Справа № 357/264/20

2/357/1081/20

Категорія 16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 серпня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Орєхова О.І.,

за участю секретаря - Сокур О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко Володимира Володимировича про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В:

В січні 2020 року позивач ТОВ Агрофірма «Матюші» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко Володимира Володимировича про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1) є власником земельної ділянки площею 2,0901 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0056, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі - Земельна ділянка). 21.08.2014 року Відповідач-1 уклала з товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" (далі - Позивач, Товариство, ТОВ Агрофірма "Матюші") Договір оренди землі № б/н, за яким передав в оренду Позивачу Земельну ділянку строком на 10 років (далі - Договір оренди). 10.02.2015 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного правління юстиції Київської області Бурімська Н.1. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 19219111, яким зареєструвала право оренди на Земельну ділянку за Товариством, на підтвердження чого надають суду копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРПНМ) про реєстрацію права оренди. До лютого 2018 року Позивач користувався Земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачував Відповідачу-1 орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року Відповідач-1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ Агрофірма "Матюші" права користування Земельною ділянкою за Договором оренди. 14.02.2018 року ОСОБА_1 направила Позивачу повідомлення про розірвання Договору оренди в односторонньому порядку, яке було мотивоване тим, що нібито ТОВ Агрофірма "Матюші" не виконало належним чином зобов`язання щодо виплати їй орендної плати за 2016, 2017 роки, у зв`язку з чим остання розірвала Договір оренди в односторонньому порядку на підставі п. 33 цього Договору. На підставі цього повідомлення 17.02.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачов В`ячеслав Анатолійович провів державну реєстрацію припинення права оренди Товариства на Земельну ділянку. За декілька днів після цього 19.02.2018 року ОСОБА_1 уклала з товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (далі - Відповідач-2, ТДВ "Шамраївський цукровий завод") Договір оренди землі № б/н, за яким передала останньому в оренду Земельну ділянку, а той же державний реєстратор Міхачов В.А. здійснив державну реєстрацію права оренди на Земельну ділянку за Відповідачем-2. Зважаючи на те, що підстав для розірвання Договору оренди в односторонньому порядку і передачі Земельної ділянки в оренду іншому орендарю - ТДВ "Шамраївський цукровий завод" у Відповідача-1 не було, ТОВ Агрофірма "Матюші" у вересні 2018 року звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання недійсними правочину щодо розірвання Відповідачем-1 Договору оренди в односторонньому порядку, Договору оренди землі № б/н від 19.02.2018 року, укладеного між ТДВ "Шамраївський цукровий завод" та ОСОБА_1 , і скасування рішень про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на Земельну ділянку та про державну реєстрацію права оренди Земельної ділянки за Відповідачем-2. Ухвалою від 17.10.2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області відкрив провадження у справі № 357/11069/18 за цим позовом. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2019 року у справі № 357/11069/18 позов ТОВ Агрофірма "Матюші" був задоволений у повному обсязі. Розглянувши справу № 357/11069/18, суд встановив, що Товариство належним чином виконувало свої зобов`язання за Договором оренди з виплати орендної плати Відповідачу-1, у зв`язку з чим остання не мала правових підстав для розірвання Договору оренди в односторонньому порядку. Зважаючи на це, суд дійшов до висновку, що Договір оренди є дійсним, з огляду на що ОСОБА_1 не мала правових підстав і для передачі Земельної ділянки в оренду ТДВ "Шамраївський цукровий завод" за Договором оренди землі № б/н від 19.02.2018 року. На підставі вказаного судового рішення у ДРРПНМ буде скасовано державну реєстрацію права оренди ТДВ "Шамраївський цукровий завод" на Земельну ділянку і відновлено запис про державну реєстрацію права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на неї. Водночас, після звернення Позивача до суду з метою ускладнення виконання судового рішення у справі № 357/11069/18 між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року (далі - Оспорюваний договір), згідно з яким Відповідач-2 фактично повторно отримав право використовувати Земельну ділянку для здійснення сільськогосподарської діяльності. 06.03.2019 року державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євко Володимир Володимирович (далі - Відповідач-3, Державний реєстратор) прийняв щодо Земельної ділянки рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТДВ "Шамраївський цукровий завод", індексний номер: 45837650, у зв`язку з чим до ДРРПНМ було внесено запис про інше речове право за № 30583336 (далі - Оскаржуваний запис). На підтвердження вищенаведених обставин долучають копії інформаційної довідки з ДРРПНМ щодо Земельної ділянки, рішення Державного реєстратора та Оспорюваного договору, отриманих адвокатом Позивача з електронних матеріалів реєстраційної справи щодо Земельної ділянки у ДРРПНМ. Вважають, що Оспорюваний договір укладений з порушенням норм законодавства та Договору оренди, укладеного між ТОВ Агрофірма "Матюші" та Відповідачем-1, а державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо Земельної ділянки за Відповідачем-2 проведено з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. З огляду на це, з метою відновлення своїх прав на Земельну ділянку ТОВ Агрофірма "Матюші" звертається до суду з позовом про визнання недійсним Оспорюваного договору та скасування Оскаржуваного запису, внесеного до ДРРПНМ Державним реєстратором. Тому, позивач просить суд визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року, укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,0901 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0056, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за № 30583336, внесений щодо земельної ділянки площею 2.0901 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0056, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1501371032000), дата, час державної реєстрації: 04.03.2019 14:39:09, стягнути солідарно з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989; місцезнаходження: 09039, Київська область, Сквирський район, село Руда, вулиця Заводська, 27) та державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Свка Володимира Володимировича (адреса робочого місця: 08302, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський Шлях, 76А, кабінет 5) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" (ідентифікаційний код 03755348; місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара. 1/42, кабінет 509) понесені ним судові витрати ( а. с. 1-6 ).

