ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1573/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.Г.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/1573/20
за позовом: Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (50102, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, код ЄДРПОУ 00190905)
до відповідача: Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул. Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (65012,м.Одеса, вул.Пантелеймонівська,19, код ЄДРПОУ 40081200)
про стягнення 114 893,40 грн.,
ВСТАНОВИВ:
1.Позиції учасників справи.
Позивач, Приватне акціонерне товариство Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат, звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 114 893,40 грн.
Підставою для подання позову позивач визначив неналежне виконання укладеної між сторонами угоди на перевезення вантажу в частині допущення відповідечем прострочення термінів доставки вантажу, визначених ст.ст.41, 116 Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажу за залізничною накладною № 47088372.
Зокрема, позивач вказує, що 21.12.2019р. ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат? були відправлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» (станція Чорноморська Одеської області) за залізничною накладною № 47088372 вагони з вантажем - концентратом залізорудним. У вказаній накладній зазначена відстань перевезення між станцією відправлення Інгулець та станцією призначення Чорноморська - 483 км, відстань перевезення зазначена у графі № 30 накладної.
У графі № 20 накладної зазначено, що вантаж відправлявся маршрутною відправкою, також у графі № 29 зроблена відмітка про маршрутну відправку. Таким чином, оскільки за залізничною накладною № 47088372 позивачем відправлявся вантаж маршрутною відправкою, а відстань перевезення складала 483 км, то нормативний час доставки складатиме 3 доби (одна доба на повні 320 км., одна доба за неповні 320 км. та одна доба на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу).
Посилаючись на п.п. 2.1, 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів, позивач зазначає, що вагони з концентратом залізорудним за залізничною накладною № 47088372 повинні були бути доставлені одержувачеві в строк до 24.12.2019р. включно. Однак, за ствердженнями позивача, фактично за залізничною накладною № 47088372 вантаж був доставлений та виданий 30.12.2019р. Таким чином, як стверджує позивач, вагони з залізорудним концентратом були доставлені відповідачем з порушенням встановлених строків, що підтверджується відмітками про дату прийняття до перевезення та про дату прибуття і видачу вантажу в залізничних накладних.
Наразі позивач посилається на положення ст. 116 Статуту залізниць України, згідно яких за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної тати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Так, з огляду на вказані положення, позивачем нарахована сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, який направлявся за залізничною накладною № 47088372, що складає 114 893,40 грн.
Наразі із посиланнями на ст.ст. 130, 133 Статуту залізниць України, п. 2 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, позивач вказує, що в залізничній накладній № 47088372 одержувачем вантажу ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс» було зроблено переуступний напис відповідно до вимог законодавства та право на пред`явлення до залізниці претензії та позову з приводу несвоєчасної доставки вантажу було передано Приватному акціонерному товариству Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат?.
16.06.2020 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позов (вх. № 15449/20), відповідно до якого відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі та покласти на позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи. Заперечуючи проти позовних вимог позивача відповідач зазначив, що прострочення доставки вантажу відбулось не з вини залізниці.
Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем заявлено штраф на суму 114 893,40 грн. за прострочення термінів доставки вантажів, а відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. № 01-06/420/2012 Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів?, якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менше, як на дві доби (не більше 48 годин), підстави для нарахування штрафу, передбаченого ст. 116 Статуту залізниць України, відсутні. Так, відповідач вказує, що встановлений ст. 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин) - 10%, на три доби (більше ніж на 72 години) - 20% і на чотири доби (більше ніж на 96 годин) - 30%.
Однак, за ствердженнями відповідача, Одеська дирекція залізничних перевезень? регіональної філії Одеська залізниця? АТ Укрзалізниця? повідомила, що усі вагони були доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці, а тому згідно ст. 116 Статуту залізниць України залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Крім цього, 16.06.2020 від відповідача до канцелярії суду надійшла заява (вх. № 15452/20), в якій відповідач, з посиланням на ч. 1 ст. 230, ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України вказує, що наведені норми з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій.
Так, відповідач вказує, що при застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку; при цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (Інформаційний лист Вищого господарського суду України Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права від 21.11.2011 р. N 01-06/1623/2011).
Як зазначає відповідач, метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності, відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Наразі відповідач зауважив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 р. № 7-рп/2013). При цьому відповідач стверджує, що матеріали справи № 916/1573/20 не містять доказів, що позивач поніс збитки внаслідок затримки доставки вантажу.
