до праці.
Постановою начальника ПВК №51 від 30 жовтня 2015 року було установлено, що ОСОБА_4 під час перебування в дільниці Карантину, діагностики та розподілу відмовився від протиправної поведінки, виконує вимоги встановленого режиму утримання та сприяє виконанню соціально індивідуальної програми стосовно нього.
У зв`язку із цим засудженого було переведено до дільниці ресоціалізації.
Під час перебування в ПВК №51 ОСОБА_4 був один раз заохочений за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, проте, його характеристики за період відбування покарання у цій установі матеріали особової справи не містять.
З 08 липня 2019 року ОСОБА_4 відбуває покарання в Арбузинській ВК №83, де, зокрема, з профілактичного обліку, як особа, схильна до самогубства та членоушкодження, знятий не був.
Згідно характеристики на засудженого станом на 28 жовтня 2019 року він має право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи, але своїм правом не користувався, бажання працювати не висловлював, на заходи вихованого впливу з приводу працевлаштування не реагував.
При цьому, засуджений дотримувався правомірних і ввічливим відносин з персоналом установи з метою пристосування, у спілкуванні був не відвертий.
Недбало ставився до майна установи, догляд за ним не здійснював, а до виконання законним вимог персоналу установи ставився безвідповідально.
Засуджений, крім цього, уникав робіт з самообслуговування та благоустрою колонії, не вбачав їх суспільної необхідності.
Участі у виховних заходах та програмах диференційованого вихованого впливу не приймав і перебував на профілактичному обліку, як схильний до самогубства.
Такого змісту характеристика на засудженого станом на кінець жовтня 2019 року не свідчить про його сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку, а навпаки, вказує на неприйнятність режиму відбування покарання і небажання працювати, навіть на легких і посильних йому роботах.
А рішенням засідання комісії Арбузинської ВК №83 від 28 жовтня 2019 року ОСОБА_4 було відмовлено у зверненні із клопотанням про заміну покарання на більш м`яке, як такого, що не став на шлях виправлення.
До того ж, суд відхиляє доводи адвоката стосовно того, що засуджений занадто мало часу відбував покарання в Арбузинській ВК №83, а тому його поведінка вивчена не була, оскільки вони (ці доводи) не ґрунтуються на законі, а на момент затвердження негативної характеристики ОСОБА_4 перебував у цій установі більше ніж три місяці, що є достатнім за умови щоденного спостереження за ним для тих чи інших висновків.
13 січня 2020 року ОСОБА_4 був заохочений за сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку.
Однак, це не вказує на можливість його умовно дострокового звільнення, оскільки, принаймні, з кінця жовтня 2019 року минуло замало часу, аби можливо було б констатувати виправлення засудженого.
Що стосується характеристики від 14 липня 2020 року, то остання є позитивною, із неї слідують дані про позитивні зрушення у поведінці засудженого, однак, вона є такою, що прямо протилежна за своїм змістом характеристиці від 28 жовтня 2019 року.
А як вказував суд вище, період з 28 жовтня 2019 року по 14 липня 2020 року є занадто нетривалим аби говорити про виправлення засудженого.
Тож, ці факти у їх сукупності, дають підстави дійти висновку, що на цей час засуджений не довів свого виправлення через сумлінне ставлення до праці і зразкову поведінку у такій мірі, аби можливо було б констатувати, що цілі покарання досягнуті, а тому його умовно дострокове звільнення на даному етапі відбування покарання є невиправданим.
За таких умов, засуджений, на переконання суду, ще потребує подальшого виховного впливу в умовах ізоляції від суспільства, позаяк, на час розгляду цього клопотання не є готовим до прийнятного співжиття в соціумі через нетривалий період позитивних зрушень у його поведінці та ставленні до праці, незважаючи на його твердження про розкаяння.
А будь яких інших доказів на користь відображених у клопотанні доводів у розпорядження суду надано не було, принаймні, Щоденника індивідуальної роботи із засудженим, із якого суд мав би змогу простежити оцінку ступеню виправлення ОСОБА_4 .
Як наслідок, це звернення не може бути задоволене на цей час через недоведеність наявності визначених законом підстав для умовно дострокового звільнення засудженого від подальшого відбування покарання.
За такого, керуючись ст.ст. 369 -372, 376,537,539 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні спільного клопотання виконуючого обов`язки начальника Державної установи «Арбузинська виправна колонія № 83» Міністерства юстиції України та заступника голови спостережної комісії при Арбузинській районній державній адміністрації Миколаївської області про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 - відмовити.
Роз`яснити, що відповідно до положень ч.7 ст. 154 КВК України у разівідмови судущодо умовно-достроковогозвільнення відвідбування покаранняабо заміниневідбутої частинипокарання більшм`яким повторнеподання вцьому питанніщодо осіб,засуджених затяжкі іособливо тяжкізлочини допозбавлення воліна строкне меншеп`яти років,може бутивнесено нераніше якчерез одинрік здня винесенняпостанови провідмову,а щодозасуджених заінші злочинита неповнолітніхзасуджених -не ранішеяк черезшість місяців.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.
Суддя ОСОБА_1