Ухвалою судді від 15 січня 2020 року вжито заходи по забезпеченню позову, шляхом встановлення заборони на відчуження земельної ділянки, площею 2,0901 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0056, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1501371032000). В іншій частині вимог заявника про забезпечення позову, - відмовлено (а.с. 90-94).

Ухвалою судді від 06 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 16 березня 2020 року (а.с. 102-103).

12 березня 2020 року за вх. № 9344 судом отримано від позивача заяву про зміну предмету позову, мотивуючи тим, що 16.01.2020 року, тобто після подання Товариством позовної заяви у № 357/14279/19, набрав чинності Закон України № 340-ІХ від 05.12.2019 року внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", було внесено зміни, зокрема, до ст. 26 Закону України № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - № 1952-IV), яка регулює порядок внесення відомостей до ДРРПНМ. Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV в редакції від 16.01.2020 року відомості про права, обтяження речових прав, внесені до ДРРПНМ, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Відтак, у зв`язку з внесенням до Закону № 1952-IV змін, якими було виключено можливість скасування записів ДРРПНМ про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно, ТОВ Агрофірма "Матюші" вважає за необхідне змінити предмет позову у цій справі, а саме змінити свою позовну вимогу у частині скасування запису про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) Відповідача-2 щодо Спірної земельної ділянки на іншу вимогу - скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) Відповідача-2 Спірної земельної ділянки за ТДВ "Шамраївський цукровий завод", що згідно з редакцією ст. 26 Закону № 1952-ІV буде належним способом захисту порушених Позивача. Просили прийняти до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" про зміну предмета позову у справі № 357/264/20, здійснювати розгляд позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" в такій редакції: визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року, укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариством з додатковою відповідальністю "'Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,0901 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0056, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,0901 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0056, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1501371032000), номер запису про інше речове право: 30583336, дата, час державної реєстрації: 04.03.2019 14:39:09, і припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,0901 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0056, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (а.с. 113-114).

24 березня 2020 року за вх. № 11109 судом отримано від ТДВ «Шамраївський цукровий завод» клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 136) та відзив на позов (а.с. 137-140).

Відповідно до ухвали судді від 06 лютого 2020 року, для відповідача визначено строк, який становить 15 днів з дня вручення цієї ухвали, для направлення суду відзиву на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і зави свідків, що підтверджують заперечення проти позову, направити копію відзиву та доданих до нього документів позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам. У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (а.с. 103).

Відповідно до ч. ч. 7 та 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Встановлено, що відповідачем ТДВ «Шамраївський цукровий завод» отримав ухвалу суду від 06.02.2020 року, позовну заяву разом із додатками та судову повістку 13.02.2020 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення (а.с. 110).

Отже, звертаючись до суду з відзивом на позов 24.03.2020 року відповідач ТДВ «Шамраївський цукровий завод» пропустив строк для подачі вказаного відзиву, а клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву останнього не містить жодного обґрунтування поважності такого пропуску.