Крім того, відповідач додає, що для Укрзалізниці в чотири рази зріс коефіцієнт зі сплати земельного податку у 2019 р., через що товариство має віддати більше 4 млрд. грн., що в чотири рази перевищує аналогічні платежі за 2018 рік. Таким чином, за ствердженнями відповідача, враховуючи інші податки, рівень податкового навантаження на залізничну компанію зріс та причиною такого стану речей стали зміни до Податкового кодексу України, що набули чинності з 01.01.2019 р., залізнична галузь повністю позбавлена пільги зі сплати земельного податку в розмірі 25% нарахованої ставки. Так, відповідач зазначає, що згідно із Законом України Про залізничний транспорт? Укрзалізниця мала би отримувати з місцевих та державного бюджетів компенсацію за пільгові пасажирські перевезення, однак з 1996 р. ця норма не виконується. Лише за 2019 рік та перший квартал 2020 року Укрзалізниця недоотримала з бюджетів всіх рівнів понад 500 млн. грн. компенсації за перевезення пільговиків.
26.06.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 16614/20, в якій позивач, підтримавши позовні вимоги в повному обсязі, наголосив на тому, що єдиним належним доказом стверджень Відповідача що усі вагони з вантажем «концентрат залізорудний» були доставлані до станції призначення з простроченням не з вини залізниці, можуть бути лише комерційні або акти загальної форми, складені відповідно до вимог п. 8 Правил користування вагонами та відповідні відмітки в залізничних накладних. Відповідачем акти про затримку вагонів не надані та не наведено жодних обставин, які б доводили відсутність його вини в затримці вагонів, та які б давали відповідачеві право на збільшення терміну доставки.
Таким чином, за твердженнями Позивача, у Відповідача відсутні підстави для посилання на те, що вантаж був доставлений з простроченням з незалежних від залізниці причин.
З приводу клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу позивач наголосив на тому, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з його інтересів або виходячи з обставин, що мають для нього істотне значення. Відповідач не наводить конкретні інтереси, які повинен врахувати суд для прийняття рішення про зменшення штрафних санкцій, а лише посилається на норми законодавства, якими передбачена можливість та підстави для зменшення розміру штрафу, що само по собі не є підставою для зменшення штрафу. Тому наведені доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими та недоведеними.
Також позивач вважає, що нарахований на відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажів не є надмірним чи завищеним. Нарахування відповідачеві подібного штрафу не є винятковим випадком, оскільки відповідачем регулярно допускаються випадки порушення строків доставки вантажів.
З урахуванням наведеного, а також того, що сума штрафу не є надмірною та завищеною, позивач вважає, що зменшення штрафу було б несправедливим та сприяло створенню умов, які б не стимулювали відповідача в подальшому належно виконувати свої зобов`язання щодо своєчасної доставки вантажів. Відповідачем же в свою чергу, не доведена наявність підстав для зменшення неустойки.
Інші заяви по суті до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020 позовна заява вх.№ 1623/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2020 позовну заяву (вх.№1623/20 від 01.06.2020) прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Копії ухвали про відкриття провадження по справі були направлені на юридичні адреси сторін.
Позивач повідомлений належним чином за юридичною адресою: 50102, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47.
Відповідач повідомлений належним чином за юридичною адресою: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19.
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.
30.06.2020 року до суду від позивача надійшла заява (вх. № 16777/20), згідно якої в порядку ч. 8 ст. 129 та ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України повідомив, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть надані ним протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, а також просив суд при ухваленні рішення призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
05.08.2020 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Згідно залізничної накладної № 47088372 вантажовідправником ПрАТ ІНГЗК зі станції Інгулець на станцію Чорноморська було відправлено вантаж концентрат залізорудний. Одержувачем вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс».
У вищевказаній накладній містяться відомості, зокрема, про дату відправлення вантажу 21.12.2019; дату прибуття та дату видачі вантажу 30.12.2019 (п.п.56,51,52); розмір провізної плати згідно залізничної накладної № 47088372 382978,00 грн. (п.31), відстань перевезення вантажу 483 км (п.30). На накладній міститься переуступний напис вантажоодержувача, яким останній здійснив передачу права на пред`явлення претензій і позовів за зазначеними перевізними документами вантажовідправнику, тобто позивачу.
Відтак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як вантажовідправником, було передано відповідачу, як перевізнику, для перевезення вантаж концентрат залізорудний маршрутною відправкою на адресу одержувача ТОВ з ІІ«Трансінвестсервіс», що оформлено залізничною накладною № 47088372.
Як слідує зі змісту спірної накладної № 47088372 відповідачем відмічено тип відправки маршрутна. Відтак, термін доставки вагонів за вказаними накладними має обчислюватись, виходячи з однієї доби за кожні повні та неповні 320 км.
