ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
Іменем України
30 липня 2020 року Справа № 923/176/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В., за участю секретаря судових засідань Бурдюг Т.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області (позивач-1), Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (позивач-2) (м. Генічеськ Херсонської області),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» (м. Київ),
про розірвання договору та зобов`язання повернути земельну ділянку,
за участю:
прокурора -Волкова Н.М., прокурор,
позивача-1 - не прибув,
позивача-2 - не прибув,
відповідача - Подрез О.О., адвокат.
Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області (позивач-1) та Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (позивач-2) 21.02.2020 року звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій, з урахуванням змін і доповнень, просить:
розірвати договір оренди земельної ділянки рекреаційного призначення, розташованої на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області площею 37,500 га. (кадастровий номер 6522185200:11:017:0215), укладений 22.04.2009 Генічеською районною державною адміністрацією з ТОВ Фірма «Т.М.М.», зареєстрований 29.12.2009;
зобов`язати ТОВ Фірма «Т.М.М.» повернути Стрілківській сільській раді Генічеського району Херсонської області земельну ділянку площею 37,500 га. (кадастровий номер 6522185200:11:017:0215) вартістю 26 250 000 (двадцять шість мільйонів двісті п`ятдесят тисяч) гривень, яка розташована на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2020 року справу розподілено судді Гридасову Ю.В.
Ухвалою суду від 17.03.20, після усунення недоліків позовної заяви, призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін, на 16 квітня 2020 року о 14:00.
Протокольними ухвалами суд відкладав підготовчі засідання з 16.04.20 до 15 год. 00 хв. 05.05.20, з 05.05.20 до 14 год.00 хв. 25.06.20.
Ухвалами у справі, які занесені до протоколу підготовчого судового засідання 05.05.20 та 25.06.20, продовжено строк підготовчого провадження до 30.07.20.
Ухвалою у справі, яка занесена до протоколу підготовчого судового засідання 25.06.20, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 30.07.20 о 10.00.
У судовому засіданні 30.07.20 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області у позовній заяві, з доповненнями, та відповіді на відзив посилається на наступні обставини:
відповідно до положень ст. 651 ЦК України, ст. 202 ГК України, ст. 141 ЗК України договір оренди земельної ділянки із земель запасу рекреаційного призначення площею 37,500 га, укладений 22.04.2009 Генічеською районною державною адміністрацією з ТОВ Фірма «Т.М.М.» підлягає розірванню у зв`язку з істотним порушенням договору відповідачем, а саме систематичною, більше трьох місяців, несплатою орендної плати;
при цьому, на думку прокурора, погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд;
відповідно до приписів ст. 416 ЦК України, ст. 102-1 ЗК України невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд є підставою припинення права користування земельною ділянкою, відповідач не використовує земельну ділянку, надану йому в оренду для забудови понад 10 років, що, на думку прокурора, з огляду на вищезазначені вимоги законодавства існують підстави для припинення права користування;
пунктом 20 Договору оренди передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду;
зважаючи на викладені вище норми чинного законодавства та умови оспорюваного договору оренди землі, систематичні порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, на думку прокурора, існують підстави для дострокового розірвання зазначеного договору і повернення земельної ділянки у розпорядження власника - Стрілківської сільської ради;
при цьому, як зазначає прокурор, позивачами у розумні строки не вжито заходів щодо розірвання оспорюваного договору оренди та повернення земельної ділянки у розпорядження територіальної громади.
Прокурор під час судового розгляду справи по суті (у вступному та заключному слові) підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та заперечував проти аргументів відповідача, викладених у відзиві.