До того ж, саме клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов та відзив на позов не містять дати їх складання.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданої до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Отже, якщо особа вважає, що процесуальний строк може бути пропущеним, вона має подати до закінчення цього строку заяву про його продовження, при цьому відповідач ТДВ «Шамраївський цукровий завод» не звертався до суду з відповідною заявою про продовження встановленого судом процесуального строку до його закінчення.

Разом з цим, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків, при цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Тому, відзив на позов наданий відповідачем ТДВ «Шамраївський цукровий завод» з пропуском строку та без поважних причин.

Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відзив ТДВ «Шамраївський цукровий завод» не наданий останнім у встановлений судом строк без поважних причин, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року постановлено закрити підготовче засідання та призначити вищезазначену справу до судового розгляду по суті на 06 липня 2020 року (а.с. 176-177).

12 червня 2020 року за вх. № 22060 судом отриманого від відповідача ОСОБА_1 письмові пояснення, в яких остання наголошує на тому, що як їй стало відомо, Білоцерківським міськрайонним судом Київської області розглядається справа № 357/264/20 за позовом ТОВ Агрофірма "Матюші" до неї, а також ТДВ "Шамраївський цукровий завод", державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євка В.В. про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) між нею і ТДВ "Шамраївський цукровий завод" щодо належної їй земельної ділянки площею 2,0901 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0056, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та скасування державної реєстрації права користування нею для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) за ТДВ "Шамраївський цукровий завод". Пред`явивши позов у цій справі, ТОВ Агрофірма "Матюші" стверджує, що вона у порушення укладеного між ними договору оренди землі № б/н від 21.08.2014 року нібито уклала 05.01.2019 року з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н, за яким вона передала йому в користування на праві емфітевзису власну земельну ділянку. Дійсно, у 2014 році між нею і ТОВ Агрофірма "Матюші" було укладено договір оренди землі, за яким вона передала йому в оренду земельну ділянку. Вказаний договір є дійсним і належним чином виконується з боку ТОВ Агрофірма "Матюші". Зокрема, орендну плату отримувала переважно в грошовій формі, а іншу частину в натуральній. Також за її зверненням отримувала додаткові безкоштовні послуги у вигляді оранки присадибної ділянки та обмолоту власного врожаю. При цьому, хоче повідомити суд, що вона не мала наміру укладати з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо її земельної ділянки. Оглянувши копію цього договору, вона виявила, що у ньому стоїть нібито її підпис, але жодних домовленостей щодо укладення такого договору у неї з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" не було. Між нею і ТДВ "Шамраївський цукровий завод" за пропозицією останнього у 2018 році було укладено лише договір оренди щодо її земельної ділянки, який наразі у судовому порядку визнано недійсним. Хоче зауважити, що з боку найнятих ТДВ "Шамраївський цукровий завод" адвокатів їй постійно надавалися на підпис різні документи нібито для цілей судової справи за позовом ТОВ Агрофірма "Матюші" про визнання недійсним договору оренди землі між нею і ТДВ "Шамраївський цукровий завод" без жодного роз`яснення змісту і правових наслідків цих документів, які вона не могла самостійно перевірити внаслідок своєї юридичної неосвіченості. Тому, вона не виключає, що вона могла підписати договір, який оспорює ТОВ Агрофірма "Матюші" у цій справі, але, при цьому, вона не усвідомлювала значення своїх дій і не мала наміру передавати свою земельну ділянку у користування ТДВ "Шамраївський цукровий завод" на праві емфітевзису. Також хоче зазначити, що усі документи, подані від її імені у матеріали справи до сьогоднішнього дня, вона не складала, складанням цих документів займалися найняті ТДВ "Шамраївський цукровий завод" адвокати, які надавали їх їй для підпису, без роз`яснення змісту і правових наслідків таких документів, які вона не могла самостійно перевірити внаслідок своєї юридичної неосвіченості, тому вона відкликає усі ці документи і просить їх не брати до уваги під час вирішення справи. Повністю визнає і підтримує позовні вимоги ТОВ Агрофірма "Матюші" та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Подальший розгляд справи просить здійснювати без її участі (а.с. 179-180).

Розгляд справи 06 липня 2020 року не відбувся, клопотання з боку відповідача ТДВ «Шамраївський цукровий завод» про відкладення розгляду справи було задоволено, відкладено розгляд справи на 05 серпня 2020 року.