По зазначеній вище накладній відстань перевезення вантажу складає 483 км (п.30 накладної), а отже виходячи зі змісту Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, нормативний строк доставки вантажу по вищевказаній накладній складає 2 доби (маршрутна відправка на відстань 483 км) + 1 доба (п. 2.4 Правил - на операції, пов`язані з відправленням-прибуттям) + 1 доба (п. 2.1 вказаних Правил) = 4 доби, 4 доби. Натомість фактично термін перевезення - 8 діб.
Проаналізувавши зміст вищевказаних накладних, судом встановлено, що доставка вантажу залізницею по вищевказаній накладній була здійснена несвоєчасно із простроченням на 4 доби, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
4.Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
В частині 1 ст.15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити /реалізувати/ своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною першою статті 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Відповідно до частини першої статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Разом з тим відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно ст. 23 Закону України Про залізничний транспорт? у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 затверджено Статут залізниць, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
Відповідно до статті 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:
а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);
б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;
в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);
г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
В абз. 1, 2 і 5 ст. 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 р. № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Станція відправлення відповідача здійснила перевірку відомостей у вказаних накладних (у тому числі графи 29 Відправка), підтвердила правильність їх заповнення відправником та проставила електронні цифрові підписи у графах 38 Підпис даних накладних, тобто, підтвердила приймання вантажу до перевезення.
Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Пунктами 1.1 та 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 865/5086, встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Пунктом 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі Навантаження призначено на число місяць.
Згідно п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Згідно п.п. 5.1, 5.2 Правил оформлення перевізних документів, заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил. За наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положень про електронний обмін документами на вантаж, що прибув за електронною накладною (із накладенням ЕЦП), одержувачу надається накладна в електронному вигляді у порядку, визначеному договором. За відсутності таких положень у договорі одержувачу видається накладна у паперовому вигляді, роздрукована на підставі електронної накладної та засвідчена календарним штемпелем стації призначення. У разі прибуття вантажу за накладною у паперовому вигляді за наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положення про електронний обмін документами на вантаж оформлення видачі вантажу станцією призначення здійснюється за електронною накладною (із накладенням ЕЦП). Накладна в паперовому вигляді передається до розрахункового підрозділу залізниці та, у разі потреби, видається одержувачу.
Відповідно до п.п. 6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.
Згідно додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна, у відповідному місці проставляється позначка х і заповнюється ця графа відправником.
Згідно п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Однак, передбачені п. 2.9 Правил відмітки на спірних накладних відсутні, а відтак, порушення термінів доставки вантажу у спірних випадках сталося внаслідок вини самого відповідача, як перевізника, який не забезпечив виконання умов договору.
Відповідно до пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно пункту 8 Правил видачі вантажів, після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишається у залізниці. Оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису), здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 863/5084 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08 червня 2011 року N 138) (далі - Правила оформлення перевізних документів). При цьому в разі потреби накладна видається одержувачу в паперовому вигляді. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Відповідно до роз`яснень, наведених в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. № 01-06/420/2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Положеннями ч.ч. 1-2 ст. 313 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.
Приписами ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Приписами частини 1 статті 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 307 ГК України встановлено обов`язок вантажовідправника сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 311 ГК України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
За змістом пунктів 2, 3 Розділу I Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (далі - Збірник тарифів), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, вбачається, що тарифи, збори та плати, наведені у цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування для всіх суб`єктів господарювання, які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом. Державні регульовані тарифи встановлюються, зокрема, на внутрішні вантажні перевезення, що здійснюються на лініях широкої та європейської колій загальної мережі залізниць України, користування вагонами і контейнерами перевізника, роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника.
Пунктами 6, 11 Розділу I Збірника тарифів визначено, що тарифи застосовуються при визначенні плати за перевезення вантажів вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами за відстань залізницями України у внутрішньому сполученні - від станції відправлення до станції призначення, які відкриті від виконання комерційних операцій згідно з Тарифним керівництвом № 4 залізниць України; плата за перевезення визначається згідно з Правилами застосування тарифів, наведеними в Розділі II цього Збірника. Для розрахунку плати за перевезення вантажів потрібно визначити належність вагона - перевізника, власний або орендований, у якому пред`являється до перевезення вантаж або перевезення у порожньому стані, і вибрати тарифну схему; при перевезенні вантажів у вагоні перевізника, крім транспортерів, базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної для вагонів перевізника та вагонної складових плати (тарифу), що передбачено підпунктом 1.1.5. пункту 1.1. Розділу II Збірника тарифів. Після встановлення номера тарифної схеми, що відповідає даному виду відправки та перевезенню, необхідно звернутись до таблиць Розділу IV цього Збірника, в яких наведені базові ставки плати за перевезення відповідно до відстані перевезення (підпункт 1.1.11. пункту 1.1. Розділу II Збірника тарифів).