Позивачі, повідомлені про час, дату і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвал суду рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження, не скористались своїм правом на участь у вирішенні спору, надіславши письмові клопотання про розгляд справи без їх участі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на наступні обставини:
на переконання відповідача, прокурором не обґрунтовано належними та допустимими доказами необхідність представництва інтересів держави у суді, в особі Стрілківської сільської ради та Генічеської РДА та не надано доказів (документів), що підтверджують нездійснення чи неналежний захист законних інтересів держави з боку Стрілківської сільської ради та Генічеської РДА, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
в частині вчинення усіх можливих дій для належного виконання умов Договору, відповідачем за 2019 повністю сплачено орендну плату і борг, на момент звернення прокурора з позовом, відсутній;
при розрахунку податкових зобов`язань з орендної плати відповідачем застосовувались щорічні коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок, була сформована та направлена до податкових органів, відповідна податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019, тобто, такі дії відповідача, на думку останнього, є свідченням добросовісного виконання та вжиття усіх залежних заходів для недопущення господарського правопорушення;
як стверджує відповідач, неможливість виконання умов спірного договору та наявність надзвичайних, непередбачуваних і невідворотних обставини, які стали перешкодою для своєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, і які не можливо було уникнути за звичайних обставин при всій обачливості відповідача, зумовлені постановами про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2019, про арешт майна від 15.05.2019, про арешт коштів від 15.05.2019, якими було накладено арешт на майно та на всі кошти відповідача, що знаходились на розрахункових рахунках у банківських установах, хоча відповідачем, який потрапив під вплив дії істотної зміни обставин, вживались всі належні дії для знаття арешту з коштів для здійснення повноцінної господарської діяльності і в результаті, лише 13.03.2020, приватним виконавцем ухвалено постанову про зняття арешту з коштів, і 23.03.2020 відповідач повністю сплатив заборгованість з орендної плати за Договором, що підтверджується платіжним доручення № 2135591700 від 23.03.2020;
на переконання відповідача, права Стрілківської сільської ради та вимоги ст. 651 Цивільного кодексу України, жодним чином не порушуються, орендна плата, яка є метою Договору, отримується в повному обсязі, претензій щодо виконання Договору від Стрілківської сільської ради до відповідача не надходило, а у разі розірвання Договору та повернення земельної ділянки, місцевий бюджет навпаки, буде недотримувати дохід з орендної плати за таку земельну ділянку;
як зазначає відповідач, таких підстав для припинення договору оренди, як незабудова земельної ділянки протягом трьох років, ані законодавством, що регулює орендні правовідносини, ані договором не передбачено;
відповідач вважає, що помилковим є одночасне застосування прокурором норм, які регулюють право оренди земельної ділянки, з нормами, які регулюють право користування чужою земельною ділянкою для забудови, як загальних та спеціальних;
на думку відповідача, відсутні також підстави для застосування аналогії закону, а саме, застосування у правовідносинах щодо припинення права оренди земельної ділянки норм, які регулюють підстави припинення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), так як застосування аналогії закону можливе виключно у випадку відсутності правового регулювання у певних правовідносинах, тоді як у даному випадку таке регулювання законодавцем здійснено;
відповідач також не погоджується з твердженнями прокурора про нецільове використання відповідачем спірної земельної ділянки та вважає їх передчасними, оскільки жодних претензій з цього приводу, за весь час дії Договору, з боку позивачів не було;
підставою для розірвання договору оренди, як вважає відповідач, має бути саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не факт того, що ділянка взагалі не використовувалася;
у спірному Договорі, як зазначає відповідач, терміну (строку) будівництва встановлено не було, також не встановлено такої підстави для розірвання Договору оренди, як невикористання земельної ділянки протягом трьох років підряд;
на думку відповідача, початок трирічного строку невикористання земельної ділянки для забудови необхідно рахувати саме з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а не з моменту реєстрації права користування земельною ділянкою;
також, як стверджує відповідач, таких підстав для припинення спірного Договору, як негативний вплив бездіяльності відповідача на розвиток інфраструктури населеного пункту Херсонської області, перешкоджання інвестиційним надходженням до бюджету, туристичної сфери зазначеним Договором, не передбачено.
Представник відповідача під час судового розгляду справи по суті (у вступному та заключному слові) заперечував проти позовних вимог та аргументів прокурора, викладених у позові та відповіді на відзив.
Керівником Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):
21.02.20 позов;
16.03.20 супровідний лист до уточненої позовної заяви;
10.03.20 письмові пояснення;
15.04.20 відповідь на відзив;
30.04.20 та 04.05.20 заява про збільшення підстав позову.