Отриманні судом клопотання від відповідача ТДВ «Шамраївський цукровий завод» від 06.07.2020 року за вх. № 25251 та вх. № 25252 відповідно, про витребування доказів, судом залишені без задоволення.

В судове засідання позивач свого представника не направив, 04.08.2020 року за вх. № 29712 судом отримано клопотання від представника ТОВ Агрофірма «Матюші» - адвоката Цой Д.С., в якому останній просив розглянути справу без їхньої участі. Позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Матюші» підтримують повністю та просять їх задовольнити. Також просили покласти на відповідачів судові витрати, понесені позивачем.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення, де остання отримала судову повістку особисто 11.07.2020 року.

До того ж, звертаючись до суду з письмовими поясненнями відповідач ОСОБА_1 просила подальший розгляд справи здійснювати без її участі (а.с. 180).

Відповідач ТДВ «Шамраївський цукровий завод» в судове засіданні свого представника не направив, про дату, час та місце слухання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення, де судову повістку зазначеним відповідачем було отримано секретарем 09.07.2020 року.

Відповідач Державний реєстратор КП «Агенція адміністративних послуг» Євко В.В. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином у відповідності до вимог ЦПК України.

Так, на адресу суду повернувся поштовий конверт, де працівниками пошти зазначено відсутні адресат.

Відповідно до ч. 10 ст. 130 ЦПК України якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, відповідно до положень ст. 130 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлений належно про розгляд справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ТОВ Агрофірма «Матюші» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що Встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 2,0901 га, яка розташована на території Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області кадастровий номер 3220483500:01:014:0056.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є прав особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Встановлено, що 21 серпня 2014 року ОСОБА_1 уклала договір оренди належній їй на праві власності земельної ділянки площею 2,0901 га, яка розташована на території Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області кадастровий номер 3220483500:01:014:0056 з ТОВ Агрофірма «Матюші».

Згідно п. 5 зазначеного Договору оренди землі, строк дії цього договору - 10 років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Згідно п. 6 Договору оренди землі від 21.08.2014 року орендна плата нараховується та видається Орендарем в розмірі 3 (три) % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1913,84 грн. Додаткові умови: оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках 0,30 га буде проводитися безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви в розмірі 200,00 грн., в разі смерті Орендодавця допомога на поховання в розмірі 500,00 грн. або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням.

Пунктом 7 Договору оренди землі від 21.08.2014 року передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без урахування індексів інфляції.

Пунктом 8 Договору оренди землі від 21.08.2014 року передбачено, що орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року.

Відповідно до п. 32 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором.

Встановлено, що 10.02.2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області було проведено державну реєстрацію вказаного договору оренди землі, за індексним номером 19219111, яким зареєструвала право оренди на Земельну ділянку за позивачем.

Отже, до лютого 2018 року позивач користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності, а починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_1 направила позивачу повідомлення про розірвання Договору оренди в односторонньому порядку, яке було мотивоване тим, що нібито ТОВ Агрофірма "Матюші" не виконало належним чином зобов`язання щодо виплати їй орендної плати за 2016, 2017 роки, у зв`язку з чим остання розірвала Договір оренди в односторонньому порядку на підставі п. 33 цього Договору, на підставі цього повідомлення 17.02.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачов В`ячеслав Анатолійович провів державну реєстрацію припинення права оренди позивача на земельну ділянку та 19.02.2018 року ОСОБА_1 уклала з товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" Договір оренди землі № б/н, за яким передала останньому в оренду земельну ділянку, а той же державний реєстратор Міхачов В.А. здійснив державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за ТДВ «Шамраївський цукровий завод».

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2019 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова Вячеслава Анатолійовича, товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно задоволені, визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди № б\н від 21.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», оформлений повідомленням ОСОБА_1 за вих. № б/н від 14.02.2018 року, скасувано рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова Вячеслава Анатолійовича про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер 39732107 від 17.02.2018 року 12:22:49, визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 19.02.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,0901 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0056, скасовано рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова Вячеслава Анатолійовича про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер 40005086 від 05.03.2018 16:49:53 та стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод", комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» судові витрати по справі 34418 грн. 32 коп. (по 11472,77 грн. з кожного).

Встановлено, що після під час перебування вищезазначеної цивільної справи на розгляді в суді, між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року, згідно з яким відповідач ТДВ «Шамраївський цукровий завод» отримав право використовувати спірну земельну ділянку для здійснення сільськогосподарської діяльності.

