Справа № 456/2380/20

Провадження № 3/456/1716/2020

ПОСТАНОВА

іменем України

15.07.2020 року Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н. М. , розглянувши матеріали, які надійшли від Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , -

- за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №322841 від 19.06.2020 вбачається, що 19.06.2020 близько 16:30 год. на автодорозі Київ-Чоп 512 км., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Neoplan» д.н.з. НОМЕР_1 сполученням Кам`янець-Подільський Гожув-Велькопольський перевозив пасажирів у кількості чотирнадцять людей та не маючи при собі спеціального дозволу на перевезення пасажирів, чим порушив вимоги постанови КМУ № 211, 392 п.7, вчинивши правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, приходжу до висновку, що даний протокол разом з долученими до нього матеріалами підлягає поверненню для належного оформлення з наступних підстав.

За змістом ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положення ст.44-3КУпАП передбачає порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Встатті 1 Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»№ 1645-ІІІвід 06квітня 2000 визначено, що санітарно-протиепідемічні правила і норми це нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб. Карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Згідност.29Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади,

що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», у редакції від 05.05.2020, на усій території України з 12 березня 2020 року по 22 травня 2020 року встановлено карантин.

Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ№ 392 від 20.05.2020,№ 500 від 17.06.2020

З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 22 травня 2020 р. до31 липня 2020р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя установлено карантин згідно з Постановами КМ№ 392 від 20.05.2020,№ 500 від 17.06.2020

Відповідно до ст. 41 «Про захист населення від інфекційних хвороб», особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

Законом України №530-1Х від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)» внесені зміни до КУпАП, який доповнено ст. 44-3, наступного змісту: «стаття 44-3. Порушення правил щодо карантину людей. Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Таким чином, адміністративна відповідальність за ст.44-3КУпАПнастає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Положеннямист. 280 КУпАПпередбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихст. 255 цього Кодексу.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені вказаного правопорушення надано такі докази як: протокол про адміністративне правопорушення серії ГП№322841 від 19.06.2020, рапорт поліцейського СРПП № 4 ПП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області Возного І. від 10.07.2020, поясненнями наданими ОСОБА_1 , фототаблицями, протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу, полісом № НОМЕР_2 обов`язковго страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, дозволом БВ №002685 від 16.08.2018р., розкладом руху автобусів на маршруті, квитково-касовий лист №001990 від 19.06.2020р..

Слід звернути увагу на той факт, що ст. 44-3 КУпАПє бланкетною, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного нормативно правового акту яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи. Формулювання суті правопорушення не може обмежуватись посиланням на нормативний акт, а повинно містити відомості про вчинене правопорушення згідно з диспозицією ст.44-3КУпАП з конкретизацією суті правопорушення відповідно до вказаного Закону. Тобто, в протоколі має бути посилання на відповідний підпункт та пункт постанови Кабінету Міністрів України.

Однак у складеному протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено повних реквізитів підзаконних нормативно правових актів, а саме не вказано дати прийняття постанов Кабінету Міністрів України № 211 та № 392. Також не деталізовано які саме підпункти та пункти вказаних постанов порушив ОСОБА_1 , як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд звертає увагу також на той факт, що долучений до матеріалів справи рапорт поліцейського СРПП №4 ПП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області Возний І. від 10.07.2020 не входить у перелік доказів передбачених ст. 251 КУпАП, та у відповідності до п.2.2.9 Інструкції «З діловодства у системі Міністерства внутрішніх справ України» затвердженої наказом МВС України 23.08.2012 №747, такий документ як рапорт віднесено до внутрішніх документів та не може являтись доказом по справі.

Згідно з визначенням, наданим у ч.1 ст.1Закону України«Про автомобільнийтранспорт» (далі-Закон ) перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі - перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху. Також у ст. 1 Закону дано визначення нерегулярних і регулярних пасажирських перевезень. Зокрема,нерегулярні пасажирські перевезення перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт. Регулярні пасажирські перевезенняперевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закон ліцензіявидається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів на, зокрема, надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами.

У ч. 1 ст. 1 Закону зазначено, що автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

Перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, встановлений ст. 39 Закону.

Зокрема, згідно з абзацом 3 ч. 4 ст. 39 Закону документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. за № 176. Зокрема, розділом ІІ зазначених Правил визначено, що перевезення пасажирів автобусами залежно від режиму їх організації можуть бути: регулярними, регулярними спеціальними та нерегулярними. Відповідно, надано регламентацію здійснення таких перевезень.

Крім того, визначення суб`єкта господарювання наведене у ст. 55 Господарського кодексу України. Зокрема, зі змісту ч.1 ст.55ГК випливає, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому п. 2 ч.2 ст.55ГК визначено, що суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно з ч.1 статті 58ГК суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Однак, з наданих до суду матеріалів випливає, що відповідні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання або найманим працівником суб`єкта господарювання, який здійснює пасажирські перевезення автомобільним транспортом, відсутні. Відсутні також відомості про те, що такого у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності без реєстрації було притягнуто до юридичної відповідальності. Також до матеріалів справи не додано реєстраційних документів на транспортний засіб, яким здійснював перевезення пасажирів ОСОБА_2 , з метою встановлення кому належить на праві власності вказаний автобус та з метою встановлення дозволеної кількість місць для сидіння. У зв`язку з цим для суду залишається незрозумілим, який саме спеціальний дозвіл для перевезення пасажирів був відсутній у ОСОБА_2 ..

Долучені до матеріалів справи фототаблиці не можуть бути належним доказим вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП оскільки при дослідженні таких в судовому засіданні було встановлено, що на таких зафіксовані люди, які перебувають у салоні автобуса, проте невідомо якого.

Також в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків даної події, які б засвідчили, про наявність у діях водія ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП, натомість від пасажирів, які перебували у салоні автобуса працівниками поліції не відібрано жодних пояснень, зокрема з приводу того, хто ці люди, куди їдуть, на якій підставі здійснюється їх перевезення та чи є дана поїздка регулярними (нерегулярними) пасажирськими перевезеннями.

Будь яких інших належних та допустимих доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 зокрема до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено.

Суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013

р., заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання про правильність складеного протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Вищевикладені недоліки, допущені при складенні та оформленні адміністративного матеріалу є суттєвими, оскільки не дозволяють встановити наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до відповідальності, що, в свою чергу, позбавляє можливості достовірно встановити обставини правопорушення, і, як наслідок, здійснити розгляд справи про адміністративне правопорушення та прийняти рішення по ній.

Відтак враховуючи, що складення та оформлення даної справи про адміністративне правопорушення виконано неналежним чином, а вказані вище недоліки та неповнота не можуть бути усунені в суді, а тому протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП разом з долученими до нього матеріалами слід повернути в Стрийський відділ поліції ГУ НП у Львівській області для належного оформлення.

Керуючись ст.ст. 245, 254, 256, 268, 278, 283 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Протокол про адміністративне правопорушення серії ГП №322841 складений відносно ОСОБА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, разом з долученими до нього матеріалами повернути до Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області для належного оформлення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Cуддя Н. М. Янів