Позивачем-1 під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):
13.04.20 - клопотання про розгляд справи без участі представника;
04.05.20 - клопотання про розгляд справи без участі представника;
12.05.20 - клопотання про розгляд справи без участі представника;
24.06.20 - клопотання про розгляд справи без участі представника.
Позивачем-2 під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):
06.04.20 клопотання про розгляд справи без участі представника;
04.05.20 - клопотання про розгляд справи без участі представника;
07.07.20 - клопотання про розгляд справи без участі представника.
Відповідачем під час судового розгляду справи подані наступні заяви (по суті справи та з процесуальних питань):
13.04.20 відзив;
13.04.20 заява про відкладення розгляду справи;
29.04.20 - заява про відкладення розгляду справи;
19.05.20 відзив;
23.06.20 - заява про відкладення розгляду справи;
07.07.20 заява про залучення додаткових доказів;
21.07.20 відзив;
24.07.20 клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Заслухавши вступне та заключне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши у судовому засіданні докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
На підставі розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 08.04.2009 № 350 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання її в оренду та встановлення розміру орендної плати за користування нею» Генічеською районною державною адміністрацією (надалі за текстом рішення позивач-2, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» (надалі за текстом рішення відповідач, орендар) 22.04.2009 укладено договір оренди земельної ділянки із земель запасу рекреаційного призначення площею 37,500 га, розташованої за межами населеного пункту села Стрілкове на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області (надалі за текстом рішення спірна земельна ділянка) для розміщення цілісного оздоровчо-рекреаційного комплексу та розважального центру (надалі за текстом рішення Договір).
Договір зареєстровано у Генічеському районному відділі Херсонської регіональної філії ДП «Центру ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2009 за № 4АА002179-040972000012.
Відповідно до умов п. 9 вищевказаного Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься орендарем на рахунок Стрілківської сільської ради.
Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно рівними частками протягом дії договору.
Відповідно до умов п. 40 Договору оренди землі від 22.04.2009 сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
У зв`язку із зміною меж населеного пункту с. Стрілкове Стрілківської сільської ради, затвердженою рішенням Генічеської районної ради від 27.01.2017, земельна ділянка увійшла у межі адміністративно-територіальної одиниці села Стрілкове, внаслідок чого стала відноситися до комунальної власності Стрілківської сільської ради (надалі за текстом рішення відповідач-1, новий власник).
Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6522185200:11:017:0215.
Відповідно до консультаційного висновку суб`єкта оціночної діяльності від 06.02.2020 ймовірна вартість земельної ділянки на вказану дату становить 26 250 000 (двадцять шість мільйонів двісті п`ятдесят тисяч) гривень.
Як зазначає у позовній заяві, з доповненнями, Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області (надалі за текстом рішення прокурор), умови договору оренди земельної ділянки в частині щомісячної та у повному обсязі сплати орендної плати Орендарем систематично не виконуються. Порушення умов договору щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати, на думку прокурора, свідчать про неможливість досягнення Генічеською районною державною адміністрацією, як стороною договору оренди, та Стрілківською сільською радою, як власником земельної ділянки, мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, а також свідчать про істотне порушення умов договору оренди зі сторони відповідача. При цьому, на думку прокурора, погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Крім того, як стверджує Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області, за даними Стрілківської сільської ради та сектору містобудування та архітектури Генічеської районної державної адміністрації відповідач не отримував містобудівні умови та обмеження забудови орендованої земельної ділянки. Тобто, протягом майже 11 років з часу укладення договору, орендарем не вжито навіть першочергових заходів, спрямованих на виконання договору - не отримано містобудівні умови та обмеження для подальшого використання землі з метою розміщення цілісного оздоровчо-рекреаційного комплексу та розважального центру. За даними КП «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської ОДА інвентаризаційні та реєстраційні справи за адресою розташування спірної земельної ділянки відсутні. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні об`єкти майнових прав (нерухомості) на земельній ділянці з кадастровим номером 6522185200:11:017:0215.