06.03.2019 року державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євко Володимир Володимирович прийняв щодо земельної ділянки рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТДВ "Шамраївський цукровий завод", індексний номер: 45837650, у зв`язку з чим до ДРРПНМ було внесено запис про інше речове право за № 30583336, зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи копією інформаційної довідки з ДРРПНМ щодо земельної ділянки, рішенням Державного реєстратора та оспорюваного договору, отриманих адвокатом позивача з електронних матеріалів реєстраційної справи щодо земельної ділянки у ДРРПНМ.

Звертаючись до суду з вищевказаним позовом позивач вважає, що оспорюваний договір укладений з порушенням норм законодавства та Договору оренди, укладеного між ТОВ Агрофірма "Матюші" та відповідачем ОСОБА_1 , а державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо земельної ділянки за відповідачем ТДВ «Шамраївський цукровий завод» проведено з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, підписання договору оренди № б/н від 21.08.2014 року між позивачем та ОСОБА_1 свідчить про те, що останній всі умови даного Договору цілком зрозумілі і вона вважає їх справедливими по відношенню до неї.

Вказаний договір був прочитаний та підписаний сторонами.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Положення ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України гарантують, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Норми ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 152 ЗК України визначають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (угоди).

У ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З цієї норми слідує, що правом звернення до суду з вимогами про недійсність правочину має одна із сторін правочину або інша заінтересована особа.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" заінтересованою є особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16 роз`яснив, що власний інтерес заінтересованої особи у такому випадку полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Оспорюваний договір, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» № б/н від 05.01.2019 року підлягає визнанню недійсним з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У ст. 1 Закону України від 06.10.1998 року № 161-ХІV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-ХІV) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 792 ЦК України, ст. 13 Закону № 161-ХІV за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 6 Закону № 161-ХІV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

У п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до ДРРПНМ.

Встановлено, що договір оренди, укладений між ТОВ Агрофірма "Матюші" та ОСОБА_1 , є дійсним, у судовому порядку не оспорювався, строк оренди за ним не закінчився, а тому відповідно до положень ст. 629 ЦК України він підлягає обов`язковому виконанню сторонами. Будь-які підстави для його розірвання або припинення відсутні.

Зазначені обставини були встановлені та підтверджені заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, укладення відповідачем ОСОБА_1 оспорюваного договору за наявності дійсного Договору оренди свідчить про наявність у неї протиправного наміру відмовитися в односторонньому порядку від виконання цього договору з метою передачі земельної ділянки у користування відповідачу ТДВ «Шамраївський цукровий завод».

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону № 161-XIV договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, а на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

У ч. 4 ст. 31 Закону № 161-XIV передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Припинення або розірвання договору оренди землі з підстав, що не передбачені законом або договором, в тому числі з підстав передачі земельної ділянки в користування іншій особі, не допускається і суперечить нормам ст. 31 Закону № 161-XIV.

Отже, укладення власником земельної ділянки договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) з іншою особою не припиняє дію договору оренди землі, який був укладений раніше.

Відтак, укладення відповідачем ОСОБА_1 оспорюваного договору з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" не припинило дію договору оренди з позивачем.

Згідно з приписами п. "б" ч. 1 ст. 95 ЗК України, ч. 2 ст. 25 Закону № 161-XIV орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Цьому праву кореспондує обов`язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, встановлений у ч. 2 ст. 24 Закону № 161-XIV.

З системного аналізу цих норм, а також норм абзацу першого ч. 1 ст. 792 ЦК України, ст. ст. 1, 13 Закону № 161-XIV слідує, що за своєю правовою природою оренда землі передбачає передачу земельної ділянки у строкове платне володіння і користування одній особі - орендарю.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 395, ст. 407 ЦК України, ст. 102-1 ЗК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є речовим правом на чуже майно, яке надає землекористувачу право користуватися чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Таким чином, і право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), і право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може передаватися у володіння та користування іншій особі лише орендарем, лише за згодою орендодавця і лише на праві суборенди (крім випадків, визначених законом).

Відтак, чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, яка вже передана в оренду, передавати її у користування іншій особі, ніж орендар, у тому числі на праві емфітевзису, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2018 року у справі № 379/672/16- ц та від 23.07.2018 року у справі № 390/1736/16-ц.