Пунктом 1.2. Розділу IV Збірника тарифів передбачено, що плата за тарифними схемами визначається залежно від відстані перевезення, а, відтак, є провізною платою, що справляється перевізником за доставку вантажу залізницею до станції призначення.
Пунктом 6 Статуту залізниць визначено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу є системою цінових ставок та правил їх застосування, за якими провадяться розрахунки за перевезення залізницями, тоді як збори - цінові ставки, за якими провадяться розрахунки за виконання підприємствами залізничного транспорту робіт та послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу.
За змістом пункту 3 Розділу I Збірника тарифів вбачається, що поряд з платою за перевезення (провізною платою) державні регульовані тарифи також встановлюються на користування вагонами перевізника та роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в Розділі III цього Збірника. Плата за користування вагонами та збори нараховуються за ставками, які діяли в ті дні, коли надавалися послуги, а додаткові витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, що не залежали від перевізника, нараховуються за ставками, що діють на дату виникнення цих витрат (пункт 9 Розділу I Збірника тарифів.За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, залізнична накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Наявна в матеріалах справи залізнична накладна №47088372 свідчить про укладення між вантажовідправником і залізницею як перевізником договору перевезення вантажу.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов`язку з доставки вантажів, є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності до відповідача як перевізника.
Разом з тим, згідно залізничної накладної № 47088372 ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс» передало переуступним підписом право на пред`явлення позову вантажовідправнику ПрАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат.
При цьому, доказів щодо допущення прострочення доставки вантажу за відсутності вини залізниці матеріали справи не містять.
Зроблений позивачем розрахунок штрафу за прострочення доставки вантажу залізницею судом визнається обґрунтованим, так як здійснений з урахуванням Правил обчислення термінів доставки вантажів, в тому числі з урахуванням відстані доставки, кількості повних діб доставки вантажу та провізної плати.
Судом досліджено та перевірено зроблений позивачем розрахунок штрафу за прострочення доставки вантажу залізницею від розміру провізної плати, визначеного в п. 31 спірних накладних, суд вважає вказані розрахунки обґрунтованими та арифметично правильними, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення штрафу у заявленому розмірі за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 114 893,40 грн. є обґрунтованими. При цьому розрахунки штрафу відповідачем не оспорено.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає таке.
Так, зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду та застосовується ним за наслідками оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи в їх сукупності на розсуд суду.
При цьому наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації та з урахуванням збалансованості інтересів обох сторін.
У клопотанні про зменшення розміру штрафу позивач посилається виключно на обставину відсутності доказів спричинення позивачу збитків у зв`язку з простроченням доставки вантажів, водночас, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, винятковості обставин прострочення доставки вантажу, зумовлену поважними причинами, або будь-яких інших обставин, на підставі яких суд у сукупності міг би дійти висновку про обґрунтованість такого зменшення.
Так, судом враховано, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. При цьому суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки доставки вантажу як на підставу щодо зменшення розміру штрафу. Адже закон не ставить в залежність зменшення штрафних санкцій виключно від наявності понесених збитків.
Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на 50%, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір штрафу; обставини, на які посилався відповідач як на підставу зменшення штрафу та які відповідач згідно ст. 74 ГПК України не довів, що вони є винятковими, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання. Адже відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат слід задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 114 893,40 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 7 825,93 грн., які складаються з витрат на оплату судового збору в сумі 2102,00 грн., та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 723,93 грн., суд зазначає наступне.
Так, частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
За п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
За таких обставин, оскільки дана справа розглядається судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, у суду відсутні підстави для призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, з огляду на що суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача в цій частині.
При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права подати докази понесення ним судових витрат у порядку, встановленому положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Так, питання щодо розподілу судових витрат буде вирішено судом після надання позивачем доказів понесення ним вказаних судових витрат у порядку ч.8 ст. 129 ГПК України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 2102,00 грн. слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Тверська, буд.5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Пантелеймонівська, буд. 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (50102, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, код ЄДРПОУ 00190905) 114 893 (сто чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 40 коп. штрафу за несвоєчасну доставку вантажів та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 05 серпня 2020 р.
Суддя О.В. Цісельський