Відповідно до приписів сг. 416 ЦК України, ст. 102-1 ЗК України невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд є підставою припинення права користування земельною ділянкою.
Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області у позовній заяві зазначає, що відповідач не використовує земельну ділянку, надану йому в оренду для забудови понад 10 років, що, на думку прокурора, з огляду на вищезазначені вимоги законодавства є підставою для припинення права користування спірною земельною ділянкою.
Про зазначені обставини Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області повідомив позивачів листами 10.02.20 та отримав у відповідь листи від 12.02.20 (від позивача-1) та від 13.02.20 (від позивача-2) (аркуші справи 43 46, том справи 1).
З огляду на письмову відповідь про відсутність наміру вжити заходи реагування зі сторони позивачів, у зв`язку з викладеними у листах підставами (зокрема, відсутність фінансування для сплати судового збору), Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області листом від 13.02.20, направленим на адресу позивачів 17.02.20, повідомив останніх про намір звернутися з даним позовом в інтересах держави в особі Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області (позивач-1) та Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.».
З урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19, зазначені вище обставини є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Керівником Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області інтересів держави у суді, а аргументи відповідача щодо відсутності підстав для такого представництва не приймаються судом до уваги.
Щодо підстав для розірвання спірного Договору у зв`язку з систематичною, більше трьох місяців, несплатою відповідачем орендної плати за землю.
Як встановлено судом, несплата відповідачем орендних платежів - з вересня 2019 року по лютий 2020 року відбулась через незалежні від нього обставини, а саме арешт коштів та майна, що підтверджується постановами приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Білан С.В. від 15.05.19 про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника (ВП № 59118130) (аркуші справи 102 117, том справи 1). Внаслідок вжиття зазначених заходів забезпечення було тимчасово зупинено господарську діяльність відповідача, зокрема, позбавлено можливості сплачувати податки, орендну плату, виплачувати працівникам заробітну плату, здійснювати інші розрахунки по взятих на себе зобов`язаннях відповідно до укладених договорів, тощо. При цьому, на арештованих розрахункових рахунках відповідача було достатньо коштів для здійснення орендних виплат за спірним Договором, що підтверджується, зокрема, довідкою з АТ «Державний Ощадбанк України» № 15/2-10/3221 від 18.06.2020 про рух коштів по поточному рахунку 11А79300465000000002600231318 на загальну суму 15 818 688, 84 грн.
Після виникнення вказаних обставин, відповідачем вчинялись дії щодо скасування зазначених заходів забезпечення. Захист прав та інтересів здійснювався відповідачем у судовому порядку, з розглядом у першій, апеляційній та касаційній інстанції, що підтверджується постановою Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 06.08/824/724/2019 (аркуші справи 223 228, том справи 2).
Після скасування арешту майна (у тому числі грошових коштів) та розблокування розрахункових рахунків у банківських установах відповідачем погашено заборгованість з орендної плати за спірним договором, що підтверджується платіжним дорученням № 2135591700 від 23.03.20 на суму 319401,63грн. (аркуш справи 140, том справи 2). І дана обставина не заперечується учасниками справи.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі № 912/1385/17 (№ в ЄДРСР 78529831) виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
На момент подання прокурором позову в інтересах держави, в особі позивачів у справі, про розірвання договору оренди земельної ділянки рекреаційного призначення, розташованої на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області площею 37,500 га. (кадастровий номер 6522185200:11:017:0215), укладений 22.04.2009 Генічеською районною державною адміністрацією з ТОВ Фірма «Т.М.М.», зареєстрований 29.12.2009 заборгованості з орендної плати за цим договором не існувало, а навпаки, враховуючи наданий відповідачем розрахунок, мала місце переплата.
Отже, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення орендодавцем, як стороною спірного договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не убачається істотного порушення умов договору оренди та правових підстав для його розірвання.
Таким чином, позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невнесення орендної плати не можуть доказуватися винятково порушеннями податкового законодавства та є необґрунтованими, якщо позивач фактично отримав плату за оренду земельної ділянки, а отже, відсутнє істотне порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Крім того, як встановлено судом, відповідачем було сплачено у 2010 - 139648,21 грн. на рік, у 2011 -139648,21 грн. на рік, у 2012 -139648,21 грн. на рік, у 2013 -139648,21 грн. на рік, у 2014 -139648,21 грн. на рік, у 2015 -174420,61 грн. на рік, у 2016 - 249944,76 грн. на рік, у 2017 - 264941,46 грн. на рік, у 2018, - 264941,46 грн. на рік, у 2019 - 264 941,46 грн. на рік, у 2020 (січень-травень місяці) - 228 144.05 грн. (за дві земельні ділянки).
Зміна нормативної грошової оцінки земель внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати (близький за змістом правовий висновок Верховного Суду наведено у постановах від 09.06.2020 у справі № 911/2685/18, від 13.06.2018 у справі № 925/1016/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19).
Отже, до моменту внесення змін до Договору оренди землі від 22.04.2009, відповідач (орендар) мав сплачувати оренду плату, за 2011-2020, у розмірі передбаченому п. 9 спірного договору оренди - 131 868 грн. щороку за 37,5000 га. (близький за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 916/1578/15-г).
Не дивлячись на це, відповідач у продовж 2011-2020, самостійно почав здійснювати розрахунок податкових зобов`язань з орендної плати із застосуванням щорічних коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 65222185200:11:017:0215, що послугувало збільшенню орендної плати щорічно до 264 941,46 грн., а у 2020 до 242 863,00 грн. Цей факт, не заперечується ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у листі № 886/9/21-22-04-04-07 від 29.01.2020, а також підтверджується: податковою декларацією з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2011 - 202.0, випискою по особовому рахунку: № 260019800772 від 01.02.2010, № 2600860284803 від 24.02.2010, № 260019800772 від 29.03.2010, № 2600860284803 від 28.04.2010, № 2600860294903 від 31.05.2010, № 2600860284803 від 25.06.2010, № 2600860284803 від 28.07.2010, № 260019800772 від 27.08.2010, № 260019800772 від 31.08.2010, № 260019800772 від 29.09.2010; випискою по рахунках: від 27.10.2010, від 26.11.2010; випискою по особовому рахунку: № 2600860284803 від 28.12.2010, № 2600860284803 від 26.01.2011, № 2600860284803 від 28.02.2011, № 260019800772 від 25.03.2011; випискою по рахунках від 27.10.2011; випискою по особовому рахунку № 260019800772 від 26.05.2011; випискою по рахунках від 24.06.2011; випискою по особовому рахунку № 260019800772 від 25.07.2011; випискою по рахунках від 26.08.2011; випискою по особовому рахунку №2600860284803 від 27.09.2011; випискою по особовому рахунку: № 260019800772 від 27.10.2011, № 260019800772 від 28.11.2011; випискою по рахунках від 27.12.2011, від 25.01.2012, від 24.02.2012, від 27.03.2012, від 27.04.2012, від 28.05.2012, від 27.06.2012, від 26.07.2012, від 28.08.2012, від 26.09.2012, від 29.10.2012, від 27.11.2012, від 24.12.2012, від 28.01.2013, від 28.02.2013, від 25.03.2013, від 23.04.2013, від 28.05.2013, від 21.06.2013, від 25.07.2013, від 13.06.2013, від 25.09.2013, від 25.10.2013; випискою по особовому рахунку № 26002010487221 від 26.11.2013; виписками: від 26.12.2013, від 27.01.2014, від 27.02.2014, від 27.03.2014, від 25.04.2014, від 27.05.2014; виписку по рахунках від 25.06.2014; виписки: від 25.07.2014, від 28.08.2014, від 30.09.2014; виписку по рахунках від 29.10.2014; виписки: від 27.11.2014, від 26.12.2014, від 28.01.2015, від 27.02.2015, від 27.03.2015, від 27.04.2015, від 28.05.2015, від 26.06.2015, від 30.07.2015, від 27.08.2015, від 29.092015, від 28.10.2015, від 25.11.2015, від 25.12.2015, від 26.01.2016, від 24.02.2016, від 25.03.2016, від 26.04.2016, від 26.05.2016, від 24.06.2016, від 27.07.2016, від 26.08.2016, від 28.09.2016, від 27.10.2016, від 25.11.2016, від 28.12.2016, від 27.01.2017, від 24.02.2017, від 28.03.2017, від 26.04.2017, від 26.05.2017, від 30.06.2017, від 26.07.2017; випискою по особовому рахунку № 26000011059393 від 28.08.2017; випискою від 25.09.2017; випискою по особовому рахунку: № 26000011059393 від 26.10.2017; виписками: від 28.11.2017, від 21.12.2017, від 25.01.2018, від 26.02.2018, від 27.03.2018; платіжним дорученням № 10488 від 25.04.2018; випискою від 24.05.2018; виписками по особовому рахунку: № 26000011059393 від 26.06.2018, № 26000011059393 від 27.07.2018, № 26000011059393 від 29.08.2018; виписками: від 27.09.2018, від 26.10.2018, від 29.11.2018, від 29.12.2018; платіжним дорученням № 10250 від 30.01.2019; виписками: від 26.02.2019, від 28.03.2019, від 25.04.2019; платіжними дорученнями: № 2128 від 26.06.2019, № 2135583575 від 17.07.2019, № 2135584080 від 30.07.2019, № 2135584932 від 29.08.2019, № 2135591700 від 23.03.2020, № 2135593664 від 28.05.2020, № 532 від 25.06.2020 (аркуші справи 23 142, том справи 2), зі змісту яких убачається, що відповідачем сплачувалась орендна плата у більшому розмірі ніж передбачено умовами Договору оренди землі від 22.04.2009.
Щодо підстав для розірвання спірного Договору у зв`язку з нездійсненням відповідачем будівництва на орендованій земельній ділянці на протязі більше трьох років.
Заявою про збільшення підстав позову № 32-351-20 від 29.04.2020 доповнено підстави позову посиланням на приписи п. 4 ч. 1 ст. 416 Цивільного кодексу України, п. 4 ч. 7 ст. 102-1 Земельного кодексу України, якими передбачено, припинення права користування земельною ділянкою для забудови у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
Правовідносини користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) визначені Главою 16-1 Земельного кодексу України та Главою 34 Цивільного кодексу України, а правовідносини за договором оренди земельної ділянки урегульовані іншими статтями Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».
Як встановлено судом, між сторонами виникли саме орендні правовідносини, що не заперечується ні прокурором ні позивачами, у спірних правовідносинах відсутні ознаки суперфіцію.
Натомість, норми ст. 416 Цивільного Кодексу України та ст. 102-1 Земельного кодексу України врегульовують виключно відносини, що виникають з договору суперфіцію (надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови), і на переконання відповідача не можуть бути застосовані до договору оренди земельної ділянки.
Як вірно зазначено відповідачем у відзиві, статтею 102-1 Земельного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 413 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. При цьому право суперфіцію може бути безстроковим, окрім земель державної та комунальної власності, строк користування якими не може перевищувати 50 років.
Згідно ст. 416 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 102-1 Земельного кодексу України.
Суперфіцій може бути передано іншій особі за будь-яким цивільно-правовим договором, а також заповіту. Укладення такого договору не вимагає погодження його умов із власником земельної ділянки та є для нього обов`язковим. Суперфіціарій не зобов`язаний повідомляти власника земельної ділянки про наступне відчуження суперфіція, оскільки в Цивільному кодексі (на відміну від правил про відчуження емфітевзису) не закріплено переважне право власника перед іншими особами на купівлю права користування нею. Власник ділянки, у свою чергу, зобов`язаний зберігати той характер відносин з новим суперфіціарієм, який існував з його попередником відповідно до умов договору про встановлення суперфіція.
Суперфіціарій (землекористувач) має право: використовувати ділянку для забудови (будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, жилих тощо споруд) відповідно до договору про суперфіцій та вимог закону (ст. 413 Цивільного кодексу України); користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором (ст. 415 Цивільного кодексу України); набувати право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови; передавати суперфіцій іншим особам шляхом договору або заповіту.
Отже, перевагою договору суперфіцію порівняно з договором оренди є можливість відчуження права суперфіцію без отримання згоди власника (ч. 2 ст. 413 Цивільного кодексу України), проте, право суперфіцію земель державної і комунальної власності не може бути відчужене.
Відповідно до близької за змістом правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові по справі N 39/136пд від 12.02.2008 до правовідносин з оренди не можуть застосовуватись норми, які регулюють право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), оскільки договір не відповідає вимогам угод про суперфіцій. З тих самих підстав посилання на норми ЗК щодо суперфіцію є хибними.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.03.2018 по справі N 923/474/17, в якій зазначено, що суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними главами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України і Закону України «Про оренду землі»; договір суперфіцію має особливу правову природу, відмінну від договору оренди; перевагою договору суперфіцію порівняно з договором оренди є можливість відчуження права суперфіцію без отримання згоди власника (частина 2 статті 413 Цивільного кодексу України), проте право суперфіцію земель державної і комунальної власності не може бути відчужене.
У той же час орендні правовідносини земельних ділянок усіх форм власності під забудову характеризуються можливістю передачі предмета оренди у володіння та користування іншій особі (суборенда) виключно за згодою орендодавця (ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про оренду землі»). Надання орендарю права суборенди земельної ділянки, тобто правовідносини, за яких орендар переуступає іншій особі предмет оренди не втрачаючи при цьому правового зв`язку з орендодавцем, є виключною особливістю саме оренди та є неможливим за суперфіцієм.
Окрім того, договір про надання права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) також передбачає можливість одержання власником такої земельної ділянки плати за користування землекористувачем (суперфіціарієм) земельною ділянкою (ч. 4 ст. 414 Цивільного кодексу України). Проте ця плата не є орендною.
Таким чином, договір оренди земельної ділянки та договір суперфіцію не є тотожними і підлягають окремому правовому регулюванню, та мають властиві їм особливості (правова позиція викладена Вищим господарським Судом України у постанові від 23.06.2009 № 9/757-08), а зазначені прокурором підстави для розірвання спірного Договору (припинення правовідносин оренди землі) у зв`язку з нездійсненням відповідачем будівництва на орендованій земельній ділянці на протязі більше трьох років не приймаються судом.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання ТОВ Фірма «Т.М.М.» повернути Стрілківській сільській раді Генічеського району Херсонської області земельну ділянку площею 37,500 га.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» повернення орендодавцеві земельної ділянки є наслідком припинення або розірвання договору оренди землі.
Оскільки відсутні правові підстави для розірвання спірного Договору та припинення орендних правовідносин сторін у справі, не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання ТОВ Фірма «Т.М.М.» повернути Стрілківській сільській раді Генічеського району Херсонської області земельну ділянку площею 37,500 га.
За вказаних обставин, аргументи, наведені Керівником Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області, щодо наявності підстав для задоволення позову не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.
Натомість, аргументи, наведені відповідачем, щодо відсутності підстав для задоволення позову, приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.
Суд не приймає до уваги посилання прокурора та відповідача, в обґрунтування вимог та заперечень, на положення Податкового кодексу України оскільки спірні правовідносини склалися між орендодавцем та орендарем у межах виконання договору оренди земельної ділянки і їх правове регулювання здійснюється відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі».
Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (ч. 1 та 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).
Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
За змістом ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Частиною першою статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Стаття 141 Земельного кодексу України є загальною нормою, яка містить вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З`ясувавши викладені обставини, дослідивши у судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що права позивачів, за захистом яких Керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до господарського суду не були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даному випадку судові витрати покладаються на прокурора.
З урахуванням викладених обставин та норм права, керуючись ст. 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257, підпунктами 17.1, 17.5. підпункту 17, пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Дата складання повного рішення 05 серпня 2020 р.
Суддя Ю.В. Гридасов