Таким чином, ТДВ "Шамраївський цукровий завод" та ОСОБА_1 не мали права укладати оспорюваний договір, оскільки на момент його укладення був дійсним договір оренди з ТОВ Агрофірма "Матюші".

Відтак, укладення ОСОБА_1 оспорюваного договору з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" суперечить нормам ч. 6 ст. 93, п. "б" ч. 1 ст. 95 ЗК України, ч. 2 ст. 24, ч. 2 ст. 25, ст. 31 Закону № 161-XIV та умовам договору оренди, адже перешкоджає ТОВ Агрофірма "Матюші" користуватися земельною ділянкою і тим самим позбавляє його права користуватися нею та самостійно господарювати на ній за відсутності підстав для припинення або розірвання укладеного ним договору оренди.

Вказане є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В даному випадку, позивач не є стороною договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року, але разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.11.2016 року у справі № 6-2540цс16.

А тому, обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами.

Як наслідок недійсності правочину, позивач просить суд скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) спірної земельної ділянки № б/н від 05.01.2019 року за ТДВ "Шамраївський цукровий завод".

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV в редакції від 16.01.2020 року відомості про права, обтяження речових прав, внесені до ДРРПНМ, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відтак, у зв`язку з внесенням до Закону № 1952-IV змін, якими було виключено можливість скасування записів ДРРПНМ про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно, суд вважає за можливим задовольнити вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) спірної земельної ділянки № б/н від 05.01.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод».

Крім того, судом враховано і ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 направляючи на адресу суду пояснення зазначила, що повністю визнає і підтримує позовні вимоги ТОВ Агрофірма "Матюші" та просить суд задовольнити їх у повному обсязі, так як вона не мала наміру укладати з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо її земельної ділянки. Оглянувши копію цього договору, вона виявила, що у ньому стоїть нібито її підпис, але жодних домовленостей щодо укладення такого договору у неї з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" не було. Між нею і ТДВ "Шамраївський цукровий завод" за пропозицією останнього у 2018 році було укладено лише договір оренди щодо її земельної ділянки, який наразі у судовому порядку визнано недійсним. Зауважує, що з боку найнятих ТДВ "Шамраївський цукровий завод" адвокатів їй постійно надавалися на підпис різні документи нібито для цілей судової справи за позовом ТОВ Агрофірма "Матюші" про визнання недійсним договору оренди землі між нею і ТДВ "Шамраївський цукровий завод" без жодного роз`яснення змісту і правових наслідків цих документів, які вона не могла самостійно перевірити внаслідок своєї юридичної неосвіченості. Тому, вона не виключає, що вона могла підписати договір, який оспорює ТОВ Агрофірма "Матюші" у цій справі, але, при цьому, вона не усвідомлювала значення своїх дій і не мала наміру передавати свою земельну ділянку у користування ТДВ "Шамраївський цукровий завод" на праві емфітевзису.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду наведеного, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» судові витрати у розмірі 3842,00 гривень, понесення яких документально підтверджено платіжним дорученням № 2268 від 05 грудня 2019 року (а.с. 7).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 203, 215-216, 316, 317, 395, 407, 526, 530, 626-629, 638, 792 ЦК України, ст. ст. 93, 95, 102-1, 152 ЗК України, ст. ст. 2, 4, 5, 13, 19, 43, 44, 76, 77, 81, 82, 127, 130, 133, 141, 211, 247, 258- 265, 273, 353, 354 ЦПК України, Пленумом Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко Володимира Володимировича про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, - задовольнити.

Визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року, укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та товариством з додатковою відповідальністю "'Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,0901 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0056, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,0901 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0056, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1501371032000), номер запису про інше речове право: 30583336, дата, час державної реєстрації: 04.03.2019 14:39:09.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод", Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко Володимира Володимировича на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» судові витрати у розмірі 3842,00 гривень (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп. ) по /1280,66 грн. з кожного/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» (адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, 1/42, офіс 509, ідентифікаційний код: 03755348, адреса для листування: 01001, м. Київ, провулок Рильський, 4, поверх 6);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (адреса місцезнаходження: 09039, Київська область, Сквирський район, с. Руда, вул. Заводська, 27, ідентифікаційний код: 13737989);

Відповідач: Державний реєстратор КП «Агенція адміністративних послуг» (адреса місцезнаходження: 08302, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 76А, кабінет 5).

Повний текст рішення суду виготовлено 04 серпня 2020 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов